майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
30 жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1204/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Воробйова І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Алєксійчук С.В. - представник, діє на підставі довіреності № 08/32567 від 26.12.2023;
від відповідача: Тітовнін О.В. - представник, начальник юридичного відділу, діє на підставі довіреності від 27.03.2025.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ"
про визнання укладеною Додаткової угоди № 1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 37 від 29.12.2018
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною Додаткової угоди № 1-К (з Додатками №2, №3) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 37 від 29.12.2018 в редакції, наведеній в прохальній частині позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необхідність приведення у відповідність договірних правовідносин між сторонами у сфері надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії до вимог Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1175 від 25.08.2021.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
28.11.2023 на адресу суду від позивача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову.
Щодо чинності підстав на яких ґрунтуються позовні вимоги відповідач зауважив наступне.
Окружним адміністративним судом міста Києва порушено провадження у справі № 640/27570/21 за позовом КП "Харківводоканал" до НКРЕКП, в якому позивач просив визнати протиправним та нечинним пункт 3 частини 1 Постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" з моменту набрання чинності даною постановою та визнати протиправною та нечинною Постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 №1052" з моменту набрання чинності даною постановою.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії".
Визнано протиправною та нечинною постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 серпня 1998 року №1052".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду віз 07.11.2023 апеляційна скарга НКРЕКП у справі № 640/27570/21 залишена без задоволення, а Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 - без змін. Постанова набрала законної сили з дати її прийняття.
Отже, на думку відповідача, відсутні правові підставі для укладення (підписання) запропонованої Додаткової угоди № 1-К (з Додатками № 3 та № 2) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 37 від 29.12.2018.
Також відповідач відзначив, що для забезпечення господарської діяльності підприємства, TOB "ОHBI" має три підстанції, а саме, перша підстанція - ЗСА, друга підстанція - ТП-566 та третя підстанція - ГПП 110/10/6 кB "ЗХВ" (Фізична особа-підприємець Шолох Валерій Володимирович).
По підстанції ЗСА та ТП-566 ТОВ "ОНВІ" має межу балансової належності на рівні 10 кВ, тобто тариф на послуги з розподілу електричної енергії визначається на рівні 2 класу.
По підстанції ГПП 110/10/6 кВ "ЗХВ" (ФОП Шолох Валерій Володимирович) ТОВ "ОНВІ" не має межі балансової належності з АТ "Житомиробленерго", проте таку межу має ФОП Шолох Валерій Володимирович на рівні 110 кВ, і, як наслідок, тариф на послуги з розподілу електричної енергії визначається на рівні 1 класу напруги.
Також відповідач пояснив, що TOB "ОНВІ" укладений Договір про технічне забезпечення електропостачання ТОВ "ОНВІ" з Фізичною особою-підприємцем Шолохом Валерієм Володимировичем, який є власником мережі електроустаткування ГПП 110/10/6 кB "ЗХВ" Договір № 5 від 19.02.2014 про технічне забезпечення електропостачання споживача та Додаткового Договору № 11 від 01.01.2023 до Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача додається).
Крім цього, відповідач звертав увагу, що в укладеному позивачем та відповідачем договорі № 37 споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 29.12.2018 р., відсутні відомості щодо належності TOB ОНВІ" до класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги.
Відносно порядку укладення Додаткової угоди № 1-К (з Додатками № 3 та № 2) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 37 від 29.12.2018, відповідач відзначив, що на направлений позивачем лист № 510/16634 від 28.07.2023 з доданою Додатковою угодою № 1-К від 28.07.2023 та Додатків № 2 та № 3 до неї про внесення змін до Договору № 37 від 29.12.2018, то 22.08.2023 за № 25 ТОВ "ОНВІ" надало письмову відповідь. ЗІ змісту даної відповіді вбачається, що відповідач не погоджувалося підписувати Додаткову угоду № 1-К (з Додатками № 3 та № 2) (отримана позивачем 30.08.2023).
05.12.2023 через систему "Електронний кабінет" від позивача надійшла відповідь на відзив.
Позивач відзначив, що Враховуючи, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" та постанову № 1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанова НКРЕКП від 13.08.1998 №1052" є чинною.
Оператор системи розподілу додатково звернувся до НКРЕКП та отримав відповідне роз'яснення до вказаної вище Постанови (лист НКРЕКП №915538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021р.) яким визначено: - "у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачів відносяться до 2 класу напруги".
Відповідно до умов укладеного Договору, Відповідач має живлення від мереж основного споживача, а відтак, є субспоживачем та отримує електроенергію на межі балансової належності із номінальною напругою нижче 27,5 кВ.
18.07.2023 Розпорядженням Регулятора №191-р "Про усунення порушень" (далі - Розпорядження), АТ "Житомиробленерго" зобов'язано, у строк до 01.10.2023 привести у відповідність договірні відносини та внести зміни до договору спожива та про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у паперовому вигляді, підписані уповноваженими особами обох боків, що укладений з Відповідачем у частині визначення класу напруги у відповідності до вимог положень п. 8.1 глави 8 "Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії".
05.12.2023 через систему "Електронний кабінет" від надійшла заява (вх. № 01-44/4025/23) про зміну підстав позову, згідно якої останній просить справу розглядати в межах норм постанови НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги", яка чинна на даний час.
В обґрунтування даної заяви позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 640/27570/21 визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" та постанову № 1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 року №1052". Тобто постанова №1052 від 13.08.1998 зі змінами та доповненнями є чинною і саме остання є підставою для пред'явлення позову.
05.12.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №906/1087/23.
24.01.2024 через систему "Електронний суд" надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Також 24.01.2024 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача за вх. № 01-44/287/24 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Разом з тим, 24.01.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача за вх. № 01-44/288/24 про зміну підстав позову, згідно якої останній просить вважати підставами позову постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанову НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги". До заяви додана роздруківка на підтвердження її надсилання на електронну адресу відповідача.
Ухвалою суду від 25.01.2024 судом прийнято до розгляду заяву позивача за вх. № 01-44/288/24 від 24.01.2024 про зміну підстав позову, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням вказаної заяви.
Щодо заяви позивача вх. № 01-44/4025/23 від 05.12.2023 про зміну підстав позову, згідно якої останній просив вважати підставою позову не постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175, а постанову НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги" суд в ухвалі від 25.01.2024 відзначив наступне.
Оскільки позивач заявою за вх. № 01-44/288/24 від 24.01.2024 повторно змінив підстави позову, до яких включив постанову НКРЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанову НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги", яка прийнята судом до розгляду, тому заяву позивача за вх. № г.с. 01-44/4025/23 від 05.12.2023 немає потреби розглядати у зв'язку з втратою її актуальності. За наведених обставин, заяву позивача вх. № 01-44/4025/23 від 05.12.2023 про зміну підстав позову суд залишив без розгляду.
Також ухвалою від 25.01.2025 суд відмовив в задоволенні клопотання позивача за вх. № 01-44/287/24 від 24.01.2024 про залучення третьої особи.
Ухвалою суду від 29.02.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" (за вх. № 01-44/4028/23 від 05.12.2023) про зупинення провадження у справі № 906/1204/23; зупинено провадження у справі № 906/1204/23 до набрання законної сили судовим рішення у справі № 906/1087/23.
В послідуючому в ухвалі суду від 24.07.2025 господарським судом згідно даних Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що за результатом розгляду справи № 906/1087/23 рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.03.2024 ухвалено позов задовольнити; визнати наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" права на розрахунок вартості та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 37 від 29.12.2018 року за тарифом для споживача електричної енергії І (першого) класу напруги від мережі електроустановок ГПП 110/10/6 кВ ЗХВ з 01.01.2023; визнати відсутність у Акціонерного товариства "Житомиробленерго" права на розрахунок вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №37 від 29.12.2018 за тарифом для споживача електричної енергії ІІ (другого) класу напруги від мережі електроустановок ГПП 110/10/6 кВ ЗХВ з 01.01.2023.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Житомиробленерго" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 26.03.2024 р. у справі № 906/1087/23 - без змін.
За наведених обставин, господарський суд ухвалою від 24.07.2025 поновлено провадження у справі № 906/1204/23 з 30.09.2025; призначено підготовче засідання.
30.09.2025 від відповідача надійшли доповнення до відзиву.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" (споживач/відповідач) та Акціонерним товариством "Житомиробленерго" (оператор системи/позивач) укладено договір № 37 споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об'єкти споживача, які знаходяться в м. Житомирі по вул. Корольова, 150-А , відповідно до п.п. 1.1 якого договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднанням, що є додатком 1 до цього договору.
Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 договору).
За змістом п. 2.1 договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.
Згідно з підпунктами 1, 6 пункту 6.1 договору, оператор системи зобов'язується виконувати умови цього договору, надавати споживачу інформацію про зміну тарифу (ціни) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до введення її в дію.
Відповідно до пункту 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
Пунктами 12.1, 12.2, 12.7 договору визначено, що інші умови можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього договору, які є невід'ємними частинами цього договору. Усі додатки, зміни та доповнення до цього договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін. Цей договір може бути змінений у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини між оператором системи та споживачем. У зв'язку з цим сторони погоджуються з тим, що оператор системи вносить відповідні зміни та доповнення до цього договору та оприлюднює їх на власному вебсайті. Якщо споживач не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з моменту оприлюднення змін та доповнень до цього договору, вважається, що споживач погодився зі змінами до цього договору з дати його оприлюднення на вебсайті оператора системи. Розбіжності щодо застосування тарифів вирішуються НКРЕКП.
Невід'ємною частиною договору згідно з п. 12.8, є додатки - "заява-приєднання" та "Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії".
Для забезпечення господарської діяльності підприємства ТОВ "ОНВІ" має три підстанції, а саме, перша підстанція - ЗСА, друга підстанція - ТП-566 та третя підстанція - ГПП 110/10/6 кВ "ЗХВ" (ФОП Шолох Валерій Володимирович).
По підстанціях ЗСА та ТП-566 ТОВ "ОНВІ" має межу балансової належності з ТОВ "Житомиробленерго2 на рівні 10 кВ, тобто тариф на послуги з розподілу електричної енергії визначається на рівні 2 класу напруги.
Згідно з додатком № 2 до договору № 37 "Паспорт точки (точок) розподілу за об'єктом споживача", ступінь напруги приєднання об'єкту позивача за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, буд. 150а, становить 10 кВ.
По підстанції ГПП 110/10/6 кВ "ЗХВ" (ФОП Шолох Валерій Володимирович) ТОВ "ОНВІ" не має межі балансової належності з АТ "Житомиробленерго", проте таку межу має ФОП Шолох В.В. на рівні 110 кВ.
Електроустановки позивача приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача ФОП Шолоха В.В., який є основним споживачем, до технологічних електричних мереж якого приєднаний об'єкт позивача.
15.06.2020 між ФОП Шолохом В.В., як основним споживачем, та АТ "Житомиробленерго", як користувачем, було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж, за пунктом 1.1 якого основний споживач зобов'язався забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб'єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість послуг основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору, доставка електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, яка є додатком 1 до цього договору, наданої основним споживачем, з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Основний споживач забезпечує доставку електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 2 до цього договору. Перелік об'єктів споживачів, розподіл електричної енергії яким забезпечує користувач через мережі основного споживача, зазначені в додатку 8.
Як вбачається з судових рішень у справі № 906/1087/23, акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 2 до договору від 1506.2020) передбачає, що межа балансової належності між користувачем і основним споживачем (ФОП Шолох В.В.) встановлюється на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська.
Згідно з додатком № 8 до договору від 15.06.2020, об'єкт позивача: ЕІС-код 62Z0298454448586 приєднаний до мереж основного споживача ФОП Шолоха В.В. на I (першому) класі напруги.
Разом з тим, позивач звертаючись з даним позовом до суду, зазначав, що 01.01.2022 набрала чинності Постанова НКРЕКП від 25.08.2021 № 1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 № 1052". Водночас з 01.01.2022 набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 №1175, зокрема пункт 8.1 глави 8 даної Постанови доповнено трьома новими абзацами наступного змісту:
"Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВ та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб'єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.
Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ, відносяться до 2-го класу напруги.
Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності".
Для отримання роз'яснень щодо визначення класу напруги для субспоживачів, Оператор системи розподілу додатково звернувся до НКРЕКП та отримав відповідне роз'яснення до вказаної вище Постанови (лист НКРЕКП №15538/17.2.1/7-21 від 31 грудня 2021 року), яким визначено: - "у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачів відносяться до 2 класу напруги".
18 липня 2023 року розпорядженням Регулятора №191-р "Про усунення порушень" (далі - Розпорядження), AT "Житомиробленерго" зобов'язано, у строк до 01 жовтня 2023 року привести у відповідність договірні відносини та внести зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у паперовому вигляді, підписані уповноваженими особами обох боків, що укладений з ФОП Лук'янчук Зінаїдою Миколаївною в частині визначення класу напруги у відповідності до вимог положень пункту 8.1 глави 8 "Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії".
31.07.2023 на адресу відповідача направлено для погодження та підписання, два примірники Додаткової угоди №1-К (з Додатками №3 та №2) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Зазначені вище документи були направленні поштовим зв'язком разом із супровідним листом від 28.07.2023 (а.с. 19-20).
Відповідач, в свою чергу, 22.08.2023 за вх. № 25 надав письмову відповідь, зі змісту вбачається, що підприємство не погоджувалося підписувати Додаткову угоду № 1-К (з Додатками № 3 та № 2), адже умови, викладені них не відповідають фактичним обставинам (а.с.56-57).
Як вже зазначалося, 24.01.2024 до суду надійшла заява (вх. № 01-44/238/24) про зміну підстав позову.
В обґрунтування даної заяви позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" та постанову №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, та постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 №1052", а тому постанова №1052 від 13.08.1998зі змінами та доповненнями є чинною.
Згідно пункту 3 постанови НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 споживачі електричної енергії: розподіляються на два класи наступним чином:
3.1 До 1 класу відносяться споживачі, які:
1) отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги) 27,5 кВ та вище;
2) приєднані до шин електростанцій (за винятком суб'єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малим: гідроелектростанціями);
3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт.год. та більше на технологічні потреби виробництва незалежно від ступенів напруги на межі балансової належності.
3.2 До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію на меж балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадки передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.
4. Якщо споживач отримує електричну енергію за різними класами відповідно д пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо за кожною межі балансової належності.
Також позивач зазначав, що постановою НКРЕКП від 09.12.2023 №2321 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05.10.2018 №1175, а саме доповнено новим Додатком 31 в якому визначено класи напруги споживачів.
Саме виходячи з вищенаведеного, позивач просив місцевий суд розглядати справу в межах норм постанови НКРЕЕКП від 25.08.2021 №1175 (зі змінами) та постанови НКРЕКП №1052 від 1308.1998 "Про порядок визначення класів напруги", яка чинна на даний час.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), які затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
Згідно з частиною п'ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії". Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (частина перша статті 4 цього Закону).
Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (частина четверта статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до положень пункту 1 та пункту 13 частини 3 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії", Оператор системи розподілу зобов'язаний дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, а також виконувати обов'язкові для виконання розпорядчі документи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі електроенергетики.
Відповідно до частини 4 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії", Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Разом з цим, згідно з нормами пункту 1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладання відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
В свою чергу пунктом 2.1.2 Правил передбачено, що оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.
Згідно з пунктом 2.1.12 ПРРЕЕ невід'ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Разом з цим, відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (частина 3).
Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (пункт 1).
Згідно положень статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (частина 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина 2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3).
Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 37 від 29.12.2018 укладено сторонами у письмовій формі.
Законодавством унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2) (стаття 651 Цивільного кодексу України).
Згідно положень статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2).
Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (частина 3).
Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (частина 2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (частина 3).
Статтею 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (частина 3).
Як зазначалося раніше, 31.07.2023 позивачем на адресу відповідача направлено для погодження та підписання, два примірники Додаткової угоди №1-К (з Додатками №3 та №2) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Зазначені вище документи були направленні поштовим зв'язком разом із супровідним листом від 28.07.2023 (а.с. 19-20).
Відповідач, в свою чергу, 22.08.2023 за вх. № 25 надав письмову відповідь, зі змісту вбачається, що підприємство не погоджувалося підписувати Додаткову угоду № 1-К (з Додатками № 3 та № 2), адже умови, викладені них не відповідають фактичним обставинам (а.с.56-57).
Водночас, господарський суд відзначає, що судами розглядалася справа № 906/1087/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" до відповідача Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про визнання наявності прав у позивача та відсутності прав у відповідача.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.03.2024 у справі № 906/1087/23 позов задоволено; визнано наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" права на розрахунок вартості та оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 37 від 29.12.2018 року за тарифом для споживача електричної енергії І (першого) класу напруги від мережі електроустановок ГПП 110/10/6 кВ ЗХВ з 01.01.2023; визнано відсутність у Акціонерного товариства "Житомиробленерго" права на розрахунок вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №37 від 29.12.2018 за тарифом для споживача електричної енергії ІІ (другого) класу напруги від мережі електроустановок ГПП 110/10/6 кВ ЗХВ з 01.01.2023.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Житомиробленерго" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 26.03.2024 р. у справі № 906/1087/23 - без змін.
Судами при розгляді справи № 906/1087/23 наведено наступні аргументи:
- за умовами договорів №37 від 29.12.2018 та від 15.06.2020, відсутня межа балансової належності у позивача з відповідачем (оператором системи) безпосередньо у зв'язку з тим, що відповідач здійснює розподіл електричної енергії позивачу через мережі ФОП Шолоха В.В., якому, у свою чергу, здійснює її розподіл відповідач на межі балансової належності за першим класом напруги;
- в укладеному позивачем та відповідачем договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 37 від 29.12.2018 відсутні відомості щодо належності ТОВ "ОНВІ" до класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги. Разом з тим, у додатку № 8 до договору про спільне використання технологічних електричних мереж б/н від 15.06.2020 р. визначено, що ТОВ "ОНВІ" є субспоживачем основного споживача за першим класом напруги ФОП Шолоха В. В.
У справі №906/1087/23 суд апеляційної інстанції враховуючи, що між позивачем та відповідачем безпосередньо відсутня межа балансової належності, тобто позивач є споживачем, який не отримує електричну енергію від оператора системи розподілу безпосередньо, а є споживачем, що отримує електроенергію від споживача, що є власником мереж, який, у свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності за першим класом напруги.
Статтею 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Важливим є те, що обставини, встановлені у справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.
Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.
Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів. У свою чергу відмінність підстав позовів, що були заявлені раніше, від підстав позову у справі, що розглядається, за однакової кваліфікації дій в частині розгляду питання про визначення класу субспоживача електричної енергії, піддає сумніву правильність та стабільність висновків судів у раніше розглядуваних справах та самих судових актів, які набрали законної сили, у зв'язку з чим відповідна протилежна оцінка обставин повинна бути тією мірою обґрунтована, в якій вона б не ставила під сумнів висновків, зроблених у інших справах, за аналогічними позовами між відповідними учасниками справи.
Разом з тим надання іншої оцінки певним обставинам під час розгляду справи №906/1204/23, які оцінювались при розгляді справи №906/1087/23 між тими ж сторонами спору, ставить під сумнів правильність та однозначність зроблених судами висновків у відповідному попередньому судовому рішенні. Оскільки судове рішення (у іншій справі) набрало законної сили і є обов'язковим для виконання, у зв'язку з чим правильність зроблених у них висновків презюмується, суд не може надавати протилежну оцінку таким обставинам у справі, що переглядається, обмежившись лише формальним посиланням на відсутність преюдиційних обставин для розгляду конкретної справи в розумінні положень статті 75 ГПК України, не навівши достатньо переконливих підстав для неврахування висновків, зроблених за результатами дослідження обставин, зокрема, у справі №906/1087/23.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №907/969/22.
Отже, встановлені у справі №906/1087/23 обставини щодо безпосередньої відсутності між позивачем та відповідачем межі балансової належності, відсутність встановлення у Договорі № 37 відомостей щодо належності ТОВ "ОНВІ" до класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги. Проте, наявність у додатку № 8 до договору про спільне використання технологічних електричних мереж б/н від 15.06.2020 інформації, що ТОВ "ОНВІ" є субспоживачем основного споживача за першим класом напруги ФОП Шолоха В. В., мають преюдиційний характер у справі №906/1204/23.
Також суд відзначає, що згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу приписів 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (частина 3).
Якщо сторони досягли домовленостей згідно з положеннями статей 207, 640 Цивільного кодексу України та уклали договір (у якому передбачили умови його виконання), то ці умови мають виконуватись, що свідчить про реалізацію сторонами свободи договору і про недопущення порушення умов такого правочину.
Водночас, відповідач заперечує щодо укладення додаткової угоди.
Судом встановлено, що 29.12.2018 між АТ "Житомиробленерго" та ТОВ "ОНВІ" шляхом подання заяви-приєднання укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 37, яким не передбачено право односторонньої зміни його умов.
У статті 633 Цивільного кодексу України закріплено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
У даному випадку, актом цивільного законодавства є постанова "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 №312, якою встановлені правила щодо приєднання до публічного договору споживачів.
Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Так, Додатком 3 до ПРРЕЕ є Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, пунктами 1.1 та 1.2 якого визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, як послуги Оператора системи та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно із заявою - приєднання. Умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.
Суд враховує, що станом на час розгляду справи Господарський кодексу України втратив чинність з 28.08.2025, у зв'язку з введенням в дію Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб". Разом із тим, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на дату подання позову позивачем до Господарського суду Житомирської області, Господарський кодекс України був чинним, тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 187 Господарського кодексу України визначає, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Згідно з частинами третьою, четвертою та сьомою статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що запропонована позивачем додаткова угода не є правочином, обов'язковість укладення якого передбачена чинним законодавством.
Посилання АТ "Житомиробленерго" на лист від 31.12.2021 №15538/17.2.1/7-21 є безпідставним, оскільки даний лист є виключно відповіддю на звернення, що не містить ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов'язковий характер, а тому не може породжувати правові наслідки для ТОВ "ОНВІ".
Отже, відсутні правові підстави для визнання додаткової угоди до Договору, запропонованої позивачем, укладеною у судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі №910/1256/23.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані належними та достатніми доказами, тому не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.11.25
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1- позивачу в Електронний кабінет
2- відповідачу в Електронний кабінет
+ на електронну адресу представника - Тітовніна О.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1