вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2025 р. м. Рівне Справа № 918/804/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І, розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 7 по вул. Тиха м. Рівне "Мій Дім"
про стягнення заборгованості у розмірі 1 592,82 грн
Секретар судового засідання Агаєва Н.Б.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Жигадло І.Б. (в режимі відеоконференції);
Від відповідача: Кошицька С.А.
Суть спору.
До Господарського суду Рівненської області 27.08.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 7 по вул. Тиха м. Рівне "Мій Дім" про стягнення заборгованості у розмірі 8 351,66 грн.
Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за договором № 1984-ОСББ(Л24)-28 постачання природного газу від 30.04.2024.
Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечила вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних та 3% річних через відсутність повного акту звірки за 2024 рік, недотримання позивачем досудового врегулювання спору, недобросовісну поведінку позивача що порушує принципи ст. 13 ЦКУ. Також зазначила, що позовні вимоги є необгрунтованими та неспівмірними з фактичним станом справи, оскільки відповідач не мав можливість перевірити розрахунки через відсутність повного акту звірки.
У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що у зв'язку з порушенням умов договору відповідачем позивачем правомірно нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Також зазначила про відсутність встановленого законом обов'язкового досудового порядку врегулювання спору у даній категорії справи. Зауважила, що споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача просить врахувати сплату основного боргу, що свідчить про добросовісність відповідача та відсутність підстав для застосування фінансових санкцій.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 28.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 24.09.2025.
Ухвалою суду від 24.09.2025 розгляд справи відкладено на 15.10.2025.
14.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про виправлення технічної описки у позовній заяві, у якій просить вважати вірним суму оплати відповідачем у розмірі 24 367,04 грн, суму основного боргу у розмірі 5 325,25 грн, загальну суму позовних вимог - 6 918,07 грн.
Ухвалою суду від 15.10.2025 розгляд справи відкладено на 27.10.2025.
Ухвалою суду від 27.10.2025 розгляд справи відкладено на 30.10.2025.
30.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли пояснення, у яких просить вважати правильними суми позовних вимог, викладені в наданих розрахунках.
30.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з недотримання позивачем досудового врегулювання спору. Вказане клопотання містить відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 30.10.2025 розгляд справи відкладено на 06.11.2025.
03.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
06.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
10.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли пояснення по справі.
10.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 11.11.2025 провадження у справі № 918/804/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 7 по вул. Тиха м. Рівне "Мій Дім" про стягнення заборгованості в частині стягнення основного боргу в розмірі 5325,25 грн закрито.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Пунктом 6 частини 3 статті 162 ГПК України встановлено, що позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 зазначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно - правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано досудового порядку вирішення спору є необґрунтованим, оскільки кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відповідно до ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Суд зазначає, що недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно - правовими актами чи договором, не позбавляє суб'єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки законом не встановлено обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору у даній категорії справи, а посилання представника відповідача на ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 13 ЦКУ є безпідставними.
В судовому засіданні 11.11.2025 представник позивача підтримала позовні вимоги з урахуванням сплати відповідачем суми основного боргу та просила їх задоволити.
Представник відповідача заперечила щодо задоволення вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
30.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - постачальник/позивач) та Об'єднанням співвласників бкагатоквартирного будинку № 7 по вул. Тиха м. Рівне "Мій дім" (далі - споживач/відповідач) укладено договір № 1984-ОСББ(Л24)-28 постачання природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 п. 4 Положення (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з травня 2024 року по 31 серпня 2024 року (включно), в кількості 6,00000 тис. куб. метрів:
- Обсяг І (фіксований) тис. куб. м: травень 2024 - 2,00000; червень 2024 - 1,50000; липень 2024 - 1,50000; серпень 2024 - 1,00000;
- Обсяг ІІ тис. куб. м: травень 2024 - 0,00000; червень 2024 - 0,00000; липень 2024 - 0,00000; серпень 2024 - 0,00000;
- Обсяг ІІІ (фіксований) тис. куб. м: травень 2024 - 0,00000; червень 2024 - 0,00000; липень 2024 - 0,00000; серпень 2024 - 0,00000;
- Загальний обсяг тис .куб. м: 6,00000.
Відповідно до п.2.2.1 договору Обсяг І (фіксований) природного газу використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг III (фіксований) природного газу використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, закладам охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб. Обсяг II природного газу використовується споживачем для потреб, відмінних від тих, що покриваються за рахунок обсягів І (фіксований) та III (фіксований).
Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ. Приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.1. та п. 3.5. договору).
Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1. договору ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн.
Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п.4.3 договору).
Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги газу в наступному порядку: 70 % вартості фактично переданого відповідно до акта приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання - передачі природний газ здійснюється споживачем до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 31 серпня 2024 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1. договору).
Договір підписано 30.04.2024 електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін та скріплено електронними печатками сторін в онлайн - сервісі електронного документообігу Вчасно - https://vchasno.ua/.
На виконання договору позивачем відповідачу природний газ на загальну суму 29692,29 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу: від 31.05.2024 за травень 2024 року в обсязі 1,05867 тис. куб. м на суму 8028,84 грн; від 30.06.2024 за червень 2024 року в обсязі 1,03459 тис. куб. м на суму 7846,21 грн; від 31.07.2024 за липень 2024 року в обсязі 0,93071 тис. куб. м на суму 7058,40 грн; від 31.08.2024 за серпень 2024 року в обсязі 0,89121 тис. куб. м на суму 6758,84 грн.
Проте, відповідачем було частково сплачено за поставлений природний газ у розмірі 24367,04 грн, що підтверджується реєстром документів за період з 30.04.2024 по 06.08.2025 та заявою від 05.06.2024 вих. №05/06/24.
Станом на день звернення до суду з позовом сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складала 5325,25 грн.
Враховуючи, що відповідач припустився прострочення оплати за поставлений природний газ відповідно до договору, позивач відповідно до п. 7.2. договору та ст. 625 ЦК України просить суд стягнути 796,22 грн пені, 135,14 грн 3% річних та 661,46 грн інфляційних втрат.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис; засвідчення чинності відкритого ключа - процедура формування сертифіката відкритого ключа; засіб електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний пристрій чи програмне забезпечення, що використовуються для створення електронного підпису чи печатки; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Частиною четвертою статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" передбачено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Згідно із статтею 5 зазначеного Закону електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За змістом статтей 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або печатки завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії даного договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, але не виключно, системи обміну електронними документами "M.E.Doc" (п.13.6 договору).
Перелік документів, які сторони можуть укладати в електронній формі в тому числі, але не виключно: а) цей договір, додаткові угоди, що укладаються в період дії договору і передбачають внесення будь-яких змін до його умов, додатки до договору/додаткових угод; б) акти приймання - передачі природного газу; в) листи, повідомлення, заяви та іншу документи, які мають або можуть подаватися сторонами з метою виконання цього договору (п. 13.6.1 договору).
Документи, що укладаються на виконання цього договору в електронній формі мають бути підписані сторонами протягом строку, встановленому в договорі або попередньо обумовленого сторонами у самому електронному документі. Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту, зазначеного в конкретному електронному документі, іншому документі, на виконання якого він підписується, або в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 13.6.3 договору).
Сторони домовилися, що електронні документи, якщо вони підписані з використанням КЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві ( п. 13.6.6 договору).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначає Закон України "Про ринок природного газу" (далі - ЗУ "Про ринок природного газу").
Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 2 та ч. 3 ст. 12 ЗУ "Про ринок природного газу").
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складала 5325,25 грн.
За період розгляду справи відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 5325,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1885 від 05.11.2025.
Ухвалою суду від 11.11.2025 провадження у справі № 918/804/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 7 по вул. Тиха м. Рівне "Мій Дім" про стягнення заборгованості в частині стягнення основного боргу в розмірі 5325,25 грн закрито.
Відтак, станом на момент прийняття рішення у відповідача відсутня заборгованість зі сплати основного боргу.
За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами п. 7.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання, позивачем нарахована 796,22 грн пені, 135,14 грн 3% річних та 661,46 грн інфляційних втрат.
Судом перевірено наданий розрахунок пені, 3% річних та визнано його арифметично правильним.
Також судом здійснено перевірку нарахованих інфляційних втрат та встановлено, що до стягнення підлягає 521,15 грн інфляційних втрати, при заявлених - 661, 46 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки суду.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, відсутність належних та допустимих доказів, які би їх спростовували, беручи до уваги законодавчі норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 7 по вул. Тиха м. Рівне "Мій Дім" (33028, м. Рівне, вул. Тиха, 7, код ЄДРПОУ 36008126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) 796 (сімсот дев'яносто шість) грн 22 коп пені, 135 (сто тридцять п'ять) грн 14 коп 3% річних та 521 (п'ятсот двадцять одну) грн 15 коп інфляційних втрат та 508 (п'ятсот вісім) грн 60 коп судового збору.
3. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 140,31 грн інфляційних втрат - відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Повне рішення складено та підписано 11 листопада 2025 року.
Суддя А.І.Мовчун