Провадження № 2/641/2742/2025 Справа № 641/5173/25
06 листопада 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Чайка І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ткач О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу 641/5173/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-
Адвокат Король В.Р., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з останнього на користь позивача майнову шкоду в розмірі 82 759,31 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., а також стягнути судові витрати: 21 000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу; 4 239,20 грн. - витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 червня 2024 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_2 по вул. Валдайській, 26 у м. Харкові, керував транспортним засобом Volkswagen Passat реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу та при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Camry реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . В результаті дорожньо - транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаний факт правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 27.06.2024 серії ААД № 910256. Також, за даним фактом Червонозаводським районним судом міста Харкова від 19.07.2024 винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Внаслідок вказаних обставин, транспортному засобу позивача були спричинені механічні ушкодження, та вартість усунення яких склала 82 759,31 грн. Окрім майнової шкоди, відповідачем внаслідок ДТП було завдано позивачу також моральну шкоду, зокрема, позивач вимушений був користуватися альтернативними можливостями пересування, пошуку майстерні для ремонту авто, пошук коштів на вказаний ремонт, які були незвичні та некомфортні для нього.
Ухвалою суду від 18.07.2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні визнав факт своєї причетності до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої завдано шкоди майну позивача, але зазначив про незгоду з заявленою сумою позову та вказав, що вказана сума є завищеною. Також, просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що факт вчинення відповідачем ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було завдано шкоди майну позивача, підтверджується постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19.07.2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, самим відповідачем цей факт не заперечується.
Відповідно до висновків щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу від 03.10.2024 № 1094/10-24, зроблених юридичною експертною компанією Баранкова, вартість послуг з оцінки матеріального збитку складає 5000 грн. та вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 77 759,31 грн., а всього 82 759,31 грн. Вказані суми підтверджуються доданими до вищезазначених висновків документами, а саме актом огляду ТЗ, калькуляцією відновлювального ремонту, фототаблицею пошкоджень, документами оцінювача.
Відповідачем в судовому засіданні також зазначено, що на момент ДТП його транспортний засіб не був застрахований відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У відповідності до статті 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з: пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров'я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно із частинами першою та другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
У ст. 22 ЦК України передбачено право особи на відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди: 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи.
Крім цього, відповідно до п. 9 Пленуму Верховного Суду України постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Суд не приймає доводи відповідача стосовно його незгоди з сумою заявленою в позові, оскільки вказані ним доводи не підтверджені доказами.
Крім того, в судовому засіданні відповідачу було роз'яснено його право клопотати про проведення експертизи в разі його незгоди з заявленою сумою спричиненої шкоди, та надано час на підготовку такого клопотання.
Однак, станом на дату розгляду вказаної справи, клопотання про призначення автотехнічної експертизи від відповідача не надійшло, та відповідно у судовому засіданні 06.11.2025 він зазначив, що відмовляється від подання клопотання про проведення експертизи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем належними доказами доведено факт спричинення відповідачем йому майнової шкоди, та приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну (немайнову) шкоду визначено у ст. 1167 ЦК України, частиною першої якої передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди. Такі висновки зробив Верховний Суд в постанові від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Зазначене вказане в постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Суд погоджується з доводами позивача, що сам факт пошкодженням його майна внаслідок ДТП, є джерелом душевних страждань, які виразились в неможливості нормального користування ним, порушенні звичайного способу життя, необхідності докладати додаткових зусиль для його нормалізації та здійснення заходів для відновлювального ремонту транспортного засобу.
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, суд, в контексті установлених обставин справи та виходячи із засад виваженості та справедливості, вважає, що буде достатнім та пропорційним глибині душевних страждань позивача розмір моральної шкоди в сумі 5 000 гривень, зважаючи на те, що позивач пережив емоційний стрес, витрачав час та зусилля, які були необхідні для відновлення попереднього стану майна.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Питання щодо судових витрат зі сплати судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2 802,1 грн. з розрахунку: 87 759,31 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х100%/132 759,31 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 66,1 % задоволених позовних вимог; 4 239,20 грн. (ставка судового збору) х 66,1 %/100% = 2 802,1 грн.
Стосовно вирішення питання судових витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою, суд за клопотанням представника позивача та на підставі п. 5 ч. 6 ст. 265 ЦПК України, призначає розгляд цього питання в іншому судовому засіданні.
Керуючись ст. 2, 4 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 82 759,31 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 802,1 грн., а всього підлягає стягненню 90 561 (дев'яносто тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. 41 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 265 ЦПК України призначити на 11 листопада 2025 року на 11 годину 30 хвилин судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 11.11.2025 року.
Суддя І.В.Чайка