Справа№ 953/9425/25
н/п 2/953/3925/25
"30" жовтня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась у суд із позовом до відповідачів, Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить зобов'язати відповідача виплатити їй компенсацію у зв'язку з відривом від звичайних занять та прибуттям до місця досудового розслідування. Зобов'язати відповідача виплатити їй компенсацію нанесену її здоров'ю в сумі 300000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що її сусіди по загальному тамбуру ОСОБА_4 встановили у тамбурі стелю та металеві двері, при їх відкритті б'ють її, а також вказані двері перекривають її вхідні двері у квартиру та доступ до електролічильників. Наявна кримінальна справа № 12024226130000638 від 12.11.2024р., щодо її побиття, дізнавач ХРУП №1 ГУНП в Харківській області Усенко А.С. Збитки просить стягнути внаслідок вчинення по відношенню неї кримінального правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги, зазначила, що кримінальне провадження на теперішній час закрито.
Відповідач - Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області, у відзиві на позов проти задоволення заявлені вимог заперечував, зазначаючи, що він є неналежним відповідачем, заявлені вимоги позивачем не доведені.
Співвідповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у судове засідання не з'явились, відзив на позов не надали, повідомлялись судом за місцем реєстрації.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволені позову відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За ч.1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
12.11.2024р. до ЄРДР за №12024226130000638 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст. 125 КК України .
Згідно викладених обставин : до ХРУП №1 ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що 05.11.2024р. близько 14:00 за адресою: АДРЕСА_1 невстановлена особа нанесла їй тілесні ушкодження.
ОСОБА_1 визнана у вказаному кримінальному провадженні потерпілою, їй 19.11.2024р. вручена пам'ятка про права та обов'язки потерпілого.
За ч.2 ст. 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно консультативного висновку спеціаліста від 09.11.2024р. у ОСОБА_1 наявний забій м'яких тканин величної ділянки зліва.
За положенням ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Доказів вчинення відповідачами протиправних дій по відношенню до позивача суду не надано, причинний зв'язок між діями відповідачів та заподіянням шкоди позивачем не доведений.
Наявність кримінального провадження за заявою позивача не свідчить про заподіяння саме відповідачами протиправними діями шкоди позивачу.
Відповідно до ст. 62 КУ Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувальний вирок , який набув законної сили у відношенні відповідачів, суду не надано.
Статтею ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У п.п.3, 10, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.
На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідно до статей 174, 451 ЦК ( 1540-06 ) покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.
Виходячи із наведеного, право на компенсацію моральної шкоди виникає не автоматично при вчиненні заподіювачем шкоди будь-яких неправомірних діянь, а за умови доведення особою, в чому саме полягають моральні страждання і які втрати немайнового характеру вони спричинили.
Разом з тим, позивачем не наведено та не надано доказів наявності моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача - відповідачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні.
Також , суд зазначає, що відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Проте наявності обставин для відшкодування шкоди за рахунок коштів держави позивачем не наведено та не надано доказів в обґрунтування.
За таких обставин, суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв'язку, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 81, 83, 89, 91, 141, 230, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
ухвалив :
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області (61166, м.Харків, вул.Єніна Євгенія,б.18, ЄДРПОУ 37874947), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про відшкодування шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлений 05.11.2025р.
Суддя Бородіна Н.М.