Постанова
Іменем України
04 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 626/3726/24
провадження № 22-ц/818/2305/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.
сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Берестинська міська рада Харківської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 04 лютого 2025 року у складі судді Рибальченко І.Г., -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Берестинської міської ради про встановлення фактів та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом. Просив встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був прийнятий в члени КСП "Зоря" та станом на 26.04.1995 був членом КСП "Зоря" з числа пенсіонерів; встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , відомості про якого зазначені в списку - додатку до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР-17-00-000373 - одна й та сама особа; визнати за ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) по КСП "Зоря" розміром 6,51 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рахунок невитребуваних, нерозподілених земельних часток (паїв) КСП "Зоря".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він є спадкоємцем після свого померлого батька ОСОБА_3 . До складу спадкового майна померлого входить право на земельну частку (пай) по КСП «Зоря» с. Миколо - Комишувата Красноградського району Харківської області. Так відповідно інформації наданої 05.02.2024 року Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області управління у Харківському районі за №1-101/0-0.25,4-113/336-24, згідно Книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) реформованого КСП «Зоря» Красноградського району Харківської області сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_3 не зареєстрований, однак згідно Додатку 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР- 17-00-000373 від 26.04.1995 року по КСП «Зоря» с. Миколо - Комишувата Миколо - Комишуватської сільської ради Красноградського району Харківської області , гр.. ОСОБА_3 включений до відповідного списку громадян членів КСП «Зоря» за №23. Розмір земельної частки (паю) на вказаному підприємстві становить 6,51 умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі (на місцевості). Державний акт на право власності на земельну ділянку взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 не отримував. Дану обставину позивач пов'язує з неотриманням останнім і Сертифікату на право на земельну частку (пай) та допущенням помилки в написанні прізвища спадкодавця, а саме « ОСОБА_4 » - « ОСОБА_4 ». На запит до Архівного відділу Красноградської районної державної адміністрації, щодо надання копій рішень про прийняття ОСОБА_3 в члени КСП «Зоря» та виключення його з членів. Головним спеціалістом архівного відділу районної державної адміністрації, повідомлено, інформація про прийняття в члени КСП «Зоря « ОСОБА_3 в архіві відсутня. Однак в ході роботи з архівними документами виявлено, що ОСОБА_3 був членом колгоспу та працював шофером, що підтверджується протоколом №3 та протоколом №23 (копії додаються). Відповідно даних протоколів ОСОБА_3 , як члену колгоспу було здійснено наділ присадибної ділянки площею 0,40 га. На запит до ПАОП «Зоря», щодо надання копій рішень про прийняття ОСОБА_3 в члени КСП «Зоря» та виключення з членів надано відповідь, що дійсно ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з КМУ «Зоря комунізму» з 1959 року по 1993 рік на підтвердження чого надано копії аркушів «Книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника» та копії аркушів «Книги обліку розрахунків по оплаті праці». В 1993 році ОСОБА_3 вийшов на пенсію, однак з членів колгоспу «Зоря комунізму» виключений не був та в подальшому в 1994 році був включений до членів КСП «Зоря», тому набув право на земельну частку (пай). Факт перебування ОСОБА_3 у членах КСП «Зоря» на момент видачі Державного акту на право колективної власності на землю підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 04 лютого 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Берестинської міської ради Харківської області про встановлення фактів та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом закрито.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі з підстав п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України дійшов помилкового висновку, не проаналізував склад сторін та підстави викладені при поданні позовних вимог.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Ухвала мотивована тим, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право. Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Порядок внесення змін в записи актів громадянського стану передбачений законом "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 та правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання передбачають, що внесення змін у записи актів громадянського стану при наявності достатніх підстав і при відсутності спору між заінтересованими особами провадяться органами реєстрації актів громадянського стану. Відмова органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду.
Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень зазначеної норми. При розгляді цих справ суд установлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
Крім цього, ОСОБА_1 вже звертався до суду з тотожнім позовом та рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 14.08.2024 у задоволені позову про встановлення факту та визнання права на земельну частку (пай) було відмовлено.
Прийнявши до уваги наявність судового рішення, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права.
Пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04грудня 2019року у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19 ) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту права або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
За змістом позовної заяви від 18.10.2024 звертаючись до суду з позовом до Берестинської міської ради Харківської області (колишня Красноградська міська рада Харківської області) ОСОБА_1 просить встановити факт, що ОСОБА_3 , станом на 24.04.1995 року був членом КСП "Зоря" з числа пенсіонерів; Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 відомості якого зазначені в списку-додатку до Державного акту на право колективної власності на землю ХР - 17-00-000373 - одна й та сама особа; визнати за ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) по КСП "Зоря" розміром 6,51 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рахунок невитребуваних, нерозподілених земельних часток (паїв) КСП"Зоря".
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 вже звертався до суду із позовом до Красноградська міська рада Харківської області заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, зокрема просив встановити факт, що ОСОБА_3 , станом на 24.04.1995 року був членом КСП "Зоря" з числа пенсіонерів; визнати за ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) по КСП "Зоря" розміром 6,51 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рахунок невитребуваних, нерозподілених земельних часток (паїв) КСП"Зоря" .
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 14 серпня 2024 року у справі № 626/1364/24 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Красноградської міської ради Харківської області з третьою особою ПАОП "Зоря" про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом було відмовлено ( а.с. 81 зворот - 85).
Зазначене рішення суду обґрунтовано тим, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що ОСОБА_3 , станом на 24.04.1995 року був членом КСП "Зоря" з числа пенсіонерів і відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року «Про невідкладні заходи щодо розпаювання земель, переданих у колективну власність» мав право при розпаюванні земель колективної власності вказаного КСП на земельну і частку (пай), а тому відсутні підстави для встановлення факту перебування спадкодавця на час видачі підприємству державного акту на право колективної власності на землю у членах КСП «Зоря» з числа пенсіонерів. Крім того суд звернув увагу, що позивач не ставить питання щодо встановлення фактів у судовому порядку, що у списку громадян, які мають право на отримання земельної частки (паю), допущена помилка у зазначенні відомостей прізвища батька спадкодавця та ОСОБА_7 саме осіб, зокрема, що ОСОБА_3 , який включений під № 23 в Додаток 1 до Державного акт на право колективної власності на землю КСП «Зоря» та ОСОБА_3 є одна і таж особа і що саме ОСОБА_3 включений до списку членів КСП, які мають право на земельну частку пай, оскільки наданий експертний висновок про ідентичність прізвищ « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_4 » може бути одним із доказів для встановлення даного факту, а не встановлює факт ідентичності осіб, інші докази, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є одна і таж особа матеріали справи не містять, зокрема довідки з місця роботи, проживання, пояснення свідків. Враховуючи вищевикладене суд вирішив за необхідне відмовити в задоволенні даного позову за недоведеності, що не позбавляє позивача права звернутись до суду повторно обравши належний спосіб захисту з наданням відповідних доказів.
Отже, з викладеного вбачається, що ОСОБА_1 на відміну від дійсного позову у справі № 626/1364/24 не заявляв вимог про встановлення факту , що ОСОБА_3 , який включений під № 23 в Додаток 1 до Державного акту на право колективної власності є однією і тією ж особою, що і включений до списку членів КСП ОСОБА_8 ..
Тобто предмет позовних заяв в справі № 626/1364/24 та справа № 626/3726/24 в обох випадках не є тотожним.
Висновок суд про те, що вимога позивача про встановлення факту , що ОСОБА_3 , який включений під № 23 в Додатком 1 до Державного акту на право колективної власності є однією і тією ж особою, що ОСОБА_8 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з урахуванням змісту Красноградського районного суду Харківської області від 14 серпня 2024 року у справі № 626/1364/24 є помилковим.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.12)).
Враховуючи те, що звертаючись до суду з вищезазначеними позовними вимогами позивач має на меті довести факт належності Додатку 1 до Державного акту на право колективної власності ОСОБА_3 з метою захисту права на спадкове майно у вигляді земельного паю, допущене позивачем некоректне формулювання позовної вимоги може бути належно інтерпретоване судом та у разі доведеності позовних вимог захищено у встановлений законом спосіб.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України є необґрунтованим, а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
За правилами ст. п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі, тому скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 04 лютого 2025 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2025 року.
Головуючий- О.Ю. Тичкова
Судді - О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук