27.10.2025 Справа №607/22271/25 Провадження №1-кс/607/6388/2025
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого в ОВС Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12020210010001546 від 24.06.2020 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Тернопіль, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , адвоката, на утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції згідно з Законом України № 270-VI від 15.04.2008); ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції згідно з Законом України № 2617-VIІІ від 22.11.2018); ч. 3 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України (у редакції згідно з Законом України № 3342- ІХ від 23.08.2023),,
Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 звернулась із клопотанням, яке погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12020210010001546 від 24.06.2020, про продовження строку тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном до 01.01.2026.
В обґрунтування зазначених вимог сторона обвинувачення вказує, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного до ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні закінчується 01.01.2025, метою продовження застосування щодо підорюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення належної поведінки підозрюваного, запобігання можливому переховуванню від слідства та суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинення іншого злочину, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення досудового розслідування. Підставами продовження раніше обраного щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявністю зазначених ризиків.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність наявності вказаних у клопотанні ризиків, просить змінити застосований запобіжний захід на домашній арешт з огляду на те, що він не має наміру ухилятись від слідства та суду, має на утриманні четверо неповнолітніх дітей.
У судовому засіданні захисник - адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , заперечили щодо задоволення клопотання, вказуючи на необґрунтованість підозри та недоведеність вказаних у клопотанні ризиків, не буде ухилятись від слідства та суду, не може впливати на потерпілих та свідків, знищити докази, оскільки свідки допитані, усі докази у справі забрані, проведені ряд судових експертиз, протягом двох місяців жодних слідчих дій з підозрюваним не проводилось, підозрюваний не викликався на допит. Зазначили, що долучені до клопотання матеріали не підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення злочинів, у яких він підозрюється, зокрема, в частині епізодів щодо потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . На їх думку, зібрані докази є суперечливими, оскільки матеріали кримінального провадження встановлюють існування цивільно-правових договірних відносини. Натомість просять відмовити в задоволенні клопотання, а у разі, якщо слідчий судді дійде висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу, змінити застосований запобіжний захід на домашній арешт або визначити заставу у кримінальному провадженні в розмірі, що зазначена у законі, врахувавши, що злочини, у яких підозрюється ОСОБА_4 не є насильницькими, він має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, четверо неповнолітніх дітей на утриманні, здав свій закордонний паспорт в органи УДМС.
Перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши прокурора, захисників та підозрюваного, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Слідчий суддя на підставі витягу з ЄРДР установив, що ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12020210010001546 від 24.06.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.
Так, згідно повідомленої підозри органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Так, відповідно до рішення № 23 від 16.03.2012 Радою адвокатів Тернопільської області ОСОБА_4 видано свідоцтво № 000689 від 16.03.2012 про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 11 та п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) ОСОБА_4 у своїй адвокатській діяльності зобов'язаний дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на неї обов'язки, бути вірним присязі адвоката України. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону під час здійснення адвокатської діяльності ОСОБА_4 має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги. Крім того, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 7 «Правил адвокатської етики», затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року від 09.06.2017 (далі - Правила), у своїй професійній діяльності ОСОБА_4 зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, а також не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, Указом від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-IX, Указом від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, Указом від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX, та Указом від 15 квітня 2025 року № 235/2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжувався, востаннє з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Досудовим розслідуванням установлено такі фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 .
Так, 31.08.2017 на електронній торговій системі «Прозоро. Продажі» розпочато електронний аукціон UA-EA-2017-09-21-000056-с щодо продажу частини адміністративного приміщення загальною площею 453,5 кв. м., яке знаходиться в м. Тернополі по вул. Івана Франка, 23. Початкова ціна лоту становила 6 143 946,93 грн.
Початок прийому пропозицій визначено 21.09.2017, а кінцевий строк подання цінових пропозицій 03.10.2017.
Процедура здійснення електронних аукціонів з продажу майна банків, що ліквідуються регламентується «Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються», затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) № 388 від 24.03.2016 та «Регламентом роботи електронної торгової системи (далі - ЕТС) щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку, та банків, що ліквідуються».
Відповідно до п. 2 розділу VII для участі у відкритих торгах (аукціоні) потенційний покупець зобов'язаний внести на рахунок організатора відкритих торгів (аукціону) гарантійний внесок у вигляді грошових коштів, розмір яких встановлюється Фондом, та/або надати електронну банківську гарантію, бенефіціаром за якою є організатор відкритих торгів (аукціону), яка не може бути відкликана гарантом та передбачає строк для оплати вимоги не більше трьох робочих днів.
Крім цього, відповідно до вимог п. 7.6. Регламенту ЕТС для участі в електронних аукціонах, користувач через свій особистий кабінет здійснює подання заяви про участь, шляхом заповнення екранної форми і завантаження електронних копій документів. Заява про участь в електронному аукціоні має містити закриту цінову пропозицію та подається до закінчення кінцевого терміну прийняття заяв про участь/прийняття закритих цінових пропозицій, встановленого у відповідному оголошенні. До моменту закінчення кінцевого терміну прийняття заяв про участь/прийняття закритих цінових пропозицій, учасники мають право анулювати або внести до них зміни. Вся історія змін зберігається в центральній базі даних. Кінцевий термін прийняття заяв про участь в електронному аукціоні встановлюється електронною торговою системою о 20.00 год. дня, що передує дню проведення електронного аукціону (крім випадків, коли ЕТС здійснюється перенесення дня проведення електронного аукціону у зв'язку з навантаженням на серверну частину або призначення організатором проведення електронного аукціону на вихідний день).
У випадку внесення змін організатором до оголошення, відповідно до п. 6.4. Регламенту ЕТС, учасники зобов'язані підтвердити/анулювати свою закриту цінову пропозицію. Не підтверджена учасником закрита цінова пропозиція анулюється ЕТС після завершення періоду прийому закритих цінових пропозицій.
В першій декаді вересня 2017 року ОСОБА_11 стало відомо про здійснення продажу на електронній торговій системі «Прозоро.Продажі» частини адміністративного приміщення, яке знаходиться в м. Тернополі по вул. Івана Франка, 23.
Маючи бажання придбати вказане приміщення, водночас не володіючи спеціальними знаннями щодо процедури електронних торгів, у вересні 2017 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_11 , перебуваючи у м. Тернополі, звернувся до адвоката, а саме керуючого партнера адвокатського об'єднання «Гловак та партнери» - ОСОБА_4 з метою отримання послуг з правового супроводу пов'язаного з купівлею та подальшим оформленням права власності на нерухоме майно, а саме адміністративне приміщення, яке знаходиться в м. Тернополі по вул. Івана Франка, 23.
Під час спілкування із ОСОБА_11 у ОСОБА_4 , який усвідомлював намір потерпілого щодо придбання нерухомого майна та наявність у нього грошових коштів для такого придбання, виник злочинний умисел направлений на заволодіння коштами ОСОБА_11 .
З метою реалізації свого злочинного умислу шляхом обману потерпілого, а саме надання неправдивої інформації щодо вартості об'єкту, строку проведення торгів, а також заходів, які будуть вживатись для викупу нерухомого майна, 19.09.2017 між АО «Гловак та партнери» в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_11 в приміщенні адвокатського об'єднання, що в м. Тернопіль, по вул. Білецька, 1а, 2 поверх, укладено Договір, відповідно до якого адвокатське об'єднання приймає на себе обов'язки щодо правового супроводу процедури викупу прав на частину адміністративного приміщення загальною площею 453,5 кв. м., яке знаходиться в м. Тернополі по вул. Івана Франка, 23 з подальшим оформленням права власності на вказане майно за ОСОБА_11 .
Так, на адвокатське об'єднання згідно з умовами Договору покладено збір необхідних документальних даних щодо забезпечення реалізації інтересів клієнта; підготовка документів, а саме: заяв, клопотань, листів, пояснень, необхідних для виконання даного договору.
В Договорі сторонами погоджено, що для виконання його умов, а саме проведення викупу майна та оформлення права власності на нього ОСОБА_11 повинен передати адвокатському об'єднанню «Гловак та партнери» грошові кошти в сумі 4 400 000 грн., передача яких буде проведена трьома частинами, а саме 1320000 грн. сплачується відразу після підписання договору, друга частина в розмірі 1540000 грн. повинна бути сплачена за вимогою сторони (АО «Гловак та партнери»), та третя частина в розмірі 1540000 грн. одразу після викупу прав на об'єкт нерухомого майна.
Вказаний договір підписаний ОСОБА_11 та керуючим партнером адвокатського об'єднання «Гловак і партнери» ОСОБА_4 , а також скріплений печаткою адвокатського об'єднання.
Таким чином, ОСОБА_4 з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 в сумі 4400000 грн., шляхом введення його в оману, уклав вищезгаданий Договір, не маючи на меті виконати свої зобов'язання.
На виконання умов Договору від 19.09.2017 укладеного між АО «Гловак і партнери» та ОСОБА_11 , останній, перебуваючи на другому поверсі приміщення № 1а, вул. Білецька, м. Тернопіль, передав ОСОБА_4 наступні кошти: 19.09.2017 - 310 000 грн., 22.09.2017 - 310 000 грн., 03.10.2017 - 700 000 грн., на загальну суму 1320000 грн.
Про отримання коштів ОСОБА_4 складено відповідні акти прийому - передачі грошових коштів, які підписані ним та ОСОБА_11 .
Кінцевий строк подання цінових пропозицій 03.10.2017. Незважаючи на те, ОСОБА_4 з часу укладення договору з ОСОБА_11 та до моменту завершення подання цінових пропозицій, не здійснив реєстрацію на електронній торговій системі «Прозоро. Продажі», як наслідок він та ОСОБА_11 не набули прав учасника торгів щодо викупу прав на нерухоме майно.
Надалі, 04.10.2017 відбувся електронний аукціон з викупу частини адміністративного приміщення за адресою вул. Івана Франка, буд. № 23,м. Тернопіль, учасниками якого, відповідно до протоколу електронних торгів були ТзОВ «КОМПАНІЯ ДЕГА», ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
За наслідками торгів переможцем став ОСОБА_13 на якого, 13.10.2017 оформлено право власності на вказане приміщення. Ціна продажу лоту становила 7 202 000 грн.
З метою продовження реалізації злочинного умислу, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, знаючи про завершення електронного аукціону UA-EA-2017-09-21-000056-с щодо продажі частини адміністративного приміщення загальною площею 453,5 кв. м., яке знаходиться в АДРЕСА_3 , 31.10.2017 перебуваючи на другому поверсі приміщення АДРЕСА_4 , отримав від ОСОБА_11 другу частину грошових коштів в розмірі 1320000 грн.
Про отримання коштів 31.10.2017 ОСОБА_4 складено акт прийому - передачі грошових коштів, які підписані ним та ОСОБА_11 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами потерпілого 16.02.2018, перебуваючи на другому поверсі приміщення № 1а, АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_11 третю частину грошові кошти в розмірі 1760000 грн.
Про отримання коштів 16.02.2018 ОСОБА_4 складено акт прийому - передачі грошових коштів, які підписані ним та ОСОБА_11 .
З огляду на викладене, в період з 19.09.2017 по 16.02.2018 ОСОБА_4 незаконно, шляхом обману, заволодів та розпорядився на власний розсуд грошовими коштами ОСОБА_11 на загальну суму 4 400 000 гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим спричинив останньому майнову шкоду в особливо великих розмірах.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), в особливо великих розмірах (стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008).
Окрім цього, досудовим розслідуванням установлено такі фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 .
На початку 2022 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Тернополі, познайомився з ОСОБА_9 . В ході спілкування ОСОБА_4 дізнався про те, що останній має на меті придбати будинок для своєї сім'ї неподалік від м. Тернополя, однак кошти на придбання будинку у нього відсутні.
Під час розмови ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_4 про те, що у його власності перебуває квартира, розташована за адресою АДРЕСА_5 , яку він має намір продати та за отримані грошові кошти придбати будинок.
В цей час, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, а саме квартирою ОСОБА_9 .
З цією метою ОСОБА_4 залучив свого знайомого ОСОБА_14 , якому повідомив про свій намір, на що останній погодився. У відповідності до злочинного наміру ОСОБА_4 , його роль полягала у введені в оману потерпілого ОСОБА_9 , а ОСОБА_14 зобов'язувався оформити за собою право власності на квартиру ОСОБА_9 та надалі її відчужити.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, в березні 2022 року (більш точної дати не встановлено) ОСОБА_4 , під час розмови з ОСОБА_9 , повідомив йому, що в якості оплати робіт та послуг щодо придбання та монтажу будинку ОСОБА_9 може передати квартиру, яка належить йому на праві приватної власності. Будучи введеним в оману ОСОБА_9 погодився на вказану пропозицію ОСОБА_4 .
Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено категорії земель згідно цільового призначення, в тому числі, п.а ч.1 сюди віднесено землі сільськогосподарського призначення.
Згідно ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для притягнення до відповідальності.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що призначення земель сільськогосподарського призначення є виробництво сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції.
Разом з тим, ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_9 про те, що монтаж будинку проводитиметься у с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області на земельній ділянці з кадастровим № 6125280600:02:001:4711, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_14 , усвідомлюючи при цьому, що цільовим призначенням вказаної земельної ділянки, на якій нібито мав монтуватись будинок, є ведення особистого селянського господарства, що згідно вищевказаних норм Земельного кодексу унеможливлює монтаж житлового будинку.
Продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном, з метою створення у потерпілого уяви про можливість придбання та монтажу будинку, ОСОБА_4 та ОСОБА_14 вирішили залучити до вчинення вказаного злочину представника ТОВ «Укртехногруп» ОСОБА_15 , який не був обізнаний з їх злочинними намірами.
З цією метою, 03.06.2022 ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_4 разом з дружиною ОСОБА_16 прибув в нотаріальну контору, розташовану в м. Тернопіль, по вул. Руська, 8, в якій окрім ОСОБА_4 також перебували ОСОБА_14 та ОСОБА_15
ОСОБА_9 , його дружині та іншим присутнім, ОСОБА_4 надав проект завчасно підготовленого договору щодо придбання, монтажу та здачі в експлуатацію житлового будинку загальною площею 112,77 м. кв. між ним та ТОВ «Укртехногруп», в особі ОСОБА_15 .
Будучи веденим в оману, ОСОБА_9 підписав договір від 03.06.2022 (без номеру) як замовник, а ОСОБА_15 , як представник ТОВ «Укртехногруп» вказаний договір.
Відповідно до умов договору ТОВ «Укртехногруп» зобов'язується від власного імені та за власний рахунок забезпечити придбання, монтаж та здачу в експлуатацію житлового будинку загальною площею 112,77 м. кв. на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий № 6125280600:02:001:471.
При цьому строк виконання робіт та надання послуг відповідно до умов договору складав 6 місяців та міг бути продовжений за домовленістю сторін.
Перелік робіт, що підлягали виконанню визначено в додатку № 2 до цього Договору, який разом з договором теж було підписано сторонами.
Крім того, додатком №3 до Договору сторонами підписано Акт приймання-передачі майна, у відповідності до якого на виконання п.п. 3.2.2 п. 3.2. Договору в якості оплати робіт та послуг Замовник ( ОСОБА_9 ) передає майно, а саме квартиру АДРЕСА_6 , а виконавець приймає майно в рахунок оплати виконаних робіт та наданих послуг за даним договором. Разом з тим, згідно п.2 вказаного додатку №3 до Договору право власності на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_6 реєструється за ОСОБА_14 .
В це же час, перебуваючи в приміщенні нотаріальної контори, розташованої в АДРЕСА_7 , реалізовуючи спільний злочинний намір, спрямований на заволодіння майном ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_14 шляхом введення ОСОБА_9 в оману, переконали останнього в необхідності підписання договору купівлі - продажу належної йому квартири, при цьому жодних коштів за квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_14 передавати не мали наміру.
У зв'язку з чим, ОСОБА_9 , будучи введеним в оману, погодився відчужити належну йому на праві приватної власності житлову квартиру ОСОБА_14 без будь-яких яких коштів, як оплату за придбання та монтаж будинку на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий № 6125280600:02:001:4711.
Так, цього ж дня, ОСОБА_9 в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_14 підписав нотаріально завірений договір купівлі - продажу №472 від 03.06.2022 як продавець, а ОСОБА_14 як покупець, у відповідності до якого ОСОБА_14 отримав право власності на вказану квартиру АДРЕСА_8 .
Вартість об'єкту продажу (квартири) в договорі визначено в розмірі 937710 грн.
При цьому, будь які кошти пов'язані з купівлею - продажем квартири ОСОБА_9 ОСОБА_4 та ОСОБА_14 передані не були.
Надалі, ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , після того як шляхом обману заволоділи житловою квартирою ОСОБА_9 , як спосіб оплати за придбання, монтажу та здачі в експлуатацію будинку, жодні дії в інтересах ОСОБА_9 не вчиняли, на неодноразові законні вимоги останнього щодо здійснення придбання та монтажу будинку для нього не реагували, відтак взяті на себе зобов'язання не виконали.
Таким чином, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_14 незаконно, шляхом обману, заволоділи майном ОСОБА_9 , а саме квартирою АДРЕСА_8 , оціночною вартістю 1172726 гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим спричинили останньому майнову шкоду в особливо великих розмірах.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), в особливо великих розмірах, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб (стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008, № 2617-VIII від 22.11.2018).
Окрім цього, досудовим розслідуванням установлено такі фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, а саме придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 .
В кінці липня 2022 року у власника ТзОВ «АндрійБуд» ОСОБА_17 виникла необхідність у придбанні вантажного автомобіля для потреб вказаного товариства.
ОСОБА_17 розуміючи, що для придбання транспортного засобу у нього недостатньо коштів, звернувся із проханням про позику грошових коштів до свого знайомого ОСОБА_18 . На прохання ОСОБА_17 ОСОБА_18 вказав, що допомогти у вирішенні вказаного питання зможе його син ОСОБА_4 . У зв'язку із чим, 15.07.2022 ОСОБА_17 перебуваючи в м. Тернопіль, звернувся до ОСОБА_4 , якому висловив прохання позичити грошові кошти в розмірі 6800 євро для купівлі вантажного автомобіля. Під час розмови ОСОБА_4 стало відомо про те, що дружині ОСОБА_17 - ОСОБА_10 на праві приватної власності належить автомобіль «Toyota Avensis».
В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме вказаним транспортним засобом ОСОБА_10 . У зв'язку із чим ОСОБА_4 погодився посприяти ОСОБА_17 у вирішенні його питання. З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_4 залучив свого знайомого ОСОБА_14 , якому повідомив про свій намір, на що останній погодився. У відповідності до злочинного наміру ОСОБА_4 , його роль полягала у введені в оману потерпілої ОСОБА_10 , а ОСОБА_14 зобов'язувався оформити за собою право власності на автомобіль «Toyota Avensis» державний номерний знак НОМЕР_1 .
22-23 вересня 2022 року, при зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_17 , що необхідну суму коштів йому зможе позичити його знайомий ОСОБА_14 , однак за умови передачі в заставу належного його дружині автомобіля «Toyota Avensis», як гарантії повернення позики, на що ОСОБА_17 погодився та повідомив про це свою дружину.
12.10.2022 ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_10 та вказав, що всі питання щодо позики коштів з ОСОБА_14 він узгодив.
З метою введення в оману ОСОБА_19 та його дружини ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_14 вирішили заволодіти транспортним засобом «Toyota Avensis» шляхом підписання спочатку договору комісії між ОСОБА_20 та ПП «Хмельницькі інформаційні ресурси», а в подальшому укладення договору купівлі продажу між ПП «Хмельницькі інформаційні ресурси» та ОСОБА_14 , при цьому не маючи будь-якого наміру здійснювати перерахунок коштів ОСОБА_20 за відчужений нею автомобіль.
13.10.2022 близько 10.00 год, ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу РСЦ МВС в Тернопільській області, що за адресою: вул. Стрийська, буд. № 5, с. Підгородне, Тернопільського району, Тернопільської області, у присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та ОСОБА_17 , будучи введена в оману ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , підписала надані ним документи, а саме договір комісії № 2611 від 13.10.2022, згідно якого уповноважувала комісіонера - ПП «Хмельницькі інформаційні ресурси» здійснити продаж належного їй автомобіля «Toyota Avensis» державний номерний знак НОМЕР_1 , а також акт приймання передачі транспортних засобів та їх складових частин від 13.10.2022, згідно якого ПП «Хмельницькі інформаційні ресурси» отримало вищевказаний транспортний засіб.
Окрім того, ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_4 власноруч написала та передала йому розписку, у якій зобов'язувалась зберігати автомобіль «Toyota Avensis» у справному стані, а також на першу вимогу ОСОБА_14 передати йому вказаний автомобіль.
Після підписання документів та написання розписки, ОСОБА_4 повідомив, ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , що на наступний день, тобто 14.10.2022, привезе їхній примірник договору та обумовлену суму коштів.
На наступний день, 14.10.2022 ОСОБА_14 , діючи узгоджено з ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати злочинний намір щодо заволодіння майном потерпілої, без відома та згоди ОСОБА_10 уклав договір купівлі - продажу транспортного засобу № 2611 з ПП «Хмельницькі інформаційні ресурси».
У відповідності до вказаного договору ПП «Хмельницькі інформаційні ресурси» зобов'язуються передати ОСОБА_21 автомобіль «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_1 , після здійснення ним оплати в розмірі 250 000 грн. ОСОБА_10 , не маючи наміру таку оплату здійснювати.
Надалі, 15.10.2022 ОСОБА_4 зателефонував до ОСОБА_17 та повідомив, що ОСОБА_21 відмовився надавати позику, при цьому повідомив, що документи, які підписала ОСОБА_10 не мають жодного юридичного значення.
Також ОСОБА_4 зазначив, що усі підписані документи «знищені», вводячи в оману ОСОБА_10 , чим позбавив її можливості у подальшому повернути свої права на зазначене майно.
23.05.2024 ОСОБА_21 разом з ОСОБА_4 , перебуваючи в Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Тернопільській області 6141, що розташований по вул. Стрийська, 5 с. Підгороднє Тернопільської області, на підставі заяви ОСОБА_21 № 2450122362 від 23.05.2024 та договору купівлі-продажу транспортного засобу № 2611 з ПП «Хмельницькі інформаційні ресурси», здійснили реєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_21 , таким чином незаконно заволодівши правом на вказаний транспортний засіб, на підставі чого позбавили ОСОБА_22 права вільно розпоряджатися своїм майном.
Таким чином, ОСОБА_4 , за попередньою змовою із ОСОБА_14 незаконно, шляхом обману, придбали право на майно, а саме автомобіль «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_1 , вартість якого становить 335 700 гривень, чим спричинили ОСОБА_10 значну майнову шкоду на вищевказану суму, що становить від 100 до 250 неоподатковуваних мінімум доходів громадян.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто у придбанні права на майно шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди. (стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3342-IХ від 23.08.2023).
Окрім цього, досудовим розслідуванням установлено фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) у значній шкоді, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 .
Надалі, ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , усвідомлюючи, що 23.05.2024 набули право власності на автомобіль «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_10 , продовжили свої злочинні дії, спрямованні на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.
Зокрема, 08.02.2024 ОСОБА_14 діючи за попередньою домовленістю із ОСОБА_4 , звернувся до Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області із повідомленням про вчинення ОСОБА_10 14.10.2022 кримінального правопорушення, а саме протиправного заволодіння належного йому автомобіля «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_1 , на підставі якої якого працівниками поліції внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом протиправного заволодіння ОСОБА_10 14.10.2022 його майном, а саме автомобілем «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
У ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження даних, які б підтверджували факт заволодіння ОСОБА_10 чужим майном шляхом обману чи заподіяння будь-якої майнової шкоди ОСОБА_14 , органом досудового розслідування не встановлено, тому 22.11.2024 прийнято рішення про його закриття.
Надалі, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння транспортним засобом шляхом обману (шахрайством), ОСОБА_14 діючи спільно та за попередньою змовою із ОСОБА_4 , звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовною заявою про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_10 та відшкодування шкоди.
За результатами розгляду позовної заяви 02.05.2025 судом прийнято рішення про витребування від ОСОБА_10 та передачу ОСОБА_14 автомобіля «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_1 , яке на даний час не виконане.
У зв'язку з чим, ОСОБА_4 та ОСОБА_14 виконали всі необхідні на їх думку дії для доведення злочину до кінця, а саме заволодінням автомобілем «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_10 , тобто майном останньої на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімум доходів громадян, однак злочин не завершили через обставини, що не залежали від їх волі, оскільки15.08.2024 ОСОБА_10 звернулась до правоохоронних органів з заявою про вчинення щодо неї ОСОБА_4 та ОСОБА_14 шахрайських дій, за наслідками чого до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості за ст. 190 КК України та розпочато досудове розслідування. В межах зазначеного кримінального провадження 15.04.2025 рішенням суду на автомобіль «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_1 , накладено арешт. Відтак ОСОБА_10 автомобіль не передано та такий надалі перебуває в її користуванні.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч . 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві) у значній шкоді, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану (стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3342-IХ від 23.08.2023).
01.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.09.2025 у справі №607/18180/25 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 600 (шестисот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1816800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень, терміном до 01.11.2025.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.10.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020210010001546 від 24.06.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України продовжено до чотирьох місяців.
Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
За ст. 178 КПК України обставиною, яка враховується при обранні запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, які зобов'язаний слідчий суддя оцінити при постановленні ухвали є тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України.
При цьому необхідно відзначити, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Посилання в судовому засіданні захисників на необґрунтованість підозри, відсутність доказів, які б вказували про вчинення ОСОБА_4 інкримінованих їм кримінальних правопорушень спростовані матеріалами клопотання, наданими і дослідженими в судовому засіданні, обґрунтуваннями прокурора щодо їх зібрання та допустимості згідно вимог КПК України. Також, доводи захисників про те, що докази є суперечливими, не заслуговують на увагу з огляду на те, що ці докази мають бути оцінені після повного їх дослідження в сукупності зі всіма зібраними органом досудового розслідування доказами під час розгляду обвинувального акту в суді, водночас слідчий суддя, вважає, що інші долучені до клопотання матеріали є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
В свою чергу, підозрюваним та захисниками не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_4 до злочинів, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а тому на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим, а доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри слідчий суддя вважає передчасними.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно зазначає, що вказане було встановлено слідчим суддею при ухваленні рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Окрім того, слідчий суддя встановив, що ризики, зазначені у п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, визначені ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.09.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чино, зокрема, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення продовжують існувати, що свідчить про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу для стримування таких ризиків.
Так, ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що може переховуватися від органу досудового розслідування та в подальшому від суду, підтверджується тим, що він підозрюється зокрема у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тому, є підстави вважати, що ОСОБА_4 , знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності за вчинені ним злочини, може переховуватися від органу досудового розслідування та в подальшому від суду. Зокрема, маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, в умовах дії угоди про безвізовий режим, укладеної між Україною та країнами Європейського союзу, будучи багатодітним батьком, ОСОБА_4 може безперешкодно виїхати за межі України.
Ризик можливого незаконного впливу ОСОБА_4 на потерпілих, свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, підтверджується тим, що їх показання мають важливе значення в даному кримінальному провадженні, безпосередньо в суді вони поки не допитані. ОСОБА_4 перебував у дружніх відносинах із потерпілими та іншим підозрюваним, а від так володіє їхньою контактною інформацією: відомостями про їх місце роботи, контактні телефонні номери, знає суть показань, які вони надавали органу досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_4 безпосередньо знайомий із особами, які допитані в даному кримінальному провадженні в якості свідків, а саме ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_16 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та іншими свідками. Враховуючи це, існує обґрунтований ризик того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може безпосередньо або через третіх осіб незаконно впливати (шляхом погроз, вмовлянь та/або переконання) на свідків, потерпілих та іншого підозрюваного з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки в подальшому до суду для надання показань, що може негативно вплинути на виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище свідки потерпілі та інший підозрюваний ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного ОСОБА_4 .
Крім того, з урахуванням того, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні ще не завершено, а тому продовжує існувати ризик того, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом знищення (приховання) речей та оригіналів документів, які можуть містити відомості про обставини кримінальних правопорушень, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.
Водночас стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими злочинами та продовження існування ризиків, передбачених р.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, обставин справи, а також те, що строк досудового розслідування продовжений та необхідно проведення ряду процесуальних та слідчих дій, проведення яких у строк дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної було неможливо, тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .
Втім, з урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя вважає, що більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані із триманням під вартою, все ж таки не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та обставини, на які вказують захисники, те, що підозрюваний раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, на утриманні четверо неповнолітніх дітей, не здатні нівелювати встановлених ризиків та не дають можливості стверджувати, що його належну процесуальну поведінку здатен забезпечити запобіжний захід, відмінний від тримання під вартою.
Застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є таким, що достатньою мірою гарантує виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та забезпечує його належну поведінку у кримінальному провадженні, тому підстави для можливості застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою відсутні, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Крім того, слідчим суддею не встановлено обставин, що за станом здоров'я ОСОБА_4 не може утримуватись під вартою.
Таким чином, клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу є підставне, обґрунтоване і вказані прокурором в судовому засіданні обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
Разом з тим, слідчий суддя враховує особисті обставини, що стосуються підозрюваного ОСОБА_4 , зокрема, що характеризують особу підозрюваного, його сімейний та матеріальний стан, те, він раніше не судимий, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, пояснення сторони захисту, що визначена під час застосування запобіжного заходу слідчим суддею застава 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є непомірною для підозрюваного, враховуючи наявність ризиків у кримінальному провадженні, а також те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні продовжене до 01.01.2026, беручи до уваги його тривалість та необхідність проведення ряду слідчих та розшукових дій, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено необхідності продовження щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави більшої, ніж передбачена вимогами ч.5 ст. 182 КПК України - 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки слідчий суддя вважає, що даний розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного, адже не співвідноситься із встановленими слідчим суддею ризиками, які продовжують існувати.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, слідчий суддя вважає за можливе визначити менший розмір застави, з покладенням відповідних обов'язків, який, на думку слідчого судді, буде співмірним з існуючими ризиками, відповідатиме особі підозрюваного та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки.
З огляду на наведене, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є достатньою для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків і такою, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб знеохотити особу, щодо якої застосовано заставу, порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки, та не є явно непомірним, а тому, у даному випадку є підстави для зменшення розміру застави у кримінальному провадженні.
Також, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що даний розмір застави визначений у межах, встановлених кримінальним процесуальним законом з врахуванням характеру вчинення злочинів, відомостей про особу підозрюваного та стан його здоров'я.
Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов'язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_4 .
За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання сторони захисту про зміну підозрюваному запобіжного заходу на домашній арешт, у зв'язку із чим до задоволення не підлягає, поряд з тим, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 23 год. 59 хв. 24 грудня 2025 року.
Зменшити розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 03.09.2025 у справі №607/18180/25 та визначити заставу у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі № 607/22271/25, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.10.2025.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування із потерпілими ОСОБА_11 , ОСОБА_32 , ОСОБА_10 , свідками ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_33 , ОСОБА_13 , ОСОБА_34 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_16 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та підозрюваним ОСОБА_14 у цьому є кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до УДМСУ в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Термін дії ухвали та обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 23 год. 59 хв. 24 грудня 2025 року.
В решті вимог клопотання - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя Тернопільського
міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1