про відмову в ухваленні додаткового рішення
11 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/2184/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахування та виплаті пенсії та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №320/2229/25.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025 вказана ухвала суду скасована, а справа направлена на продовження розгляду до суду першої інстанції.
02.10.2025 справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та передана головуючому судді Лозовському О.А. для продовження розгляду.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
10.11.2025 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, у якій ОСОБА_1 просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області на його користь судові витрати, а саме розмір сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, що становить 3028,00 грн згідно квитанції від 24.04.2025 №0978-1341-3627-3174.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України вказану заяву розглянуто судом у порядку письмового провадження з огляду на те, що справа №140/2184/25 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі, не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025 задоволено апеляційну скаргу позивача, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 про зупинення провадження у справі скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підпунктом «в» пункту четвертого частини першої статті 322 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Як вбачається із вказаної постанови суду апеляційної інстанції від 10.09.2025, Восьмим апеляційним адміністративним судом розподіл судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України не здійснювався.
Суд наголошує, що судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, сплачувався позивачем за подання апеляційної скарги, тому питання щодо його повернення повинне вирішуватись саме судом апеляційної інстанції.
Разом із цим, статтею 252 КАС України визначено, що саме суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення - відсутні, оскільки питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції повинно вирішуватися саме судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Частиною п'ятою статті 252 КАС України передбачено, що додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 252 КАС України, суд
У задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.А. Лозовський