Справа № 638/9792/25
Провадження № 2/638/5057/25
06 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Шут Д.Ю.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3% річних,-
встановив:
ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача втрати від інфляції у розмірі 17825,44 грн та 3% річних в розмірі 3846,41 грн, судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначає, що 08.08.2016 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК/0111389. 14.02.2017 в м. Харків сталося ДТП за участю автомобіля Мерседес (д.р.н. НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Ленд Ровер (д.р.н. НОМЕР_2 ). Згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 22.03.2017, ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 ПДР України. На підставі договору страхування та вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 34 583,01 грн. 18.11.2019 року Дзержинський районний суду м. Харкова виніс рішення у справі №638/18015/17 про стягнення з відповідача на користь ПРАТ «СК «УНІКА» - 34 583,01 грн. Постановою Харківського апеляційного суду від 17.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова без змін. На підставі вищевказаного рішення було видано та пред'явлено до примусового виконання виконавчий лист у справі. 30.11.2023 рішення суду виконано в примусовому порядку, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями ПВ ОСОБА_3 №6659, №6577. Представник позивача зазначає, що позивач отримав право на стягнення з відповідача інфляційних втрат від знецінення грошової одиниці України, внаслідок інфляційних процесів в державі та 3% річних за період з 17.03.2020, тобто нарахування прострочення виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди здійснюється з урахуванням строків позовної давності по 30.11.2023 - дата остаточного виконання рішення суду.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 червня 2025 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
17 червня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив, в якому вона зазначає, що виконавчий лист було видано Дзержинським районним судом м. Харкова по справі № 638/18015/17 лише 01 листопада 2023 року. Виконавче провадження за вказаним виконавчим листом було відкрито 01.11.2023, тобто після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Також зазначає, що строк позовної давності щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат закінчився, оскільки позивачу стало відомо про порушене його право 31.08.2017, про що він не заперечує у позовній заяві. Таким чином, позивач пропустив строки позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, що є підставою для відмови у позові. Крім того зазначила, що позивачем до вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не надано доказів здійснених витрат для надання правничої допомоги, відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, яка передбачає саме витрати, здійснені позивачем, а не такі, що відбудуться в майбутньому, тому до суду повинен бути наданий доказ здійснення позивачем витрат, якого до заяви не надано. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судове засіданні представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутністю.
Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.02.2017 о 16-15 год. у м. Харкові по вул. Пушкінській,44 відбулась ДТП за участю транспортного засобу Мерседес, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 з припаркованим автомобіліем «Ленд Ровер», державний номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 . Після скоєнні ДТП ОСОБА_1 місце пригоди залишила.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 22.03.2017 визнано винною ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, самовільне залишення місця ДТП.
Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ «СК Уніка», відповідно до договору обов'язкового страхування від 05.08.2016.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2019 року позов ПрАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 , треті особи: Кер - Ель - ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Граф М», ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про стягнення коштів у порядку регресу задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» кошти у порядку регресу у розмірі 34583,01 грн, судовий збір у сумі 1600 грн, а всього 36183 грн 01 коп.
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2019 року залишено без змін.
Згідно вимог ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як зазначає позивач та не спростовується відповідачем, за результатами вказаних судових рішень було видано виконавчі листи та відкрито виконавче провадження. В подальшому ОСОБА_1 сплатили на користь позивача суму боргу у розмірі 36183,01 грн 30 листопада 2023 року.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 17825,44 грн та 3 % річних у розмірі 3846,41 грн за період з 17 березня 2020 року по 30 листопада 2023 року.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст.ст. 3 та 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізує право вимоги, передбаченої ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до пп. «в» п. 38.1.1. ч. 38.1. ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Таким чином, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду 17 березня 2020 року встановлено право грошової вимоги позивача до відповідача у розмірі 36183,01 грн.
За змістом частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно з статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Щодо заявленої представником відповідача заяви про застосування до вказаних правовідносин строків позовної давності.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 17825,44 грн та 3 % річних у розмірі 3846,41 грн за період з 17 березня 2020 року по 30 листопада 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Разом з тим пунктом 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, строк загальної позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, було продовжено на строк дії воєнного стану.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено та діяв на дату звернення позивача до суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що «чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу».
Також, аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 161/13011/23.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем заявлені позовні вимоги в межах строку позовної давності.
Позивачем надано суду розрахунок заборгованості відповідачів перед позивачем, який не спростований відповідачами з яким погоджується суд.
Щодо доводів відповідача, що позивач строк позовної давності повинен рахуватися з 31 серпня 2017 року суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вже було встановлено судом, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2019 року, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року встановлено грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.
Таким чином, підставою виникнення зобов'язань щодо сплати відповідачем на користь позивача інфляційний втрат та 3% річних є факт встановлення Дзержинським районним судом м. Харкова від 18 листопада 2019 року, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року грошових зобов'язань відповідача перед позивачем.
Таким чином, строк коли у відповідача перед позивачем виникли грошові зобов'язання, тобто порушене право є дата ухвалення постанови Харківського апеляційного суду від 17 березня 2020 року.
Згідно із статтею 81 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу підтверджується договором доручення №1 ВНМ на правові (юридичні - консультативні) послуги від 01 листопада 2023 року укладеного між ПрАТ "СК "Уніка" та ФОП ОСОБА_6 , додатковою угодою № 1 до договору доручення № 1 ВНМ від 01 листопада 2023 року, договором № 2/23ю про надання правової допомоги від 02 листопада 2023 року АБ "Білий" та ФОП ОСОБА_6 , додатковою угодою № 1 до договору № 2/23ю про надання правової допомоги від 02 листопада 2024 року, актом (звіт) прийому-передачі наданих послух №1/20420 до договору про надання правової допомоги № 2/23ю від «01» листопада 2023 року.
Відповідно до вказаного акту, АБ “Білий» згідно договору були надані ФОП ОСОБА_6 наступні послуги по страховій справі №20420 (страховий акт № 00232568) за позовом ПрАТ «СК «УНІКА» ОСОБА_1 , а саме: здійснено повний збір та аналіз усіх документів у справі;- досліджено та оцінено матеріали справи на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні; досліджено та оцінено самостійно отримані Бюро документи на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні, обрано спосіб захисту прав та інтересів Клієнта; складено та подано відповідний позов до суду. Вартість послуг Бюро відповідно до пункту 1 додатку №1 до Договору складає 5 000 грн без ПДВ.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19.
Дослідивши подані суду документи, суд дійшов висновку про доведеність судових витрат, які були понесені позивачем при розгляді вказаної справи.
Враховуючи задоволення позовних вимог, виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог заяви позивача.
Питання стягнення судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції та 3% річних - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" втрати від інфляції у розмірі 17825,44 грн та три відсотки річних у розмірі 3846,41 грн, а вського підлягає стягненню 21671 (двадцять одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн 85 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному веб-порталі судової влади України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (ЄДРПОУ 20033533, адреса: м. Київ, вул. О. Теліги 6-В, корп. 4).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2025 року.
Суддя Л.М. Рибальченко