Справа № 182/1277/24
Провадження № 2/0182/1446/2025
Іменем України
11.11.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
08.03.2024 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 214492 грн. 30 коп. та судового збору в розмірі 3217,38 грн.
Мотивуючи свою заяву тим, що 29.05.2023 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631090210.
12.08.2022 року загальними зборами АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 214492 грн. 30 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою про відкриття провадження від 13.03.2024 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
19.09.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву АТ "Сенс Банк", згідно якого відповідач просить відмовити повністю у задоволені позовних вимог (а.с.43-46).
19.02.2025 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення (а.с.48-50)
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 29.05.2023 відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» з Офертою на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, в якій запропоновано наступні умови обслуговування кредитної картки: відкриття їй поточного рахунку з електронним платіжним засобом у гривні, просила випустити міжнародну платіжну картку строком на 3 роки з моменту випуску. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 грн., процентної ставки 26%. В Оферті визначені умови сплати платежів: обов'язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Дату сплати ОМП пропонувала визначити відповідно до умов Додатку №4 до Договору (а.с.4).
Додаток №4 до матеріалів справи не долучений.
Дана пропозиція АТ «Альфі-Банк» була Акцептована (а.с.4 зворот).
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», затверджено статут АТ «Сенс Банк».
Факт надання кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 11.01.2019 по 17.07.2023, з якої вбачається, що відповідач розраховувалась даною платіжною карткою, знімала готівку та періодично погашала заборгованість за кредитним договором (а.с.11-19).
Відтак, позивачем умови кредитного договору по видачі відповідних сум кредиту були виконані в повному обсязі.
Сторона позивача зазначає, що в свою чергу, відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.
Згідно з розрахунком позивача (а. с. 9) заборгованість відповідача становить 214492,30 грн., та складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 70415,30 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 15868,30 грн., овердрафт 4880,38 грн. та 123328,32 грн. простроченого тіла кредиту.
25.01.2024 року позивачем була направлена відповідачу досудова вимога щодо виконання договірних зобов'язань (а.с.20).
Між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як було встановлено судом, між сторонами укладено кредитний договір 29.05.2023 року, відповідно до умов якого АТ «Альфа Банк» відкрило відповідачу поточний рахунок та надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позивач вказує, що відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого у неї станом на 17.07.2023 року утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача становить 214492,30 грн., та складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 70415,30 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 15868,30 грн., овердрафт 4880,38 грн. та 123328,32 грн. простроченого тіла кредиту.
Проте суд з наданим стороною відповідача розрахунком не погоджується.
Так, з розрахунку вбачається, що позивачем безпідставно нараховувалися комісії та плати: комісія розрахунково-касового обслуговування у розмірі 123322,81 грн. та за овердрафт у розмірі 117198,05 грн., а кошти, які позичальник сплачувала як тіло кредиту та відсотки за користування кредитом, спрямовувались на погашення указаних платежів.
Розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.
Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг - неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.
Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.
Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Дослідивши докази надані позивачем, судом встановлено, що розміри плат та комісій за угодою у порівнянні з розміром процентів та отриманого розміру кредиту не можна визнати справедливими та розумними.
АТ «Сенс-Банк» не було позбавлено можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату.
Водночас у кредитному договорі, укладеному сторонами, не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.
Витяг з Публічної пропозиції, додатків до договору, що розміщений на веб-сторінці банку www.alfabank.ua, на які містить посилання в Угоді про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, та які були б погоджені з відповідачем у момент укладення вказаної Угоди суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.
Оскільки умови Угоди від 29.05.2023 року в частині щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними, а стягнення процентів за овердрафт не передбачені кредитним договором, то вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі до задоволення не підлягають.
Так, судом встановлено, що банк стягнув з позичальника за комісією РКО 123322,81 грн. Враховуючи безпідставність нарахування та списання грошових коштів за комісію розрахунково-касового обслуговування, загальна сума заборгованості підлягає зменшенню на указану суму.
Також, як указано вище, в матеріалах справи відсутній погоджений сторонами та підписаний договір, який би передбачав умови нарахування овердрафту. Дана умова є істотною умовою для кредитного договору. Овердрафт позивач зазначає як несанкціоновану заборгованість.
Позивачем було стягнуто з відповідача овердрафт у розмірі 112317,67 грн. На переконання суду, стягнення з відповідача заборгованості в частині овердрафту (несанкціонованої заборгованості) у вказаному розмірі є також безпідставною, оскільки правомірність її нарахування не підтверджується умовами кредитного договору.
Надання овердрафту та його умови, зокрема розмір ліміту та порядок погашення, мають бути чітко визначені у кредитному договорі. Якщо в договорі немає положень про овердрафт, то банк не має права надавати його та стягувати кошти, як за овердрафтом.
Крім цього, як зазначено вище банк проводив нарахування відповідачу комісії РКО, а сплачені позичальником грошові кошти в рахунок погашення кредиту спрямовувались на погашення суми нарахованої комісії РКО, що могло призвести до збільшення суми овердрафту. Відповідно до частини шостої статті Закону України «Про споживче кредитування», споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. В матеріалах справи відсутній договір/пункт договору укладений між позичальником і банком, який містить умови про нарахування овердрафту, а тому нарахована сума овердрафту була стягнута з позичальника незаконно.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість ОСОБА_1 перед товариством становить 214492,30 грн., та складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 70415,30 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 15868,30 грн., овердрафт 4880,38 грн. та 123328,32 грн. простроченого тіла кредиту.
Позивачем неправомірно здійснене нарахування комісії РКО в сумі 123322,81 грн. та овердрафту в сумі 117198.05 грн., що загалом становить 240520,86 грн. та перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту, яку позивач просить стягнути з відповідача та яка, згідно указаного розрахунку становить 193743,62 грн. (70415,30 грн. тіло кредиту + 123328,32 грн. прострочене тіло кредиту = 193743,62 грн.), таким чином така складова заборгованості, як тіло кредиту відповідачем погашена у повному обсязі.
Щодо відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача, то за наявними в матеріалах справи документами, суд позбавлений можливості здійснити їх нарахування та/або перевірити вірність їх нарахування стороною позивача.
Як указано вище, суми внесених позивачем коштів позивач спрямовував на сплату комісії РКО та погашення овердрафту.
Умовами укладеної сторонами Угоди визначений розмір процентної ставки 26%. В Оферті визначені умови сплати платежів: обов'язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Дату сплати ОМП визначено відповідно до умов Додатку №4 до Договору (а.с.5).
Проте сам Додаток №4 до матеріалів справи не долучений.
Щодо підписаного відповідачем Паспорту споживчого кредиту (а.с.5 зворот), то слід зазначити наступне.
Указаний Паспорт споживчого кредиту не може слугувати підтвердженням узгодження між сторонами умов кредитного договору виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.
У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.
Відповідно до частини 3 зазначеної статті інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип відсоткової ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної відсоткової ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної відсоткової ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) орієнтовну реальну річну відсоткову ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної відсоткової ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової чи супутньої послуги, що надаватиметься споживачу третьою особою та є обов'язковою для отримання кредиту, орієнтовна вартість такої послуги визначається за аналогічними, вже укладеними кредитодавцем договорами про споживчий кредит за попередні три місяці, або у разі відсутності таких договорів за середньою вартістю такої послуги, визначеною кредитодавцем за результатами аналізу вартості послуг, що пропонуються щонайменше трьома постачальниками на ринку таких послуг; 8) порядок повернення кредиту та сплати відсотків за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, відсоткової ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі.
Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця.
Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, зробленим Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №393/126/20 від 23.05.2022 року
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14- 131цс19).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Отже, АТ «Сенс Банк» не доведено позов, що є його, а не відповідача, процесуальним обов'язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України).
Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.
Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа № 755/18920/18.
За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволені його позовних вимог в повному обсязі, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати на його користь не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13,19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О. В. Рунчева