Справа №523/23437/25
Провадження №1-кс/523/7450/25
11 листопада 2025 року слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора, стосовно нездійснення процесуальних дій,
Встановив:
До Пересипського районного суду міста Одеси надійшла скарга ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора, стосовно нездійснення процесуальної дії, а саме розгляді клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим з врученням пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Відповідно до ч.3 ст.26, п.18 ст.3 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Частина 1 ст.308 вказаного Кодексу встановлює, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу з урахуванням положень цієї глави.
Вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого та/або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні до слідчого судді, наведений у п.п. 1-11 ч. 1 статті 303 КПК України. Зазначений перелік не підлягає розширеному тлумаченню, оскільки скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не охоплюються вищенаведеною нормою, не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду на іншій стадії кримінального провадження - зокрема, під час підготовчого провадження згідно з правилами статей 314-316 КПК України.
Наведений у даній статті перелік рішень, дій або бездіяльності, що може бути предметом оскарження, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 березня 2019 року у справі за №807/1456/17, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя вправі відмовити у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Таким чином, бездіяльність пов'язана із нездійсненням процесуальних дій, які слідчий чи прокурор зобов'язаний здійснити, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.303 КПК України, може бути оскаржена виключно щодо тих процесуальних дій, які слідчий чи прокурор безумовно зобов'язані вчинити саме у визначений Кримінальним процесуальним кодексом строк, але з різних причин їх не вчиняє (Лист ВССУ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 "Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування").
Відповідно до вимог ст. 220 клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Отже, зміст наведеної статті свідчить про те, що під час досудового розслідування саме слідчий або прокурор повноважні вирішувати питання, пов'язані з визнанням особи потерпілою або відмовою в такому визнанні.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2023 року у справі № 522/7836/21, де зазначено, що слідчий суддя позбавлений можливості зобов'язувати слідчого вчиняти дію, яка суперечать змісту ст. 55 КПК України.
Із змісту скарги, поданої до слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси, убачається, що скаржник просив наступне: зобов'язати уповноваженого прокурора Офісу Генерального прокурора розглянути клопотання від 31.10.2025 про визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні та вручити ОСОБА_3 пам'ятку про його процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному проваджені №62025150020002756 від 07.07.2025, що фактично виходить за межі повноважень слідчого судді, визначених ч. 2 ст. 307 КПК України та є втручанням у повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини та аналіз норм кримінального процесуального закону, слідчий суддя дійшов висновку, що порушені у скарзі ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 питання виходять за межі переліку бездіяльності прокурора, які підлягають самостійному оскарженню під час досудового розслідування, визначеного ч. 1 ст. 303 КПК України, та не можуть бути предметом розгляду слідчого судді, оскільки не віднесені до його компетенції.
Відповідно до ч.4 ст.304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
На підставі, викладеного керуючись ст.303,304, 306, 369-372 КПК України слідчий суддя,-
Постановив:
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора, стосовно нездійснення процесуальних дій - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилати особі яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її постановлення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1