Справа № 680/152/23
2/680/6/25
11 листопада 2025 року селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,
з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,
учасники справи:
позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»(далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 липня 2021 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» (далі - ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ») був укладений кредитний договір № 14245-07/2021, який було підписано ОСОБА_1 електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 7 кредитного договору Відповідно до умов кредитного договору клієнту було надано фінансовий кредит, на умовах строковості, зворотності, платності у розмірі 5 000 грн, який позичальник зобов'язаний був повернути та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах визначених у договорі.
18 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 18022022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 18 лютого 2022 року до договору факторингу № 18022022 від 18 лютого 2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 250 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5 000 грн, заборгованість за відсотками - 15 250 грн.
Відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів та сплати відсотків ні на рахунки ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ», ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ».
З урахуванням викладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за договором, а також судові витрати.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання не з'явився, серед іншого, у позовній заяві вказав про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, заяви про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Однак до суду повернулися конверти із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачу.
Вказані обставини та норми статті 223 ЦПК України вказують на наявність підстав для розгляду справи без участі сторін та ухвалення заочного рішення, про що суд 11 листопада 2025 року постановив ухвалу.
Процесуальні дії у справі
27 березня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
18 квітня 2023 року зупинено провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних сил України, що переведені на воєнний стан.
16 жовтня 2025 року ухвалою суду поновлено провадження у цивільній справі, оскільки наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06 січня 2025 року № 6 відповідача знято з усіх видів забезпечення з 06 січня 2025 року, знято з котлового забезпечення і виведено із зони бойових дій у зв'язку з відсутністю на службі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
22 липня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 14245-07/2021 (далі - Договір), який останнім підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W69280», відповідно до умов якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором (п.1.1 Договору) (арк. спр. 5-6).
Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 20 серпня 2021 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу. Для клієнта, якому Товариство вперше надає кредит, діє акційний період і нарахування процентів у цей час здійснюється за стовкою 0,9% на добу за умови повного повернення кредиту протягом 30 днів з моменту його надання. Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом (п.1.2, 1.3, 1.4, 1.6 Договору).
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п.2.5 Договору).
У пункті 4.3 договору «Відповідальність Сторін та порядок вирішення спорів» визначено, що у разі якщо клієнт не повернув кредит в строк зазначений в п.1.2 договору, проценти передбачені п. 1.3 цього договору продовжують нараховуватись за кожний день користування коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення договору.
Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті кредитного продукту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором W69280 (арк. спр. 8 на звороті).
Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту № 14245-07/2021 встановлено графік платежів за договором, згідно якого загальна вартість кредиту становить 8 750 грн, з яких: 5 000 грн - сума кредиту, 3 750 грн - проценти (арк. спр. 7).
18 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №18022022, відповідно умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права грошової вимоги до боржників у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №2 та є невід'ємною частиною договору, про що також був складений акт прийому - передачі реєстру боржників (арк.спр.9-11,12).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №18022022 від 18 лютого 2022 року та розрахунку заборгованості за договором, від ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 14245-07/2021 на загальну суму 20 250 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5 000 грн, заборгованість за відсотками - 15 250 грн (арк. спр. 13, 14).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Стосовно правонаступництва за борговими зобов'язаннями.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Досліджені судом докази, зокрема витяги з ЄДРЮОФОГФ, статути, свідоцтва про реєстрацію фінансових установ, підтверджують, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ»за своїми правовими статусами відносяться до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Також наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги відпервісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором № 14245-07/2021 про надання фінансового кредиту, укладеним між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 .
Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Суд установив, що між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 укладено договір № 14245-07/2021 про надання фінансового кредиту від 22 липня 2021 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Відповідно до умов договору Товариство надало відповідачу кошти в сумі 5 000 грн, а останній зобов'язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними.
Вказані обставини відповідач не спростував.
У подальшому позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним договорами.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
За умовами договору про надання фінансового кредиту № 14245-07/2021 від 22 липня 2021 року ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» надало відповідачу кошти в сумі 5 000 грн, а останній зобов'язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними у розмірі - 2,50% на добу у строк до 20 серпня 2021 року.
Проте ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку на підставі п. 4.3 договору.
Пункт 4.3 договору, який міститься у розділі «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» визначено, що у разі якщо клієнт не повернув кредит в строк зазначений в п.1.2 договору, проценти передбачені п. 1.3 цього договору продовжують нараховуватись за кожний день користування коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення.
Однак зважаючи, що сторони визначили нарахування процентів поза межами строку кредитування як міру відповідальності боржника за неправомірну поведінку (невиконання умов договору), тому відсутні підстави вважати, що відбулась пролонгація договору. При цьому позивач не заявив до ОСОБА_1 вимог про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наявних у матеріалах справи доказів, видно, що станом на 20 серпня 2021 року відповідач заборгованість за кредитом не погасив.
Сторонами було погоджено відсоткову ставку за користування кредитними коштами 2,50 % на добу від тіла кредиту (5 000 гривень), що дорівнює 125 грн за добу.
А тому з відповідача підлягає стягненню прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 3 750 грн (30 х 125=3 750).
Виходячи із викладеного, суд відхиляє наданий позивачем розрахунок заборгованості, згідно з яким заборгованість відповідача за кредитом складає 20 250 грн, оскільки такий проведений без урахування умов договору, а також всупереч вимог Закону.
Та обставина, що відповідач з 17 березня 2022 року призваний на військову службу по мобілізації не має правового значення в контексті даного спору, оскільки кредитний договір був укладений 22 липня 2021 року, нарахування відсотків за користування кредитом здійснено до 20 серпня 2021 року, тобто до перебування відповідача на військовій службі, а тому відсутні підстави для застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (в редакції на час укладення кредитного договору).
Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 8 750 гривень, з яких: прострочена заборгованість за основною сумою боргу - 5 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 3 750 грн.
Розподіл судових витрат
Враховуючи часткове задоволення позову, також ту обставину, що позов подано в 2023 році, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 159,48 грн (8 750 х 100 : 20 250 = 43,20 х 2 684 : 100 = 1 159,48).
Підстав для стягнення з відповідача витрат пов'язаних із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів, у розмірі 1 514 грн, про які вказує позивач у позовній заяві суд не знаходить, оскільки такі заходити в межах даної цивільної справи не вчинялись.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №14245-07/2021 від 22 липня 2021 року у розмірі 8 750 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят) гривень, з яких: прострочена заборгованість за основною сумою боргу - 5 000 грн, прострочена заборгованість за процентами - 3 750 грн.
У іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 159 (одну тисячу сто п'ятдесят дев'ять) гривень 48 коп. сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ - 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя А. О. Олійник