30 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4174/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гаврильєва С.С.,
позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Олійник Л.М.,
представника відповідача - Гольдінової О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження Новогалещинського селищного голови Самсонової С.А. від 27.02.2025 року № 6-к/тр, яким ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку із скороченням штату з 03.03.2025 року з посади начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради; стягнення з Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.03.2025 року по дату ухвалення рішення з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства; стягнення моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначала, що її звільнено з посади у зв'язку з скороченням штату працівників незаконно, оскільки в порушення статті 49-2 Кодексу законів про працю України їй не пропонувались вакантні посади з урахуванням її кваліфікації та освіти. Зазначає, що в лютому 2025 року була вакантною посада інспектор (з інформаційних технологій) виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради, яку зайняв ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_3 , що займала посаду старшого інспектора виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради, з 18.08.2023 року мобілізована до лав Збройних Сил України. У разі якщо особу було мобілізовано на військову службу, то на його місце роботодавцем може бути прийнято іншого працівника з укладенням із ним строкового трудового договору на час перебування основного працівника на військовій службі. Посада мобілізованого працівника позивачу також не пропонувалась, хоча вона має кваліфікацію, що відповідає вакантним посадам, нещодавно здобула профільну освіту з напрямку "Публічне управління та адміністрування", дисциплінарним стягненням не піддавалась. Звертає увагу, що відповідач взагалі не здійснював аналіз критеріїв щодо можливості зайняття позивачем вакантної посади. При звільненні позивач не була належним чином ознайомлена з переліком вакантних посад, не відмовлялася від запропонованих посад. Крім того звертала увагу, що перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. І лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з частиною другою статті 42 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4174/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
10.04.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради, в якому представник відповідача заперечував задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначав, що рішенням сорок п'ятої сесії восьмого скликання Новогалещинської селищної ради № 1 від 24.10.2024 року затверджено структуру виконавчих органів Новогалещинської селищної ради, загальна численність апарату та її виконавчих органів в новій редакції. Рішенням сорок восьмої сесії восьмого скликання Новогалещинської селищної ради від 20.12.2024 року № 22 ліквідовано відділи організаційної роботи, інформаційного забезпечення та комунікацій з громадськістю виконавчого комітету - посада начальника відділу - 1 штатна одиниця та відділ соціального захисту населення виконавчого комітету ради - посада начальника відділу - 1 штатна одиниця. Про скорочення посади позивач була вчасно повідомлена згідно з додатком до розпорядження від 03.01.2025 року №1. Вважає, що вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України при звільненні позивача були дотримані, а саме: - позивач був персонально попереджений про наступне вивільнення; запропонувати іншу роботу за її фахом не було можливості у зв'язку з відсутністю відповідних посад з урахуванням освіти позивача, її рівня та спеціалізації. Посада старшого інспектора виконавчого комітету не є вакантною, та не була запропонована позивачу, оскільки її займає мобілізована до лав Збройних Сил України ОСОБА_3 . Звертає увагу, що укладення строкового трудового договору на час відсутності постійного працівника є правом адміністрації, а не обов'язком. Стосовно переважного права відповідач зауважував, що відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. В даному випадку скорочувалась одна посада начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету ради, тому порівняльний аналіз кваліфікації і продуктивністю праці не проводився, оскільки немає з ким його порівнювати.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити повністю. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у заяві по суті справи.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради.
Рішенням сорок п'ятої сесії восьмого скликання Новогалещинської селищної ради № 1 від 24.10.2024 року затверджено структуру виконавчих органів Новогалещинської селищної ради, загальна численність апарату та її виконавчих органів в новій редакції.
Згідно нової структури виконавчих органів Новогалещинської селищної ради виведено із відділу соціального захисту населення посаду інспектора - 1 штатну одиницю.
Рішенням сорок восьмої сесії восьмого скликання Новогалещинської селищної ради від 20.12.2024 року № 22 ліквідовано структурні підрозділи Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради, зокрема: відділ соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради; скорочено посаду начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради - 1 штатна одиниця.
Згідно з додатком до розпорядження селищного голови від 03.01.2025 року № 1 ОСОБА_1 попереджено про зміни в організації виробництва і праці та можливе наступне вивільнення у зв'язку з скороченням посади.
Розпорядженням селищного голови Новогалещинської селищної ради від 27.02.2025 року № 6-к/тр звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради 03.03.2025 року у зв'язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Позивач ОСОБА_1 не погодилась із розпорядженням селищного голови Новогалещинської селищної ради від 27.02.2025 року № 6-к/тр та оскаржила його до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
За змістом частини першої статті 54 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Спеціальним законом, що регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон № 2493-III).
Відповідно до статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Статтею 7 Закону №2493-ІІІ встановлено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частина друга статті 40 КЗпП України унормовує, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Статтею 42 КЗпП України передбачене переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Так, згідно з частиною першою цієї статті при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частиною другою статті 42 КЗпП України визначено перелік категорій працівників, яким надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина третя статті 42 КЗпП України).
Відповідно до частин першої - третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Отже, положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України декларує дві імперативні норми: 1. власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення пропонує працівникові іншу роботу; 2. під іншою роботою на тому ж підприємстві, установі, організації в даній статті КЗпП України мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, які були в юридичної особи упродовж періоду від вручення працівнику письмового попередження про звільнення із займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці по день його звільнення.
Як слідує з матеріалів справи рішенням сорок п'ятої сесії восьмого скликання Новогалещинської селищної ради № 1 від 24.10.2024 року затверджено структуру виконавчих органів Новогалещинської селищної ради, загальна численність апарату та її виконавчих органів в новій редакції. Згідно нової структури виконавчих органів Новогалещинської селищної ради виведено із відділу соціального захисту населення посаду інспектора - 1 штатну одиницю.
Рішенням сорок восьмої сесії восьмого скликання Новогалещинської селищної ради від 20.12.2024 року № 22 ліквідовано структурні підрозділи Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради, зокрема: відділ соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради; скорочено посаду начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради - 1 штатна одиниця.
Згідно економічного обґрунтування скорочення чисельності та штату працівників вказані рішення прийняті у зв'язку з передачею функцій до фахівців територіальних центрів соціальних послуг та необхідністю заощадження та перерозподілу видатків селищного бюджету.
Суд зазначає, що правова оцінка доцільності прийняття рішення щодо зміни структури виконавчих органів Новогалещинської селищної ради не входить до компетенції адміністративного суду, адже це повноваження за своєю суттю та природою, є дискреційним.
Вищевказані рішення Новогалещинської селищної ради № 1 від 24.10.2024 року, № 22 від 20.12.2024 року в судовому порядку не оскаржувались та є чинними, доказів протилежного сторонами суду не надано.
Згідно з додатком до розпорядження селищного голови від 03.01.2025 року № 1 ОСОБА_1 попереджено про зміни в організації виробництва і праці та можливе наступне вивільнення у зв'язку з скороченням посади.
Згідно доповідної записки секретаря селищної ради Перепелиці Ж. на день попередження працівників про скорочення штатів та послідуюче звільнення із займаної посади у виконавчому комітеті Новогалещинської селищної ради були наявні три вакансії: державний реєстратор відділу "Центр надання адміністративних послуг", завідувач сектору економічного розвитку, публічних закупівель, регуляторної політики та комунального майна виконавчого комітету селищної ради та інспектор виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради, що не заперечується сторонами.
Згідно з Класифікатором професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов'язки.
У випадку відсутності у Класифікаторі професій назви посади, яка б повністю відповідала покладеним на працівника обов'язкам, у Класифікаторі професій підбирається найближча за своїм значенням назва, а в посадовій інструкції зазначаються всі специфічні особливості роботи за цією посадою
Як слідує з посадових інструкцій вакантні посади потребували наступних кваліфікаційних вимог: 1. державний реєстратор відділу ЦНАП: вища освіта не нижче ступеня магістра, спеціаліста, бакалавра (за рішенням суб'єкта призначення) за спеціальністю «Правознавство» (для державних реєстраторів, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень), вільне володіння державною мовою; сертифікат про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації; стаж роботи на службі в органах місцевого самоврядування, на посадах державної служби або досвід роботи на посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше 1 року; 2. завідувач сектору економічного розвитку, публічних закупівель, регуляторної політики та комунального майна виконавчого комітету селищної ради: вища освіта не нижче ступеня магістра, спеціаліста за спеціальністю «Економіка» , вільне володіння державною мовою; стаж роботи на службі в органах місцевого самоврядування, на посадах державної служби або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше 2 років; - інспектор виконавчого комітету (з інформаційних технологій): вища освіта не нижче ступеня магістра, спеціаліста за спеціальністю «Інформаційні системи та технології», вільне володіння державною мовою.
Згідно порівняльної таблиці відповідності вимогам вакантних посад позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам за критерієм оцінки: освіта (рівень, спеціальність): позивач закінчила навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування», ступень вищої освіти - бакалавр.
У постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 577/3997/15-ц (провадження № 6-1723цс17) вказано, що "однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення".
Суд відзначає, що відповідач не пропонував ОСОБА_1 вищевказані три посади, які були вакантними на момент скерування попередження та прийняття оскаржуваного наказу, оскільки позивач не могла виконувати вказану роботу з урахуванням її освіти, кваліфікації.
В матеріалах справи відсутні докази щодо наявності у відповідача інших вакантних посад, які не були запропоновані позивачу.
В свою чергу, посада старшого інспектора виконавчого комітету не була вакантною та її займає мобілізована до лав Збройних Сил України ОСОБА_3 .
Щодо необхідності врахування переважного права ОСОБА_1 на залишення на посаді суд зазначає, що оцінка професійної компетенції та наявності переваг на зайняття вакантної посади надається роботодавцем відповідно до норм трудового законодавства у випадку скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці. В даному випадку відбулось скорочення посади, яку займала позивач, та не було інших вакантних рівнозначних посад та претендентів на їх заміщення. Тому, критерії оцінки професійної компетенції в даному спірному випадку відповідачем не застосовувались.
Суд зазначає, що в контексті спірних правовідносин відповідач не має обов'язку пропонувати абсолютно всі рівнозначні посади (окрім вакантних посад), оскільки в такому разі виникла б необхідність звільняти працівників, які їх займають на законних підставах.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.07.2025 року у справі № 380/5244/22.
З огляду на наведене суд вважає, що відповідач під час прийняття оскаржуваного розпорядження від 27.02.2025 року № 6-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 " діяв у межах та у спосіб встановленими законодавством, а тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, зазначено, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем обґрунтовано належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваного розпорядження.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради (вул. Центральна, 95, смт. Нова Галещина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39140; код ЄДРПОУ 05384784) про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий суддя А.Б. Головко