Ухвала від 09.10.2025 по справі 947/23057/251-кс/947/11539/25

Номер провадження: 11-сс/813/1795/25

Справа № 947/23057/25 1-кс/947/11539/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя - ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15.08.2025 року про арешт майна в межах кримінального провадження № 12024162150001208 від 07.09.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст. 358 КК України

установив

Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування майном, вилученого за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 10 S» imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з сім картками НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , блакитного кольору.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:

-клопотання слідчого необґрунтоване;

-вилучене майно не відповідає критеріям ст.98 КПК України;

-відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, оскільки слідчим у клопотанні не вказана мета арешту мобільного телефону - проведення експертизи.

Крім того, адвокат в апеляційній скарзі порушує питання про поновлення їй строку на оскарження ухвали слідчого судді, яке обґрунтовує тим, що повний текст ухвали отримано лише 26.08.2025 року та 01.09.2025 року звернулась з апеляційною скаргою.

На підставі цього просить поновити їй строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Апеляційний розгляд справи проведений за відсутності представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , від якої надійшло клопотання про проведення судового розгляду за його відсутності, а також прокурора відділу Одеської обласноїпрокуратури ОСОБА_9 .

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи викладене, апеляційний суд, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, продовжив апеляційний розгляд за відсутності прокурора та представника власника майна.

Враховуючи неявку учасників процесу в судове засідання, колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснити за відсутності учасників провадження та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України, поновленню, за клопотанням заінтересованої особи, підлягає строк, пропущений із поважних причин.

Окрім того, ст. 395 КПК України передбачено, апеляційна скарга на ухвали слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме оскаржуваної ухвали, упровадження слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 про арешт майна, розгляд якого відбувся 15.08.2025 року за участю представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - адвоката ОСОБА_6 .

Згідно довідки про направлення адвокату ОСОБА_6 копії ухвали, повний текст судового рішення доставлений електронної скриньки адвоката 26.08.2025 року (а.с. 169), отже клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно матеріалів кримінального провадження, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162150001208 від 07.09.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Рішенням Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 27.10.2023 року №2209 ТОВ «ДУНАЙСЬКА ГАВАНЬ» (код ЄДРПОУ 44447265) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, місто Вилкове Вилківська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, орієнтовною площею 2,8 га, для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту (для розміщення мультимодальних терміналів та виробничо - перевантажувальних комплексів).

Єдиним учасником та бенефіціарним власником Товариства є ОСОБА_10 , яка з 29.05.2023 до 24.09.2024 перебувала на посаді директора, а з 25.09.2024 директором Товариства призначено ОСОБА_11 .

Фактично ОСОБА_11 керує Товариством спільно із рідним братом ОСОБА_12 - ОСОБА_13 .

Згодом, рішенням Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 30.10.2024 №2535 ТОВ «ВІКТОРІ ПОРТ» (код ЄДРПОУ 45552440) надано дозвіл на розробку детального плану території земельної ділянки за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, місто Вилкове, вул. Промислова, орієнтовною площею 2,8 га, для розміщення об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури річкового транспорту (для розміщення мультимодальних терміналів та виробничо - перевантажувальних комплексів).

Бенефіціарними власниками ТОВ «ВІКТОРІ ПОРТ» є дружина ОСОБА_13 - ОСОБА_14 та дружина ОСОБА_11 - ОСОБА_15 .

Фактично діяльністю ТОВ «ВІКТОРІ ПОРТ» також керують ОСОБА_13 спільно із ОСОБА_11 .

Після отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , за відсутністю правоустановчих документів на землю та затвердженої необхідної містобудівної документації, розпочали будівництво приватного мультимодального терміналу.

Для створення стійкої поверхні на земельній ділянці орієнтовною площею 2,8 га для подальшого будівництва мультимодального терміналу, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 вирішили здійснити незаконний видобуток піску з дна ріки ОСОБА_16 в межах затоки ОСОБА_17 , розташованої на території Вилківської об'єднаної територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області.

Для незаконного видобутку корисних копалин ОСОБА_13 та ОСОБА_11 вступили у змову із невстановленими на цей час особами, яким доручили здійснювати незаконний видобуток піску з дна ріки ОСОБА_16 в межах затоки ОСОБА_17 .

Для ліквідації перешкод у незаконному видобуванні корисної копалини ОСОБА_13 та ОСОБА_11 залучили службових осіб Вилківської міської ради.

Так, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 за сприянням службових осіб Вилківської міської ради, в період з жовтня 2024 року до 23 січня 2025 року незаконно видобули корисну копалину - пісок з дна ріки Дунай в межах затоки ОСОБА_17 в обсязі 7765,99 м?, який розмістили на земельній ділянці площею 2,8 га, яка розташована в північно-західній околиці м. Вилкове по вул. Промислова на розвилці 22 км правого берегу ріки Дунай, біля затоки Бузунчук та 0 км Соломонівського гирла в межах географічних координат45°25'09.3"N 29°33'09.0"E,45°25'06.6"N 29°33'07.9"E,45°25'06.3"N 29°33'03.0"E,45°25'10.9"N 29°33'01.5"E.

Незаконний видобуток піску, його транспортування та розподілення по поверхні земельної ділянки здійснювалась залученою ОСОБА_13 та ОСОБА_11 спеціалізованою технікою.

При цьому, ОСОБА_13 не менше одного разу був на місці будівництва мультимодального терміналу, здійснював загальне керівництво процесом його будівництва, доручив ОСОБА_11 здійснювати технічне керівництво будівництвом мультимодального терміналу, залучив спеціалізовану техніку з метою незаконного видобуток піску, надавав ОСОБА_11 вказівки спрямовані на приховування протиправної діяльності .

Усього ОСОБА_13 та ОСОБА_11 за сприянням службових осіб Вилківської міської ради незаконно видобуто у великому розмірі корисну копалину місцевого значення - пісок в обсязі 7765,99 м?, ринкова вартість якого станом на 23.01.2025 склала 17 456 925,5 гривень.

Внаслідок самовільного користування надрами заподіяні збитки Державі в розмірі 171 911 838 гривень.

Крім того, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 за сприянням службових осіб Вилківської міської ради, в період з жовтня 2024 року до 23 січня 2025 року незаконно видобули корисну копалину - пісок з дна ріки Дунай в межах затоки ОСОБА_17 у обсязі 7765,99 м?.

Незаконно видобутий пісок ОСОБА_13 та ОСОБА_11 за сприянням службових осіб Вилківської міської ради, використали в якості будівельної сировини для створення стійкої поверхні на земельній ділянці орієнтовною площею 2,8 га під час будівництва приватного мультимодального терміналу.

Зокрема, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 залучили невстановлених на цей час осіб, які за допомогою спеціалізованої техніки, в період з жовтня 2024 року до 23 січня 2025 року, розподілили та утрамбували незаконно видобутий пісок в обсязі 7765,99 м?, вартістю 17 456 925,5 грн., по поверхні земельної ділянки орієнтовною площею 2,8 га, яка розташована в північно-західній околиці м.Вилкове, по вул.Промислова на розвилці 22 км правого берегу ріки Дунай, біля затоки Бузунчук та 0 км Соломонівського гирла в межах географічних координат 45 25'09.3"N 29 33'09.0"E,45 25'06.6"N 29 33'07.9"E,45 25'06.3"N 29 33'03.0"E,45 25'10.9"N 29 33'01.5"E.

Таким чином, ОСОБА_13 органом досудового розслідування підозрюється в тому, що він, за попередньою змовою із ОСОБА_11 та службовими особами Вилківської міської ради, використав незаконно видобуту корисну копалину місцевого значення - пісок, отриманий злочинним шляхом, у великому розмірі.

Так, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 22 липня 2025 року - 24 липня 2025 року проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 10 S» imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з сім картками НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , блакитного кольору.

24.07.2025 року на підставі постанови слідчого вилучене майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що наразі існує необхідність у збереженні вилученого майна, яке є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки накладення арешту на вилучений мобільний телефон потрібно для проведення його детального огляду з метою належної фіксації інформації, яка має доказове значення у кримінальному проваджені, та проведення відповідних судових експертиз.

Вилучений мобільний телефон можливо може містити відомості про вчинення кримінальних правопорушень, щодо незаконного будівництва приватного мультимодального терміналу ТОВ «Вікторі Порт» на самовільно зайнятій земельній ділянці, а також щодо незаконного видобутку корисних копалин, які в подальшому використовувалися у будівництві підозрюваними ОСОБА_13 , який є директором ТОВ «Фесіт Юнайтед». Крім того, вказаний мобільний телефон може містити відомості про зв'язки ОСОБА_18 з підозрюваним у кримінальному провадженні ОСОБА_13 та ОСОБА_11 й іншими особами.

Колегія суддів наголошує, що накладення арешту необхідне для проведення огляду мобільного телефону з метою, зокрема, встановлення наявності електронних доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.

При цьому, посилання адвоката ОСОБА_6 про те, що до клопотання стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що вилучене в ході обшуку майно має значення для кримінального провадження, апеляційний суд відхиляє, оскільки зв'язок вилученого майна із предметом доказування у кримінальному провадженні підлягає перевірці з боку органу досудового розслідування.

Апеляційний суд звертає увагу, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин кримінальних правопорушень, з наявністю всіх їх складових елементів, чи їх не доведення, має бути перевірена в ході досудового розслідування, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.

Колегія суддів звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження ні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не дається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказане майно.

Доводи представника власника майна адвоката ОСОБА_6 про безпідставність накладеного арешту на майно із посиланням на те, що слідчим не зазначена така мета накладення арешту як призначення експертизи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки дослідження інформації, наявної в телефоні потребує часу, в тому числі, з метою встановлення відомостей про зв'язки ОСОБА_7 з підозрюваними у кримінальному провадженні ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , отже спростовуються матеріалами провадження, в зв'язку з чим апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.

Натомість, апеляційний суд наголошує на тому, що обсяг дій, необхідних для завершення досудового розслідування визначається слідчим та прокурором, в тому числі необхідність призначення експертизи, та не може бути предметом апеляційного розгляду під час розгляду клопотання про арешт майна.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що на час звернення з клопотання та його розгляду слідчим суддею існували реальні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження, а тому доводи в цій частині є безпідставними.

При цьому, апеляційний суд вважає, що вилучене майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вилучене майно не відповідає ознакам речових доказів, у відповідності до вимог ст.98 КПК України.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вилучені під час огляду речі відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки можливо зберегли у собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, а також можуть містити в собі відомості щодо обставин їх вчинення.

У зв'язку з викладеним, апеляційний суд приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Всупереч доводам апеляційної скарги про те, що вилучене майно формально визнано слідчим речовими доказами в рамках кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що продовжує існувати ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Апеляційним судом встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, апеляційний суд акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлена особа в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Отже, під час апеляційного розгляду встановлено, що на час розгляду клопотання слідчим суддею існували об'єктивні підстави вважати, що вилучений мобільний телефон, на який слідчим суддею накладено арешт, підлягають дослідженню, оскільки він може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні, тому колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про те, що вилучене майно, не відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, не відповідає дійсності, до того ж, є передчасним.

Приписами ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню з мотивів, наведених в мотивувальній частині ухвали, а судове рішення - підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 171-174, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив

Клопотання адвоката ОСОБА_6 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15.08.2025 року про арешт майна.

Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 15.08.2025 року про арешт майна в межах кримінального провадження № 12024162150001208 від 07.09.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 240, ч. 4 ст. 358 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ
131698377
Наступний документ
131698379
Інформація про рішення:
№ рішення: 131698378
№ справи: 947/23057/251-кс/947/11539/25
Дата рішення: 09.10.2025
Дата публікації: 13.11.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Одеський апеляційний суд
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (09.10.2025)
Дата надходження: 01.09.2025
Розклад засідань:
06.10.2025 12:30 Одеський апеляційний суд
09.10.2025 09:30 Одеський апеляційний суд