Справа №672/1243/25
Провадження №2/672/888/25
10 листопада 2025 року м. Городок
Суддя Городоцького районного суду Хмельницької області Пономаренко Л.Е., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Городоцької міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Городоцької міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.
Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: адресу місця проживання чи перебування позивача; зазначення ціни позову; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Згідно ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази заявник може додати до заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.
Від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Вже на стадії пред'явлення позову позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо несення тягаря доказування і довести при пред'явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Цивільний процесуальний закон не вимагає від позивача правового обґрунтування позову, тобто посилання на норму права, яка регулює спірні правовідносини. Однак, позивач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним відповідачем.
В роз'ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. У позовній заяві позивач не зазначив ціну позову. Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Таким чином, вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд позивача, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази. Позовна заява не містить підтвердження вартості спірного майна, відповідно дійсної ціни позову.
Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25.06.2014 у справі №13/228-Б було вирішено ТОВ «Агрофірма Україна» (Хмельницька область Городоцький район с.Лісоводи ідент.код 03787779)-ліквідувати. Дана ухвала не є підтвердженням фактичної ліквідації юридичної особи. Підприємство вважається ліквідованим з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підтвердження даної обставини позивачем не надано.
Також позивачем у позові зазначено, що починаючи з 1994 року вона на законних підставах (ордер про вселення від 24.08.1994) добросовісно вселилась у квартиру АДРЕСА_1 та до сьогоднішнього часу там проживає. Як вбачається з копії ордеру він виданий виконавчим комітетом Лісоводської сільської ради народних депутатів, проте печатка на даному ордері проставлена ТОВ «Лісоводське». Саме рішення виконавчого комітету, на підставі якого видано ордер, не надано.
Як вбачається з позовної заяви на підставі положень ст. 344 ЦК України позивачем заявлено вимогу про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
При цьому позивач належним чином не обґрунтував свої позовні вимоги в частині викладення обставин, які б свідчили про наявність спору між ним та відповідачем та неможливість вирішення вказаного спору в позасудовому порядку, що впливає на наявність чи відсутність спору між сторонами.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Для суду є незрозумілим з якого моменту позивач вважає себе власником спірного майна.
Посилаючись у позовній заяві на володіння нерухомим майном з 1994 року, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що при заволодінні чужим майном він не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на квартиру за набувальною давністю.
У позовній заяві не зазначено яким чином і коли відповідач порушив, не визнав чи оспорив права позивача.
Оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам закону, то в силу ч.1 ст.185 ЦПК України її слід залишити без руху і надати строк позивачу для виправлення вищевказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Городоцької міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю залишити без руху і надати позивачу строк для виправлення недоліків тривалістю п'ять днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу про необхідність усунення зазначених в даній ухвалі недоліків в п'ятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали.
У разі, якщо відповідно до ухвали позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк позивач виконає вимоги, визначені статтями 175,177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя Л.Е.Пономаренко.