10 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/3174/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у відмові звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та має дружину, яка відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №945435 від 14.11.2024 визнана особою з інвалідністю ІІ групи та відповідно до медичного висновку ЛKK потребує постійного стороннього догляду. Враховуючи дані обставини, позивач з метою реалізувати своє право на звільнення з військової служби передбачене абзацом 11 пунктом 3 частиною 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, подав рапорт про звільнення з військової служби, однак отримав відмову у звільненні з військової служби. Не погоджуючись із твердженням відповідача стосовно відсутності підстав для звільнення ОСОБА_1 , з метою ефективного захисту та поновлення прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому щодо позову заперечує у повному обсязі з підстав його необґрунтованості. Зазначає, що надана позивачем виписка з протоколу ЛКК від 29.01.2025 № 6/18, видана КНП «Хустський ЦПМСД» не відповідає жодній із затверджених форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу дружини позивача у постійному догляді. З огляду на зазначене, поданий позивачем разом з рапортом про звільнення висновок не є належним підтверджуючим документом для звільнення зі служби в Збройних Силах України за пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII. На переконання відповідача, необхідність здійснення постійного стороннього догляду за особами з інвалідністю, що досягли повноліття підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Крім того зазначає, що прийняття наказу про звільнення з військової служби є дискреційними повноваженнями військової частини, де проходить службу військовослужбовець. За наведених обставин, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 та звернувся із рапортом про звільнення з військової служби від 01.03.2025, за наслідками якого позивачу було відмовлено у звільненні з військової служби та повідомлено позивача листом від 25.03.2025 за Вих. № 813/12267.
Позивачем 10.04.2025 шляхом подання через Державний веб-портал електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» було повторно направлено рапорт про звільнення з військової служби відповідно до п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
До вказаного рапорту позивач надав: нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію паспорта ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію картки платника податків ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію картки платника податків ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про шлюб; акт обстеження матеріально-побутових умов проживання; довідку зареєстрованих у житловому приміщенні осіб; витяг з реєстру територіальної громади; виписку протоколу консультаційної комісії; довідку МСЕК; висновок ВКК форми № 080-2/о.
Рапорт позивача від 10.04.2025 був зареєстрований за допомогою засобів СЕДО за вх. № 5239/р від 13.04.2025, розглянуто та надано позивачу відповідь про відмову у його задоволенні через відсутність підстав для звільнення.
Вважаючи відмову в звільненні з військової служби ОСОБА_1 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.
За змістом статей 1 Законів України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Про оборону України особливий період настає, зокрема, з дня введення в Державі воєнного стану.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 р. (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
За змістом підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно ч. 12 Закону №2232-XII такими сімейними обставинами є, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Частиною 7 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.
Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно вказаного додатку звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:
- копія свідоцтва про шлюб;
- один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи) (підпункт 23 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції).
Отже, Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 21.07.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Сколівського районного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 21.07.2007 зареєстрували шлюб, про що 21.07.2007 складено відповідний актовий запис №28.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №945435 від 14.11.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14.11.2024 встановлено 2 групу інвалідності через загальне захворювання.
Згідно висновку №6/18 від 29.01.2025 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-2/о) ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відповідно до виписки з протоколу засідання ЛКК №6/18 від 29.01.2025 ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Суд зазначає, що спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: за сімейними обставинами у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю ІІ групи (підпункт 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону).
Підставою для такої відмови стало ненадання військовослужбовцем (позивачем у справі) до рапорту про звільнення документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за дружиною.
Щодо довідки до акта МСЕК, суд виходить з наступного.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
Слід зазначити, що у наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття постійного догляду, чим спростовуються доводи відповідача щодо відсутності вказаних висновків у наданій до рапорту позивача довідці до акту огляду МСЕК від 14.11.2024 серії 12ААГ №945435.
Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (далі - Порядок №189), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (п. 1 розділу III).
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ цього Порядку №189 до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
П. 4 розділу ІV Порядку №189 визначено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3, 4 цієї Інструкції такий висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень, які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо. Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги. Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.
Також повноваження ЛКК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 №667 Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання. Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби, слід відзначити, що Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року у справі №520/21316/23 вказує на недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Крім того, аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.
У випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основоположних свобод органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, необхідність здійснення стороннього догляду за особою з інвалідністю ІІ групи може також підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.
Висновки щодо застосування норм права, відповідно до яких необхідність здійснення стороннього догляду може бути підтверджена відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23 та від 13 червня 2024 року у справі №520/21316/23.
Суд також звертає увагу на безпосередньому формулюванні пп.10 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: на тому, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
У даному випадку звільнення з військової служби під час воєнного стану можливе за умови необхідності здійснення постійного догляду за дружиною (чоловіком) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
При цьому, наведена норма жодним чином не визначає та не ставить у залежність можливість звільнення військовослужбовця з військової служби за наявністю зазначених представником відповідача умов, як то необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Тобто, абзац 10 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взагалі не передбачає документ, яким має підтверджуватися необхідність особи І чи ІІ інвалідності у постійному догляді.
У спірному випадку, позивачем до рапорту надано висновок ЛКК від 29.01.2025 №6/18, виданий КНП «Хустський ЦПМСД» Хустської міської ради Закарпатської області форми первинної облікової документації №080-2/о, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 №407, а також виписку з протоколу засідання ЛКК №6/18 від 29.01.2025, видану КНП «Хустський ЦПМСД» Хустської міської ради Закарпатської області.
При цьому, відповідно до заключення ЛКК у виписці з протоколу засідання ЛКК №6/18 від 29.01.2025, виданій КНП «Хустський ЦПМСД» Хустської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі встановлено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 (далі - Інструкція №407).
Суд зауважує, що висновок ЛКК від 29.01.2025 №6/18, наданий позивачем до рапорту, оформлено відповідно до вимог форми №080-2/о, визначених Інструкцією № 407. Документ має всі необхідні реквізити та підписи та печатки членів комісії.
Стосовно покликання відповідача на невідповідність виписки з протоколу засідання ЛКК №6/18 від 29.01.2025, виданої КНП «Хустський ЦПМСД» Хустської міської ради Закарпатської області, жодній із затверджених форм, то суд зазначає, що для такого виду висновку законодавством не встановлено уніфікованої форми. Медичний висновок було оформлено тією ж ЛКК як додаток до висновку за формою №080-2/о, до того ж у цей же день та під тим самим номером, що і висновок за формою №080-2/о. Він деталізує рішення ЛКК, конкретизуючи його діагнозом та формулюванням потребує постійного стороннього догляду, яке не передбачено у формі №080-2/о. Крім того, документ підписаний тою ж головою комісії та завірений печаткою.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача про невідповідність виписки з протоколу засідання ЛКК №6/18 від 29.01.2025, виданої КНП «Хустський ЦПМСД» Хустської міської ради Закарпатської області, затвердженій формі, та визнає його належним документом на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного стороннього догляду за своєю дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Таким чином, судом встановлено, що у спірному випадку розгляд рапорту позивача здійснено відповідачем поверхнево, без з'ясування наявності підстав для звільнення позивача з військової служби та перевірки усіх обставин, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення.
З урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позивач надав повний пакет документів на підтвердження необхідності здійснення стороннього догляду за своєю дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Водночас, відмова відповідача з підстав, що надані позивачем документи - довідка МСЕК від 14.11.2024 серії 12ААГ №945435, висновок ЛКК від 29.01.2025 №6/18, та виписка з протоколу засідання ЛКК №6/18 від 29.01.2025 не підтверджують факту необхідності постійного стороннього догляду за дружиною позивача, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, є безпідставною та необґрунтованою.
Що ж стосується позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» згідно з його рапортом, та доводів відповідача про дискреційні повноваження щодо звільнення військовослужбовця з військової служби, то суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 245 частиною 4 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Правова позиція Верховного Суду щодо застосування статті 245 частини 4 КАС України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21.
Також суд ураховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
В межах даної справи судом встановлено, що позивач звернувся до командира відповідача з рапортом, у якому просив про звільнення з військової служби на підставі статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту «г» Закону України №2232-ХІІ за сімейними обставинами - у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. До рапорту позивач додав усі документи, які підтверджують вказані обставини. Відповідач повідомив позивачу про те, що його рапорт розглянутий та відсутні правові підстави для його звільнення з військової служби в запас за сімейними обставинами, з урахуванням наданих підтверджуючих документів. Отже, рапорт був розглянутий відповідачем з урахуванням долучених позивачем документів і в його задоволенні відмовлено.
При цьому, судом визнано протиправною таку відмову.
Зважаючи на це та враховуючи, що норма статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту «г» Закону України № 2232-ХІІ містить імперативний припис, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, тобто відсутня дискреція щодо прийняття рішення, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним і відповідає завданню адміністративного судочинства.
Аналогічні правові висновки з даного питання наведено Верховним Судом у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 140/12873/23, від 30 червня 2024 року у справі №140/8768/23 та від 06 червня 2024 року у справі №140/25460/23.
За наведеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 11 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю II групи.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та не надавав суду доказів понесення інших видів судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у відмові у звільненні з військової служби ОСОБА_1 згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 11 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 11 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю II групи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович