ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" листопада 2025 р. справа № 300/3552/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів до державного бюджету
Представник Військової частини НОМЕР_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 збитки у розмірі 1 513 995,10 грн (один мільйон п'ятсот тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 10 копійок).
Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що військовою частиною НОМЕР_1 прийнято наказ №714-АГ від 29.01.2025 «Про призначення службового розслідування» та призначено службове розслідування по факту нестачі матеріальних засобів номенклатури відділу тилового забезпечення та відділу озброєння та інженерно-технічного забезпечення яке рахується за відповідачем. В ході проведення службового розслідування встановлено, що загальна сума нестачі військового майна, яке рахується за ОСОБА_1 , становить 1 млн 513 тис 995 грн 10 коп. Наказом №2234-АГ від 09.04.2025 «Про результати службового розслідування», з огляду на те, що підтвердився факт нестачі матеріальних засобів номенклатури відділу тилового забезпечення та відділу озброєння та інженерно-технічного забезпечення, яке рахується за відповідачем, то останнього притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 1 513 995 грн 10 коп. 15.05.2025 представником військової частини НОМЕР_1 надіслано лист про відшкодування завданої шкоди, але такий лист залишився відповідачем без реагування, відтак представник позивача звернувся із даним позовом суду та просить стягнути завдані збитки з ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі. Встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов (а.с. 8-9).
Вказана ухвала суду про відкриття провадження повернулася на адресу суду 03.06.2025 з відміткою укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.105-106).
У відповідності до п.1 ч. 4 ст. 124 КАС України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Згідно з частиною одинадцятою статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Дані правові норми стосуються і вручення ухвали про відкриття провадження, оскільки частиною десятою статті 171 КАС України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що відповідачем не було надано у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням норм матеріального права, судом встановлено наступне.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Згідно рапорту від 31.12.2025 за №28/67616 складеним начальником відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковником ОСОБА_2 , останньому надійшла доповідь впс четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування майстра-сержанта ОСОБА_3 про неприбуття з щорічної відпустки до місця зосередження сержанта ОСОБА_1 . Відпустка надана з 15.12.2024 по 29.12.2024, приступити до виконання службових обов'язків мав 30.12.2024 (а.с.52-53).
Наказом від 01.01.2025 сержанта ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення відповідно до абзацу 13 пункту 5 глави 2 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу державної прикордонної служби України (а.с.55).
13.01.2025 складено рапорт, створено комісію щодо прийому матеріальних цінностей, які рахуються за матеріальних цінностей які рахуються за матеріально-відповідальною особою сержантом ОСОБА_1 , у зв'язку із його самовільним залишенням частини (а.с.54).
16.01.2025 наказом №418-АГ призначено комісію для проведення перевірки матеріальних цінностей, які рахуються за матеріально-відповідальною особою відповідачем, та приймання майна інспектором прикордонної служби вищої категорії - начальником протитанкового відділення другого відділу прикордонної служби (тип С) головним сержантом ОСОБА_4 (56).
За результатами проведеної перевірки та приймання матеріальних цінностей 25.01.2025 складено акт приймання матеріальних цінностей за №28/7963/25-ВН, відповідно до якого сума нестачі майна становить 3 млн 413 тис 238 грн 07 коп. Також в даному акті зазначено, що у 32 випадках не було подано рапортів на знищене майно в результаті ведення бойових дій (а.с.58).
З огляду на вказане, на підставі наказу від 16.01.2025 №418-АГ «Про приймання матеріальних цінностей» та акту приймання матеріальних цінностей від 25.01.2025, а також з метою з'ясування причин та обставин нестачі матеріальних засобів номенклатури відділу тилового забезпечення та відділу озброєння та інженерно-технічного забезпечення, позивачем прийнято наказ №714-АГ від 29.01.2025 «Про призначення службового розслідування» та призначено службове розслідування по факту нестачі матеріальних засобів номенклатури відділу тилового забезпечення та відділу озброєння та інженерно-технічного забезпечення, яке рахується за відповідачем (23-24).
В ході службового розслідування, відповідно до висновку службового розслідування по факту нестачі матеріальних засобів номенклатури відділу тилового забезпечення та відділу озброєння та інженерно-технічного забезпечення яке рахується за сержантом із матеріального забезпечення - ОСОБА_1 від 01.04.2025, встановлено, що загальна сума нестачі військового майна, яке рахується за відповідачем, становить 1 млн 513 тис 995 грн 10 коп, за номенклатурою: - речова служба відділу тилового забезпечення - 1 млн 142 тис 983 грн 17 коп; - житлово-експлуатаційна служба відділу тилового забезпечення - 65 тис 828 грн 36 коп; - служба забезпечення пально-мастильними матеріалами відділу тилового забезпечення - 4 тис 750 грн; - продовольча служба відділу тилового забезпечення - 42 тис 575 грн 79 коп; - служба радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки відділу озброєння та інженерно-технічного забезпечення - 257 тис 857 грн 78 коп.
Наказом №2234-АГ від 09.04.2025 «Про результати службового розслідування», з огляду на те, що підтвердився факт нестачі матеріальних засобів номенклатури відділу тилового забезпечення та відділу озброєння та інженерно-технічного забезпечення, яке рахується за відповідачем, то останнього притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 1 513 995 грн 10 коп (а.с.42-43).
Зважаючи на відсутність добровільного відшкодування відповідачем вказаної суми, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача збитків у розмірі 1 513 995,10 грн.
При вирішенні даного спору суд виходить з такого нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно із статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 1 частини 1 ст. 6 Закону №160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №160-ІХ посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
Частиною 2 статті 8 Закону №160-ІХ передбачено, що разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 8 Закону №160-ІХ розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Частиною 4 статті 8 Закону №160-ІХ визначено, що розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Згідно до частини 2 статті 10 Закону №160-ІХ особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Частиною 4 статті 10 Закону №160-ІХ передбачено, що відшкодування шкоди, визначеної частиною 2 статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наведені норми в сукупності передбачають алгоритм дій, який повинен вчинити уповноважена особа військової частини, установи, організації, закладу, якій завдано шкоду, з метою отримання відшкодування такої завданої шкоди. Так, першочерговим кроком у випадку завдання шкоди підприємству, установі, організації згідно приписів частини 2 статті 8 Закону №160-IX, є призначення розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу командира військової частини №2234-АГ від 09.04.2025 року "Про результати проведення службового розслідування" сержанта ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 1513 995 10 коп.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт завдання відповідачем державі збитків у розмірі 1 513 995, 10 грн, тому суд дійшов висновку, що ці грошові кошти підлягають стягненню з нього на користь позивача.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 належить стягнути суму завданих державі збитків у розмірі 1 513 995, 10 грн.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.
Згідно частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач не надав до суду доказів відшкодування вартості предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У зв'язку з відсутністю судових витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд не вирішує питання щодо їх стягнення з відповідача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів до державного бюджету - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) завдану матеріальну шкоду у розмірі 1 513 995 (один мільйон п'ятсот тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень) 10 копійок.
Позивачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.