ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" листопада 2025 р. справа № 300/2586/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ “КОНСВІ ІНВЕСТ» до Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ “КОНСВІ ІНВЕСТ» (далі - позивач, ТОВ “ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ “КОНСВІ ІНВЕСТ»), в інтересах якого діє представник адвокат Булавинець Микола Миколайович, звернулося до суду з адміністративним позовом до Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає в ухиленні від прийняття в місячний строк рішення згідно вимог статті 128 Земельного кодексу України за результатами розгляду заяви (клопотання) від 10.03.2025 про придбання у власність земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту села Монастирець на території Журавненської селищної ради ТГ Стрийського району, Львівської області, цільове призначення (01.13) - для іншого сільськогосподарського призначення, загальна площа 10,4020га, кадастровий номер 4621585300:02:000:0443, зобов'язання розглянути на черговій сесії заяву (клопотання) від 10.03.2025 про придбання у власність земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту села Монастирець на території Журавненської селищної ради ТГ Стрийського району, Львівської області, цільове призначення (01.13) - для іншого сільськогосподарського призначення, загальна площа 10,4020га, кадастровий номер 4621585300:02:000:0443 та прийняти рішення у відповідності до вимог статті 128 Земельного кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.11.2023 між позивачем та Журавненською селищною радою було укладено Договір оренди земельної ділянки, предметом якого є оренда ним земельної ділянки площею 10,402га, кадастровий номер 4621585300:02:000:0443, цільове призначення (01,13), для іншого сільськогосподарського призначення обслуговування нежитлових будівель «гараж майстерня», що знаходиться за межами населеного пункту села Монастирець на території Журавненської селищної ради ТГ Стрийського району, Львівської області. Впродовж 2023-2025 позивачем неодноразово подавались до відповідача заяви про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки зазначеної орендованої земельної ділянки. Однак, Журавненська селищна рада допустила незаконну бездіяльність, яка полягає в ухиленні від прийняття в місячний строк рішення згідно вимог статті 128 Земельного кодексу України за результатами розгляду заяви (клопотання) позивача від 10.03.2025 про придбання земельної ділянки у власність. Так, на думку представника позивача, результатом розгляду заяви позивача мало бути прийняття рішення Журавненською селищною радою про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення або ж, за наявності підстав, рішення про відмову у наданні такого дозволу. Проте, вирішивши утриматись від голосування депутати Журавненської селищної ради фактично ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо прийняття рішень у визначеному законом порядку, що вказує на незаконність та протиправність такої бездіяльності. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу суд 05.05.2025, відповідно до якого щодо заявлених позовних вимог заперечив. Представник відповідача зазначив, що всі заяви позивача про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки були винесені на розгляд сесій селищної ради відповідно до частини 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак, рішення не було прийнято через недостатню кількість голосів, більшість утримались, що не може трактуватись як протиправна бездіяльність. При цьому, Журавненська селищна рада не має повноважень змушувати депутатів голосувати «за» чи «проти» проєкту рішення, що відповідає принципу вільного мандату депутата, закріпленому у Конституції України та в Законі України « Про статус депутатів місцевих рад». Крім того, Твердження позивача про «свідоме ухилення» депутатів є оціночним припущенням, що не підтверджується доказами. Рішення, які виносились на голосування, були відкритими, протокольно зафіксованими, а результати голосування - оприлюдненими, відповідно до вимог чинного законодавства. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача скористався правом на подання відповіді на відзив, в якому заперечив проти тверджень відповідача викладених у відзиві на позов, зазначивши, що відповідач зобов'язаний за заявою позивача у місячний термін прийняти рішення або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, або про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови. Все інше, в тому числі і утримання від голосування буде вважатись ухиленням від прийняття відповідного рішення. Відтак, у будь-якому разі враховуючи положення статті 128 Земельного кодексу України, статті 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Відповідачем за результатом поданої Позивачем заяви про викуп земельної ділянки має бути прийняте рішення, все інше - це незаконна бездіяльність та ухилення від прийняття рішення.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ “КОНСВІ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40219230) зареєстровано як юридична особа та знаходиться на обліку як платників податків, профільними видами діяльності є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 47.30 Роздрібна торгівля пальним 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.
26.02.2021 позивачем згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу було отримано у власність об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою Львівська область, Жидачівський (на даний час Стрийський) район, село Монастирець, вул. Гагаріна,15 та складаються з: нежитлова будівля, гараж майстерня, Б загальною площею 191,1 кв.м. та нежитлова будівля, гараж майстерня А1, загальною площею 323,3 кв.м (а.с. 27-28).
Так, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 246187263 від 26.02.2021, реєстраційний номер 2296863946215, позивач є власником об'єкта нерухомого майна - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою Львівська область, Жидачівський район, село Монастирець, вул. Гагаріна,15 та складаються з: нежитлова будівля, гараж майстерня, Б загальною площею 191,1 кв.м. та нежитлова будівля, гараж майстерня А1, загальною площею 323,3 кв.м. (а.с.30-31).
10.11.2023 між позивачем та Журавненською селищною радою було укладено Договір оренди земельної ділянки, предметом якого є оренда земельної ділянки площею 10,402 га, кадастровий номер 4621585300:02:000:0443, цільове призначення (01,13) - для іншого сільськогосподарського призначення обслуговування нежитлових будівель «гараж майстерня), що знаходиться за межами населеного пункту села Монастирець на території Журавненської селищної ради ТГ Стрийського району, Львівської області (а.с.32-34).
Позивач звернувся до відповідач із заявою від 10.03.2025 у порядку статті 128 Земельного кодексу України про придбання у власність земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту села Монастирець на території Журавненської селищної ради ТГ Стрийського району, Львівської області, цільове призначення (01.13) - для іншого сільськогосподарського призначення, загальна площа 10,4020га, кадастровий номер 4621585300:02:000:0443 (а.с.12).
Згідно із результатами поіменного голосування на пленарному засіданні 44-ої сесії Журавненської селищної ради VIII скликання від 10.04.2025 за проект рішення «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 4621585300:02:000:0443 для іншого сільськогосподарського призначення (01.13) площею 10,4020га, для обслуговування нежитлових будівель (гараж майстерня), розташовану за адресою: Стрийський район, Львівська область, с. Монастирець, вул.. Незалежності (Гагаріна) № 15 ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «КОНСВІІНВЕСТ» більшість депутатів селищної ради вирішили утриматись при голосуванні за вказаний проект рішення (а.с.15).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду та неприйняття рішення за заявою від 10.03.2025 протиправною, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд, відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з частинами першою, другою статті 11 Закону №280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України (далі ЗК України).
Відповідно до статті 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (стаття 2 ЗК України).
В свою чергу, статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частинами 1-2 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини першої статті 127 ЗК України, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису), а також передача акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, в суборенду земельних ділянок державної власності, що були передані зазначеним господарським товариствам в оренду відповідно до статті 120-1 цього Кодексу, здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону) у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу (ч. 2 ст. 127 ЗК України).
Не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди орендаря (частина 3 статті 127 ЗК України).
Згідно частини 1 статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви (клопотання) додаються:
а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);
б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.
г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.
Частиною 3 статті 128 ЗК України визначено, що Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Будь-яких виключень із вказаної вище норми права законодавцем не визначено, що кореспондує обов'язку суб'єктів владних повноважень щодо неухильного дотримання вказаних вище строків щодо розгляду заяви (клопотання) з питань продажу земельних ділянок.
Частинами 5-6 ст. 128 ЗК України передбачено, що підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:
а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;
ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже, обов'язку органу місцевого самоврядування зі здійснення розгляду заяви (клопотання) зацікавленої особи з приводу продажу земельної ділянки комунальної власності протягом місячного строку, встановленому нормою ч. 3 ст. 128 ЗК України, кореспондує обов'язок скликання не рідше ніж один раз на місяць сесії сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної чи обласної ради з питань відведення земельних ділянок, встановлений нормою ч. 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР.
Частина 3 ст. 128 ЗК чітко визначає обов'язок органу місцевого самоврядування у разі прийняття рішення про відмову в продажу земельної ділянки зазначати у цьому рішенні обґрунтування (причини, мотиви) такої відмови.
Таким чином, за наслідками розгляду заяви позивача відповідач, як суб'єкт владних повноважень, мав прийняти одне із можливих рішень, а саме: 1) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; 2) рішення про відмову в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Жодних інших альтернативних рішень законодавцем не визначено, тобто за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки або мотивована відмова.
Поряд з цим, відповідно до п. 6-1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення.
У разі купівлі земельної ділянки її покупець має право на розстрочення платежу зі сплати ціни земельної ділянки з рівним річним платежем з урахуванням індексу інфляції, за умови встановлення заборони на продаж або інше відчуження та надання у користування земельної ділянки (крім надання у користування фермерському господарству земельних ділянок, які знаходяться у власності членів такого фермерського господарства, що є покупцями такої земельної ділянки) до повного розрахунку покупця за договором купівлі-продажу.
Розрахунок за придбану земельну ділянку здійснюється щороку, рівними частинами, у місяць, що настає за звітним роком. Покупець має право на дострокове погашення всієї або частини суми ціни продажу земельної ділянки з розстроченням платежу з урахуванням індексу інфляції. Строк розстрочення платежу становить: щодо земель сільськогосподарського призначення - 10 років, щодо земель несільськогосподарського призначення - 30 років, якщо покупець не ініціює встановлення меншого строку. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.
Право купівлі земельної ділянки відповідно до цього пункту також мають громадяни України - спадкоємці громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної чи комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, якщо такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.
Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені ст. 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; та ін.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЗК України, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Крім того, ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР установлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з частин 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, сільська рада на пленарному засіданні вирішує відповідно до закону питання регулювання земельних відносин шляхом прийняття актів у формі рішень.
Таким чином, в даному випадку, питання продажу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Журавненська селищна рада Стрийського району Львівської області.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.07.2020 у справі №454/160/17, які полягають у тому, що результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акта органу місцевого самоврядування.
Таки чином, не вирішення відповідачем заяви позивача від 10.03.2025 про продаж земельної ділянки, неголосування частини депутатів попри їх присутність за будь-який із можливих варіантів (за чи проти), неприйняття відповідного рішення відповідачем у визначений законом строк свідчить про протиправну бездіяльність Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області.
Крім того, суд зазначає, що утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у продажу земельної ділянки.
Таким чином, у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматися від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Продаж земельної ділянки або відмова у її продажі є змістом відповідного індивідуального правового акту.
Відтак, відсутність належним чином оформленого рішення суб'єкта владних повноважень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; чи про відмову в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.
За правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.02.2020 у справі №800/304/17, під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача від 10.03.2025.
Стосовно обраного способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що відповідачем всупереч приписам ЗК України за результатами розгляду заяви позивача не прийнято жодного законного рішення з можливих (надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; або відмовити в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови), колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти за наслідками її розгляду відповідне рішення відповідно до вимог статті 128 ЗК України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Відтак, з метою обрання належного способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача яка полягає в ухиленні від прийняття в місячний строк рішення згідно вимог статті 128 Земельного кодексу України за результатами розгляду заяви (клопотання) від 10.03.2025 про придбання у власність земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту села Монастирець на території Журавненської селищної ради ТГ Стрийського району, Львівської області, цільове призначення (01.13) - для іншого сільськогосподарського призначення, загальна площа 10,4020га, кадастровий номер 4621585300:02:000:0443 та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.03.2025 про придбання у власність земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту села Монастирець на території Журавненської селищної ради ТГ Стрийського району, Львівської області, цільове призначення (01.13) - для іншого сільськогосподарського призначення, загальна площа 10,4020га, кадастровий номер 4621585300:02:000:0443 та прийняти рішення у відповідності до вимог статті 128 Земельного кодексу України.
Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Стосовно поданої заяви представника позивача від 19.05.2025 про зобов'язання відповідача подати в установлений судом строк після набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу (стаття 382-1 КАС України).
За приписами абзацу 1 частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною 5 статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У рішенні від 30.06.2009 за №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункт 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статей 381-1 382-2 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою застосування цієї статті є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Суд наголошує, що відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Разом з тим, на переконання суду, вимога про встановлення судового контролю, що заявлена згідно заяви від 19.05.2025, є передчасною, оскільки: станом на дату ухвалення рішення у справі таке рішення ще може бути оскаржене у судах апеляційної і касаційної інстанцій та не набрало законної сили, стадія виконання такого рішення не настала, відсутні докази фактичного невиконання рішення чи ухилення відповідача від його виконання.
Відповідно до частини 6 статті 382 КАС України суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання. Таким чином, суд наділений дискрецією вільного розсуду при вирішенні питання про встановлення судового контролю під час ухвалення рішення суду.
Таким чином, суд не вбачає правових підстав для встановлення судового контролю на стадії ухвалення рішення відповідно до положень статті 382 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 2422,40 грн згідно квитанцій №17 від 15.04.2025 (а.с.5).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, яка полягає в ухиленні від прийняття в місячний строк рішення згідно вимог статті 128 Земельного кодексу України за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «КОНСВІ ІНВЕСТ» від 10.03.2025 про придбання у власність земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту села Монастирець на території Журавненської селищної ради ТГ Стрийського району, Львівської області, цільове призначення (01.13) - для іншого сільськогосподарського призначення, загальна площа 10,4020га, кадастровий номер 4621585300:02:000:0443.
Зобов'язати Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області повторно розглянути на черговій сесії заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «КОНСВІ ІНВЕСТ» від 10.03.2025 про придбання у власність земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту села Монастирець на території Журавненської селищної ради ТГ Стрийського району, Львівської області, цільове призначення (01.13) - для іншого сільськогосподарського призначення, загальна площа 10,4020 га, кадастровий номер 4621585300:02:000:0443 та прийняти за наслідками її розгляду відповідне рішення згідно вимог статті 128 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ “КОНСВІ ІНВЕСТ» сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ “КОНСВІ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40219230, вул. Глібова, 16, офіс 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77303);
відповідач - Журавненська селищна рада Стрийського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04374890, вул. Степана Бандери, 2, селище Журавно, Стрийський район, Львівська область, 81780).
Суддя Микитин Н.М.