Справа № 420/14208/25
11 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Моторз Партс Україна» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
07 травня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Моторз Партс Україна» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500580/2025/000078/1 від 29.04.2025 р.;
визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2025/000136 від 29.04.2025 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом подано митну декларацію на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митною декларацією до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірним рішенням про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
У відзиві відповідач зазначив, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом було надіслано електронні повідомлення, в яких вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно пункту 3 статті 53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний. Оскільки, відповідно до пункту 2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до пункту 3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до пункту 1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до пункту 2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ), а саме: резервним методом.
Суд ухвалою від 22 травня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 11.11.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №420/14208/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
25.10.2024 р. між ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» як покупцем та компанією Kooperant Europejski Sp. z o. o. (Польща) як продавцем укладено договір поставки товару №KES-27/24.
Сторонами було погоджено поставку товару на територію України згідно специфікації №45065 від 12.12.2024 р. до Договору.
Згідно пункту 3 специфікації № 45065 від 12.12.2024 до договору поставки товару №KES-27/24, Умови поставки: DPU Odesa (відповідно до Incoterms 2020). Товар вважається поставленим в момент завершення митного оформлення. Продавець несе всі ризики за витрати або пошкодження товару до моменту коли товар буде вивантажений із прибувного транспортного засобу в погодженому місці призначення та переданий у розпорядження Покупця. Продавцем товару є компанія Коoperant Europejski Sp. zo.o.
Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи: - пакувальний лист (Packing list) № 39/12/2024 від 12.12.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 39/12/2024 від 12.12.2024; коносамент (Bill of lading) № AKKQDG25057756 від 06.03.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 45065/1 від 21.04.2025; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 45065/2 від 21.04.2025; - декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № 39/12/2024 від 12.12.2024; - статус особи, яка подає митну декларацію № 2 від 23.04.2025; -зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № KES-27/24 від 25.10.2024; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 45065 від 12.12.2024; - договір про надання послуг митного брокера № 3К/В-4 від 27.05.2022.
Між позивачем (замовник) та ТОВ “Гранд Прайд» (виконавець) укладено договір № 3К/В-4 від 27.05.2022, згідно пунктів 2.1.1-2.1.2 якого, Виконавець зобов'язаний: За плату та за рахунок Замовника організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених Сторонами, а також надавати інші послуги Замовнику за погодженням Сторін. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за Договором, укладати від свого та/або від імені Замовника та за рахунок Замовника договори з транспортними організаціями: контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та іншими організаціями (в т.ч., сюрвеєрними). Документом, який підтверджує наявність і зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR); Представляти інтереси Замовника у взаєминах з перевізниками, портами, аеропортами, державними органами (в т.ч., але не виключно, органами митного контролю), сюрвеєрними та іншими організаціями у зв'язку з перевезенням, перевалкою, ТЕО, митним оформленням, контролем вантажів Замовника.
З метою митного оформлення, декларантом було подано до Одеської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ 25UA500580002986U2, в якій було визначено для митного оформлення товар № 1-36 загальною вартістю 39 600,00 дол. США (графа 22).
Згідно Наряду № 1310 від 21.04.2025, відвантаження здійснюється автотранспортом, вантажоодержувачем є ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА», вантаж прибув на т/х ELBE, дата прибуття 18.04.2025, порт навантаження Gebze, Турецька республіка, 2 контейнери, загальна кількість місць 36.
Згідно коносаменту (Bill of lading) № AKKQDG25057756 від 06.03.2025, отримувач ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА», місце завантаження вантажу QINGDAO,CHINA, місце розвантаження вантажу Чорноморськ.
Згідно міжнародних ТТН CMR № 45065/1 від 21.04.2025 та №45065/2 від 21.04.2025, отримувач ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА», місце розвантаження вантажу Одеса, Україна, місце завантаження вантажу порт Чорноморськ, умови оплати DPU Odesa.
Суд встановив, що відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000078/1 від 29.04.2025, в пункті 33 якого зазначено таке: “За результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МКУ, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
Оцінювана партія товару подана на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів Kooperant Europejski Sp. z o.o. (Польща), відправник SHANDONG LIANGZI POWER CO.,LTD (Китай), виробник - SHANDONG LIANGZI POWER CO.,LTD (Китай), торговельна марка MotoLeader. Згідно п.2.3 та п.5.1 зовнішньоекономічного контракту назва та якість товарів погоджуються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту відповідно до п.2.3 та 13.6. Водночас, у специфікації №45065 та інвойсі №39/12/2024, згідно яких сформована оцінювана партія товарів, - відсутня інформація щодо виробника, торгівельної марки, якісних характеристик, артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
в інвойсі №39/12/2024 відсутнє посилання на специфікацію №45065 як невід'ємну частину контракту;
у поданому контракті та специфікації до нього №45065 - відсутня печатка продавця, що ставить під сумнів достовірність інформації, заявленої про зовнішньоекономічну операцію згідно поданих товаросупровідних документів;
в наряді від 21.04.2025 №1310 зазначено, що контейнери TCLU9761734 і BEAU6429134 з заявленим вантажем прибули в Україну на морському судні ELBE з порту Gebze Туреччина, а в поданому коносаменті зазначено судно SHENG DA HENG QIANG SEG0225W/G0225W порт відправлення - QINGDAO Китай, що свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту, інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів. Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Наразі, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення заявленої декларантом митної вартості;
у випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу, за наявності - такі витрати додаються до ціни товару (п.7 ч.10 ст.58 МКУ). Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.
Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості. Відповідно до ч.2 та 3 ст.53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; 7) каталоги, прейскуранти, прайс-листи продавця; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
29.04.2025 декларант додатково надіслав: прайс продавця від 11.12.2024 б/н (з ціною 990дол.США/шт.), в якому відсутня інформація щодо заявлених якісних характеристик , торговельної марки та виробника товару, і умови поставки EXW в якому не відповідають умовам поставки FOB Китай в наданій копії митної декларації країни відправлення від 06.03.2025 № 510320250306643982 (із зазначеною ціною 957дол.США/шт.); комерційну пропозицію б/н без дати і на умовах поставки FOB Китай; експертне дослідження від 29.04.2025 № 175/25, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника. Згадані вище обставини не дають можливості ідентифікувати додатково надані декларантом документи як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару.
У своєму електронному повідомленні від 29.04.2025 імпортер зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.
Відповідно до ч.4 ст.57 МКУ було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості.
Згідно ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок: виявлених розбіжностей; не надання відповідно п.2 ч.2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена митним органом згідно з положеннями статей: 59 МКУ - у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МКУ - у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару з заявленою торговельною маркою, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торговими марками та репутацією цих товарів на ринку; 62,63 МКУ - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. Митний орган пропонує визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Оскільки імпортер надіслав електронне повідомлення, в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, то, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями ч.1 ст.55 МКУ,- митним органом буде здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом для товарів №1 - 36 - з 1100дол.США/шт. до 1500дол.США/шт.(МД 24UA204130012993U0 від 15.08.2024 партія товару 12 штук - 1500дол.США/шт. товар «квадроцикл чотирьох колісний, без коляски, новий, марка MotoLeader, модель: 800ATV, ідент. №шасі: НОМЕР_1 , тип двигуна: бензиновий, номер двигуна: ODS2V91MW230715, робочий об'єм циліндрів двигуна: 800 см3, колір: сірий, календарний рік виготовлення: 2024, модельний рік виготовлення: 2024, призначення: для перевезення людей по дорогах загального користування, загальна кількість місць, включаючи водія: 2. Торговельна марка: MotoLeader. Виробник: SHANDONG LIANGZI POWER CO., LTD. Країна виробництва: CN»), - з урахуванням: опису товару, виробника та торговельної марки.
Декларанту роз'яснено права викладені у ч.3 ст.52 МКУ та права щодо випуску у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Декларанту роз'яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду».
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2025/000136 від 29.04.2025, в якій зазначено, що за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Згідно ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок: виявлених розбіжностей; не надання відповідно п.2 ч.2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Згідно ст. 55 МКУ від 13.03.2012р. №4495-VI винесено рішення про коригування митної вартості від 29.04.2025 №UA500580/2025/000078/1. Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку, визначеному главою 4 МКУ. Декларанту роз'яснено права викладені: у п.3 ст.52, ст.55 МКУ-щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантії відповідно до розділу Х МКУ; у главі 4 МКУ-щодо оскарження рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня або у суді.
Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання рішення про коригування митної вартості та картки відмови протиправними та їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16, від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15, від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 та інші.
Вирішуючи цей спір, суд встановив, що декларантом як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.
Водночас, щодо тверджень відповідача про невідповідність документів декларанта вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, то суд зазначає таке.
Відповідно до п.2 ч.2 статті 52 МКУ, декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно п. 2.3 договору поставки № KES-27/24 від 25.10.2024 назва, ціна та кількість Товару, що поставляється, погоджується сторонами в Специфікаціях, які підписуються на кожну окрему поставку та є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару під час виконання контракту погоджується сторонами.
Згідно п. 13.6 договору поставки № KES-27/24 від 25.10.2024 уci додатки до цього контракту є його невід'ємною частиною.
Водночас, відсутність у специфікації №45065 та інвойсі №39/12/2024, згідно яких сформована оцінювана партія товарів, інформації щодо виробника, торгівельної марки, якісних характеристик, артикулів жодним чином не впливає на визначення митної вартості товарів.
Окрім цього, суд вказує, що відповідач не надав жодних доказів та обґрунтованих пояснень, які б підтверджували його твердження про невідповідність документів декларанта вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Таким чином, вказані доводи відповідача не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, підлягають відхиленню.
Щодо доводів відповідача про відсутність у інвойсі №39/12/2024 посилання на специфікацію №45065 як невід'ємну частину контракту, то суд погоджується із контраргументом позивача про те, що законодавством не встановлено вимог до оформлення комерційного рахунку (є документом довільної форми), як і не встановлено вимог, щодо посилання на специфікацію, призначення платежу.
Окрім цього, відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив, яким чином вказане впливає на визначення митної вартості товарів, що вказує на безпідставність даного твердження відповідача.
З тих самих підстав, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про відсутність печатки продавця у поданому контракті та специфікації до нього №45065, адже даний факт жодним чином не впливає на визначення митної вартості товарів.
Крім того, наявність печатки продавця у контракті та специфікації не визначена законодавством як обов'язкова, що додатково вказує на безпідставність тверджень відповідача у цій частині.
Стосовно тверджень відповідача про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту, - інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів, то суд зазначає таке.
Згідно п. 4.1. договору поставки №KES-27/24 від 25.10.2024, Товар за цим контрактом повинен бути поставлений на умовах «Інкотермс-2020» протягом не більше ніж 180 календарних днів з моменту підписання специфікації. Базис поставки партії Товару Сторони погоджують у інвойсі або специфікації. Продавець зобов'язаний письмово повідомити Покупця про дату поставки (відвантаження) Товару.
Згідно пункту 3 специфікації № 45065 від 12.12.2024 до договору поставки товару №KES-27/24, Умови поставки: DPU Odesa (відповідно до Incoterms 2020). Товар вважається поставленим в момент завершення митного оформлення. Продавець несе всі ризики за витрати або пошкодження товару до моменту коли товар буде вивантажений із прибувного транспортного засобу в погодженому місці призначення та переданий у розпорядження Покупця. Продавцем товару є компанія Коoperant Europejski Sp. zo.o.
Згідно міжнародних ТТН CMR № 45065/1 від 21.04.2025 та № 45065/2 від 21.04.2025, отримувач ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА», місце розвантаження вантажу Одеса, Україна, місце завантаження вантажу порт Чорноморськ, умови оплати DPU Odesa.
Згідно коносаменту (Bill of lading) № AKKQDG25057756 від 06.03.2025, отримувач ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА», місце завантаження вантажу QINGDAO,CHINA, місце розвантаження вантажу Чорноморськ.
Суд зазначає, що, відповідно до умов DPU Incoterms 2020, Продавець відповідає за доставку та розвантаження товару у визначеному місці, місцем доставки може бути будь-яке місце, продавець несе ризики до моменту розвантаження товару, продавець відповідає за експортне митне оформлення, а покупець - за імпортне. Продавець сплачує всі транспортні витрати (експортні збори, плата за перевезення, розвантаження з транспорту основного перевізника у порту призначення та збори порту призначення) і бере на себе всі ризики до прибуття в пункт призначення.
Отже, у загальну вартість товару на умовах DPU Incoterms 2020 входить його транспортування до місця призначення.
З огляду на викладене, саме продавець несе усі транспортні витрати за поставку товару, а тому наявність відповідних транспортних документів перебуває поза відповідальністю декларанта.
При цьому, відповідач не був позбавлений можливості встановити ці обставини, у зв'язку з чим, доводи відповідача про наявність додаткових витрат на перевезення суд вважає необґрунтованими.
Не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням за документами поданими декларантом до митного органу з огляду на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в яких Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Твердження відповідача про відсутність будь-якої інформації щодо здійснення або нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення є необґрунтованими, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
При цьому, суд враховує, що ані в договорі поставки, ані в інших супровідних документах немає жодної згадки про здійснення страхування товарів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у декларанта відсутній обов'язок доведення факту здійснення або нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, а тому доводи відповідача у цій частині є безпідставними.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Суд також враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, але не виключно.
З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.
Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.
Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення, є кінцевими та позбавляє декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час, у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
При цьому, у рішенні про коригування митної вартості відповідачем не надана оцінка додатковим документам, які надані декларантом, зокрема калькуляційному листу, прайс-листу, експертному висновку, копії митної декларації країни відправлення, а лише зазначено, що додаткові документи не усувають зазначених відповідачем невідповідностей.
Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, суд дійшов до висновку, що витребуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення декларантом були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: 59 МКУ - у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МКУ - у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару з заявленою торговельною маркою, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торговими марками та репутацією цих товарів на ринку; 62,63 МКУ - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості. Митний орган пропонує визначити митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості з використанням способів, які є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згідно з положеннями ст.64 МКУ, ґрунтуючись на раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Аналізуючи наведені доводи в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000078/1 від 29.04.2025 та картці відмови в прийнятті митної декларації №UA500580/2025/000136 від 29.04.2025, суд зазначає таке.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівняння з якою співставлялась вартість товару.
В пункті 33 Рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв'язку із відсутністю у Митниці такої інформації.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної з декларантом консультації обрано другорядний метод (резервний) визначення митної вартості.
Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості митних декларацій не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Верховний Суд сформував правову позицію, яку суд враховуює при вирішенні цієї справи, відповідно до якої формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).
Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості №UA500580/2025/000078/1 від 29.04.2025, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2025/000136 від 29.04.2025 за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.
Суд зауважує, що висновки суду у цій справі в цілому узгоджуються з висновками Верховного Суду, що зазначені у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 по справі №804/16271/15, від 19.06.2020 по справі №1.380.2019.002044, на які посилається відповідач у відзиві.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, за наслідками судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваних рішень, відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000078/1 від 29.04.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2025/000136 від 29.04.2025 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 4844,80 грн.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028,00 грн.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При цьому, ціна позову позивачем зазначена у розмірі майнової вимоги - 192357,00 грн.
Суд зазначає, що розмір судового збору за 1 вимогу майнового характеру, враховуючи ціну майнової вимоги на суму 192357,00 грн, становить: 192357,00х1,5%, але не менше 3028,00 грн, з урахуванням коефіцієнту 0,8 = 2422,40 грн (3028,00 грн * 0,8).
Суд враховує, що в ухвалі про залишення без руху суд визначив суму судового бору у загальному розмірі 4844,80 грн як за 1 вимогу немайнового характеру та 1 вимогу майнового характеру.
Водночас, у цій справі підлягає обов'язковому врахуванню позиція Верховного Суду, що викладена у постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 120/15468/23, де зазначено таке: «Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.».
Отже, судовий збір за подання цієї позовної заяви майнового характеру, з урахуванням коефіцієнту 0,8, складає 2422,40 грн.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача, суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн, він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, що пов'язані з перекладом письмових документів з іноземної мови на державну мову, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Положеннями ч.7 ст. 137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.8 ст.137 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач надав клопотання, в якому заперечував проти стягнення з нього витрат на переклад, адже переклад документів замовлений позивачем до відкриття провадження у справі, тому понесені позивачем витрати безпосередньо не були пов'язані з розглядом цієї справи.
В якості доказів на оплату послуг перекладача позивач надав копії рахунок-фактура № 5661 від 13.05.2025 на суму 2300 грн, платіжна інструкція №2910 від 13.05.2025 на суму 2300,00 грн, акт прийому-передачі виконаних робіт від 13.05.2025. Крім того, здійснення вказаних послуг підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем організовано здійснення перекладу документів з англійської мови.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Отже, суд вважає, що пов'язані з перекладом документів є судовими витратами у розумінні ст.132 КАС України.
Суд також зауважує, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Отже, стаття 254 МК України не зобов'язує декларанта під час розмитнення подавати переклад документів, складених іноземною мовою, а відповідач не вимагав у позивача здійснити переклад поданих документів, складених іноземною мовою.
Під час розгляду справи, суд надавав оцінку документам, які складені іноземною мовою та відповідно використовував їх переклад на державну мову, який здійснений на замовлення позивача.
Враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на залучення перекладача, вимоги позивача в частині стягнення на користь позивача витрат, пов'язаних із залученням перекладача у розмірі 2300,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Аналогічного висновку щодо необхідності стягнення на користь особи судових витрат пов'язаних з перекладом дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 по справі №160/7049/19.
Враховуючи предмет спору, суд вважає витрати на оплату послуг перекладача необхідними та неминучими, оскільки професійний переклад на українську мову документів, пов'язаних із оскаржуваними рішеннями, є необхідним для забезпечення повного та всебічного розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов'язані з підготовкою справи до розгляду у розмірі 2300,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 КАС України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Моторз Партс Україна» (вул.Предславинська, буд.34, літера Б, оф.101, м.Київ, Київська обл., 03150, код ЄДРПОУ 44306976) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000078/1 від 29.04.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2025/000136 від 29.04.2025.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Моторз Партс Україна» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати, пов'язані із залученням перекладача, у розмірі 2300,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро БАБЕНКО