Рішення від 29.10.2025 по справі 140/9077/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9077/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Шепелюка В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Юхимчук О.В.,

представника позивача Масюк Г.С.,

представника відповідача Роскошнової Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень від 14.05.2025 №00147520904, від 16.05.2025 №0151402407, №0151512407, №0151372407; вимоги від 16.05.2025 №Ф-0151422407 про сплату боргу (недоїмки); рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.05.2025 №0151432407.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області 11.02.2025 винесено наказ №487-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 », який разом з повідомленням від 10.02.2025 №198 нібито було надіслано позивачу за його поштовою адресою.

При цьому зауважує, що ФОП ОСОБА_1 жодних повідомлень та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не отримував.

Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт вручення позивачу до початку проведення перевірки копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Звертає увагу, що відповідно до пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України (ПК України) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня.

Водночас вказує, що документальна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 11.02.2025 №487-п, тобто по спливу 991 дня (2 роки та неповних 9 місяців) від дня відновлення перебігу строку для проведення вказаної перевірки (27.05.2022).

Відповідач мав право призначити проведення невиїзної документальної планової перевірки позивача за період з 11.02.2022 по 11.02.2025, тобто за 1095 днів, що передують призначенню перевірки.

Окрім цього, з урахуванням того, що 105 днів з вказаного терміну діяв мораторій на проведення таких перевірок (з 11.02.2022 по 27.05.2022), отже контролюючий орган мав право перевіряти період до введення мораторію лише в межах того строку, що залишився неохопленим загальним 1095 денним строком.

Відтак, податковий орган мав право здійснювати перевірку ФОП ОСОБА_1 , за 105 днів 2018 року, а не весь 2018 рік, що мало місце.

Зазначає, що податкові зобов'язання за 2018 рік, а саме: з податку на доходи фізичних осіб в сумі 84 369,60 грн; по військовому збору в сумі 7 030,80 грн, а також нараховані на вказані суми штрафні санкції були визначені ФОП ОСОБА_1 поза межами 1095 дня за днем фактичного подання податкової декларації.

Також зауважує, що податковий орган мав право здійснювати перевірку ФОП ОСОБА_1 за 68 днів 2019 року, а не весь 2019 рік, що мало місце, а відтак податкові зобов'язання за 2019 рік, а саме: з податку на доходи фізичних осіб в сумі 136 061,87 грн та по військовому збору в сумі 11 338,49 грн, а також нараховані на вказані суми штрафні санкції також були визначені ФОП ОСОБА_1 поза межами 1095 дня.

Враховуючи безпідставність доводів податкового органу щодо заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою нарахування єдиного внеску, робить висновок, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2025 №Ф-0151422407 на суму 255 535,72 грн та рішення від 16.05.2025 №0151432407 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску також є протиправними та підлягають скасуванню.

Наголошує, що ні в акті перевірки, ні в податковому повідомленні-рішенні від 16.05.2025 №0151512407 не вказано про те, що ГУ ДПС у Волинській області надсилалися для ФОП ОСОБА_1 запити про необхідність надання до перевірки відповідних документів, такі запити не отримувалися і ФОП ОСОБА_1 , також відсутня будь-яка інформація про те, що відповідачем складалися акти, які б засвідчували відмову позивача від надання витребовуваних документів.

Зазначені дії істотно вплинуло на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, оскільки відповідач дійшов висновків про заниження суми чистого оподатковуваного доходу, заниження бази оподаткування військовим збором виключно на підставі аналізу інформації, що міститься в базах даних контролюючого органу, а не на підставі первинних документів, які опосередковують такі господарські операції.

Протиправність податкового повідомлення-рішення від 14.05.2025 №00147520904 обґрунтовує тим, що перевіркою встановлено заниження суми податкових зобов'язань з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 3151,00 грн за звітний період липень-жовтень 2018 рік. Разом з тим, ні з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ні з акту перевірки неможливо встановити у зв'язку з чим податковий орган дійшов таких висновків, а період перевірки липень-жовтень 2018 року виходить за межі 1095 днів.

З врахуванням наведеного просив позов задовольнити (а.с.15-32, т.1).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11:00 год. 15.09.2025 (а.с.70, т.7).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити повністю (а.с.76-86, т.7). В обґрунтування цієї позиції вказала, що фактична невиїзна перевірка проведена правомірно та в межах встановлених законодавством строків, наказ про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам ПК України, прийнятий з дотриманням визначеної законодавством процедури та за наявності, передбачених ПК України підстав для її проведення.

Також зазначає, що оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації.

Щодо виявлених порушень податкового законодавства стверджує, що перевіркою встановлено порушення п.44.1 п.44.3 п.44.6 ст.44, п.177.2, п.п.177.4.1, п.п.177.4.4 п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 220 431,47 грн, в тому числі за 2018 рік на 84369,60 грн та за 2019 рік на 136 061,87 грн;

- пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп. 164.1.3. п.164.1 ст.164, пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору на загальну суму 18369,29 грн, в тому числі за 2018 рік на 7030,80 грн та за 2019 рік на 11338,49 грн;

- п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 257352,48 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 103 118,40 грн та за 2019 рік на 154 234,08 грн;

- пп. 213.1.9 п. 213.1 ст.213, п. 216.9 ст. 216 та пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України у результаті чого, визначено заниження суми податкових зобов'язань з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за липень 2018 року - жовтень 2018 року в сумі 3151 гривень;

- п.121.1 ст.121 ПК України, а саме незабезпечення зберігання частини первинних документів, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань.

Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 25.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15:00 год. 20.10.2025 (а.с.108, т.7).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 11.02.2025 №487-п, на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 ПК України, проведено документальну позапланову невиїзду перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період діяльності з 16.01.2018 року по 22.10.2020 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період діяльності з 16.01.2018 року по 22.10.2020 року, за результатами якої складено акт від 28.03.2025 №8832/03-20-24-07/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення платником податків:

1) пункту 44.1, пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 177.2, підпункту 177.4.1., підпункту 177.4.4, підпункту 177.4,5 пункту 177.4 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 220 431,47 грн, в тому числі за 2018 рік на 84 369,60 грн та за 2019 рік на 136 061,87 грн;

2) підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору на загальну суму 18 369,29 грн, в тому числі за 2018 рік на 7 030,80 грн та за 2019 рік на 11 338,49 грн;

3) пункту 2 частини першої статті 7, частини п'ятої статті 8, частин другої, третьої статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 257 352,48 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 103 118,40 грн та за 2019 рік на 154 234,08 грн;

4) пункту 121.1 статті 121 ПК України, а саме незабезпечене зберігання частини первинних документів, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань;

5) підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, пункту 216.9 статті 216 та підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Кодексу, в результаті чого визначено заниження суми податкових зобов'язань з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за липень 2018 року - жовтень 2018 року в сумі 3151 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 14.05.2025 №00147520904, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 3151,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 315,10 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 16.05.2025 №0151402407, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 18 369,29 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 836,93 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 16.05.2025 №0151512407, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 16.05.2025 №0151372407, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 220 431,47 гри га застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 22 043,15 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2025 №Ф-0151422407 на суму 255 535,72 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.05.2025 №0151432407 на суму 127 767,86 грн

Позивач, вважаючи вищезазначені рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно із підпунктом 78.1.7 пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Нормами пункту 78.4. статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.

Відповідно до пункту 79.1. статті 78 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із пунктом 79.2. статті 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог ПК України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Як вбачається із матеріалів справи документальна позапланова невиїзна перевірка на підставі наказу №487-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 », який разом з повідомленням від 10.02.2025 №198, був направлений засобами поштового із поштового відділення АТ «Укрпошта» ВПЗ Луцьк №10 рекомендованим листом позивачу за його поштовою адресою: АДРЕСА_1 (а.с.90, т.7).

Разом з тим, доказів вручення позивачу до початку проведення перевірки саме копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки не надано.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень від 14.05.2025 №00147520904, від 16.05.2025 №0151402407, №0151512407, №0151372407; вимоги від 16.05.2025 №Ф-0151422407 про сплату боргу (недоїмки); рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.05.2025 №0151432407, суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки від 28.03.2025 №8832/03-20-24-07/ НОМЕР_1 , документальна невиїзна перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства проведена за період з 16.01.2018 по 22.10.2020 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 16.01.2018 по 22.10.2020, з урахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Верховний Суд в постанові від 21.12.2021 у справі №11/320/833/20 зазначив, що аналіз наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що закінчення встановленого статтею 102 ПК України строку с безумовною підставою для відсутності у контролюючого органу права визначати платнику податків суму грошових зобов'язань, в тому числі штрафних санкцій, за період поза межами такого строку. При цьому, вказаними нормами встановлено граничний строк, протягом якого контролюючий орган має право визначити суму грошових зобов'язань - 1095 днів, а початок перебігу нього строку законодавцем встановлено з дня, наступного після спливу граничного строку подачі податкової декларації, або з дня, наступного після фактичної подачі такої декларації, або з дня подачі уточнюючого розрахунку.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №804/2057/16, від 12.02.2021 у справі №1.380.2019.004085.

Водночас нормами підпункту 102.3.2. пункту 102.3 статті 102 ПК України визначено, що відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.

Так, постановою Кабінет Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коропавірусом SARS-CoV-2, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з мстою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки га надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на всій території України з 12.03.2020 було установлено карантин. З метою запровадження податкових та неподаткових пільг, пов'язаних із строком сплати податків, нарахуванням заробітної плати за дні вимушеного простою, термінами подачі податкових декларацій, термінами проведення перевірок, нарахування штрафних санкцій та пені Верховна Рада України 17.03.2020 ухвалила Закон України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №533-ІХ, який набув чинності 18.03.2020. Вказаним Законом підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1-52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по 31.05.2020, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31.05.2020. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18.03.2020 по 31.05.2020 зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесені зміни у розділ XX «Перехідні положення» у підрозділ 10 Податкового кодексу України, а саме: у пункті 52-2: абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: «52-2. Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по 31.05.2020, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу». У зв'язку з цим абзаци другий - четвертий вважати відповідно абзацами восьмим десятим.

29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 №591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме: в абзацах першому і дев'ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами «2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Таким чином, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-I9), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними, крім вищезазначених перевірок.

Необхідно зазначити, що дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовження дію карантину з 19.12.2020 до 28.02.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.04.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 №405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.06.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 №611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 31.08.2021. 11.08.2021 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №855 про продовження адаптивного карантину, а також продовження режиму надзвичайної ситуації до 01.10.2021. 22.09.2021 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №981 про продовження адаптивного карантину, а також продовження режиму надзвичайної ситуації до 31.12.2021. 15.12.2021 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1336 про продовження адаптивного карантину, а також продовження режиму надзвичайної ситуації до 31.03.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Поряд з цим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та наразі триває.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 №2118-ІХ, який набрав чинності з 07.03.2022 (далі - Закон №2118-ІХ), внесено до підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Також цим законом доповнено ПК України підпунктом 69.9 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою було передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022, внесені зміни у підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення», а саме: - у пункті 52-2: в абзаці першому слова «та фактичних» виключити; абзаци четвертий - восьмий виключити; в абзаці десятому слова «та фактичні» виключити; - у пункті 69: підпункт 69.2 викласти в такій редакції: 69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: камеральних перевірок декларацій або уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, показники яких сформовані на підставі податкових накладних та/або розрахунків коригування, складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або митних декларацій, за виключенням товарів (продукції), визначених підпунктами 215.3.1, 215.3.2, 215.3.2-1 та 215.3.3-1 пункту 215.3 статті 2 15 Кодексу. Така камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена протягом 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання; фактичних перевірок. Дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Законом України від 12.05.2022 №2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який набув чинності 27.05.2022, внесені зміни до Податкового кодексу України у підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення»: а саме: підпункт 69.2 викладений в такій редакції: 69.2. Податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: а) камеральних перевірок; б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; в) фактичних перевірок.

Окрім того, цим же Законом №2260-ІХ пункт 102.9 статті 102 ПК України доповнено словами «крім випадків, передбачених ним Кодексом».

Таким чином, у зв'язку з прийняттям Закону від 12.05.2022 №2260-ІХ пункт 102.9 статті 102 ПК України викладений у наступній редакції: на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Тобто, за цією нормою, перебіг відповідних строків, крім тих, що окремо передбачені ПК України, зупинений.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №420/11771/23, від 25.02.2025 у справі №320/9481/23, від 15.08.2024 у справі №320/14580/23.

Враховуючи викладене, на підставі Закону №2260-ІХ з 27.05.2022 було поновлено перебіг строків для проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, які були зупинені Законом №2118-ІХ.

В подальшому, Законом України №2719-ІХ від 03.11.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунальною майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» пункт «б» підпункту 69.2 викладено в такій редакції: «документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів)».

Саме в такій редакції, зазначена норма діяла до 01.08.2023. Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набув чинності 01.08.2023 внесені зміни у пункт 69 підрозділу 10 розділу XX 2Перехідні положення», а саме: у підпункті 69.2: абзац перший викласти в такій редакції: «69.2, Тимчасово, до 01.08.2023, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім»; абзаци дев'ятий - вісімнадцятий замінити вісьмома новими абзацами такого змісту: 69.2-1. Установити, що тимчасово, на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-1Х, документальні позапланові перевірки проводяться виключно на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 (у частині документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано інформацію, що свідчить про порушення податкового законодавства з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом їх походження з України та/або з питань оподаткування нерезидентів, які здійснюють свою діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, платників податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), платників податків, які надають фінансові, платіжні послуги), 78.1.2 (у частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.9, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальні позапланові перевірки платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.

25.11.2022 набув чинності Закон України від 03.11.2022 №2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», яким абзац третій підп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України щодо винятків, на які не поширюється тимчасова заборона перевірок до 01.08.2023, доповнено у т.ч. документальними позаплановими перевірками, що проводяться з підстав, визначених підп.78.1.16 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням).

Законом України від 09.11.2023 №3453-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок», який набув чинності 08.12.2023, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме: 1. У підпункті 69.2: 1) в абзаці дев'ятому цифри і слова «69.2-1. Установити, що тимчасово, на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ» замінити цифрами і словами «69.2-1. Установити, що тимчасово, на період з 01.08.2023 до 01.12.2023».

Таким чином, перебіг строків, визначених ПК України для проведення перевірок загалом відновився з 01.12.2023, а безпосередньо для проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України - ще з 27.05.2022 (на підставі Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ).

Як вбачається із акту перевірки від 28.03.2025 №8832/03-20-24-07/3109009996, відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 11.02.2025 №487-п документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 проводилась саме на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Згідно із висновками акту перевірки на порушення пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пункту 177.2, підпунктів 177.4.1, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати за 2018 рік на суму 468 720,02 гри та за 2019 рік на суму 755 899,25 грн та занижено суму чистого доходу на загальну суму 1 224 619,27 грн, в тому числі: за 2018 рік на суму 468 720,02 грн та за 2019 рік на суму 755 899,25 грн.

Окрім того, перевіркою правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування військового збору з доходів, отриманих від провадження господарської діяльності встановлено порушення підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1. статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункт 1.3. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Вказані висновки податкового органу побудовані на підставі перевірки даних, відображених у деклараціях про майновий стан та доходи за 2018 рік та 2019 рік.

Як наслідок згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями:

- від 16.05.2025 №0151372407 позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 220 431,47 грн, в тому числі: за 2018 рік - 84 369,60 грн та за 2019 рік - 136 061,87 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 22 043,15 грн;

- від 16.05.2025 №0151402407 позивачу донараховано військовий збір на загальну суму 18 369,29 грн, в тому числі: за 2018 рік - 7 030,80 грн та за 2019 рік - 11 338,49 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1 836,93 грн.

Стосовно відсутності правових підстав для визначення позивачу грошових зобов'язань по декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік, суд зазначає, що перебіг 1095 денного строку протягом якого контролюючий орган мав право визначити позивачу суму грошових зобов'язань за 2018 рік розпочався 17.11.2020 (наступний день після подання 16.11.2020 декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік), тобто уже в період введеного на підставі Закону України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COV1D-19)» від 17.03.2020 №533-ІХ мораторію на проведення перевірок.

Тобто фактично перебіг такого строку розпочався 27.05.2022 з набрання чинності Законом України від 12.05.2022 №2260-ІХ, яким контролюючому органу було дозволено проводити документальні позапланові перевірки з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Однак, документальна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 11.02.2025 №487-п, тобто по спливу 991 дня (2 роки та неповних 9 місяців) від дня відновлення перебігу строку для проведення вказаної перевірки (27.05.2022). Відповідач мав право призначити проведення невиїзної документальної планової перевірки позивача за період з 11.02.2022 по 11.02.2025, тобто за 1095 днів, що передують призначенню перевірки.

Разом з тим, з урахуванням того, що 105 днів з вказаного терміну діяв мораторій на проведення таких перевірок (з 11.02.2022 по 27.05.2022), тому контролюючий орган мав право перевіряти період до введення мораторію лише в межах того строку, що залишився неохопленим загальним 1095 денним строку.

Відтак, податковий орган мав право здійснювати перевірку ФОП ОСОБА_1 за 105 днів 2018 року, а не весь 2018 рік.

Таким чином, у даному випадку податкові зобов'язання за 2018 рік, а саме: з податку на доходи фізичних осіб в сумі 84 369,60 грн; по військовому збору в сумі 7 030,80 грн, а також нараховані на вказані суми штрафні санкції були визначені ФОП ОСОБА_1 поза межами 1095 дня за днем фактичного подання податкової декларації, навіть з урахуванням зупинених строків протягом яких контролюючому органу згідно із законом було заборонено проводити перевірки платника податків.

Щодо відсутності правових підстав для визначення позивачу грошових зобов'язань по декларації про майновий стан та доходи за 2019 рік, суд встановив, що перебіг 1095 денного строку протягом якого контролюючий орган мав право визначити позивачу суму грошових зобов'язань за 2019 рік мав розпочатися 10.02.2020 (наступний день після подання 09.02.2020 декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік) та був зупинений 18.03.2020 (на підставі Закону України від 17.03.2020 №533-ІХ, яким установлено мораторій на проведення перевірок). Таким чином, в період з 10.02.2020 по 18.03.2020 минуло 37 днів (більше 1 місяця).

Перебіг строків, визначених ПК України для проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України відновився з 27.05.2022 (на підставі Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ) і продовжився на ту кількість днів, протягом яких контролюючий орган мав право визначити позивачу до початку дії мораторію.

Однак, документальна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 11.02.2025 №487-п, тобто по спливу ще 991 дня (2 роки та неповних 9 місяців) від дня відновлення перебігу строку для проведення вказаної перевірки (27.05.2022).

З урахуванням того, що 105 днів з вказаного терміну діяв мораторій на проведення таких перевірок (з 11.02.2022 по 27.05.2022), відтак контролюючий орган мав право перевіряти період до введення мораторію лише в межах того строку, що залишився неохопленим загальним 1095 денним строку за мінусом 37 днів, які минули (105 днів з яких діяв мораторій - 37 днів, які минули у період з 10.02.2020 по 18.03.2020 = 68 днів).

Відтак, податковий орган мав право здійснювати перевірку ФОП ОСОБА_1 за 68 днів 2019 року, а не весь 2019 рік.

Таким чином, у даному випадку податкові зобов'язання за 2019 рік, а саме: з податку на доходи фізичних осіб в сумі 136 061,87 грн та по військовому збору в сумі 11 338,49 грн, а також нараховані на вказані суми штрафні санкції також були визначені ФОП ОСОБА_1 поза межами 1095 днів.

Крім того, як вбачається із акту перевірки, в результаті вищезазначених порушень податкового законодавства щодо заниження суми чистого доходу за 2018 рік на 468 720,02 грн та за 2019 рік на 755 899,25 грн, перевіркою також встановлено заниження суми єдиного соціального внеску нарахованого з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску у розмірі 22%, у зв'язку із чим відповідачем була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2025 №Ф-0151422407 на суму 255 535,72 грн та винесено рішення від 16.05.2025 №0151432407 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 127 767,86 грн.

Враховуючи безпідставність доводів податкового органу щодо заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою нарахування єдиного внеску, слід дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2025 №Ф-0151422407 на суму 255 535,72 грн та рішення від 16.05.2025 №0151432407 про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску також є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, інших самостійних порушень Закону України від 08.07.2010 №2464-Vl «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чи Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 в ході проведення перевірки встановлено не було.

З урахуванням зазначеного, всі донарахування є похідними від доходу, який на думку податкового органу, підлягав обкладенню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а відтак також підлягають скасуванню.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 16.05.2025 №0151512407, суд вказує, що при винесенні вказаного податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області допустило порушення норм статті 58 ПК України та положень Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №12/28254 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2020 №846, далі - Порядок №1204), а саме; в частині наявності усієї необхідної інформації в такому податковому повідомленні-рішенні.

Так, відповідно до підпункту 58,1.1 пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення, зокрема містить суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок.

Вищенаведені вимоги до змісту податкових повідомлень-рішень також закріплені у пункті 3 розділу II Порядку №1204, згідно із нормами якого при складанні податкових повідомлень-рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком.

Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку №1204 у разі якщо податкове повідомлення-рішення приймається за результатами документальної перевірки, розпочатої після 01.01.2021, та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у підпунктах 1-5 пункту 3 цього розділу, повинно містити: обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації, зокрема щодо обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу І Кодексу або статті 353 та частини восьмої статті 354 Митного кодексу України письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують вказані обставини).

Поряд з цим, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в графі «обґрунтовані підстави для визначення (нарахування) грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків» відповідач обмежився тим, що зазначив: «незабезпечення зберігання та надання частини первинних документів, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань».

Однак зі змісту податкового повідомлення-рішення від 16.05.2025 №0151512407 неможливо встановити, які саме документи не були надані платником податковому органу, відсутні посилання на запити податкового органу, якими відповідні документи у позивача витребовувалися.

Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пункт 85.4 статті 85 ПК України передбачає, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Поряд з цим, нормами пункту 85.6. статті 85 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законною представника від підписання зазначеною акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Верховний Суд вже неодноразово (постанови від 11.12.2024 у справі №320/37379/23, від 25.09.2024 у справі № 805/3547/18-а тощо) аналізував наведені норми податкового законодавства і вказував, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.

Водночас, факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Про це Верховний Суд зазначав, зокрема, у постановах від 03.03.2021 у справі № 824/638/18-а, від 08.09.2022 у справі №640/26351/20, від 11.07.2023 у справі №822/554/17 тощо.

Однак, ні в акті перевірки, ні в податковому повідомленні-рішенні від 16.05.2025 №0151512407 не вказано про те, що ГУ ДПС у Волинській області надсилалися для ФОП ОСОБА_1 запити про необхідність надання до перевірки відповідних документів, такі запити не отримувалися і ФОП ОСОБА_1 , також відсутня будь-яка інформація про те, що відповідачем складалися акти, які б засвідчували відмову позивача від надання витребовуваних документів.

Суд наголошує, що документальна невиїзна перевірки ФОП ОСОБА_1 проводилася відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 11.02.2025 №487-п, а відтак запит податкового органу, на який посилається відповідач не має жодного відношення до проведеної перевірки, оскільки він надсилався задовго до призначення такої перевірки, а саме майже на 2 роки раніше ніж сама перевірка була призначена.

Натомість відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що в ході проведення перевірки позивачу надсилалися будь-які запити про надання документів та останній не надав відповіді на такі запити.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що штрафні санкції в сумі 1020,00 грн згідно із податковим повідомленням-рішення від 16.05.2025 №0151512407 були застосовані до позивача необґрунтовано, а висновки контролюючого органу у податкових повідомленнях-рішеннях від 16.05.2025 №0151402407 та від 16.05.2025 №0151372407 про заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2018 та 2019 роки та відповідно бази оподаткування військовим збором за 2018 та 2019 року зроблені саме у зв'язку з неподанням первинних документів.

Неподання контролюючим органом запиту про отримання документів істотно вплинуло на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, оскільки відповідач дійшов висновків про заниження суми чистого оподатковуваного доходу, заниження бази оподаткування військовим збором виключно на підставі аналізу інформації, що міститься в базах даних контролюючого органу, а не на підставі первинних документів, які опосередковують такі господарські операції.

Аналізуючи зміст норм податкового законодавства Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, застосовними у спорах цієї категорії також є позиція Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до якої неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29.11.2021 у справі №280/1367/20; від 01.12.2021 у справі №400/1646/20; від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, від 24.04.2023 у справі №560/2210/19, від 22.03.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі №160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а тощо.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 14.05.2025 №00147520904, суд констатує, в акті перевірки вказано, що перевіркою встановлено заниження суми податкових зобов'язань з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 3151,00 грн за звітний період липень-жовтень 2018 рік. Однак, ні з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ні з акту перевірки неможливо встановити у зв'язку з чим податковий орган дійшов таких висновків. Більше того, період перевірки липень-жовтень 2018 року виходить за межі 1095 дня.

Вищевказані порушення податкового законодавства, допущені контролюючим органом позбавили можливості надати ОСОБА_1 для перевірки первинні документи бухгалтерського обліку, які у свою чергу були досліджені в ході судового розгляду адміністративної справи, та знаходяться у причинному наслідковому зв'язку з оскаржуваними рішеннями ГУ ДПС у Волинській області.

Водночас, слід ураховувати, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу.

Отже враховуючи зазначене, позивач не позбавлений можливості подати будь-які належні та допустимі докази безпосередньо в судове засідання.

При цьому Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 6504,71 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договір про надання правничої (правової) допомоги від 26.05.2025 №26-05/01, рахунок №01 від 10.06.2025, акт приймання-передачі виконаних робіт від 13.08.2025 №13/08-25 про надання адвокатських послуг на суму 20000,00 грн та додаткову угоду (замовлення) №10/06-25 від 10.06.2025 до договору про надання правової допомоги №26-05/01 від 26.05.2025 (а.с.102-106, т.1).

Відповідно до пункту 1.1. договору про надання правової допомоги від 26.05.2025 №26-05/01, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Дженерал Лігал Груп», Адвокатське об'єднання приймає на себе доручення клієнта по наданню останньому правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар по наданню правової допомоги і фактичні витрати адвокатського об'єднання, понесені ним у зв'язку з виконанням цього договору.

Відповідно до додаткової угоди (замовлення) №10/06-25 від 10.06.2025 до договору про надання правової допомоги №26-05/01 від 26.05.2025 адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання щодо вжиття всіх можливих заходів у справі щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області від 14.05.2025 №00147520904, від 16.05.2025 №0151402407, №0151512407, №0151372407; вимоги від 16.05.2025 №Ф-0151422407 про сплату боргу (недоїмки); рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.05.2025 №0151432407.

Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що для виконання замовлення адвокатське об'єднання здійснює, зокрема, такі заходи та дії: ґрунтовно проконсультувати клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 додаткової угоди; підготувати позовну заяву про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; у разі необхідності підготувати та надіслати в інтересах клієнта адвокатські запити; здійснити підготовку інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході судового розгляду справи, в тому числі але не виключно відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв тощо; здійснювати повний супровід адміністративної справи до повного виконання судового рішення у справі; представляти інтереси клієнта в суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності.

Сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) адвокатського об'єднання становить 20000,00 грн (пункт 3 додаткової угоди).

Сторонами договору підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.08.2025 №13/08-25 про надання юридичних послуг загальною вартістю 20000,00 грн.

Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову, а також у зв'язку з відсутністю документа про їх оплату.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

При визначенні суми відшкодування суд, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд зазначив, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, при розгляді заперечень відповідача встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд враховує, що відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 10.06.2025 №10/06-25, правова допомога полягає не лише у складанні позовної заяви, а й у здійсненні супроводу справи до виконання судового рішення; представництва інтересів позивача не тільки у суді, але й в інших органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях. При цьому акт виконаних робіт повинен містити перелік уже наданих на дату його підписання послуг зі складання процесуальних документів, а не тих, які можливо у майбутньому виникне потреба підготувати. Тому обсяг наданих послуг та витраченого часу є вочевидь завищеним.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 5000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 6504,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.08.2025 №0.0.4498934251.1.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 11504,71 грн (судовий збір в сумі 6504,71 грн та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 14 травня 2025 року №00147520904, від 16 травня 2025 року №0151402407, №0151512407, №0151372407.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2025 року №Ф-0151422407.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16 травня 2025 року №0151432407.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 11504,71 грн (одинадцять тисяч п'ятсот чотири грн 71 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк

Повний текст рішення суду складено 10 листопада 2025 року.

Попередній документ

131698806

Наступний документ

131698808

Інформація про рішення:

№ рішення:	131698807
№ справи:	140/9077/25
Дата рішення:	29.10.2025
Дата публікації:	13.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Волинський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (29.10.2025)
Дата надходження:	13.08.2025
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

15.09.2025 11:00	Волинський окружний адміністративний суд
25.09.2025 15:00	Волинський окружний адміністративний суд
20.10.2025 15:00	Волинський окружний адміністративний суд
29.10.2025 11:00	Волинський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ШЕПЕЛЮК ВІТАЛІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

відповідач (боржник):

Головне управління ДПС у Волинській області

позивач (заявник):

Синюк Андрій Миколайович

представник відповідача:

Роскошнова Діана Антонівна

представник позивача:

Адвокат Кінах Яна Валеріївна

МАСЮК ГАННА СЕРГІЇВНА