Справа № 490/3399/24
н/п2/490/3283/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
06 листопада 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Вознюк Д.І., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2024 року позивач ТОВ "СІТІ ФІНАНС" звернувся до суду з позовом до відповідача , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №010/0835/82/91883656 року в розмірі 38 760,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.08.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредит готівкую» №010/0835/82/91883656 , відповідно до якого кредитодавець відкрив картковий рахунок клієнту та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 500 000 грн. ,строк кредиту 48 місяців, датою початку кредитування є 13.08.2019 року.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 30.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.07.2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором №010/0835/82/91883656 від 13.08.2019 року в розмірі 38 760 ,45 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.т а витрати на правничу допомогу в сумі 1 400 грн.
Ухвалою суду від 18 червня 2025 року скасовано заочне рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 25.07.2024 року у справі №490/3399/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом сторін).
Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, представник позивача направив через "Електронний суд" заяву, у якій просить розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача Новіков О.П. надав суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, просить відмовити у задволенні позову з підстав, визхначених у заявах по суті справи та відзиві на позов.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Так, після скасування заочного рішення представник відповідачки адвокат Новіков О.П. заявив клопотання про передачу справи за підсудністю , оскільки відповідачка ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (ВПО). Цей факт підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 7726-7500507657, виданою 23 квітня 2022 року . Згідно з цією довідкою, зареєстроване місце проживання відповідачки знаходиться у м. Миколаїв, проте її фактичне місце проживання/перебування - у АДРЕСА_1 .
Ця довідка є офіційним документом, що фіксує нове, тимчасове, але офіційно визнане місце перебування особи . Судова практика підтверджує, що довідка про взяття на облік ВПО може бути визнана документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначенні підсудності розгляду справ за частиною 1 статті 27 ЦПК України.
Неможливість належного повідомлення відповідачки за її зареєстрованим місцем проживання у м. Миколаєві, що вже призвело до скасування заочного рішення , є прямим доказом того, що справа не може бути ефективно розглянута в поточному суді. Просить відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передати цивільну справу № 490/3399/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за територіальною підсудністю до Чернівецького районного суду м. Чернівці
Враховуючи, що відповідачка є ВПО та фактично проживає у м. Чернівці, а її зареєстроване місце проживання у м. Миколаєві виявилося неефективним для судової комунікації, справа фактично належить до підсудності Чернівецького районного суду м. Чернівці, а отже передача справи до суду за фактичним місцем перебування відповідачки забезпечить її реальний доступ до правосуддя та можливість брати участь у судових засіданнях, що відповідає принципам цивільного судочинства, зокрема, справедливості та своєчасності розгляду справ (стаття 2 ЦПК України).
Суд, дослідивши клопотання та матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як встановлено судом, згідно Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 7726-7500507657, виданою 23 квітня 2022 року , зареєстроване місце проживання відповідачки знаходиться у АДРЕСА_2 -, але її фактичне місце перебування ВПО зазначено у АДРЕСА_1 .
Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року визначається механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
Пунктом 4 даного Порядку визначається, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання
Місто Миколаїв не є , ніколи не був та ніколи не буде тимчасово окупованою територією, протягом 2024 - 2025 років не є територією, на якій ведуться бойові дії.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/120029704 зазначає наступне: «Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01 жовтня 2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
09 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №579 «Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, якою внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».
Отже, станом на теперішній час пункт 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01 жовтня 2014 № 509, визначає, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Таким чином, довідка ВПО за наявності зареєстрованого місця проживання, якщо не йдеться про осіб,адреса задекларованого/зареєстрованогомісця проживання(перебування)яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойовідії,або тимчасово окупованих російською федерацією територіях, не є належною правовою підставою для визначення підсудностісправи.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача про передачу справи на розгляд іншого суду.
Керуючись ст. ст. 27,31,32,260,353,354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Новікова О.П. про передачу справи на розгляд іншого суду за територіальною підсудністю - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Гуденко О.А.