справа № 380/19559/25
10 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БВ АЛЬЯНС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БВ АЛЬЯНС», код ЄДРПОУ 42963310, місцезнаходження: 79491, Львівська область, місто Львів, смт. Брюховичі, вулиця Львівська, будинок 23-А, квартира 31 (далі за текстом позивач, ТОВ «БВ АЛЬЯНС»), до Львівської митниці, код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, місто Львів, вулиця Костюшка Т., будинок 1 (далі відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.08.2025 року № UA209000/2025/900500/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/064273.
Ухвалою від 02.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 02.10.2025 суд витребував докази.
Ухвалою від 10.11.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом одночасно із митними деклараціями подано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Зауваження митниці були спростовані документами, що подані додатково. На думку позивача, зазначені митницею в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності не впливає на заявлену позивачем митну вартість товару. Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки не доведено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Позивач також вважає, що приймаючи оскаржуване рішення митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі. Тому, просить визнати рішення протиправним і скасувати.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що відсутність зовнішньоекономічного контракту не дозволила митному органу перевірити усі умови щодо складових митної вартості, а також що позивачем не надавалась заявка на перевезення, що поставило під сумнів заявлений рівень митної вартості. Зазначає, що документи, надані на вимогу митного органу не усувають виявлені митним органом невідповідності, а інших документів не надано, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що доводи відповідача про ненадання копії зовнішньоекономічного договору безпідставні, оскільки не відповідають дійсності та не мають вирішального значення для вирішення спору, так як не впливають на числове визначення митної вартості товару. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової, до митного контролю декларантом надано належний пакет документів, а саме: Договір про транспортно-експедиторське обслуговування при перевезенні вантажів авіа сполученням від 03.12.2019 №A- 031219-03 та рахунок-фактуру №LS-4670009 від 18.08.2025р, які підтверджують транспортні витрати позивача, включені у митну вартість товару.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Між ТОВ «БВ АЛЬЯНС» як покупцем та «YOTSUBA JAPAN» LLC як продавцем укладено Договір поставки (Контракт №14-06-2019) від 14 червня 2019 року.
02 січня 2023 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору поставки (Контракт №14-06-2019), за якою термін дії договору постачання продовжується до 2 січня 2030 року.
Відповідно до пункту 3 Договору поставки (Контракт №14-06-2019) Покупець зобов'язується на умовах, визначених даним Договором, придбавати даний продукт у Продавця і продавати його від імені Покупця.
Продукт за даною Угодою, згідно з пунктом 1 статті 3 Договору поставки (Контракт №14-06-2019), описаний в Списку продукції в Додатку 1 до цієї Угоди, але Продавець матиме право внести іншу продукцію до Списку продуктів або виключити певні Продукти із Списку продукції за умови попередньої домовленості з Покупцем.
Як передбачено пунктом 1.1. Додаткової угоди до Договору поставки (Контракт №14-06-2019) від 25 червня 2019 року Покупець повинен заплатити за Продукт зазначений у інвойсі (Invoice) не пізніше ніж 180 (сто вісімдесят) календарних днів з дати отримання Покупцем Продукту згідно з пунктом 1, пунктом 6 статті 5 Договору поставки (Контракт № 14-06-2019) від 14 червня 2019 року.
Покупець, відповідно до пункту 1.2. Додаткової угоди до Договору поставки (Контракт №14-06-2019) від 25 червня 2019 року, має право провести достроковий розрахунок за Продукт.
Відповідно до комерційного інвойсу №JP2025/07-29 від 29.07.2025 загальна сума поставки становить 7600600 Єн (японських єн).
На виконання вищевказаного договору позивач придбав в компанії «YOTSUBA JAPAN» LLC (Китай) Товар - Біологічно активні добавки без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або з вмістом менш як 1,5 мас.% молочних жирів, менш як 5 мас.% цукрози чи ізоглюкози, менш як 5 мас.% глюкози або крохмалю, без вмісту етилового спирту: TRIPEPTIDE COLLAGEN SUPPLEMENT 3 0 STICKS - 600 шт., OMEGA3 SUPPLEMENT 90 CAPSULES - 80 шт., ANA GAIN NU SUPPLEMEN T 90 CAPSULES - 320 шт., ANA GAIN NU SUP PLEMENT 45 CAPSULES - 100 шт., RED KOJI CHOLESTEROL HELPER SUPPLEMENT 90 CAPSULE S - 120 шт., TRIPEPTIDE COLLAGEN SUPPLEM ENT SAMPLE - 240 шт., OKINAWA TROPICAL A OJIRU DRINK SAMPLE - 50 шт., WHITE CURCU MINOID GLUTATHIONE SUPPLEMENT 60 TABLETS - 100 шт., WHITE CURCUMINOID GLUTATHIONE SUPPLEMENT 120 TABLETS - 270 шт., N-ACET YLGLUCOSAMINE SUPPLEMENT 60 TABLETS - 10 0 шт., BLOOD SUGAR SUPPORT 90 CAPSULES - 320 шт., NMN SIRTUIN BOOSTER COMPLEX SUP PLEMENT 60 CAPSULES -400 шт., FREE RADI CAL FIGHTER H2 SUPPLEMENT 60 CAPSULES (1 4,8% декстрину (продукт розщеплення крохмалю)) - 180 шт. на умовах поставки FCA Osaka. Біологічно активні добавки з вмістом понад 5 мас.% крохмалю, без вмісту етилового спирту: 16LACTO PERFECTION по 60 таблеток (17.36% модифікованого крохмалю) - 315 шт., CHAMPION AMINO ENERGY 20 STIC KS (24,55% декстрину (продукт розщеплення крохмалю)) - 360 шт., CHAMPION AMINO E NERGY 1 SAMPLE STICKS (24,55% декстрину (продукт розщеплення крохмалю)) - 60 шт. на умовах поставки FCA Osaka.
Для митного оформлення випуску чи пропуску товарів, до Львівської митниці, уповноваженою особою подано: Рахунок- фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №JP2025/07-29 від 29.07.2025; Пакувальний лист (Packing list) №JP2025/07-29 від 29.07.2025; Міжнародну товаро-транспортну накладну №4883 від 18.08.2025; Авіаційну вантажну накладну (Air Waybill) №080-38454883 від 13.08.2025; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №25.039 від 08.08.2025; Рахунок-фактуру № LS-4670009 від 18.08.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі- продажу (Договір поставки (Контракт №14-06-2019) від 14.06.2019 року; Копію митної декларації країни відправлення №25PL443020NUQ3W1K8 від 18.08.2025 та інші.
За результатами розгляду митної декларації від 20.08.2025 №25UA209170071682U5 Львівською митницею, було надіслано повідомлення, в якому містилася інформація про необхідність декларанту надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;- якщо здійснювалось страхування - страхові документи; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вимоги митного органу ТОВ «БВ АЛЬЯНС» додатково надано зовнішньо-економічний договір (Договір поставки (Контракт №14-06-2019) від 14 червня 2019 року; Договір транспортно-експедиційного обслуговування (Договір №А-031219-03 про транспортно-експедиторське обслуговування при перевезенні вантажів авіа сполученням від 03.12.2019 року); інформацію щодо відсутності страхування (Лист від 20.08.2025 року, вих. №20.08/1); прайс-лист продавця (Price List), дійсний до 30.12.2025 року; експортну декларацію країни відправника (Повідомлення про дозвіл на експорт (експортна декларація на велику суму) від 13.08.2025 року №12339083140); банківські платіжні документи (FIN 103.STP Single Customer Credt Transfer, MUR 62; FIN 103 Single Customer Credt Transfer, MUR 60; FIN 103 Single Customer Credt Transfer, MUR 53; FIN 103 Single Customer Credt Transfer, MUR 52); прихідні документи продавця (рахунок-фактура №126-092-7709; рахунок-фактура №126-092-7734; рахунок фактура №1950-8558-4783; рахунок-фактура №69559; рахунок-фактура №149-022-0686; рахунок-фактура №68-46-40 В); видаткові накладні (№566 від 26.03.2025 р.; №608 від 04.04.2025 р.) та інші.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900500/1 від 27.08.2025, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних №UA209170/2025/064273 від 27.08.2025.
Таке рішення обґрунтовано тим, що «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до частини друго статті 58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне: - згідно поданих до митного оформлення документів поставка товару здійснюється на підставі Контракту № 14-06-2019 від 14.06.2019р., що укладений між "YOTSUBA JAPAN" LLC. та ТзОВ "БВ АЛЬЯНС", Україна (надалі - Контракт).
Згідно статті 17 вищевказаного Контракту, ця угода буде діяти до 01 січня 2020 року, тим не менш, ця угода буде автоматично пролонгована ще на 3 роки. На момент подання митної декларації цей термін закінчився, декларантом не подано документів про продовження контракту, таким чином контракт на момент подання митної декларації є не чинним у наданому декларантом рахунку від 18.08.2025 № LS-4670009 вартість авіаперевезення визначена в обсязі 151 301,60 грн. Однак, авіанакладна від 13.08.2025 № 080-38454883 у відповідній графі містить відомості про вартість перевезення вантажу в розмірі 742 770 єн. За курсом НБУ на дату виставлення рахунку це складає еквівалент 207 247,69 грн. що перевищує суму, заявлену в рахунку.
Також відповідний рахунок не містить відомостей щодо вартості послуг з обробки вантажу в порту Варшави і оформлення відповідних документів, які мали бути включені до митної вартості товару відповідно до вимог ч. 10 ст. 58 МКУ. Заявка, яка, відповідно до п. 1.3 Договору про транспортно- експедиторське обслуговування при перевезенні вантажів авіа сполученням від 03.12.2019 №А- 031219-03, мала б містити інформацію щодо замовлених послуг, до митного оформлення не подавалася. Відповідно до п. 4.1 даного договору передбачено 100 % передоплати до моменту надання послуг, та не пізніше 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку.
До митного оформлення не подано банківських документів про оплату за транспортні послуги, що не дає змоги в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товару. Інвойсом від 29.07.2025 №JP2025/07-29 передбачена 100 % передоплата. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу).
Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення № 216).
У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково на вимогу митного органу надано копії платіжних інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 25.07.2025 року № 62, від 03.06.2025 №60, від 07.03.2025 №53, від 28.01.2025 №52 які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком; окрім того в графі «призначення платежу» зазначений лише номер контракту, а також містять суми, які не відповідають інвойсу.
У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Отож, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу декларантом додатково надано прайс-лист, платіжні документи, лист про страхування, видаткові накладні, експортну МД, закупівельні документи. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано.
За результатами розгляду всіх наданих документів встановлено неподання документів, а саме: - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Платіжні документи на транспортні послуги, - виписку з бухгалтерської документації.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 54 МКУ, у зв'язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товар 1 слугувала: МД № UA100100/2025/440538 від 04.08.2025 р., де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1155,52 дол. США/кг., товар 2 слугувала: МД № UA100380/2025/627399 від 01.07.2025 р., де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 701,22 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі. Коригування у зв'язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України.».
Позивач не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою (частина перша статті 52 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.
У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У частинах четвертій, п'ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті.
Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.
Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.
Обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України викладений у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18, від 06.05.2020 у справі № 140/1713/19, від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19.
Як встановив суд, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала до відповідача митну декларацію від 20.08.2025 №25UA209170071682U5.
До якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучено: Рахунок- фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №JP2025/07-29 від 29.07.2025, пакувальний лист (Packing list) №JP2025/07-29 від 29.07.2025, міжнародну товаро-транспортну накладну №4883 від 18.08.2025, авіаційну вантажну накладну (Air Waybill) №080-38454883 від 13.08.2025, Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №25.039 від 08.08.2025, Рахунок-фактуру № LS-4670009 від 18.08.2025 про надання транспортно-експедиційних послуг, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі- продажу (Договір поставки (Контракт №14-06-2019) від 14.06.2019, копію митної декларації країни відправлення № 25PL443020NUQ3W1K8 від 18.08.2025, договір про надання послуг митного брокера №2/2019 від 29.08.2019, договір (контракт) про перевезення №031219-03 від 03.12.2019, заяву декларанта про незастосування обмежень щодо випуску товарів, встановлених Законом України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» №б/н від 29.07.2025.
Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Суд встановив, що представником позивача додатково надано: зовнішньо-економічний договір (Договір поставки (Контракт №14-06-2019) від 14 червня 2019 року, договір транспортно-експедиційного обслуговування (Договір №А-031219-03 про транспортно-експедиторське обслуговування при перевезенні вантажів авіа сполученням від 03.12.2019), інформацію щодо відсутності страхування (Лист від 20.08.2025, вих. №20.08/1), прайс-лист продавця (Price List), дійсний до 30.12.2025; експортну декларацію країни відправника (Повідомлення про дозвіл на експорт (експортна декларація на велику суму) від 13.08.2025 №12339083140), банківські платіжні документи (FIN 103.STP Single Customer Credt Transfer, MUR 62; FIN 103 Single Customer Credt Transfer, MUR 60; FIN 103 Single Customer Credt Transfer, MUR 53; FIN 103 Single Customer Credt Transfer, MUR 52) прихідні документи продавця (рахунок-фактура №126-092-7709; рахунок-фактура №126-092-7734; рахунок фактура №1950-8558-4783; рахунок-фактура №69559; рахунок-фактура №149-022-0686; рахунок-фактура №68-46-40 В), видаткові накладні (№566 від 26.03.2025; №608 від 04.04.2025).
Відповідач, як на підставу для прийняття оскаржуваних рішень зазначає те, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 статті 4 Договору поставки (Контракт №14-06-2019) умови, що стосуються найменування, кількості та ціни за одиницю Продукту, а також інші відомості про будь-яку індивідуальну Закупівлю (замовлення) цього Продукту, що купується Покупцем у Продавця за цією Угодою, будуть визначені в Специфікації, Інвойсі та/або Індивідуальному договорі, що укладається Сторонами відповідно до встановленої тут процедури, якщо інше не буде обумовлено в даній Угоді.
Як передбачено пунктом 3 статті 4 Договору поставки (Контракт №14-06-2019)покупець направить Продавцю «письмове Замовлення на покупку» (Специфікацію) із зазначенням умов, згаданих в попередньому пункті, а Продавець виставить Покупцеві Інвойс. Замовлення буде вважатися прийнятим Продавцем, якщо той виставить Покупцю Інвойс.
На підтвердження ціни та кількості товару до митного оформлення був наданий рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №JP2025/07-29 від 29.07.2025 з загальною кількістю та ціною Товарів.
Відповідно до Додаткової угоди до Договору поставки (Контракт №14-06-2019) від 25.06.2019 Покупець повинен заплатити за Продукт зазначений у інвойсі (Invoice) не пізніше ніж 180 (сто вісімдесят) календарних днів з дати отримання Покупцем Продукту. Покупець має право провести достроково розрахунок за продукт.
Позивачем на момент митного оформлення не здійснено оплати товару, тому відповідні банківські документи до митного оформлення не подавались.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 по справі № К/9901/2278/18 (№815/329/17) зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Однак, за змістом статті 53 Митного кодексу України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено.
Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі. При цьому, несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору.
Достовірність доказу означає зв'язок між ним та обставиною, що доказується. Платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару немає. Це означає, що платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Суд зазначає, ненадання декларантом таких документів не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Такими доказами є договір та рахунок на оплату.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № №1.380.2019.001823 та від 01.04.2021 у справі №260/695/19.
Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені частиною другою статті 53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Окрім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до митного оформлення не подано банківських документів про оплату за транспортні послуги, що не дає змоги в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товару; заявка, яка відповідно до пункту 1.3. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування при перевезенні вантажів авіа сполученням від 03.12.2019 №А-031219-03, мала б містити інформацію щодо замовлених послуг, до митного оформлення не надавалась, на що суд зазначає наступне.
Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Вказаний наказ Міністерства фінансів України визначає наявність рахунок-фактуру достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг.
Суд зазначає, що витрати на транспортування підтверджені позивачем документально, до митного органу подано наступні документи: договір про транспортно-експедиторське обслуговування при перевезенні вантажів авіа сполученням від 03.12.2019 №A- 031219-03 та рахунок-фактуру №LS-4670009 від 18.08.2025.
Суд звертає увагу, що відсутність заявки щодо замовлених послуг не може бути підставою, яка свідчить про відсутність відомостей щодо ціни, яка була сплачена позивачем за перевезення. Суд також зауважує, що відповідач не довів, яким чином неподання замовлення впливає на заявлену позивачем митну вартість товару.
Так, саме по собі замовлення позивача на перевезення не свідчить про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов та не є обов'язковим документом, що подається митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до вимог статті 53 МК України.
Суд зазначає, що серед документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2018 у справі № 813/1012/17.
Стосовно зауважень митного органу щодо авіанакладної від 13.08.2025 №080-38454883, суд звертає увагу, що як зазначено позивачем така подана уповноваженою особою помилково та не стосується митного оформлення товару.
Суд також враховує позицією Верховного Суду викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».
Щодо твердження відповідача, що на момент подання митної декларації термін дії угоди закінчився, декларантом не подано документів про продовження контракту, таким чином контракт на момент подання митної декларації є нечинним.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 17 «Термін дії Угоди» передбачено, що ця Угода буде діяти до 01 січня 2020 р.; тим не менш, ця Угода буде автоматично пролонгована ще на 3 роки, якщо жодна із Сторін не надасть іншій Стороні повідомлення про її закінчення, як мінімум, за 60 (шістдесят) днів до закінчення початкового терміну цієї Угоди або будь-якого його продовження.
Вказана стаття передбачає автоматичну пролонгацію договору за мовчазною згодою сторін, необмежену кількість разів, тобто за відсутності повідомлень про закінчення дії договору, а відтак відсутні підстави вважати, що термін дії контракту на момент митного оформлення товарів закінчився. Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні повідомлення про намір припинити дію договору.
Відповідач не зазначив, яким чином відсутність письмових угод між Сторонами щодо продовження дії договору виплинула на митну вартість товару, відтак доводи в цій частині є необґрунтованим.
Суд зазначає, що подальші дії відповідача (а саме митне оформлення товару після винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості) підтверджують визнання договору поставки (контракт) №14-06-2019 від 14.06.2019 як чинного та діючого, оскільки жодних застережень (карток відмови чи протоколів про порушення митних правил) при випуску товарів у вільний обіг не було.
Суд зазначає, що недоліки, на які посилається відповідач, не є такими, що мають значення для правильного визначення митної вартості товарів, оскільки під час митного оформлення оцінці підлягає не оформлення господарської операції з поставки товарів на митну територію України, а її вартість, оскільки така є складовою митної вартості товару.
Щодо доводів митного органу, що позивачем не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: : - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Платіжні документи на транспортні послуги, - виписку з бухгалтерської документації.
Вирішуючи питання наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.
Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Щодо вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту запропонована інформація щодо вартості ідентичного товару. Митна вартість визначена за методом 2а за ціною договору щодо ідентичних товарів, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості ідентичного товару.
Суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.
З оскаржених рішень видно, що джерелом коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом є митні декларації, зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Проте, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), що додатково свідчить про необґрунтованість оскаржуваних рішення.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 22281,44 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.08.2025 № UA209000/2025/900500/1.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.08.2025 №UA209170/2025/064273.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, місто Львів, вулиця Костюшка Т., будинок 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БВ АЛЬЯНС» (ЄДРПОУ 42963310, місцезнаходження: 79491, Львівська область, місто Львів, смт. Брюховичі, вулиця Львівська, будинок 23-А, квартира 31,) судовий збір у розмірі 22281 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 44 коп.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.