номер провадження справи 24/90/25
20.10.2025 Справа № 908/1999/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши матеріали справи № 908/1999/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський авіаремонтний завод “НАРП»(54037, місто Миколаїв, вулиця Знаменська 4, ЄДРПОУ 09794409)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Плющ Денис Валерійович ( АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 )
про стягнення 27 101,09 грн.
за участю представників:
від позивача: Кожушко Є.О., довіреність № 1118/10
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський авіаремонтний завод “НАРП» до Фізичної особи-підприємця Плющ Дениса Валерійовича про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 27 101,09 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 30.06.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1999/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 29.01.2025 в частині своєчасної та повної оплати товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеня за порушення строків поставки по кожній видатковій накладній у загальному розмірі 11816,00 грн, 3 % річних в сумі 917,09, 665,00 грн інфляції та 13650 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1999/25 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 24/90/25, судове засідання призначено на 28.07.2025.
Ухвалою суду від 21.07.2025 перенесено розгляд справи на 30.07.2025.
21.07.2025 відповідачем в системі “Електронний суд» сформовано відзив на позовну заяву, в якому не повністю згоден із пред'явленими позовними вимогами та звертає увагу, що передоплата як банківська операція фактично була проведена не 04.02.2025, а 05.02.2025, про що міститься інформація на самій платіжній інструкції №232. Отже, останнім днем на поставку товару є 07.03.2025, а не 06.03.2025. Щодо пред'явлення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, відповідач вважає, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення таких 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на те, що сплата штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу не є грошовим зобов'язанням, і воно не виникло на наступний день після прострочення терміну поставки. Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, оскільки порушення строку поставки товарів відбулося з об'єктивних і незалежних від відповідача причин у зв'язку із введенням з 24.02.2022 в Україні воєнний стан, постійно відбуваються ворожі обстріли, в місті Запоріжжі тривалі повітряні тривоги, що призводить до значних складнощів у логістиці, зменшення реальної тривалості робочого часу, що призвело до затримання поставки товару. Крім того, просить врахувати як підставу для зменшення штрафних санкцій той факт, що допущено нетривалий строк прострочення, а також відповідачем було вжито всіх необхідних заходів щодо вчасного виконання зобов'язання, а також добровільно повернуто грошові кошти у сумі 95000,00 грн. як передоплату за поставлений товар.
23.07.2025 позивачем подана суду відповідь на відзив, в якій наполягає на задоволенні позову у повному обсязі та заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій.
28.07.2025 відповідачем подані суду заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 30.07.2025 відкладено розгляд справи на 03.09.2025.
В судовому засіданні 03.09.2025 оголошено протокольну перерву до 15.09.2025.
11.09.2025 позивачем подана суду відповідь на заперечення.
Ухвалою суду від 15.09.2025відкладено розгляд справи на 09.10.2025 та оголошено протокольну перерву до 20.10.2025.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 20.10.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
У судові засідання відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
В засіданні 20.10.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи,
29.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Плющ Денисом Валерійовичем (Постачальник) укладено договір поставки № 17А-25, за умовами розд. 1 якого у порядку та на умовах, визначених договором, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю у власність авіаційні комплектуючі (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар в порядку та на умовах передбачених укладеним Договором. Номенклатура, кількість, цінові та гарантійні показники, порядок оплати зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору, строки та умови постачання Товару вказуються у специфікації.
Згідно п. 4.1 Договору загальна сума Договору становить 838 700,00 грн. без ПДВ, та включає в себе всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов'язані з поставкою Товару.
Умови та строки оплати за Товар також вказуються у специфікації (п. 4.3 Договору).
Так, специфікацією до Договору передбачені наступні умови оплати та поставки Товару:
- попередня оплата, у розмірі 100 % вартості Товару згідно рахунку виставленого Постачальником;
- поставка Товару здійснюється на умовах СРТ, м. Миколаїв, НП № 16, відповідно до правил «Інкотермс» за рахунок Постачальника;
- строк поставки Товару складає 15-30 календарних днів з моменту передплати у розмірі 100 % вартості Товару згідно рахунку виставленого Постачальником.
Згідно виставленого Постачальником рахунку-фактури № 0002892 від 29.01.2025 на суму 838700,00 грн, ТОВ «НАРП» платіжною інструкцією № 232 від 04.02.2025 здійснило 100% передплату вказаної суми коштів.
За умовами специфікації до Договору Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товари (12 позицій) на зальну суму 838700,00 грн.
Враховуючи, що згідно умов специфікації до Договору граничний строк поставки Товару складає 30 календарних днів з моменту проведення передплати у розмірі 100 % вартості Товару, яку було проведено 04.02.2025 платіжним дорученням № 232, то граничний термін поставки, як зазначає позивач сплив 06.03.2025.
Проте, відповідач частину Товару поставив з суттєвим порушенням термінів поставки визначених Договором, а окрему частину Товару не поставив взагалі.
Так, відповідач поставив на адресу позивача товар, згідно наступних видаткових накладних:
- № 3951 від 12.02.2025 на суму 203 200,00 грн (позиції Товарів згідно таблиці: № 2 Субблок 1-4 (1 шт.), № 4 Вказівник УС-1600К (2 шт.), № 9 Плата ЕУЗ.034.007 (1 шт.) та № 10 Плата ЕУЗ.034.008 (1 шт.));
- № 3986 від 19.02.2025 на суму 125 500,00 грн (позиції Товарів згідно таблиці: № 1 Субблок 1-2 (1 шт.), № 5 Сигналізатор ДУСУ1-30АС (1 шт.) та № 12 Сигналізатор СЧМ-0.8 (1 шт.));
- № 4014 від 25.02.2025 на суму 240 000,00 грн (позиції Товарів згідно таблиці: № 3 Вказівник УВПД-20К (2 шт.) та № 7 Кнопка ДН-106 (2 шт.));
- № 4121 від 14.03.2025 на суму 75 000,00 грн (позиція Товару згідно таблиці: № 13 Датчик ДУА-3 (1 шт.));
- № 4264 від 11.04.2025 на суму 100 000,00 грн (позиції Товарів згідно таблиці: № 6 Блок живлення БП-47 (2 шт.) та № 11 Стабілізатор напруги СН-7 (З піт. замість 4 шт.)).
В свою чергу, сума непоставленого Товару складає 95 000,00 грн (позиції Товарів згідно таблиці: № 8 Плата ВШ2.032.018 (1 шт.) та № 11 Стабілізатор напруги СН-7 (1 шт.)).
Вищевказану суму непоставленого товару відповідач повернув позивачу 28.05.2025 згідно платіжної інструкції № 72.
Таким чином, прострочення поставки відбулося по наступним сумам:
- 75 000,00 грн (видаткова накладна № 4121 від 14.03.2025);
- 100 000,00 грн (видаткова накладна № 4264 від 11.04.2025);
- 95000,00 грн. (сума залишку непоставленого товару).
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за порушення строків поставки Товару або умов якості Товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Сплата штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), відсотків за користування коштами, а також відшкодування збитків не звільняє Сторони від виконання зобов'язань за даним Договором (п. 5.4 Договору).
Отже, за розрахунком позивача пеня за порушення строків поставки Товару, згідно п. 5.3 Договору складає:
- 0,1% від 75 000,00 грн = 75,00 грн * 7 днів = 525,00 грн;
- 0,1% від 100 000,00 грн = 100,00 грн * 35 днів = 3 500,00 грн;
- 0,1% від 95 000,00 грн = 95,00 грн * 82 днів = 7 790,00 грн.
Крім того, враховуючи, що термін прострочення поставки Товару складає понад тридцять днів, згідно п. 5.3 Договору, додатково підлягає стягненню штраф у розмірі семи відсотків, від вартості Товару, а саме:
- 7% від 100 000,00 грн = 7 000,00 грн;
- 7% від 95 000,00 грн = 6 650,00 грн.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми, а саме:
- 75 000,00 грн * 7 днів * 3% / 365 днів / 100% = 43,15 грн;
- 100 000,00 грн * 35 днів * 3% / 365 днів / 100% = 287,67 грн;
- 95 000,00 грн * 82 дні * 3% / 365 днів / 100% = 640,27 грн
та індекс інфляції за квітень: 1,007 * 95 000 грн - 95 000 грн - 665,00 грн.
Таким чином, загальна сума штрафних санкцій, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача за неналежне виконання умов укладеного Договору, складає 27101,09 грн.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі, а також інші юридичні факти.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений сторонами є договором поставки до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін згідно ч.2 ст.712 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Суд установив, що позивач свої зобов'язання за договорами виконав, згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № 0002892 від 29.01.2025 на суму 838 700,00 грн, ТОВ "НАРП" платіжною інструкцією № 232 від 04.02.2025 здійснило 100% передплату вказаної суми коштів.
Проте, відповідач частину товару поставив з суттєвим порушенням термінів поставки визначених Договором, а окрему частину товару не поставив взагалі.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу заявлено позивачем на підставі п. 5.3. договору, яким передбачено, що за порушення строків поставки
Товару або умов якості Товару з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивачем невірно визначено період нарахування пені.
За твердженням позивача, ним було здійснено передоплату у сумі 838700,00 грн саме 04.02.2025, відповідно, відповідач повинен був здійснити поставку товару по 06.03.2025 включно.
Однак, така передоплата як банківська операція фактично була проведена не 04.02.2025, а 05.02.2025, про що міститься інформація на самій платіжній інструкції №232. Так, саме 05.02.2025 було проведено банківську операцію, списано кошти з рахунку позивача та зараховано кошти на рахунок відповідача. Крім того, у верхньому правому куті також вказано банком, що платіжна інструкція отримана ним 05.02.2025. Отже, останнім днем на поставку товару є 07.03.2025, а не 06.03.2025, як зазначає позивач.
Відтак, пеня за порушення строків поставки товару становить:
за видатковою накладною №4121 від 14.03.2025 на суму 75000,00 грн становить 382,19 грн за період з 08.03.2025 по 14.03.2025;
за видатковою накладною №4264 від 11.04.2025 на суму 100000,00 становить 2887,67 грн за період з 08.03.2025 по 11.04.2025;
за товар, який не було поставлено на суму 95 000,00 грн пеня становить 6535,48 грн за період з 08.03.2025 по 28.05.2025.
Отже загальний розмір пені становить 9805,34 грн та підлягає стягненню з відповідача.
Порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, які є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Враховуючи прострочення відповідачем строків понад 30 днів, суд визнав нарахування відповідачу 5045,04 грн штрафу обґрунтованим, розрахунок правильним.
Отже, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 5.3 договору, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 13650,00 грн штрафу враховуючи, що термін прострочення поставки товару складає понад тридцять днів а саме: 7% від 100 000,00 грн = 7000,00 грн; 7% від 95 000,00 грн = 6 650,00 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Разом з тим, враховуючи невірне визначення позивачем періоду нарахування, про що зазначалося вище, 3% річних становить:
за видатковою накладною №4121 від 14.03.2025 на суму 75000,00 грн - 36,99 грн за період з 08.03.2025 по 14.03.2025;
за видатковою накладною №4264 від 11.04.2025 на суму 100000,00 - 279,45 грн за період з 08.03.2025 по 11.04.2025;
за товар, який не було поставлено на суму 95 000,00 грн - 632,47 грн за період з 08.03.2025 по 28.05.2025.
Отже загальний розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 948,91 грн.
Розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 665, грн інфляції за квітень 2025 року, яка нарахована на суму 95000,00 грн.
Таким чином, загальна сума штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов укладеного Договору, складає 25069,25 грн.
Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавань який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 по справі № 918/631/19 виклала таку правову позицію: «зобов'язання постачальника з повернення суми попередньої оплати товару виникає у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами строку поставки, який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлює протиправний характер неповернення грошових коштів. Відтак з наступного дня після спливу строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникає зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, яке є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 918/631/19 вказано, що попередня оплата (аванс) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 по справі №910/12382/17).
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій підлягає задоволенню частково в суму 25069,25 грн. В іншій части вимоги відхиляються як безпідставно заявлені.
Відповідач просить зменшити розмір нарахованої позивачем до стягнення штрафних санкцій на 99 відсотків.
Позивач проти зменшення пені заперечив.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зменшення неустойки є правом, а не обов'язком суду.
Суд звертає увагу, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору та специфікації до нього ФОП Плющ Д.В. зобов'язався своєчасно поставити на адресу ТОВ "НАРП" авіаційні комплектуючі.
Слід зауважити, що загальна сума штрафних санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача за неналежне виконання умов договору складає 23455,34 грн (пеня - 9805,34 грн, штраф - 13650 грн), при цьому розмір можливих збитків, у зв'язку з непоставкою та несвоєчасною поставкою авіаційних запчастин, які безпосередньо використовуються для ремонту авіаційної техніки неможливо переоцінити, адже ТОВ «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (правонаступник ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП») є комерційним підприємством, що входить до складу АТ «Українська оборонна промисловість», як одне з підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними країнами, чим підтримує обороноздатність нашої держави.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 ТОВ «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» віднесене до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Варто зазначити що позивач також має вкрай складне становище після введення військового стану через агресію російської федерації проти України, та перебування в зоні проведення воєнних (бойових).
Тому, не можна вважати винятковими, які мають істотне значення і дають підстави відповідачу на зменшення пені, виходячи із положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України яким передбачено право суду зменшити розмір неустойки, за наявності обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, нараховані штрафні санкції є пропорційними допущеному правопорушенню, а тому у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд залишає без задоволення, оскільки наведені у відзиві обставини не є винятковими обставинами, а тому не можуть бути підставою, яка надає право суду на зменшення неустойки.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плющ Дениса Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (54037, м. Миколаїв, вул. Знаменська, 4, код ЄДРПОУ: 09794409) суму штрафних санкцій у розмірі 25069 (двадцять п'ять тисяч шістдесят дев'ять) грн 25 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плющ Дениса Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (54037, м. Миколаїв, вул. Знаменська, 4, код ЄДРПОУ: 09794409) - 2800 (дві тисячі вісімсот) грн 98 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11.11.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян