10 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/9631/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач), вимоги якого неодноразово уточнював та у якому просить:
визнати протиправним та скасувати Рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 24.03.2025 № 43 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від мобілізації;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2025 про надання йому відстрочки на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як такого, що здійснює постійний догляд за хворою матір'ю. Серед іншого позивач зауважує, що ним надано увесь необхідний перелік документів, що підтверджує наявність права на відстрочку, у тому числі довідку про проживання разом з матір'ю і нотаріально засвідчену заяву матері, згідно якої вона бажає, щоб саме позивач здійснював догляд за нею.
Ухвалою суду від 08.04.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 24.04.2025 продовжено строк залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 05.05.2025 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також вказаною ухвалою витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 протокол засідання комісії, яким оформлено рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 24.03.2025 № 43 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від мобілізації та заяву ОСОБА_1 від 14.03.2025 про надання відстрочки з додатками.
Від представника відповідача відзив на позовну заяву не надходив, тому, відповідно до ч.5 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Ухвалою суду від 24.10.2025 повторно витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 протокол засідання комісії, яким оформлено рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 24.03.2025 № 43 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від мобілізації та заяву ОСОБА_1 від 14.03.2025 про надання відстрочки з додатками.
Від відповідача на виконання вказаної ухвали витребувані докази не надходили.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач 14.03.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від мобілізації у зв'язку із наявністю матері, яка потребує постійного стороннього догляду, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно повідомлення відповідача від 24.03.2025 № 43/2209, рішенням комісії, яке оформлене протоколом від 24 березня 2025 року № 43, ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки по причині невідповідності поданого Висновку № 428 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі вимогам Порядку (вказаний Висновок не містить дати реєстрації та реєстраційного номера) та наявності у позивача двох рідних сестер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які не є військовозобов'язаними і відповідно до чинного законодавства зобов'язані утримувати матір.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, зокрема, згідно частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема військовозобов'язані, які:
- зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду (п. 9).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Пунктом 56 Порядку № 560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додатком 5 Порядку № 560 передбачено перелік документів, що підтверджують право на відстрочку.
Так, у випадку подання заяви про відстрочку на підставі п. 9 ст. 23 Закону № 3543-XII надаються такі документи:
- для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
- для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім'ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу іншого працездатного члена сім'ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім'ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Відповідно до матеріалів справи, позивач 14.03.2025 звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII як особі, яка здійснює постійний сторонній догляд за матір'ю і не має інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані його утримувати.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_4 є мамою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (копія свідоцтва про народження НОМЕР_1 ).
Згідно форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок № 428 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначено в п. 4: рекомендовано соціальні послуги паліативного догляду вдома. Висновок дійсний до 29 листопада 2025 року.
Як вбачається з повідомлння відповідача № 43/2209 від 24.03.2025, однією з підстав відмови у наданні відстрочки є невідповідність вказаного Висновку. Зазначено, що висновок не містить дати реєстрації та реєстраційного номера.
Суд, зазначає, що на вимогу суду вказаний висновок відповідачем не надано, а тому встановити наявність або відсутність зазначеної невідповідності неможливо.
Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що право на отримання відстрочки на підставі п. 9 ст. 23 Закону № 3543-XII пов'язується із відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту).
Водночас, відповідно до наданих разом із заявою документів відповідачем встановлена наявність у позивача двох сестер: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які не є військовозобов'язаними і відповідно до чинного законодавства зобов'язані утримувати матір.
Основним доводом позивача на обгрунтування того, що сестри не можуть здійснювати догляд за матір'ю, яка потребує постійного догляду, є те, що сестри постійно не проживають в одному помешканні з матір'ю; не обиралися матір'ю для здійснення догляду за нею; не зобов'язані утримувати матір згідно ст. 202 Сімейного кодексу України; їх наявність не є перешкодою для надання відстрочки.
Суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.
Згідно з підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у Сімейному кодексі України.
Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.
Згідно зі статтею 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Обов'язок дітей утримувати батьків в першу чергу виникає на підставі кровного споріднення.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Сімейного кодексу України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.
Відтак, позивачем не долучено ні до заяви, ні до матеріалів справи документів, передбачених чинним законодавством України як підтвердження факту звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від обов'язку піклуватися про свою матір, адже відповідно до статті 204 Сімейного Кодексу України звільнення від обов'язку утримувати матір засвідчується рішенням суду.
Позивач посилається на те, що до заяви від 14.03.2025 він подавав нотаріально засвідчену заяву матері, згідно якої вона висловила бажання, щоб саме син здійснював догляд за нею. При цьому вказаної заяви до матеріалів справи він не додав.
У контексті вказаного слід зауважити, що така заява матері не може нівелювати обов'язку її дочок утримувати (доглядати) за хворою матір'ю та обов'язку позивача, визначеного частиною 1 статті 1 Закону № 2232-XII, якою визначено, що захист Вітчизни є конституційним обов'язком громадян України.
Таким чином, у ході розгляду справи судом підтверджено, що позивачем не надано необхідного переліку документів для підтвердження права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відтак відповідачем правомірно відмовлено позивачеві у наданні відстрочки із посиланням на невідповідність переліку документів для реалізації свого права на відстрочку.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відтак, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
вирішив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
10.11.25