про відмову в забезпеченні позову
11 листопада 2025 року Київ № 320/54864/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фадєєвої Н.І. 10.11.2025 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку.
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, що зареєстрована 11.11.2025, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі його відділам і комісіям, вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відомостями військово-облікового документа, сформованого за допомогою застосунка «Резерв+».
Відповідно до сформованого витягу із застосунка «Резерв+» від 13.10.2025 заявник є нібито порушником правил військового обліку.
Представник позивача стверджує своєчасне оновлення даних заявником, які на сьогодні не змінювались та є актуальними.
Разом із тим, 21.10.2025 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 було направлено адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 , відповідь на який станом на 30.10.2025 ані заявник, ані представник - не отримували.
Таким чином, на переконання представника, відповідач ухилився від розгляду по суті порушеного у заяві від 21.10.2025 питання, а саме - не повідомив про підстави визнання заявника таким, що порушує правила військового обліку, не надано доказів належного повідомлення заявника працівниками АТ «Укрпошта» про надходження будь-якої повістки ТЦК на ім'я адресата тощо. Станом на 30.10.2025 жодних повісток або повідомлень від ТЦК ОСОБА_1 не отримував. Отже, на думку представника, є незрозумілим, що саме порушив заявник, чи існує будь-яке законне рішення (постанова про притягнення до адміністративної відповідальності), яке фіксує адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до «Резерв+» дані оновлено вчасно, дані щодо заявника є актуальними.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного з наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи із системного аналізу зазначених положень, убачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття таких заходів вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням усіх фактичних обставин справи.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваним діям/бездіяльності, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Крім того, до заяви не надано жодних доказів, що по відношенню до заявника з боку відповідача або інших осіб почали вчинятися дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у т.ч. відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, навчальних (тренувальних) центрів тощо, або доставлення до ТЦК та СП.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Скрипка І.М.