вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2025 р. м. Київ Справа №911/1445/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Групп» (04071, місто Київ, вул. Щекавицька, будинок 51, код: 42565186)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Про-груп» (08131, Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Свободи, будинок 1С, офіс 417, код: 41417924)
про стягнення 370432,22 грн
Суддя Третьякова О.О.
Без виклику (повідомлення) сторін
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглянута у спрощеному позовному провадженні справа №911/1445/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Групп» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Про-груп» (відповідач) про стягнення 370432,22 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.07.2025 у справі №911/1445/25, надалі - рішення у справі №911/1445/25, позовні вимоги про стягнення 370432,22 грн задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 252590,00 грн основного боргу, 23361,64 грн 3% річних, 64399,59 грн інфляційних втрат та 5105,27 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
07.08.2025 до Господарського суду Київської області від позивача поштовим зв'язком надійшла заява від 04.08.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1445/25, надалі - заява про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою позивач просив суд стягнути з відповідача 40000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у справі. Згідно з відміткою на поштовому конверті вказана заява про ухвалення додаткового рішення була здана позивачем на пошту 04.08.2025. До вказаної заяви позивачем додані докази надсилання її копії з додатками відповідачу описом вкладення у цінний лист.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2025 заява позивача про ухвалення додаткового рішення прийнята судом до розгляду, запропоновано відповідачу у 10-денний строк надати суду письмові пояснення чи заперечення з приводу вказаної заяви позивача. Ухвала суду від 26.08.2025 доставлена сторонам в електронні кабінети ЄСІТС 27.08.2025.
Відповідач своїм правом на подання суду письмових пояснень чи заперечень з приводу заяви позивача про ухвалення додаткового рішення не скористався.
Як випливає із частини 3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без проведення судового засідання.
Оскільки обидві сторони були повідомлені судом про розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, а позов у справі №911/1445/25 був розглянутий за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то суд дійшов висновку про можливість розгляду вказаної заяви позивача про ухвалення додаткового рішення за наявними матеріалами без виклику сторін.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що вказана заява позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною 1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У позовній заяві у цій справі №911/1445/25 позивач зазначав, що на момент подання ним позову акт приймання-передачі наданих адвокатським об'єднанням послуг не оформлений та належні докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані у строк, передбачений частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (стор. 10 позовної заяви). Також позивач у позовній заяві зазначив, що орієнтовний розрахунок судових витрат позивача у даній справі у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції становить 40000,00 грн.
04.08.2025 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) позивач звернувся до Господарського суду Київської області із заявою від 04.08.2025 про ухвалення додаткового рішення, до якої додав відповідні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу. Із доданого до заяви позивача акта приймання-передачі наданих адвокатським об'єднанням послуг від 01.08.2025 на загальну суму 40000,00 грн, випливає, що вказаний акт приймання-передачі послуг був оформлений адвокатським об'єднанням та позивачем по факту завершення представництва інтересів клієнта-позивача в суді першої інстанції за наслідками розгляду справи №911/1445/25, тобто вже після ухвалення рішення суду від 31.07.2025 у цій справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач вчасно та правомірно звернувся до господарського суду в порядку частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Надаючи оцінку доводам та доказам позивача щодо розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст.126 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, згідно з частиною 5 ст.129 цього Кодексу під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").
Представництво інтересів позивача у справі №911/1445/25 здійснювала адвокат адвокатського об'єднання «Унілекс» Дядюра Н.О. (копія ордеру в матеріалах справи). На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано в якості доказів також:
- копію договору про надання правничої допомоги від 10.04.2025 №10/04-25/1, укладеного позивачем в якості клієнта із адвокатським бюро «Унілекс» разом із додатковою угодою №1, відповідно до якої вартість послуг з надання правничої допомоги становить 40000,00 грн;
- копію акта приймання-передачі наданих адвокатом послуг від 01.08.2025 на загальну суму 40000,00 грн із описом наданих послуг, відповідно до якого позиція №1 опису - вивчення документів та консультації клієнта (вартість - 10000,00 грн); позиція №2 - підготовка та подача позовної заяви (вартість - 20000,00 грн); позиція №3 - підготовка та подача відповіді на відзив (вартість - 10000,00 грн).
Суд при цьому відмічає, що спір у справі №911/1445/25 з ціною позову 370432,22 грн про стягнення документально підтвердженої дебіторської заборгованості за поставлений товар є справою незначної складності.
Також суд враховує, що заявлені позивачем витрати у позиції №1 опису наданих послуг (вивчення документів та консультації клієнта, вартість послуг - 10000,00 грн) не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки само по собі вивчення документів та консультації не відносяться до представництва та захисту прав клієнта (позивача) у суді та частково можуть охоплюватись (є складовою) позиції №2 опису (підготовка та подача позовної заяви, вартість послуг - 20000,00 грн).
Також, заявлені позивачем витрати у позиції №3 опису наданих послуг (підготовка та подача відповіді на відзив, вартість - 10000,00 грн) не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, беручи до уваги, що надані позивачем пояснення у відповіді на відзив та додаткові докази були відхилені судом в рішенні від 31.07.2025 у цій справі №911/1445/25 та/або не мали вирішального значення при розгляді справи та її частковому вирішенні на користь позивача.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що із заявлених позивачем в описі позицій №1, №2 та №3 витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 40000,00 грн для цілей їх розподілу та відшкодування за рахунок протилежної сторони підлягають врахуванню лише витрати у позиції №2 опису в загальній сумі 20000,00 грн (підготовка та подача позовної заяви).
При цьому суд також враховує, що позовні вимоги у цій справі були задоволені частково, отже вказані витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн покладаються на відповідача відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 18375,90 грн (20000 х (252590+23361,64+64399,59) : 370432,22= 18375,90).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з відповідача документально підтверджених та обґрунтованих витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 18375,90 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 11, 13-16, 73-80, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву від 04.08.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Групп» про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Про-груп» (08131, Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Свободи, буд. 1С, офіс 417, код ЄДРПОУ 41417924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Групп» (04071, місто Київ, вул. Щекавицька, буд. 51, код ЄДРПОУ 42565186) 18375 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят п'ять) грн 90 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 11.11.2025.
Суддя О.О. Третьякова