Справа № 472/661/25
Провадження №2/472/441/25
21 жовтня 2025 року селище Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
з участю секретаря
судового засідання - Чорної О.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
09 червня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позовній заяві позивач зазначив, що 02 січня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01673-01/2024 (далі - Договір позики) шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 5 000 гривень, які він зобов'язався повернути Кредитодавцю до 30.04.2024 року та сплатити проценти за користування ними в розмірі 2,50 % в день. Кредитодавець на виконання умов Договору надав ОСОБА_1 грошові кошти. Проте позичальник своїх зобов'язань за Договором позики належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 26.05.2025 року становить 17 500 гривень, з яких: 5 000 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 12 500 гривень - сума заборгованості за процентами.
29 травня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 29052024, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № 01673-01/2024 від 02 січня 2024 року.
За наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну заборгованість за наданим кредитом в розмірі 17 500 гривень, судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 гривень.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача та надав згоду на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме погодився лише з розміром заборгованості за тілом кредита, зазначивши, що розмір процентів занадто великий.
Суд, заслухавши вступне слово відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, 02 січня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01673-01/2024, що підтверджується копією зазначеного договору.
Договір позики підписано одноразовим електронним ідентифікатором як аналог власноручного підпису позичальника.
Згідно з договором позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, основними умовам кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. За умовами договору відповідачу надано кредитні кошти в сумі 5 000 гривень, які він зобов'язався повернути Кредитодавцю до 30.04.2024 року та сплатити проценти за користування ними в розмірі 2,50 % в день.
29 травня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 29052024, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № 01673-01/2024 від 02 січня 2024 року, що підтверджується копією договору факторингу, копією акту прийому-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників.
На думку позивача відповідач свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 26.05.2025 року становить 17 500 гривень, з яких: 5 000 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 12 500 гривень - сума заборгованості за процентами.
Також судом встановлено, що зазначений вище кредитний договір не оскаржений і є чинним.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Первісний кредитор обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві, що підтверджується розрахунком заборгованості первісного кредитора та відповіддю ТОВ "Універсальні платіжні рішення". Вказане відповідачем не спростовано.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було підписано кредитний договір 01673-01/2024 від 02 січня 2024 року.
Таким чином, з відповідачем було погоджено всі істотні умови кредитування.
Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу та розрахунку заборгованості сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 01673-01/2024 від 02 січня 2024 року станом на 26.05.2025 року становить 17 500 гривень, з яких: 5 000 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 12 500 гривень - сума заборгованості за процентами.
Вказані докази не спростовані відповідачем і на думку суду є достатніми на підтвердження розміру боргу відповідача за кредитними договорами.
При цьому, судом встановлено, що за вказаним кредитним договором відповідачу було нараховано проценти в межах строку кредитування.
Отже, внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитних договорів утворилася загальна заборгованість позичальника перед позивачем як правонаступником первісного кредитора, яка становить 17 500 гривень, з яких: 5 000 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 12 500 гривень - сума заборгованості за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено повністю, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 422,40 гривень судового збору.
Крім того, представник позивача в позовній заяві просив стягнути зх відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 гривень.
Статтею 137 ЦПК України визначено поняття витрат на правничу допомогу та порядок їх відшкодування, у відповідності до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат позивача на правничу допомогу підтверджується заявкою на надання юридичної допомоги від 01.04.2025 року, матеріалами цивільної справи, Витягом з акту наданих послуг від 30.04.2025 року.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача: підготовлено та направлено позовну заяву, надано консультації позивачу, сформовано додатки до позову, та розмір таких послуг становить 9 000 гривень, що підтверджується Витягом з акту наданих послуг від 30.04.2025 року.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було складено лише позовну заяву; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціни позову, яка задоволена судом на суму 17 500 гривні (спір є малозначним), суд вважає, що розмір гонорару в 9 000 гривень (більше половини ціни позову) є необґрунтованим та явно завищеним, при тому, що адвокатом було підготовлено лише позовну заяву, на що витрачено порівняно невеликий проміжок часу.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат позивача на правничу допомогу до 5000 гривень, що буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (код ЄДРПОУ: 42640371, поштовий індекс: 03150, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521) заборгованість за кредитним договором № 01673-01/2024 від 02.01.2024 року станом на 26.05.2025 року в загальному розмірі 17 500 (сімнадцять тисяч п'ятсот) гривень, з яких: 5 000 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 12 500 гривень - заборгованість за процентами; та стягнути судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок; та стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення суду складено 24 жовтня 2025 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко