Справа № 420/37914/25
11 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Попов В.Ф., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною Постанову №1554 про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 17 жовтня 2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 ;
- скасувати Постанову №1554 про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 17 жовтня 2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 із закрититям справи про адміністративне правопорушення №106;
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), яка оформлена у формі листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.10.2025 року № 8257, у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо персональних і службових даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про придатність до військової служби відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 08.12.2022 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію щодо персональних і службових даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про придатність до військової служби відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 08.12.2022 року.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ця справа не підсудна Одеському окружному адміністративному суду та про наявність підстав для її передачі за предметною підсудністю до Березівського районного суду Одеської області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, « 09.08.2025 року виявлено, що військовозобов'язаний відповідно до інформації ІКС «Оберіг» визнаний обмежено-придатним до в/с, в термін до 05.06.2025 року повторно не пройшов медичне переобстеження, чим порушив вимоги п.2, р.2 Закону України від 21.03.2024 р. №3621-ІХ (зі змінами), що призвело до порушення додатку 2 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року та статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив(ла) правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП». Однак позивач зазначив, що відповідачем протиправно не внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо персональних і службових його даних про придатність до військової служби, що на переконання позивача свідчить про відсутність обов'язку повторного проходження медичного обстеження.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною п'ятою статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Верховний Суд зазначав, що предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.
Критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
За визначенням частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина перша статті 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
В свою чергу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ч. 5 та 6 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За правилами статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно усталених у судовій практиці висновків, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Частиною 1 статті 286 КАС України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Предметом цього позову є постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в якій встановлено факт необхідності проходження повторного медичного обстеження, у зв'язку із визнанням позивача обмежено-придатним та дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію щодо персональних і службових даних позивача про придатність до військової служби.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до диспозиції ч.3 ст.210-1 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210-1 КУпАП, полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
04.05.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» ( далі- Закон № 3621-ІХ).
Пунктом 2 Перехідних положень Закону №3621-ІХ установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ст. 9 Закону).
За положеннями ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста згідно ст. 8 зазначеного вище Закону, належать: 1) відомості про виконання військового обов'язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; 4) відомості про участь у бойових діях.
Враховуючи вищевикладені приписи діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування постанови та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо придатності позивача, пов'язані між собою, оскільки для вирішення питання про наявність, чи відсутність складу адміністративного правопорушення, необхідно встановити статус позивача в частині чи він є обмежено-придатним чи придатним до військової служби, і в залежності від цього встановити наявність чи відсутність обов'язку повторно проходити медичне обстеження. Обставини щодо придатності позивача та відображення цих відомостей у реєстрі є похідними від основної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності відносяться до компетенції адміністративних судів.
Слід зазначити, що статтею 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію адміністративних судів.
Так, за положеннями даної статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Оскільки предметом спору у даній справі є постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення та дії пов'язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, розгляд даної справи віднесений до компетенції саме місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.
Згідно ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо, зокрема, при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частинами 5 та 6 статті 29 КАС України передбачено, що питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні.
Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
За положеннями ст. 30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
За аналогією порушення правил предметної юрисдикції адміністративних судів, має наслідком передачу справи до відповідного адміністративного суду, до підсудності якого віднесено розгляд такої справи.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу за підсудністю до Березівського районного суду Одеської області.
На підставі викладеного та керуючись ст. 29 КАС України, суд
ухвалив:
Адміністративну справу № 420/37914/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - передати за підсудністю до Березівського районного суду Одеської області.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.Ф. Попов