про розгляд вимог кредитора
10 листопада 2025 року Справа № 915/1083/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі судового засідання Шараєвій М.В.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні
заяву: Координаційно-моніторингової митниці (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-г, ЄДРПОУ 43958390) з грошовими вимогами до боржника у справі про неплатоспроможність
боржника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Захар'єва Яна Василівна (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №356 від 28.02.2013., адреса офісу: 54004, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, м. Миколаїв, просп. Миру, 34, /1, оф. 302/1)
Представники учасників справи в судове засідання не з'явилися
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 відкрито провадження у справі №915/1083/25 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), цією ж ухвалою, зокрема, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Захар'єву Яну Василівну.
На офіційному вебпорталі судової влади України 23.09.2025 оприлюднено оголошення №77230 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
23.10.2025 до Господарського суду Миколаївської області від Координаційно-моніторингової митниці надійшла заява з грошовими вимогами до боржника №10/10/2449 від 22.10.2025 (вх. №14925/25), у якій заявник просить суд визнати його грошові вимоги до боржника в сумі 287583344,68 грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою суду від 27.10.2025 прийнято до розгляду заяву Координаційно-моніторингової митниці про визнання грошових вимог до боржника; призначено розгляд заяви в попередньому засіданні на 03.11.2025 о 14:00.
27.10.2025 від керуючого реструктуризації до суду надійшов звіт про надіслані кредиторам боржника повідомлення (відомості) про результати розгляду грошових вимог керуючим реструктуризацією, сформований в системі "Електронний суд" 25.10.2025 (вх. №15015/25). До вказаного звіту додано повідомлення про результати розгляду грошових вимог Державної митної служби в особі Південної митниці №02-01/1358 від 23.10.2025, в якому арбітражний керуючий визнає грошові вимоги кредитора у повному обсязі. Також до вказаного звіту додано результати розгляду вимог кредиторів боржником від 23.10.2025, адресовані керуючому реструктуризацією, в яких боржник визнає грошові вимоги Координаційно-моніторингової митниці у повному обсязі в сумі 287583344,68 грн.
Однак попереднє судове засідання 03.11.2025 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, а саме з 14:18 до 15:31, у Миколаївській області тривала повітряна тривога, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою суду від 03.11.2025 призначено попереднє засідання на 10.11.2025 о 14:00.
До суду від Координаційно-моніторингової митниці надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 04.11.2025 (вх. № 15525/25 від 05.11.2025), про участь її представника у судовому засіданні, призначеному на 10 листопада 2025 року о 14 год. 00 хв., та у всіх наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 07.11.2025 задоволено вказану заяву кредитора та постановлено проводити судове засідання у справі №915/1083/25, призначене на 10 листопада 2025 року о 14 год. 00 хв., та всі наступні судові засідання, за участю представника Координаційно-моніторингової митниці в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) (доступ до системи за посиланням: vkz.court.gov.ua).
07.11.2025 від керуючого реструктуризації до суду надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 07.11.2025 (вх. №15711/25), в якій арбітражний керуючий підтримує в повному обсязі подані нею звіти і відзиви та просить провести судове засідання, призначене на 10.11.2025 о 14:00, за її відсутності.
10.11.2025 від боржника до суду надійшла заява від 07.11.2025 (вх. №15743/25), в якій просить провести судове засідання, призначене на 10.11.2025 о 14:00, за його відсутності.
У судове засідання 10.11.2025 представники учасників справи не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Водночас, явка учасників справи в судове засідання обов'язковою судом не визнавалась, а тому враховуючи положення ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та подані заяви боржника та керуючого реструктуризацією про проведення судового засідання без їх участі, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до змісту статті 233 ГПК України, 10.11.2025 за результатами розгляду заяви про визнання грошових вимог, судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали суду без її проголошення.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання (борг) згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 КУзПБ - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Частиною 1 статті 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Частиною 4 статті 133 КУзПБ передбачено, що вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Частинами 1, 2 статті 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження за якими: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18); - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16). Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 в сумі 287583344,68 грн перед Координаційно-моніторинговою митницею підтверджується доказами, доданими до заяви про визнання грошових вимог, а саме:
- постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2024 у справі №761/23148/24, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.06.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 , станом на дату переміщення товарів через митний кордон - керівника ТОВ "АГРОСТАЙЛ-Н", визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та піддано його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, у розмірі 3840051,00 грн, без конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил;
- постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.10.2024 у справі №761/19920/24, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 07.05.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 відсотків вартості товарів, які переміщені через митний кордон України на підставі документів, що містять неправдиві відомості, що становить 1352859 грн, а також стягнуто вартість товару у розмірі 2705718 грн;
- постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.10.2024 у справі №761/23159/24, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та піддано його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, у розмірі 213260018,38 грн, без конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил;
- інформаціями про виконавчі провадження в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП): НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.
Боржник та керуючий реструктуризацією визнали грошові вимоги кредитора у повному обсязі.
Приймаючи до уваги те, що грошові вимоги Координаційно-моніторингової митниці до ОСОБА_1 виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (тобто, до 22.09.2025), є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, суд визнає кредиторські вимоги в сумі 287583344,68 грн, з якої: 2705718,00 грн із задоволенням у другу чергу та 284877626,68 грн із задоволенням у третю чергу.
При цьому, судом зазначається, що включенню до реєстру вимог кредиторів як позачергові також підлягають 4844,80 грн судового збору, сплачені при поданні заяви з грошовими вимогами до боржника.
Керуючись ст. 1, 45, 113, 122, ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Визнати грошові вимоги Координаційно-моніторингової митниці до ОСОБА_1 в сумі 287583344,68 грн, з якої: 2705718,00 грн із задоволенням у другу чергу та 284877626,68 грн із задоволенням у третю чергу, а також 4844,80 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника із задоволенням, як позачергові.
2. Копію ухвали надіслати: боржнику, кредитору та керуючому реструктуризацією.
Ухвала набирає законної сили 10.11.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 11.11.2025.
Суддя В.С. Адаховська