ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" листопада 2025 р. справа № 300/6330/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення податкового боргу, який утворився внаслідок несплати податкових зобов'язань з акцизного податку, податку на додану вартість з ввезених товарів, а також мита на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами на загальну суму 135 556,88 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою вищенаведених податкових зобов'язань. Оскільки заборгованість станом на день розгляду справи не погашена, на думку позивача, її слід стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 10.09.2025 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, яка зазначена, зокрема, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Коновальця, 5/23, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300).
Однак, поштове відправлення повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку без вручення, з відмітками «адресат відсутній» з проставленням календарного штемпеля 29.09.2025 (а.с. 43).
Пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/2020.
Відтак, у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином.
Правом на подання відзиву та заперечення проти позовних вимог відповідач не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області як платник податків.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про борг за платежами станом на 21.07.2025 за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою:
акцизного податку на транспортні засоби у сумі 71 580,96 грн (з них 51 716,34 грн - податкове зобов'язання, 5 171,63 грн - штрафна санкція, 14 692,99 грн - пеня);
податку на додану вартість з ввезених з товарів у сумі 48 457,26 грн (з них 35 009,75 грн - податкове зобов'язання, 3 500,98 грн - штрафна санкція, 9 946,53 грн - пеня);
мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами у сумі 15 518,66 грн (з них 11 212,04 грн - податкове зобов'язання, 1 121,20 грн - штрафна санкція, 3 185,42 грн - пеня) (а.с. 5).
Податкові зобов'язання у встановлений законом строк відповідач не сплатив, у результаті чого виникла податкова заборгованість на загальну суму 135 556,88 грн.
У зв'язку із добровільною несплатою податкових зобов'язань відповідачем, реалізуючи свої повноваження, позивач звернувся з цим позовом до суду з метою стягнення податкового боргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Судом з'ясовано, що позивачем на підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 07.09.2021 №101 проведено документальну невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 27.07.2021 №UА206070/2021/000978.
За результатами проведеної перевірки складено акт №4/7.21.-19/3369602874 від 16.09.2021, яким встановлено порушення відповідачем:
- пункту 1, 5 частини 8 статті 257, пункту 1 частини 1 статті 279 Митно кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 21.07.2021 №UА206070/2021/000978 на загальну суму 11 212,04 грн;
- підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, пункту 20 розділу ХХ «Перехідних положень» Закону України від 08.11.2018 №2611-VIII, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті акцизного податку за митною декларацією від 21.07.2021 №UА206070/2021/000978 на загальну суму 51 716,34 грн;
- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 21.07.2021 №UA206070/2021/000978 на загальну суму 35 009,75 грн (а.с. 17-21).
Вказаний акт перевірки з Додатком №1 до нього (розрахунком) направлялось відповідачу на його податкову адресу, що підтверджується копією листа з рекомендованим повідомленням, які містяться в матеріалах справи (а.с. 22).
Проте, згідно акту №3/7.21.-19/3369602874 від 29.10.2021, такий було не вручено, оскільки він вернувся контролюючому органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 23).
В подальшому, на підставі акту перевірки №4/7.21.-19/3369602874 від 16.09.2021 винесено податкові повідомлення-рішення:
форми «Р» від 01.11.2021 №0000011/7.21-19, яким відповідачу за платежем «акцизний збір із ввезених на територію України суб'єктами господарювання» визначено податкове зобов'язання у сумі 51 716,34 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 5 171,63 грн (а.с. 25);
форми «Р» від 01.11.2021 №0000010/7.21-19, яким відповідачу за платежем «податок на додану вартість з ввезених з товарів» визначено податкове зобов'язання у сумі 35 009,75 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 3 500,98 грн (а.с. 27);
форми «Р» від 01.11.2021 №0000009/7.21-19, яким відповідачу за платежем «мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» визначено податкове зобов'язання у сумі 11 212,04 грн та застосовано штрафну санкцію у сумі 1 121,20 грн (а.с. 8)
Вказані податкові повідомлення-рішення разом із розрахунком штрафних санкцій (а.с. 29) направлялись позивачем ОСОБА_1 супровідним листом від 01.11.2025 №7.21-1/19/10/1422 на його податкову адресу, тобто адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копією листа з рекомендованим повідомленням, яка містяться в матеріалах справи (а.с. 30).
Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до вимог частини 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що у суду відсутні відомості, що відповідач сплатив згадані вище податкові зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень від 01.11.2021 №0000011/7.21-19, від 01.11.2021 №0000010/7.21-19 та від 01.11.2021 №0000009/7.21-19 чи оскаржив такі податкові повідомлення-рішення, такі податкові зобов'язання відповідача є узгодженими, а також набули статусу податкового боргу.
Окрім цього, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 нараховано пеню.
Так, у відповідності до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Судом встановлено, що податковим органом відповідачу нараховано пеню за платежем «акцизний податок на транспортні засоби» у сумі 14 692,99 грн, за платежем «податок на додану вартість з ввезених з товарів» у 9 946,53 грн та за платежем «мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами» у сумі 3 185,42 грн. Вказане підтверджується витягами з інтегрованої картки платника податків (а.с. 7, 33-35).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Суд зауважує, що згідно із поданими контролюючим органом витягами з ІКПП, відповідачем залишається несплаченим податковий борг з акцизного податку на транспортні засоби у загальній сумі 71 580,96 грн, з податку на додану вартість з ввезених з товарів у загальній сумі 48 457,26 грн та мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами у загальній сумі 15 518,66 грн.
Згідно з вимогами підпункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України позивач направив відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 08.04.2025 №0006227-1305-0919 разом із детальним розрахунком суми податкового боргу (а.с. 6-7).
Згідно із пунктом 87.1. статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
У суду відсутні відомості про те, що податкова вимога форми «Ю» від 08.04.2025 №0006227-1305-0919 відповідачем відкликана або ж оскаржена.
Докази погашення податкового боргу у матеріалах справи відсутні.
При цьому, податковий борг відповідача в загальному розмірі 135 556,88 грн підтверджується довідкою про борг за платежами станом на 31.07.2025 (а.с. 5) та обліковою карткою платника податку (а.с. 7, 33-35).
Таким чином, контролюючим органом дотримано процедуру повідомлення відповідача про наявні податкові зобов'язання та набуття податкового зобов'язання статусу податкового боргу.
Щодо строків давності, суд вважає за необхідне звернути увагу, що статтею 102 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, податковий орган має право звернутись до суду з позовом про стягнення податкового боргу протягом 1095 днів з моменту виникнення податкового боргу.
Водночас, згідно з абз. 11 пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (у редакції Закону №540/ІХ від 30.03.2020), на період з 18.03.2020 по останній календарним день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Термін дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) тривав з 18.03.2020 до 30.06.2023.
Окрім цього, Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє по сьогодні.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів У країни щодо дії норм на період воєнного стану» статтю 102 доповнено пунктом 102.9, згідно якого на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В подальшому, Законом України №3219-IX від 30.06.2023 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» пункт 102.9 статті 102 виключено. Набрання чинності закону №3219-ІХ від 30.06.2023 відбулось 01.08.2023.
Таким чином, перебіг строків, встановлених статтею 102 ПК України, був зупинений з 18.03.2020 по 01.08.2023, а отже суд вважає, що строки на стягнення податкового боргу в даному випадку позивачем не пропущено.
Згідно підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право позивача на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни, визначені Податковим кодексом України, на переконання суду, звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення у спосіб, визначений Податковим кодексом України, є обґрунтованим та правомірним.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг в сумі 135 556,88 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід бюджету податковий борг в сумі 135 556 (сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн 88 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.