справа № 619/6729/25
провадження № 2/619/2840/25
про залишення позовної заяви без руху
11 листопада 2025 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Коваленко Н.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності, виділ в натурі часток земельних ділянок, визнання права власності, -
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності, виділ в натурі часток земельних ділянок, визнання права власності.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні №9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.
Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального України.
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.
Цивільні справи розглядаються судом виключно в порядку, встановленому ЦПК України, яким в тому числі встановлено вимоги до форми та змісту заяви, з якою особа має право звернутись до суду.
Згідно ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм чинного ЦПК України, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить припинити спільну часткову власність, виділити в натурі частки земельних ділянок, визнати право власності.
За правилами п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити ціну позову. Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно, ціна позову визначається вартістю майна. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості, що відповідає вимога п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України.
Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору, є звіт про оцінку майна, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно зі п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві власності визначається дійсною вартістю майна, позивачу на підтвердження дійсної вартості нерухомого майна, право особистої приватної власності на яке він просить визнати за собою, необхідно надати суду звіт про оцінку майна в актуальній редакції, в якому буде визначено дійсну вартість такого майна.
Вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку є, згідно з Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, ринковою вартістю. Ця вартість визначається згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» № 2658-ІІІ звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду докази щодо встановлення вартості майна.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ціна позову повинна відповідати дійсній вартості майна саме на момент пред'явлення позову.
Отже, позивачем не надано відповідні докази на підтвердження ціни позову, станом на момент пред'явлення позову, що в подальшому позбавляє суд можливості встановити вартість майна, на яке позивачка просить визнати право власності, та визначити необхідну суму судового збору, яка підлягає сплаті.
У п.12, 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» 17.10.2014 № 10 вказано у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VIпідлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Зі змісту ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що
-за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, застосовується ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
- за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, застосовується ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 гривень.
Враховуючи наведене, позивачу необхідно визначити розмір судового збору з розрахунку 1% від ціни позову при поданні позовної заяви з урахуванням вартості майна та сплатити судовий збір за кожну майнову вимогу та немайнову.
На підтвердження сплати судового збору позивачу необхідно надати до суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Крім того, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін.
Крім того, згідно з абзацом другим частини першої статті 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Пунктами 19, 59 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі - Правила), встановлено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.
Також, пунктом 61 Правил визначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Основною метою використання опису вкладення є одержання відправником офіційних доказів направлення адресату конкретного переліку документів.
Листування з описом вкладення на відміну від інших відправлень (в тому числі рекомендованим листом) підтверджує вміст конверту, у якому направляється звернення, а тому заповнений у двох примірниках бланк опису вкладення є обов'язковим додатком.
Подана через систему «Електронний суд» позовна заява з додатками не містить докази надсилання листом з описом вкладення відповідачам копій позовної заяви з додатками .
У зв'язку з викладеним, позивачу необхідно надати до суду докази надсилання листом з описом вкладення відповідачам копії позовної заяви з додатками.
Вищенаведені недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Позивачу слід взяти до уваги, що якісна підготовка до судового розгляду спрямована в першу чергу на захист прав самого позивача та забезпечення розгляду справи у порядку, про який просить позивач, без зволікань, з додержанням розумних строків, наслідком чого стане економія не тільки процесуального часу сторін і суду, а й зменшення судових витрат, пов'язаних із безпосереднім розглядом справи.
Враховуючи вищенаведене, суддя вважає, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.185 ч.2, 258-260, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності, виділ в натурі часток земельних ділянок, визнання права власності залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки заяви та надати строк десять днів з дня отримання ним ухвали для їх усунення.
Роз'яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню окремо від рішення судуне підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Суддя Н. В. Коваленко