11 листопада 2025 р.Справа № 440/5757/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2024, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, по справі № 440/5757/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" (надалі по тексту позивач, ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі по тексту відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення вiд 07.02.2024 № 00017470705 та № 00017460705.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" (вул. Кісельова Володимира Капітана, 29, оф. 9, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 44763172) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення вiд 07.02.2024 року № 00017470705, № 00017460705.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" (вул. Кісельова Володимира Капітана, 29, оф. 9, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 44763172 витрати зі сплати судового збору у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 по справі № 440/5757/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 року у справі № 440/5757/24 - без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" здійснює свою господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі пальним. Позивач є платником ПДВ.
29.12.2023 на підставі Наказу ГУ ДПС у Одеській області № 10926-п від 22.12.2023 проведена фактична перевірка ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, Масив 11, № 33/1.
За результатом проведення фактичної перевірки складено Акт від 04.01.2024 № 457/15/16/РРО/44763172, в якому констатовано порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме:
- встановлено нестачу газу скрапленого в кількості 5435 літрів на суму 160223,80 грн,
- встановлено порушення порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації у встановленому порядку, а саме: бензин А-95 в кількості 11593 літрів, бензин автомобільний А-95 в кількості 18504 літрів, паливо дизельне в кількості |3687 літрів, дизельне пальне в кількості 5418 літрів, а всього на суму 1929975,96 грн.
На підставі Акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.02.2024 № 00017460705 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 2040,00 гривень та № 00017470705 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 2170965,46 гривень.
Не погодившись з позицією контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом оскарження у справі є податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області вiд 07.02.2024 № 00017470705 та № 00017460705.
Так, податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області вiд 07.02.2024 № 00017470705 до позивача на підставі п.1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п.п.1,2,12 ст. 3 вказаного Закону у розмірі 2170965,46 грн.
Висновки про порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР відповідач обгрунтовує тим, що позивачем під час проведення перевірки не надано документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, чим порушено порядок обліку товарних запасів.
Щодо наведених висновків відповідача про порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР(далі по тексту -Закон №265).
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265 Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Згідно зі статтею 20 Закону №265 до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначається законодавцем як самостійна підстава для застосування штрафної санкції.
З матеріалів справи слідує, що 29.12.2023 на підставі Наказу ГУ ДПС у Одеській області № 10926-п від 22.12.2023 проведена фактична перевірка ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, Масив 11, № 33/1.
За результатом проведення фактичної перевірки складено Акт від 04.01.2024 № 457/15/16/РРО/44763172, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації: бензину А-95 в кількості 11593 л. за ціною 49,98 грн; бензину А-95 в кількості 18504 л. за ціною 48,98 грн; ДП-Європа в кількості 3687 за ціною 49,98; ДП в кількості 5418 л. за ціною 47,98 грн. Всього на загальну суму 1929975,96 грн.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регламентуються Законом України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту -Закон №996).
Статтею 1 Закону №996 встановлено, що для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:
- бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;
- облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
За приписами статті 8 Закону №996 бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
Згідно із частиною 5 статті 9 Закону №996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів (усіх типів, марок і видів (залежно від масової частки сірки) визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 року №281/171/578/155 та зареєстрованою в Мінюсті України 02.09.2008 року за №805/15496 (далі по тексту -Інструкція №281).
Відповідно до пп.10.2.1 пункту 10.2 Інструкції №281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.
За приписами пп.10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281 на підставі ТТН та акту приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП (додаток 14).
У відповідності до пп.10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281 облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
Згідно із положеннями пп.10.4.1 пункту 10.4 Інструкції №281 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП.
Підпунктом 10.4.2 пункту 10.4 Інструкції №281 передбачено, що під час приймання-передавання зміни оператори АЗС:
- визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи «обліковий залишок попередньої зміни»), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок);
- вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об'єм нафтопродуктів (фактичний залишок);
- роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам'яті;
- передають залишок готівки;
- перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.
У разі встановлення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі в границях відносної похибки методу вимірювання маси згідно із ГОСТ 26976 зміна передається і приймається за обліковим залишком нафтопродукту. Перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення фіксується у змінному звіті. У разі перевищення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі понад зазначених норм керівництво повинно вжити заходів щодо проведення позачергової інвентаризації. До встановлення обставин перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення обліковий залишок не корегується.
Згідно з пп.10.4.3 пункту 10.4 Інструкції №281 після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою №17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий залишається на АЗС.
За змістом пп.16.1 пункту 16 Інструкції №281 (стосується обліку нафтопродуктів на АЗС) матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий залишається у матеріально відповідальної особи.
Підпунктом 16.2 пункту 16 Інструкції №281 встановлено, що бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі № 17-НП, та надходження готівки.
З аналізу наведених правових норм слідує, що до документів, які свідчать про оприбуткування (облік) нафтопродуктів за місцем їх реалізації, належать: ТТН, журнали обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, змінні звіти АЗС за формою №17-НП.
З матеріалів справи слідує, що в підтвердження факту оприбуткування (обліку) нафтопродуктів за місцем їх реалізації на момент проведення перевірки позивачем надано: ТТН, журнали обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, змінні звіти АЗС за формою №17-НП.
Вказані документи свідчать про дотримання позивачем порядку ведення обліку товарних запасів нафтопродуктів на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, Масив 11, № 33/1, будь-яких зауважень щодо оформлення наведених вище первинних документів відповідно до вимог Закону №996, контролюючим органом в апеляційній скарзі не наведено.
При цьому, відповідачем у акті перевірки не зазначено відсутність яких саме документів стала підставою для висновків контролюючого органу про порушення порядку обліку пального.
Також, ні обставин та порядку виявлення необлікованого пального, ні доказів виявлення необлікованого пального, ні обставин та доказів реалізації товарів, що необліковані, акт фактичної перевірки не містить.
Статтею 20 Закону №265 передбачено застосування штрафної санкції до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів за:
-здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
-не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Між тим, позивачем були надані документи, що підтведжують облік нафтопродуктів під час фактичної перевірки, що не спростовано контролюючим органом.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про протиправність висновків відповідача про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
З розрахунку штрафних санкцій слідує, що за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1929975,96 грн.
Отже, застосування до позивача податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2024 року №00017470705 штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1929975,96 грн є протиправним.
Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п.1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Згідно п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Згідно акту перевірки відповідач обгрунтовує порушення позивачем п.п.1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" тим, що позивачем не проведено розрахункові операції на загальну суму 160223,80 грн через зареєстрований у встановленому порядку РРО у порівнянні з даними про надходження газу нафтового скрапленого, оскільки 29.12.2023 на АЗС у період з 15 год. 14 хв. по 16 год. 18 хв. прийнято на облік 16000 л газу, згідно з даними Х-звіту за 29.12.2023 на 17 год. 41 хв. залишки складали 10501,33 л газу, при цьому, згідно з чеками РРО за період 15 год. 14 хв. по 17 год. 41 хв. реалізовано 63,67 л газу, що свідчить про нестачу 5435 л газу за ціною 29,48 грн/л на суму 160223,80 грн. (5435 л х 29,48 грн).
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики № 332 від 03.06.2002 приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних та документів про якість (паспортів) на СВГ. Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства. Інформація про кількість СВГ, що надійшов на підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за формою № 2-ГС і після здавання звіту матеріально відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за бухгалтерським обліком. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою № 14-ГС.
З матеріалів справи слідує, що 29.12.2023 на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сщ/ рада Таїровська, Масив 11, № 33/1 мало місце надходження газу скрапленого в кількості 16000 літрів, який ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" було оприбутковано та здійснено його облік.
Цього ж дня підприємством здійснено відвантаження газу скрапленого в кількості 5435 літрів до пересувного акцизного складу з метою його подальшого перевезення до іншого об'єкту АЗС, що використовується а господарській діяльності ТОВ "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ", що підтверджується товарно-транспортною накладною, тобто первинним бухгалтерським документом, який підтверджує здійснення операції, що в свою чергу спростовує твердження відповідача про встановлення нестачі газу скрапленого в кількості 5435 літрів.
Вказана обставина відповідачем не спростована.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження контролюючого органу про незастосування РРО під час проведення розрахункових операцій при здійсненні реалізації газу скрапленого є помилковим.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про протиправність висновків відповідача про порушення позивачем п.п.1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Отже, враховуючи наведені обставини, колегія суддів зазначає, що застосування до позивача податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2024 року №00017470705 штрафної (фінансової) санкції у розмірі 240335,70 грн є протиправним.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно розрахунку штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 07.02.2024 року №00017470705 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 1 ст. 17 ЗУ № 265/95-ВР за порушення п.1 ст.3 ЗУ № 265/95-ВР у розмірі 653,80 грн.
Згідно акту перевірки відповідач порушення позивачем п.1 ст.3 ЗУ № 265/95-ВР обгрунтовує тим, що в ході проведення перевірки ТОВ «ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» на підставі порівняння даних Х-звіту (47882,20 грн) та опису наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків (48536 грн) встановлено невідповідність на суму 653,80 грн, що свідчить про непроведення розрахункової операції через РРО на вказану суму.
В підтвердження наведених обгрунтувань свідчать опис наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків АЗС, Х-звіт за 29.12.2023 р., долучені до акту перевірки.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Проте, позивачем доводів з приводу вказаного порушення наведено не було.
Суд першої інстанції, перевіряючи податкове повідомлення-рішення від 07.02.2024 року №00017470705 на відповідність вимогам чинного законодавства, обставин вказаного порушення не встановив та з приводу вказаного порушення висновків не навів.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2024 року №00017470705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 653,80 грн.
Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області вiд 07.02.2024 № 00017460705 до позивача на підставі п.121.1 ст.121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040,00 грн за порушення п.85.2 ст.85 ПК України.
З матеріалів справи слідує, що під час проведення фактичної перевірки ТОВ «ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» за адресою провадження діяльності: Одеська обл., Овідіопольський район, сщ/рада Таїровська, Масив 11, № 33/1, АЗС, встановлено факт не надання у повному обсязі всіх документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки, а саме: контрольних стрічок, банківських виписок, товарно-транспортних накладних та інших.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Згідно з п. 85.9 ст. 85 ПК України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Згідно з п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.
У постанові від 08 листопада 2021 у справі № 640/21601/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов'язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. У той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об'єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 121.1 статті 121 ПК України.
Не підпадає під таку кваліфікацію поведінка платника податків і у разі, якщо під час перевірки ним надані усі наявні у нього документи, але вони визнані контролюючим органом такими, що не в повній мірі підтверджують правильність даних податкового обліку. У такому випадку контролюючий орган має підстави для констатації помилок у податковому обліку із встановленням відповідного складу податкового порушення та застосуванням відповідних наслідків у вигляді визначення грошових зобов'язань за наявності для цього підстав.
Як підсумок наведеного, як в ході здійснюваних контролюючим органом перевірок, так і в суді у спорах щодо достовірності первинних документів, на підставі яких проводився облік господарської діяльності, платник податків має демонструвати доброчесну поведінку дотримання вимог податкового законодавства і надати усі документи на підтвердження даних як бухгалтерського так і податкового обліку.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 грудня 2024 року у справі №640/21601/19.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту44.6 статті 44 ПКУкраїни прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 380/8798/21.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем під час перевірки начальнику АЗС ТОВ «ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» 29.12.2023 року було вручено запит про надання документів що належать до предмету перевірки, зокрема: контрольні стрічки, банківські виписки, товарно-транспортні накладні тощо.
Позивач зазначив, що під час проведення фактичної перевірки надав контролюючому органу товарно-транспортні накладні, а також інші документи, що підтверджують походження та облік пального.
Проте, в апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що позивачем в ході перевірки на запит контролюючого органу не були надані усі документи, що пов'язані з предметом перевірки, про що було складено акт від 04.01.2024 р. за № 85/15-32-07-06 про відмову платника податків надати документи, чим порушено п. 85.2 ст. 85 ПК України.
На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем надано акт про відмову позивача надати документи, надаючи оцінку якому колегія суддів виходить з наступного.
За приписами п. 85.6. ст. 86 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Зі змісту наведеної норми випливає, що акт про відмову платника податків надати копії документів повинен бути підписаний посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником, або на вказаному акті повинна бути відмітка про відмову платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта.
Так, в преамбулі наведеного вище акту зазначено, що він складений головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Одеській області Котенком А.В. та Волєвим О.М. Проте, сам акт підписаний лише Котенком А.В. , а підпис іншого інспектора відсутній.
При цьому, на акті відсутній підпис представника ТОВ «ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» та відмітка про відмову представника ТОВ «ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» в підписанні такого акта. Акт про відмову надати документи не містить чіткого переліку документів яких не було надано в ході проведення фактичної перевірки.
Також в акті перевірки будь-які посилання на складання акту про відмову надати відповідні документи відсутні.
Вказане свідчить про відсутність доказів, що підтверджують факт ненадання ТОВ «ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ» контролюючому органу запитуваних документів та порушення позивачем п.85.2 ст.85 ПК України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача відповідальності на підставі п.121.1 ст.121 ПК України.
Крім того, з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій слідує, що порушення позивачем п.85.2 ст.85 ПК України вчинене вперше, сума штрафної санкції становить 1020,00 грн.
Проте, відповідачем за вказане порушення до позивача застосовано на підставі п.121.1 ст.121 ПК України штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2040,00 грн.
Однак, в матеріалах перевірки відсутнє обґрунтування вчинення позивачем такого порушення повторно.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача відповідальності на підставі п.121.1 ст.121 ПК України у розмірі 2040,00 грн.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення вiд 07.02.2024 № 00017460705 підлягає скасуванню, оскільки відсутня підстава для застосування штрафної санкції, передбаченої п.121.1 ст.121 ПК України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 07.02.2024 року №00017470705 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 653,80 грн.
При цьому колегія суддів зазначає, що вказана справа була розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відповідності до приписів п. 7 ч. 3 ст. 317 КАСУ порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина друга статті 12 КАС України).
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, але крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
За приписами пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з позовної заяви, матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, позивачем оскаржуються рішення контролюючого органу, на підставі яких ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у загальній сумі 2 170 965, 46 грн.
Станом на 01 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Отже, оскаржуване рішення контролюючого органу на загальну суму 2 170 965, 46 грн перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році (500 * 3028 грн = 1 514 000 грн).
За вказаних обставин, суд першої дійшов помилкового висновку щодо можливості розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 08.08.2024 р. по справі № 420/3506/20.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із приписами п.2 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з частково неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції змінить або ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на час подання адміністративного позову), за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028,00 грн.
Враховуючи те, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Схід Рітейл" задоволено частково в частині 2 172 351 грн. 66 коп. (2 170 311, 66 + 2 040 грн.), то відповідно розмір судового збору за подачу позову в суд першої інстанції складає 32 585, 27 грн. (2 172 351 грн. 66 коп. х 1,5 %), разом з тим, з урахуванням п. 1 ч. 3 ст. 4 судовий збір має складати не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому складає 30 280 грн. 00 коп.
Враховуючи вказане, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 30 280 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 по справі № 440/5757/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у Полтавській області - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.02.2024 року №00017470705 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2 170 311 (два мільйони сто сімдесят тисяч триста одинадцять) грн. 66 коп. та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області вiд 07.02.2024 №00017460705 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2040 (дві тисячі сорок) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ СХІД РІТЕЙЛ" (вул. Кісельова Володимира Капітана, 29, оф. 9, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 44763172 витрати зі сплати судового збору у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 11.11.2025 року