Справа № 457/1048/25
провадження №2/457/270/25
31 жовтня 2025 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючого-судді Василюк Т.В.,
секретар судового засідання Кушнір М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 04.12.2021 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №138406. 29.02.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №29022024 у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі кредит» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 1 від 29.02.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 10225 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5225 грн - сума заборгованості за відсотками. Відтак, позивач вказує, що відповідно до реєстру боржників за договором позики він набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 , і, оскільки відповідач має непогашену заборгованість за даним договором у сумі 10225 грн, просить стягнути цю суму на його користь, а також судові витрати по справі.
01.09.2025 від представниці відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вернієвської О.Б. надійшла заява про застосування позовної давності, у якій вона просить відмовити у задоволенні позову позивачу, оскільки договір між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено 04.12.2021, а строк кредиту становить 30 днів, строк кредиту може бути продовжений на умовах, визначених у договорі. 06.01.2022 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 138406 про надання споживчого кредиту від 04.12.2021 року, відповідно до якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором, строк дії кредиту - 30 (тридцять) днів. Позичальник зобов'язувався повернути кредит кредитодавцю 06.02.2022 року.
Згідно п.4.3.1. первісного договору, крайній термін повернення боргу - 07.05.2022 року. Відповідно до ст.262 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тому строк позовної давності у даному випадку слід рахувати з дати невиконання відповідачем кредитного договору від 04.12.2021 року , укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 . Враховуючи те, що кредитним договором між сторонами не було узгоджено тривалість позовної давності за вимогами, що випливають із договору позики, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором з ОСОБА_1 надійшла до суду після 21.05.2025 (оскільки номер вихідної реєстрації № 007906530 від 21.05.2025 року позовної заяви, а судовий збір сплачено 20.05.2025 року), тоді як строк позовної давності сплив 07.05.2025 року.
01.09.2025 від представниці відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вернієвської О.Б. надійшов відзив, у якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази надання відповідачу грошових коштів у розмірі визначених кредитними договорами, що б свідчило про належне виконання кредитором своїх зобов'язань за кредитним договором. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, та інші додані до матеріалів справи документи, не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не свідчить про видачу відповідачу грошових коштів, які зазначені в кредитних договорах.
Від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача зазначає, що кредитний договір був укладений з позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договорів. Без здійснення вказаних дій відповідачем зазначений договір не був би укладений між сторонами. Кредит було видано на платіжну картку позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів». ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомляє, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних (позичкових) коштів за укладеним договором, щодо яких виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором (позикодавцем), а дані документи відповідно до п.35 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківською таємницею. Відповідно до довідки про перерахування коштів № 1-1905 04.12.2021 кредитні кошти у сумі 5000,00 грн були перераховані на карту НОМЕР_1 згідно договору № 8436314. Перерахування коштів на платіжні карти Відповідача за укладеними договорами було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв'язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. Що стосується правомірності переходу права вимоги, то слід наголосити, що договори факторингу укладені між Первісними кредиторами та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладені у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача.
2. Заяви та клопотання сторін.
При зверненні до суду з позовною заявою та у відповіді на відзив представник позивача звернувся з клопотанням про розгляд справи у відсутності представника позивача, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представниця відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вернієвська О.Б. не заперечувала проти розгляду справи у відсутності сторони відповідача /арк. справи 72/.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 02.09.2025 продовжено відповідачу ОСОБА_1 та його представниці - адвокатці Вернієвській О.Б. продовжено строк для подання відзиву на позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а судове засідання в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відкладено на 10 год 30 хв 25.09.2025.
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 25.09.2025 відкладено судове засідання в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на 11 год 00 хв 31.10.2025 у, а також витребувано у АТ «Універсал Банк» (04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19, код 21133352, електронна адреса: contact@universalbank.com.ua), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткового рахунку, відкритого у АТ «Універсал Банк» (Монобанк) станом на 04.12.2021; 2) інформацію щодо належності ОСОБА_1 ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткового рахунка № НОМЕР_1 ; 3) інформацію щодо надходження 04.12.2021 на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 1000,00 грн за кредитним договором № 138406.
Оскільки учасники розгляду справи не з'явилися у судове засідання 31.10.2025, суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 04.12.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» укладено кредитний договір №138406 /арк. справи 5-9/. Зі сторони відповідача зазначений договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором В512.
З паспорту споживчого кредиту вбачається, що 04.12.2021 ОСОБА_1 було надано 5000,00 грн кредитних коштів, строк кредитування - 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору, процентна ставка 693,50% (або 1,90% в день), знижена процентна ставка 3,65%, загальні витрати за кредитом 2850,00 грн, загальні витрати за кредитом 15,00 грн /арк. справи 10-11/.
Кошти було перераховано на платіжну карту клієнта НОМЕР_1 04.12.2021 у сумі 5000,00 грн, що підтверджується випискою генерального директора ТОВ «Селфі кредит № 1-1905 від 19.05.2025 /арк. справи 106/.
Відповідно до інформації, яку витребувано від АТ «Універсалбанк» ухвалою суду від 25.09.2025, на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_3 , 04.12.2025 дійсно надійшло зарахування коштів /арк. справи 130/.
Згідно з додатковою угодою до договору № 138406 про надання споживчого кредиту від 04.12.2021, укладеною між сторонами 06.01.2022, на часткову зміну п. 1.4 договору та додатку 1 до договору сторони погодили, що строку кредиту складає загальну кількість днів користування кредитом (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту 06.02.2022 /арк. справи 12/.
Встановлено, що 29.02.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу №29022024 у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі кредит» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників /арк. справи 19-21/.
Відповідно до реєстру боржників № 1 від 29.02.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 10225 грн, з яких: 5000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5225 грн сума заборгованості за відсотками /арк. справи 23/.
З розрахунку заборгованості за договором № 138406 від 04.12.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 29.02.2024 заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» становить 10225 грн /арк. справи 16-18/.
5. Оцінка суду.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов?язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором №138406 від 04.12.2021 про надання споживчого кредиту, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов?язання внаслідок односторонньої відмови від зобов?язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов?язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов язкові реквізити документа.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.
Також відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов?язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб?єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб?єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв?язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Суд встановив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено договір №138406 про надання споживчого кредиту 04.12.2021 в електронній формі, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Відповідно до умов договору ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кошти в сумі 5000 грн, а останній зобов?язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.
04.12.2021 кредитні кошти були перераховані відповідачу. Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Селфі Кредит» суд вважає доведеним.
У підписаному відповідачем договорі №138406 про надання споживчого кредиту від 04.12.2025 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України створює презумпцію правомірності правочину, у зв?язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов?язковим для виконання сторонами, а зобов?язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідач свої зобов?язання за договором не виконав, оскільки не повернув ні первинному кредитору, ні позивачу кредитні кошти, проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість договором №138406 від 04.12.2021, яка становить 10225 грн та складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 5225 грн.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим
Кодексом.
Метою доказування є з?ясування дійсних обставин справи, обов?язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення с одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, власного контррозрахунку не надав. Доказів про належне виконання умов кредитного договору
не надав.
6. Доводи сторони відповідача, покладені в основу заперечень проти задоволення позову, суд відхиляє з таких мотивів.
6.1 Щодо недоведеності факту укладення договорів та факту отримання відповідачем коштів.
Верховним Судом у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19, наголошено, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як свідчать надані позивачем друковані примірники спірних договорів, Договір №138406 від 04.12.2021 був підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором В512. Вказана інформація викладена у реквізитах вищезазначеного договору, які міститься в матеріалах справи.
У постанові Верховного Суду від 10.3.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) за позовом про стягнення коштів зазначено, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Тобто, посилання Відповідача на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано суду доказів отримання ним кредитних коштів від Первісних кредиторів є помилковим та безпідставним, оскільки факт їх надання підтверджуються, власне, наявними у матеріалах справи вищезазначеними договорами, які є дійсними в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів. При цьому вимог щодо визнання зазначених правочинів недійсними чи встановлення факту їх неукладеності до суду заявлено не було. Зазначені правочини підтверджують факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в позику чи кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.
Оскільки предметом судового розгляду у справі є спір про стягнення із Відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за відповідними договорами, а договори факторингу Відповідачем не оспорювалися, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).
Доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, наведених вище міркувань не спростовують.
6.2 Щодо недоведеності факту переходу права вимоги за спірними договорами до позивача.
Договором факторингу № 29022024 від 29.02.2024, укладеним між ТОВ «Селфі кредит» та позивачем передбачено, що право вимоги від первісного кредитора до фактора переходить з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників.
При цьому позивачем надано копії таких актів приймання-передачі, а також витягів з реєстру боржників щодо позивача.
Законом не передбачено обов'язку фактора, як нового кредитора, на підтвердження своїх прав надавати суду чи боржнику весь реєстр боржників.
Відтак, відповідні доводи представника відповідача також не можуть бути взяті до уваги.
6.3 Щодо пропущення позовної давності.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).
Початок позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч. 2 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Оскільки заборгованість нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
У відповідача виникла заборгованість за спірним договором у грудні 2021 року
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався Постановами Кабінету Міністрів України та діяв по 30.06.2023.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, починаючи з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» тобто саме з 02 квітня 2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період карантину, і строки, які до цієї дати не сплинули, вважаються продовженими.
Крім того, Законом України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Прикінцеві і перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19, який станом на час подання позову передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.
З 30.01.2024 року діє нова редакція цього пункту, відповідно до якої період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відтак, відповідні доводи представника відповідача також не можуть бути враховані.
Крім того, посиланням на сплив позовної давності представник відповідача непрямо визнав обґрунтованість позовних вимог по їх суті.
За правилами ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини є джерелами права для судів України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 3028 грн сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, відповідно до 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 137, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від №138406 від 04.12.2021, в розмірі 10225 грн, судовий збір в розмірі 3028 грн, а всього 13253 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят три) грн.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: Т. В. Василюк