Провадження №1-кп/748/322/25
Єдиний унікальний№ 748/2524/25
11 листопада 2025 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові судове засідання по кримінальному провадженню № 62025100150001206 від 06 квітня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
На розгляді Чернігівського районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження № 62025100150001206 від 06 квітня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 утримується під вартою, строк запобіжного заходу спливає 21 листопада 2025 року.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений може скоїти інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 просили суд обрати щодо обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Заслухавши думку сторони обвинувачення, сторони захисту, суд враховує, що судове провадження не завершене та відкладається, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі. Можливість застосування такого покарання створює ризик обвинуваченому переховування від суду.
Ризики, на які посилається прокурор, наявні. Рівень цих ризиків перевищує межу, яка б дозволила застосувати більш м'який запобіжний захід з тим, щоб такий захід зміг забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. У обвинуваченого наявні певні соціальні зв'язки, але вони не настільки міцні щоб нівелювати наведені прокурором ризики та пом'якшити обвинуваченому запобіжний захід.
Отже, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у скоєнні цього кримінального правопорушення, враховуючи його вік, стан здоров'я, сімейний стан, зважаючи на те, що існує реальна можливість у обвинуваченого переховуватись від суду, суд прийшов до висновку, що менш тяжкі запобіжні заходи не достатні для запобігання зазначеним ризикам, тому обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням особи обвинуваченого, його майнового та сімейного стану, слід визначити заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 90 840 грн., що буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
За встановлених обставин суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим встановлено, що ОСОБА_4 має ряд хронічних захворювань: «Періодична пароксизмальна гіпокаліемічна міоплегія, загострення. тетрапарез»; супітні захворювання: «Хронічна хвороба нирок І ст, хронічний гломерулонефрит, сечовий синдром», «Синдром Гієна-Барре. Сечо-кам'яна хвороба», стан його здоров'я у мовах слідчого ізолятора погіршується.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Ст.206 КПК України визначені загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини. Так, кожен слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав особи, яка тримається під вартою, в т.ч. на надання належної медичної допомоги та належні умови тримання.
Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як передбачено ст.49 Основного Закону кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави (рішення від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов'язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров'я та «практичних вимог ув'язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з'ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (рішення від 04.10. 2005 року у справі «Сарбан проти Молдови», від 22.12.2008 року у справі «Алексанян проти Росії», від 27.01.2011 року у справі «Євген Олексеєнко проти Росії»).
Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104 затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, яке дозволяє проведення медичного огляду обвинувачених.
П.2.3 зазначеного Порядку передбачено, що медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Поряд із цим, відповідно до п.2.6 зазначеного Порядку особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Пунктом 2.7 Порядку передбачено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Враховуючи зазначене, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, з метою забезпечення дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає необхідним зобов'язати начальника СІЗО № 31 забезпечити проведення медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104.
Керуючись ст. 371-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинученому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб до 10 січня 2026 року (включно), але не більше дня завершення судового провадження.
Визначити заставу в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень., яка може бути внесена як самим обвинуваченим або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на депозитний рахунок (Одержувач: ТУ ДСАУ у Чернігівській області; Код ЄДРПОУ 26295412; Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; Розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до суду за викликом;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
- здати на зберігання суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 10 січня 2026 року.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'являвся за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Судове засідання відкласти на 23 грудня 2025 року о 14 год. 00 хв.
Зобов'язати начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» негайно організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104.
Про прийняті заходи повідомити Чернігівський районний суд у строк до 21 грудня 2025 року шляхом надання відповідних підтверджуючих документів.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, для відома та для виконання направити начальнику ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».
Ухвала, в частині продовження запобіжних заходів, може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 5 днів.
Суддя ОСОБА_1