Справа № 304/1123/25 Провадження № 1-кс/304/502/2025
04 листопада 2025 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12025071130000105 від 13 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна,
прокурор звернувся до слідчого судді з даним клопотанням та просить накласти арешт на вилучені під час огляду місця події 13 травня 2025 року автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2108», р/н НОМЕР_1 , який відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , мешканцю АДРЕСА_1 ; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ліве дзеркало заднього виду, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Клопотання мотивує тим, що Перечинським відділом Ужгородської окружної прокуратури відповідно до вимог КПК України здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення слідчим відділом відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, під час якого встановлено, що 13 травня 2025 року водій транспортного засобу марки «ВАЗ 2108», р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись вулицею Центральною у селі Порошково біля будинку № 147, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебігав дорогу у невстановленому місці, у результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої ноги.
Того ж дня відомості за даним фактом були внесені до ЄРДР за № 12025071130000105 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України.
Прокурор вказує, що після огляду місця ДТП вказаний транспортний засіб вилучено та поміщено на майданчик тимчасового тримання відділення поліції № 1 Ужгородського РУ ГУ НП в Закарпатській області, а свідоцтво про реєстрацію та ліве дзеркало заднього виду здано до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції.
За постановою слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 13 травня 2025 року вилучений транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію такого та ліве дзеркало заднього виду визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Відтак прокурор вважає за необхідне накласти арешт на вказане майно, оскільки таке є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а також задля проведення слідчих дій і судових експертиз, виявлення причин та умов, що сприяли дорожньо-транспортній пригоді, а тому посилаючись на положення ч. 1, 3 ст. 170 КПК України, просить клопотання задовольнити.
Ініціатор клопотання у судове засідання не з'явився, одночасно з клопотанням подав заяву про розгляд такого за його відсутності, клопотання підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Власник/користувач майна у судове засідання також не з'явилися, про місце, дату та час розгляду клопотання повідомлялися у встановленому законом порядку.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.
Слідчий суддя, вивчивши надані ініціатором клопотання матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, прийшов до такого висновку.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 цього Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З матеріалів клопотання видно, що 13 травня 2025 року водій транспортного засобу марки «ВАЗ 21083», р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись вулицею Центральною у селі Порошково біля будинку № 147 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебігав дорогу у невстановленому місці, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої ноги.
Того ж дня за вказаним фактом було розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12025071130000105 від 13 травня 2025 року.
Окрім цього як видно з матеріалів клопотання, за протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13 травня 2025 року було вилучено автомобіль марки «ВАЗ», р/н НОМЕР_1 , а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та дзеркало заднього виду.
Постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_8 про визнання речовим доказом від 13 травня 2025 року, зокрема транспортний засіб марки «ВАЗ» моделі «2108», р/н НОМЕР_1 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ліве дзеркало заднього виду, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025071130000105.
Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України видно, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Прокурором доведено, що вилучений транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та дзеркало заднього виду, має значення речового доказу у кримінальному проваджені № 12025071130000105 та відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Поряд з цим слідчий суддя додатково враховує, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
З огляду на викладене слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_4 та користувача ОСОБА_7 , оскільки це сприятиме досягненню дієвості цього кримінального провадження, таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а тому таке підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», зокрема ухвали про арешт майна у кримінальних провадженнях оприлюднюються в електронній формі не раніше дня їх звернення до виконання.
Керуючись ст. 36, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя
клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12025071130000105 від 13 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб марки «ВАЗ 21083», р/н НОМЕР_1 , синього кольору, власником якого згідно із Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_1 ; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ліве дзеркало заднього виду, шляхом заборони користуватися та розпоряджатися вказаним майном.
Виконання зазначеної ухвали покласти на прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Згідно із ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя:ОСОБА_1