06 листопада 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2697/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд.33, код ЄДРПОУ 00034074)
до відповідачів:
1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 )
3) товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» (58002, м.Чернівці, площа Соборна 9, код ЄДРПОУ 33707168)
4) приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Гандабури Галини Петрівни (58008, м.Чернівці, вул. М. Заньковецької, 17/13)
про визнання недійсним договору та стягнення коштів сумі 200000,00 грн
Представники сторін:
від позивача - Скрипніков Д.С. - представник;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився;
від відповідача 3 - не з'явився;
від відповідача 4 - не з'явився.
1. Стислий виклад позовних вимог.
Служба безпеки України звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» та приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Гандабури Галини Петрівни, в якій просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» від 03.04.2024 (код ЄДРПОУ 36929633), згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцю свою частку в розмірі 50% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» , що у грошовому еквіваленті становить 200000,00 грн., що складає 200000,00 часток, з розрахунку 1 частка становить 1 гривню укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 );
- застосувати наслідки нікчемності договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» від 03.04.2024 (код ЄДРПОУ 36929633), а саме: стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави Україна частку в розмірі 50% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» (код ЄДРПОУ 36929633), що у грошовому еквіваленті становить 200000,00 грн., що складає 200000 часток, з розрахунку 1 частка становить 1 гривню, стягнути на користь держави Україна з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти у розмірі 200000,00 грн отримані за результатом реалізації договору від 03.04.2024 щодо купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» (код ЄДРПОУ 36929633).
Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що укладення спірного договору було проведено з метою уникнення обмежень встановлених рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 04.04.2024 №219/2024, яким такі санкції було застосовано, зокрема до громадянина Румунії ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 - громадянин України ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 . Унаслідок укладення вказаного договору було змінено склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Ком».
Позивач стверджує, що обидва відповідача в день укладення спірного правочину усвідомлювали, що до активів позивача ОСОБА_2 застосовано санкцію у виді блокування активів, і тим не менше вчинили спірний правочин. Іншої мети, крім порушення вказаної санкції, відповідачі мати не могли.
Відповідачі 1, 2 та 3 наданим правом на подання відзиву не скористались, жодних пояснень на предмет спору не надали.
Відповідачем 4 подано письмові заперечення, в яких вона вказує на те, що не може бути належним відповідачем по даній справі оскільки жодного відношення до укладеного договору купівлі-продажу не має, у зв'язку з чим, просить виключити її як відповідача по справі.
2. Рух справи.
14.08.2025 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№2697.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача щодо звільнення від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.08.2025 задоволено заяву позивача про усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 25.09.2025.
25.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№3880).
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.09.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 14.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.11.2025.
06.11.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області надійшло клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи (вх.№3772) мотивоване тим, що представник, перевіряючи чи наявні на електронному ресурсі «Судова влада України» відомості щодо прийнятого рішення Північним апеляційним господарським судом у справі №910/10018/24, дізнався що у провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/2697/25 розгляд якої призначений на 06.11.2025 у зв'язку з чим, для можливості ознайомлення йому як представнику ОСОБА_1 з матеріалами справи та належної підготовки до судового засідання, просив відкласти розгляд справи.
На призначений день розгляду справи представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи, вказуючи при цьому на те, що відповідачу 1 достеменно відомо про розгляд даної справи судом, що підтверджується зокрема його особисто підписаними клопотаннями про відкладення розгляду справи, які вже подавались до суду, відповідач 1 жодним чином не був позбавлений можливості завчасно попередити свого представника про наявність даної справи, а також забезпечити його участь у даному судовому засіданні. Також, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомлялись про день та час розгляду справи шляхом надіслання ухвал:
- відповідачам 1 та 4 поштовим зв'язком за відомими адресами місць їх проживання;
- відповідачу 2 поштовим зв'язком за відомою адресою його місця проживання та на електронну адресу, яка зазначена ним в адміністративному позові про визнання протиправним та скасування Указу Президента України;
- відповідачу 3 через систему «Електронний суд», що підтверджується Довідками про доставку електронних листів, які містяться в матеріалах справи.
Проте конверти з ухвалами, які надсилались на адреси відповідачів 1 та 2 повернулись до суду неврученими із відміткою «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується довідками ф.20 відділення поштового зв'язку.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
За таких обставин суд, керуючись статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідачів 1 та 2 про розгляд цієї справи, однак останні не скористались своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.
Дослідивши в судовому засіданні клопотання адвоката відповідача 1 про відкладення розгляду справи, враховуючи заперечення представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у його задоволенні, з огляду на таке.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема першої неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (згідно з рішеннями у справах «Савенкова проти України», № 4469/07 від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Таким чином, зважаючи на п. 5 Рекомендацій від 02.03.2022, передбачена Конституцією України «безперебійність» здійснення правосуддя у разі відкладення та зняття з розгляду справ фактично порушується. Адже відкладення розгляду справи не є її вирішенням по суті.
Суд констатує, що відповідач 1 був належним чином обізнаний про розгляд даної справи. Так, ним особисто подавалось до суду клопотання про відкладення розгляду справи за вх.№3020 від 10.09.2025. Крім того, відповідачем 1 в якості директора ТОВ «ВІП КОМ» подавалось до суду клопотання про відкладення розгляду справи за вх.№3019 від 10.09.2025. Суд звертає увагу, що всі процесуальні документи по даній справі надсилались відповідачу 3 - ТОВ «ВІП КОМ» через систему «Електронний суд», що підтверджується Довідками про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи, що також свідчить про те, що відповідач 1, як керівник товариства, достеменно знав як про хід розгляду справи так і про день та час її розгляду.
У зв'язку із викладеним, суд вважає аргументи адвоката відповідача 1, які викладені ним у клопотання про відкладення, безпідставними та такими, які ніяким чином не спростовують факт обізнаності його довірителя про наявність даної справи.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно поданого адвокатом ордеру на надання правничої допомоги серії ВС №1413351 договір про надання правничої допомоги укладений між адвокатом та відповідачем 1 ще 20.08.2025. Тобто, відповідач 1 жодним чином не був позбавлений можливості залучити даного адвоката до розгляду цієї справи ще з моменту подання ним особисто клопотань про відкладення розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність поважності причин неявки відповідача 1 чи його представника у дане судове засідання.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників відповідачів.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введене в дію Указом Президента України від 03.04.2021 №140/2021 застосовано санкції відповідно до Закону України «Про санкції» до ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , паспорти громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 (YERIMICHUK OLEKSANDR), ІНПП НОМЕР_3 строком на три роки (п. 4 додатку 1 до рішення).
Указом Президента України від 14.04.2021 №161/2021 «Про припинення громадянства України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 » постановлено вважати таким, що втратив громадянство України ОСОБА_2 .
03.04.2024 між учасником Товариства - громадянином України ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_7 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 02 квітня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_8 , на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г.П., 02 квітня 2021 року, зареєстрованої в реєстрі за №240 (надалі Продавець, Відповідач 2) та громадянином України ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_8 , виданий Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області, 17 листопада 2004 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 (надалі - Покупець, Відповідач 1) укладено Договір купівлі- продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» (надалі договір).
У відповідності до пункту 1.1. договору на його умовах Продавець зобов'язується передати Покупцю свою частку у розмірі 50% Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» (надалі відповідач 3), що у грошовому еквіваленті становить 200000,00 гривень, що складає 200000 часток, з розрахунку 1 (одна) частка становить 1 (одну) гривню, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити названу частку.
Пунктами 3.1., 4.1., 4.2. договору визначено, що за відступлення частки Покупець сплачує Продавцю 200000,00 грн. Оплата за даним Договором проводиться до підписання Договору Сторонами. Форма розрахунків: за домовленістю між Сторонами.
Сторони пунктами 2.1., 5.1. договору передбачили, що відступлення частки за цим Договором є чинним і Покупець вважається повноправними учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» з моменту підписання цього Договору. За настання обставин, зазначених в п. 2.1 цього Договору, мають місце наступні юридично значимі наслідки:
- всі права і обов'язки Продавця, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ», у розмірі 50% Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» переходять до Покупця;
- Продавець втрачає усі права та обов'язки стосовно проданої частки, а Покупець набуває відповідних прав та обов'язків.
04.04.2024 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г.П. проведено реєстраційну дію № 1000381070015001752 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», унаслідок якої змінено склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ».
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 04.04.2024 № 219/2024, застосовано санкції відповідно до Закону України «Про санкції» до ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 , до 14.04.2021 - громадянин України ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Румунії, персональний цифровий код (cod numeric personal) 1711231339995, паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_9 .
Наказом Міністерства юстиції України №2315/5 від 02.08.2024 скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 03.07.2024 задоволено частково; визнано вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та анулювати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04.04.2024 № 1000381070015001752 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Галиною Петрівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 33707168).
Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що укладення договору було проведено з метою уникнення обмежень встановлених рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Унаслідок укладення вказаного договору було змінено склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ». Відповідачі 1 та 2 в день укладення спірного правочину усвідомлювали, що до активів ОСОБА_2 застосовано санкцію у виді блокування активів, і тим не менше вчинили спірний правочин. Іншої мети, крім порушення вказаної санкції, відповідачі мати не могли.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України» на СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України» передбачено, що Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов'язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки, у тому числі із забезпечення охорони державної таємниці.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про санкції» пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, КМУ, Національним банком України, СБУ.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про санкції» визначено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Верховний Суд у постанові від 18.12.2024 у справі №824/107/23 виснував зокрема, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. Стаття 352 ЦПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому у разі використання приватноправового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з-під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов'язків відповідного державного органу, покликаного захищати інтереси держави у відповідних відносинах (див.: постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Суд враховує, що пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо відповідача 2 були внесені Раді національної безпеки і оборони України саме Службою безпеки України і саме на неї покладений обов'язок захисту національних інтересів та національної безпеки країни в тому числі й в частині дотримання встановлених Радою національної безпеки і оборони України обмежень у зв'язку з чим, суд приходить висновку, що Служба Безпеки України правомірно та в межах своїх повноважень звернулась із даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 с. 1 Закону України «Про санкції» санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, до іноземців, осіб без громадянства, суден, повітряних суден, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність, а санкції у виді позбавлення державних нагород - проти будь-яких нагороджених осіб, зазначених у частині четвертій статті 3 цього Закону.
Згідно п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону України «Про санкції» видами санкцій згідно з цим Законом в тому числі є блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Частиною 3 ст. 5 Закону України «Про санкції» встановлено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, суден, повітряних суден, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Так, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введене в дію Указом Президента України від 03.04.2021 №140/2021 застосовано санкції відповідно до Закону України «Про санкції» до ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , паспорти громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ( ОСОБА_9 ), ІНПП НОМЕР_3 строком на три роки (п. 4 додатку 1 до рішення).
Одним із видів обмежувальних заходів (санкцій) які були введені є блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Згідно з витягом з Державного реєстру санкцій санкційні дії, які були введені в дію Указом Президента України від 03.04.2021 №140/2021 завершились 03.04.2024.
У відповідності до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Тобто, 03.04.2024, під час дії введених санкції у виді блокування активів, ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ».
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу
У частині 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Судом встановлено, що правочин - Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» від 03.04.2024 вчинений з порушенням ч.1 ст. 203 ЦК України.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Суд звертає увагу, що у договорі купівлі- продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» від 03.04.2024 вказано, що він укладений між учасником Товариства - громадянином України ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_7 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 02 квітня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_8 , на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г.П., 02 квітня 2021 року, зареєстрованої в реєстрі за №240 та громадянином України ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_8 , виданий Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області, 17 листопада 2004 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .
Однак, як вже зазначалось, Указом Президента України від 14.04.2021 №161/2021 «Про припинення громадянства України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 » постановлено вважати таким, що втратив громадянство України ОСОБА_2 .
Тобто, станом на день укладення договору ОСОБА_2 не був громадянином України, був позбавлений відповідного статусу у зв'язку з чим, не володів необхідним обсягом цивільної дієздатності на укладення спірного правочину.
З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені обставини суперечності договору купівлі- продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» від 03.04.2024 Закону України «Про санкції», а також інтересам держави і суспільства, відсутність на момент вчинення у особи необхідного обсягу цивільної дієздатності, спірний договір підлягає визнанню недійсними на підставі частини 1 статті 215, частин 1 та 2 статті 203 ЦК України.
Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Очевидний характер вчинення відповідачами 1 та 2 спірного правочину підтверджується тим, що ОСОБА_2 у справі №9901/137/21 оскаржував Указ Президента України від 03.04.2021 року №140/2021 в частині застосування до нього саме тих санкцій, які були чинні в день вчинення спірного правочину.
ОСОБА_1 до 03.04.2024 (дня вчинення оскаржуваного правочину) був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» з розміром частки у 50%, після укладення правочину його частка вже становила 100 %.
Тобто, відповідач 1 не міг не знати про введені обмеження проти відповідача 2, оскільки той фактично був його рівноправним компаньйоном.
Крім того, рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введене в дію Указом Президента України від 03.04.2021 №140/2021 оприлюднено на офіційному сайті Президента України. Також перелік накладених санкцій на відповідача 2 із визначенням строку такого накладення значиться у Державному реєстрі санкцій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на день укладення спірного правочину, відповідачі 1 та 2 усвідомлювали, що до активів позивача ОСОБА_2 застосовано санкцію у виді блокування активів, і тим не менше вчинили спірний правочин.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави Україна частку в розмірі 50% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» (код ЄДРПОУ 36929633), що у грошовому еквіваленті становить 200000,00 грн., що складає 200000 часток, з розрахунку 1 частка становить 1 гривню та стягнення на користь держави Україна з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти у розмірі 200000,00 грн отримані за результатом реалізації договору від 03.04.2024 щодо купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» (код ЄДРПОУ 36929633) підлягають задоволенню.
Крім того, судом встановлено, що приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Гандабура Галина Петрівна не є стороною спірного правочину, договір купівлі- продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» від 03.04.2024 нотаріально не посвідчувався, а укладений в простій письмовій формі, у зв'язку з чим, суд констатує, що у даній справі приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Гандабура Галина Петрівна є неналежним відповідачем, однак, враховуючи, що жодні позовні вимоги до неї не заявлялись, дана обставина не впливає на результати розгляду справи.
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір підлягає стягненню в рівних частках з відповідачів 1 та 2 на користь позивача.
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір від 03.04.2024 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» (код ЄДРПОУ: 36929633), згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцю свою частку в розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ», що у грошовому еквіваленті становить 200000,00 грн, що складає 200000 часток, з розрахунку 1 частка становить 1 гривню укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 )
3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави Україна частку в розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» (код ЄДРПОУ: 36929633), що у грошовому еквіваленті становить 200000,00 грн, що складає 200000 часток, з розрахунку 1 частка становить 1 гривню.
4. Стягнути на користь держави Україна з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошові кошти у розмірі 200000,00 грн отримані за результатом реалізації договору від 03.04.2024 щодо купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КОМ» (код ЄДРПОУ: 36929633).
5. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074) 2422,40 грн судового збору.
6. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074) 2422,40 грн судового збору.
7. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.