номер провадження справи 24/110/25
20.10.2025 Справа № 908/2175/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Коваль А.К., розглянувши матеріали справи № 908/2175/25
за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (код ЄДРПОУ/Умовний код: 0290997323, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5, 69035) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:
позивач: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ: 04053915)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Хортус Фарм» (69032, м. Запоріжжя, вул. Виборзька, будинок 10Б, код ЄДРПОУ 40551898)
про стягнення 369712,72 грн
за участю представників:
прокурор: Сташенко В.Є., посвідчення № 075793 від 01.03.2023
від позивача: Савченко І.Г., посвідчення № 1600 від 20.05.2024
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області звернувся Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позивач: Запорізька міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хортус Фарм» про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради кошти у розмірі 369712,72 грн, з яких: 198440,00 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі, 145078,64 грн - інфляційні нарахування, 26194,08 грн - 3% річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 16.05.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2175/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 1212 Цивільного кодексу України та мотивовано тим, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 10.06.2019 зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт серії ЗП № 061191611131 на об'єкт: «будівництво виробничої бази з адміністративно-побутовим корпусом з лабораторними приміщеннями по вул. Виборзька, 10 а в м. Запоріжжя». Будівництво здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:015:0055 площею 0,9713 га, з цільовим призначенням 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Замовником об'єкта будівництва визначено ТОВ «Хортус Фарм». Вказаний об'єкт будівництва побудований та ведений в експлуатацію. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 05.01.2021 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта серії № ЗП101210104660. Разом з тим, у повідомленні про початок будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об'єкта відсутні відомості щодо договору про пайову участь замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури по вказаному об'єкту будівництва. При цьому, відповідно до інформації Запорізької міської ради від 18.04.2025 № 06069/03.3-20/05 замовник будівництва ТОВ «Хортус Фарм» від сплати пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури по вищевказаному об'єкту будівництва не звільнявся. Звернень до міської ради від ТОВ «Хортус Фарм» про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта не надходило, у зв'язку з чим договір пайової участі не укладався, від замовника будівництва кошти пайової участі до бюджету Запорізької міської територіальної громади не надходили. Розмір коштів пайової участі складає 198440,00 грн. За порушення грошового зобов'язання відповідачу нараховано 26194,08 грн 3% річних за період з06.01.2021 по 31.05.2025 та 145078,64 грн інфляції за період січень 2021 року - травень 2025 року.
Ухвалою суду від 22.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2175/25 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/110/25. Судове засідання призначено на 25.08.2025.
13.05.2025 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується із заявленими вимогами прокурора та просить відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач стверджує, що він не сплачував пайовий внесок у розвиток інфраструктури міста, відповідно до пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-ІХ, яким скасовано обов'язок укладати договори на оплату пайового внеску у розвиток інфраструктури міста. Крім того, відповідно до п. 6 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням при у строк, передбачений для її реєстрації. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації не була повернута заявнику (відповідачу). У зв'язку з чим, договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури за будівництво між позивач та відповідачем не укладався. Підстави сплати коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту - відсутні і як наслідок позивачем необґрунтовано нараховані інфляційні втрати та 3% річних.
20.08.2025 прокуратурою подана суду відповідь на відзив , в якій вважає доводи відповідача необґрунтованими та такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від відкладено розгляд справи на 15.09.2025.
В судових засіданнях оголошувалася протокольна перерва до 09.10.2025 та до 20.10.2025.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 20.10.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Прокурор, позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не прибув, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.
В засіданні 20.10.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача, відповідача, суд
Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 10.06.2019 зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт серії ЗП № 061191611131 на об'єкт: «будівництво виробничої бази з адміністративно-побутовим корпусом з лабораторними приміщеннями по вул. Виборзька, 10 а в м. Запоріжжя».
Вид будівництва - нове будівництво.
Код об'єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000-1220.5. адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств (клас - будівлі офісні).
Клас наслідків - з незначними наслідками (СС1).
Будівництво здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:015:0055 площею 0,9713 га, з цільовим призначенням 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Замовником об'єкта будівництва визначено ТОВ «Хортус Фарм».
Вказаний об'єкт будівництва побудований та ведений в експлуатацію.
Відповідно до п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно - будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 05.01.2021 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта серії № ЗП101210104660, відповідно до якої: найменування об'єкта згідно з проектом: «Будівництво виробничої бази з адміністративно-побутовим корпусом з лабораторними приміщеннями по вул. Виборзька, 10а в м. Запоріжжя»; місце розташування об'єкта: Запорізька обл., Запорізький район, Запорізька територіальна громада, м. Запоріжжя, вул. Автоклубна, буд. 10а; кошторисна вартість будівництва - 4961 тис. грн; терміни будівництва: дата початку - 10.06.2019, дата завершення - 22.12.2020.
Разом з тим, у повідомленні про початок будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об'єкта відсутні відомості щодо договору про пайову участь замовника у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури по вказаному об'єкту будівництва.
При цьому, відповідно до інформації Запорізької міської ради від 18.04.2025 № 06069/03.3-20/05 замовник будівництва ТОВ «Хортус Фарм» від сплати пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури по вищевказаному об'єкту будівництва не звільнявся.
Звернень до міської ради від ТОВ «Хортус Фарм» про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта «будівництво виробничої бази з адміністративно побутовим корпусом з лабораторними приміщеннями по вул. Виборзька, 10а в м. Запоріжжя» не надходило, у зв'язку з чим договір пайової участі не укладався, від замовника будівництва кошти пайової участі до бюджету Запорізької міської територіальної громади не надходили.
Прокурор зазначає, що розмір коштів пайової участі, які зобов'язано сплатити ТОВ «Хортус Фарм» за участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Запорізької міської територіальної громади, у зв'язку з будівництвом виробничої бази з адміністративно побутовим корпусом з лабораторними приміщеннями по вул. Виборзька, 10а в м. Запоріжжя, складає 198 440 грн (4 961 000 грн * 4 %).
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Відповідно до приписів зазначених нормативних актів законодавець наділяє прокурора повноваженнями по представництву інтересів держави лише за умови їх порушення або загрози порушення ти виключно у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інших суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, 2) у разі відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенція яких належить захист інтересів держави у відповідній сфері; 3) у випадку відсутності в органу повноважень щодо звернення за захистом інтересів до суду.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у зв'язку з порушенням вимог інвестиційного законодавства відповідачем, який ухилився від сплати коштів пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя до місцевого бюджету.
Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України, місцеві бюджети входять до структури бюджетної системи України.
За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 71 БК України, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.
Згідно з п.п. 5 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132 кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, несплата замовником будівництва ТОВ «Хортус Фарм» коштів пайової участі завдає, шкоди місцевому бюджету та порушує принципи справедливого розподілу ресурсів та економічної відповідальності забудовників перед територіальною, громадою міста Запоріжжя.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до положень ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування,
Згідно зі ст. 145 Конституції України права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у випадку, якщо замовниками будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132 обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) належним та ефективним способом захисту є звернення органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів - пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України (постанови Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21, від 29.07.2022 у справі № 910/9548/21.
Таким чином, уповноваженим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено здійснювати захист інтересів Запорізької територіальної громади у спірних правовідносинах є Запорізька міська рада.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
Запорізькою обласною прокуратурою на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено Запорізькій міській раді запит від 03.03.2025 № 15/2-4460-25, у якому витребувано інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з відповідача несплачених коштів пайової участі за будівництво житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 9 (№ 1) та запропоновано самостійно відреагувати на виявлені порушення.
Запорізька міська рада у листі від 18.04.2024 № 06069/03.3-20/03 повідомила, що департаментом правового забезпечення не вживалися заходи претензійно-позовного характеру про стягнення з ТОВ «Хортус Фарм» коштів пайової участі до бюджету Запорізької територіальної громади.
Таким чином, Запорізькою міською радою належних заходів щодо захисту інтересів територіальної громади з метою стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі до місцевого бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 колегія суддів дійшла висновку, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на викладене, з метою не допущення залишення інтересів держави незахищеними, заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позивач: Запорізька міська рада до ТОВ «Хортус Фарм» про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради в дохід бюджету Запорізької міської територіальної громади грошові кошти у розмірі 369712,72 грн, з яких: 198440,00 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі, 145078,64 грн - інфляційні нарахування, 26194,08 грн - 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до ст. 40 Закону № 3038 замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Разом з тим, пунктом 13 розділу І Закону № 132 виключено статтю 40 Закону № 3038. У вказаній частині Закон № 132-ІХ набрав чинності з 01.01.2020.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038 обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Водночас, у пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132 встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:
- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування (підпункт 1 частини 2);
- замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва (підпункт 3 частини 2);
- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (підпункт 4 частини 2);
- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (підпункт 6 частини 2).
Таким чином, замовники будівництва у 2020 році не звільнялися від пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, проте її розміри та порядок сплати було змінено.
Верховний Суд у постанові від 29.07.2022 у справі № 910/9548/21 виснував, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132 порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовником та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132 визначено обов'язок (за винятком передбачених п. п. 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
3 огляду на викладене, обов'язок замовника будівництва з приводу звернення до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
1) для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
2) для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Таким чином, замовник, будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
При цьому, обов'язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об'єкта в експлуатацію (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 909/1402/19 та від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23).
Висновки Верховного Суду щодо сплати пайової участі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав.
Оскільки ТОВ «Хортус Фарм» договір про пайову участь з Запорізькою міською радою не укладало, а будівництво об'єкта розпочато у 10.06.2019, у замовника виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020 звернутися до Запорізької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Однак, усупереч зазначеним вимогам законодавства, відповідач протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва до Запорізької міської ради не звернувся та до ведення об'єкта будівництва в експлуатацію (до 05.01.2021) кошти пайової участі до місцевого бюджету не сплатив.
У зв'язку із несплатою забудовником коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на їх отримання є порушеними, і в останнього виникає право вимагати їх стягнення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 прийшла до висновку, що у зв'язку з порушенням замовником будівництва зобов'язання про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску у позивача виникає право вимагати стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
У постанові від 29.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132 обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто, зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування (правова підстава - ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
Враховуючи, що позивачем та відповідачем договір про пайову участь у розвиток інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти до бюджету ТОВ «Хортус Фарм» не сплачувалися, відтак, безпідставно збережені кошти підлягають стягненню в порядку ст. 1212 ЦК України на користь Запоріз0ької міської ради в дохід бюджету Запорізької міської територіальної громади.
Законодавець у наведених вище правових нормах Закону № 132 диференціює методи розрахунку величини пайової участі у розвиток інфраструктури населених пунктів.
Так, критерієм диференціації є, зокрема, розмежування нежитлових будівель і споруд та житлових будинків.
Відповідно до п. п. 1 ч. 2 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132 розмір пайової участі, зокрема, для нежитлових будівель та споруд становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Згідно з декларацією про готовність до експлуатації об'єкта від 05.01.2021 № ЗП101210104660, кошторисна вартість будівництва дорівнює 4961000 грн
Відтак, розмір коштів пайової участі, які зобов'язано сплатити ТОВ «Хортус Фарм» за участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Запорізької міської територіальної громади, у зв'язку з будівництвом виробничої бази з адміністративно побутовим корпусом з лабораторними приміщеннями по вул. Виборзька, 10а в м. Запоріжжя, складає 198 440 грн (4 961 000 грн * 4 %).
Враховуючи, що між позивачем та відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту дотепер не укладався, а кошти пайової участі до місцевого бюджету ТОВ «Хортус Фарм» не сплачувалися, безпідставно збережені відповідачем кошти у розмірі 198 440 грн підлягають стягненню в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України на користь Запорізької міської ради.
З огляду на викладене пред'явлена позивачем вимога про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради 198440,00 грн безпідставно збережених коштів пайової участі є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.
Станом на час прийняття рішення судом у справі доказів на підтвердження сплати заявленої до стягнення суми до суду надано не було, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача 198440,00 грн безпідставно збережених коштів пайової участі підлягає задоволенню.
Твердження відповідача про відсутність у нього нормативного обов'язку зі сплати коштів пайової участі, у зв'язку з тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» з 01.01.2020 скасовано обов'язок укладати договори на оплату пайового внеску у розвиток інфраструктури міста, судом до уваги не приймаються з урахуванням вище зазначених правових норм та висновків Верховного суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.
Так, обов'язок замовника будівництва з приводу звернення до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає, зокрема, для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020.
При цьому, обов'язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об'єкта в експлуатацію.
Враховуючи, що будівництво спірного об'єкта замовником розпочато у 2019 році, відповідач зобов'язаний був упродовж 10 днів після 01.01.2020, звернутися до Запорізької міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі і до введення об'єкту в експлуатацію сплатити відповідні пайові внески, незалежно від наявності відповідного договору, про що зазначалося вище.
Крім того, відповідач стверджує, що оскільки органом державного архітектурно-будівельного контролю не була повернута декларація про готовність спірного об'єкта до експлуатації, то відомості зазначені в ній є достовірними, отже підстави для сплати коштів пайової участі відсутні.
Разом з тим, під час реєстрації декларації про готовність орган державного архітектурно-будівельного контролю перевіряє правильність оформлення декларації до законодавства та повноту зазначених в ній даних.
Отже, зазначення відповідачем у декларації про готовність об'єкта до експлуатації інформації про те, що він не укладав договір про пайову участь, не звільняє останнього від обов'язку сплатити відповідні кошти до бюджету територіальної громади міста Запоріжжя.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 612, 625 ЦК України.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Згідно зі статтями 612, 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 925/683/21, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об'єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
У постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Переглядаючи справу № 910/16997/21 за касаційною скаргою ЗАТ «Українська будівельна компанія», Верховний Суд у постанові від 17.10.2023 погодився із обґрунтованістю застосування до відповідача відповідальності у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасно сплачені кошти пайової участі.
Враховуючи викладене, відповідач, який безпідставно зберіг у себе кошти пайової участі, зобов'язаний також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.
Для розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 06.01.2021 по 31.05.2025 включно до уваги взято загальну суму безпідставно збережених коштів пайової участі за вказаний вище період в розмірі 198444,00 грн.
За розрахунком прокурора розмір інфляційних втрат за період січень 2021 року - травень 2025 року становить 145078,64 грн та трьох процентів річних за період з 06.01.2021 по 31.05.2025 - 26194,08 грн.
Перевіривши наведені розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що їх здійснено правильно.
Оскільки відповідачем не виконано обов'язку щодо сплати до бюджету територіальної громади міста Запоріжжя коштів пайової участі, наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 145078,64 грн інфляційних втрати та 26194,08 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 4436,55 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортус Фарм» (вул. Виборзька, 10Б, м. Запоріжжя, 65032, ідентифікаційний код юридичної особи: 40551898) на користь Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) кошти у розмірі 369 712 (триста шістдесят дев'ять тисяч сімсот дванадцять) грн 72 коп., з яких: 198440 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста сорок) грн 00 коп. - безпідставно збережені кошти пайової участі, 145078 (сто сорок п'ять тисяч сімдесят вісім) грн 64 коп. - інфляційні нарахування, 26194 (двадцять шість тисяч сто дев'яносто чотири) грн 08 коп. - 3% річних.
Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортус Фарм» (вул. Виборзька, 10Б, м. Запоріжжя, 65032, ідентифікаційний код юридичної особи: 40551898) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 4436 (чотири тисячі чотириста тридцять шість) грн 55 коп.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11.11.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян