Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/730/25
провадження № 1-кп/624/80/25
Іменем України
селище Кегичівка 11 листопада 2025 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відео конференції клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62024170020008131 від 02 жовтня 2024 року відносно якого:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Барвінки Малинського району Житомирської області, українець, громадянина України, освіта вища, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , не одружений, утриманців не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засуджений,-
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройові частині) ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини на посаду офіцер резерву 3 взводу 54 запасної роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 та на всі види забезпечення.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Однак, молодший лейтенант ОСОБА_4 , під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , 01 травня 2024 року вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилитись від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, та за відсутності законних підстав 01 травня 2024 року в умовах воєнного стану без поважних причин самовільно залишив місце служби у с. Кегичівка, Красноградського району, Харківської області Харківської області та без відповідних дозволів командирів і начальників, без документального оформлення відпустки чи відрядження, перебував у невстановленому місці.
Доводячи свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_4 у період з 01 травня 2024 року по 25 квітня 2025 року включно, в умовах воєнного стану, незаконно постійно перебував поза межами місця несення військової служби у АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин, понад три доби.
За час відсутності ОСОБА_4 , обов'язки з військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами території місця служби в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд, до 25 квітня 2025 року до з'явлення останнього до органу досудового розслідування.
Проте, молодший лейтенант ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_2 виконує завдання за призначенням на території Харківської області.
До 25 квітня 2025 року молодший лейтенант ОСОБА_4 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, був відсутнім на службі без поважних причин тривалістю понад три доби у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 .
Так, молодший лейтенант ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді офіцер резерву 3 взводу 54 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 01 травня 2024 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, був відсутнім на службі без поважних причин тривалістю понад три доби у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 25 квітня 2025 року доки самостійно не з'явився до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, де повідомив про намір далі проходити військову службу, тим самим припинив вчиняти зазначене триваюче кримінальне правопорушення.
ОСОБА_4 25 квітня 2025 року добровільно звернувся із клопотанням до прокурора про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби та активно сприяв розкриттю злочину.
На адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава надійшла письмова згода командира (начальника) військової частини НОМЕР_1 (установи) на продовження проходження ОСОБА_4 військової служби.
Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Кримінальне правопорушення вчинив вперше, добровільно звернувся із клопотанням до прокурора про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби.
Також, 23 липня 2025 року на адресу Харківської спеціалізованої прокуратури надійшла письмова згода командира (начальника) військової частини № НОМЕР_3 на продовження проходження ОСОБА_4 військової служби.
Прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону звернувся до суду із клопотанням, у якому просить звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження №62024170080008131 від 02 жовтня 2024 року закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на викладені в ньому обставини та просив звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України та закрити кримінальне провадження.
Підозрюваний ОСОБА_4 у підготовчому судовому засідання свою у вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України визнав повністю та щиро розкаявся. Підтримав клопотання прокурора та просив задовольнити, а провадження у справі закрити, оскільки бажає продовжити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначив, що він розуміє підстави та наслідки закриття кримінального провадження відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, безумовної можливості судового розгляду провадження з його вирішенням по суті.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши вимоги клопотання, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали, які необхідні для вирішення клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Аналогічні норми викладені у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, відповідно до якого суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності, у разі наявності спеціальних обставин, передбачених конкретною нормою закону, якою, у даному випадку, є норма ч. 5 ст. 401 КК України.
Ст. 288 КПК України визначено що, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Судом встановлено, що Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
Відповідно до вимог Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію(крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У ч. 5 ст. 401 КК України визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходив військову службу.
Згідно письмової згоди від 23 липня 2025 року, командир (начальник) військової частини № НОМЕР_3 (установи) не заперечує щодо проходження військовослужбовцем ОСОБА_4 військової служби на вакантній посаді у військовій частині НОМЕР_1 .
Крім того, ОСОБА_4 підтвердив у судовому засіданні добровільність згоди на продовження військової служби, необхідність виконання ним свого обов'язку щодо захисту Батьківщини.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Враховуючи, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності за ст. 407, 408 КК України не притягався, виявив бажання повернутися на військову службу, наявна письмова згода командира в/ч на проходження ОСОБА_4 військової служби, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 ККУ країни, а кримінальне провадження відносно нього закрити на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Також, судом з'ясовано, що підозрюваний ОСОБА_4 розуміє підстави та наслідки закриття провадження відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, безумовної можливості судового розгляду провадження з його вирішенням по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій ч. 5 ст. 401 КК України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаних в ухвалі військових частин (місць проходження військової служби) для продовження проходження військової служби. З дня прибуття до військових частини (місць проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
З огляду на викладене, оскільки судом встановлена наявність усіх передбачених законом обставин для закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного на підставі, передбаченій ч. 5 ст. 401 КК України, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 відповідні зобов'язання, передбачені нормами чинного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 401, 407 КК України, ст. 284-286, 288, 314, 370, 371, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження проходження військової служби.
Закрити кримінальне провадження №62024170020008131, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02 жовтня 2024 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Зобов'язати ОСОБА_4 , невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до в/ч №4689 для продовження проходження військової служби.
Зобов'язати командира в/ч № НОМЕР_3 Міністерства Оборони України після набрання ухвалою суду законної сили невідкладно поновити на військовій службі ОСОБА_4 .
Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя ОСОБА_1