11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/27265/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року
у справі № 160/27265/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2024 №047150023239 про відмову у призначенні пенсії позивачці;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачці пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 у справі №1-13/2018 (1844/16, 3011/16), з 05.06.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із письмовою заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивачці протиправно відмовлено в призначенні пенсії з мотивів відсутності необхідного стажу за вислугу років.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2024 №047150023239 про відмову у призначенні пенсії позивачці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачці з 05.06.2024 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.06.2024, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України від 04.06.2019, а відтак відповідач повинен був застосовувати положення п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону №1788-XII в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Суд з'ясував, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачка мала необхідних стаж для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що станом на 11.10.2017 спеціальний стаж позивачки становить 25 років 01 день; вважає, що позивачка не має права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону №1788, оскільки для такого призначення з 11 жовтня 2017 року обов'язковими умовами є наявність спеціального стажу не менше 26 років 06 місяців та досягнення 55-ти річного віку. Наполягає, що спірне рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії є правомірним.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 05 червня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти.
Стаж за вислугу років позивачки станом на 11.10.2017 складає 25 років 01 день.
Рішенням від 12.06.2024 №047150023239 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачці в призначенні пенсії, посилаючись на те, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.11.2017 №2148-VІІІ мають стаж за вислугу років - 26 років 06 місяців.
Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015, пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також внесено зміни, відповідно до якого пункт «е» вказаної статті має такий зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачці пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.
Таким чином, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV.
03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.
Згідно пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у такій редакції:
«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
Таким чином, враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, визначальним для встановлення права особи на призначення пенсії за вислугу років є наявність в особи спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії станом на 11.10.2017.
У спірному випадку, враховуючи вищенаведені положення пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», такий стаж повинен становити від 25 до 30 років.
Подібна позиція висловлена Верховним Судом у справі №440/1286/20 (постанова від 27.07.2022).
Спірним рішенням пенсійного органу від 12.06.2024 №047150023239 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного стажу вислуги років. В той же час, пенсійний орган встановив, що стаж позивачки за вислугу років на 11.10.2017 становить 25 років 01 день.
Відтак, керуючись приписами пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII, враховуючи, що на 11.10.2017 стаж позивачки за вислугу років становив 25 років 01 день, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що рішення відповідача від 12.06.2024 №047150023239 про відмову у призначенні пенсії позивачці є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 160/27265/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров