11 листопада 2025 рокуСправа №160/10829/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити певні дії
14 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_4 , у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за періоди з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року та з 01.10.2024 по 31.12.204 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за періоди з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року та з 01.10.2024 по 31.12.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач в період з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року та з 01.10.2024 по 31.12.204 року повинен був отримувати додаткову грошову винагороду у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, однак таких виплат не отримував, що підтверджується випискою по картковому рахунку. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 21 квітня 2025 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 23 червня 2025 року суд залучив Військову частину НОМЕР_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою від 06 серпня 2025 року суд за клопотанням Військової частини НОМЕР_2 замінив відповідача у справі № 160/10829/25 з Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ) на її правонаступника Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що узагальнюючи вимоги нормативних актів, зокрема Рішення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 року яким врегульовано виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Позивач для підтвердження свого права на виплату мав би посилатися на документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, а саме: бойовий наказ, журнал бойових дій, рапорт командира підрозділу, наказ командира тощо. Проте позивачем не надав до позовної заяви жодного документа який є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди 100 000 грн, а отже і відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
На підставі Указу Президента України від № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією до Збройних Сил України для виконання обов?язків військової служби під час режиму воєнного стану у зв'язку з військовою збройною агресією РФ проти України.
Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 14 березня 2022 року № 3 Позивач був зарахований до складу військової частини НОМЕР_4 на посаду офіцера групи та підтримки. В подальшому, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_6 № 318 від 21.06.2024 року позивач призначений на посаду офіцера групи планування штабу, яку позивач обіймає наразі.
У період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року позивач безперервно виконував бойові завдання у складі військової частини НОМЕР_4 , що підтверджується відповіддю військової частини НОМЕР_4 від 20.01.2025 р. №11/368 на адвокатський запит від 10.12.2024 року №1251 та долученими до неї копіями витягів з бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_4 .
На думку позивача, від повинен був отримати додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях, проте командування військової частини НОМЕР_4 виплатило йому лише 30 000,00 грн за кожен місяць участі у бойових діях (серпень, жовтень, листопад, грудень 2024 року).
Позивачу було нараховано додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень лише за вересень 2024 року.
Згідно з роздруківками з особистого кабінету позивача у застосунку Приватбанк, за спірний період в/ч НОМЕР_2 була виплачена заробітна плата (грошове забезпечення) на загальну суму 247 611,18 грн, а саме:
- 09.08.2024 року в сумі 20 383,90 грн;
- 21.08.2024 року в сумі 22 162,50 грн;
- 27.08.2024 року в сумі 1 000,00 грн;
- 10.09.2024 року в сумі 20 480,09 грн;
- 28.09.2024 року в сумі 66 738,17 грн;
- 11.10.2024 року в сумі 20 480,09 грн;
- 22.10.2024 року в сумі 22 162,50 грн;
- 08.11.2024 року в сумі 20 480,09 грн;
- 22.11.2024 року в сумі 22 162,50 грн;
- 07.12.2024 року в сумі 20 480,09 грн;
- 22.12.2024 року в сумі 11 081,25 грн.
Позивач із розміром виплаченого йому грошового забезпечення не погодився, вважаючи, що відповідач не виплатив належних позивачу виплат за безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії), тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.
Згідно із п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно із Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі- Постанова №168).
Відповідно до п. 1 Постанови № 168 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби (та деяким іншим передбаченим у постанові категоріям осіб), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Участі позивача у бойових діях або заходах впродовж періодів з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року та з 01.10.2024 по 31.12.2024 року відповідач не заперечує.
Слід зазначити, що військовослужбовець набуває право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. на місяць за умови підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, втім із розрахунку пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань, виходячи із специфіки покладених на підрозділ, у якому він проходив службу, завдань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до абз. 5 п. 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.
Суд вказує, що метою видання такої довідки може бути також необхідність підтвердження наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, отже включає в себе ширший перелік підстав, ніж для отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн, встановленої Постановою Кабінету Міністрів № 168.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд зробив висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за періоди з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року та з 01.10.2024 по 31.12.204 року та зобов?язання Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за періоди з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року та з 01.10.2024 по 31.12.2024 року.
Щодо строків звернення до суду
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, неодноразово наголошував, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 і від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Як убачається з матеріалів справи, документальних доказів того, що позивач отримав від військової частини письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, матеріали справи не містять. Наявність же спірних питань з приводу виплат і була предметом дослідження у цьому провадженні, а тому, з огляду неотримання від військової частини письмових повідомлень про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, поданий в межах строків звернення до суду.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єктом владних повноважень не довів в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірність не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні ді - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за періоди з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року та з 01.10.2024 по 31.12.204 року
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за періоди з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року та з 01.10.2024 по 31.12.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук