майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
10 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/277/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді: Кравець С.Г.
за участю секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Міщука Дмитра Миколайовича від
17.10.2025 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області
від 29.04.2025 у справі №906/277/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Павленка Сергія Олександровича
до: Фізичної особи-підприємця Міщука Дмитра Миколайовича
про стягнення 476 965,63грн,
за участю представників сторін:
від стягувача: не з'явився,
від боржника: Борзов Я.Е. - адвокат, ордер серії СА №1139097 від 08.10.2025,
У провадженні суду перебувала справа за позовом Фізичної особи-підприємця Павленка Сергія Олександровича до Фізичної особи-підприємця Міщука Дмитра Миколайовича про стягнення 476 965,63грн, з яких: 405 077,06грн основного боргу, 45 695,11грн пені, 5 184,22грн 3% річних, 21 009,24грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.04.2025 у справі №906/277/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Міщука Дмитра Миколайовича на користь Фізичної особи-підприємця Павленка Сергія Олександровича: 405 077,06грн попередньої оплати, 45 695,11грн - штрафних санкцій, 5 151,02грн - 3% річних, 21 009,24грн - інфляційних втрат, 5 723,19грн - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
20.10.2025 через систему "Електронний суд" від адвоката Борзова Я.Е., як представника ФОП Міщука Д.М., надійшла заява від 17.10.2025 (вх.№01-19/135/25) про розстрочення виконання судового рішення, у якій заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2025 у справі №906/277/25 про стягнення заборгованості у сумі 482 655,62грн рівними частинами протягом 2 (двох) років.
Ухвалою суду від 22.10.2025 вказану заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 10.11.2025.
06.11.2025 через систему "Електронний суд" від ФОП Павленка Сергія Олександровича надійшли заперечення від 06.11.2025 на заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/277/25, в яких стягувач просить суд відмовити заявнику у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду у повному обсязі.
ФОП Павленко С.О. повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду заяви повідомлявся своєчасно та належним чином.
У судовому засіданні 10.11.2025 представник заявника підтримав подану заяву про розстрочення виконання рішення суду, з підстав викладених у ній.
Заслухавши пояснення представника Фізичної особи-підприємця Міщука Дмитра Миколайовича щодо поданої заяви від 17.10.2025 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2025 у справі №906/277/25, дослідивши документи, які надішли до суду, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частиною 1 статті 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Також, відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Винятком із загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема стаття 331 ГПК України, яка передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
У ч.1 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поряд з цим, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.
Так, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У заяві про розстрочення виконання рішення заявник посилається, зокрема на те, що ФОП Міщук Д.М. немає фінансової можливості виконати рішення суду у повному обсязі одноразово, у зв'язку з складним майновим станом, внаслідок повномасштабного вторгнення.
Однак, боржником не надано доказів які б свідчили про те, що його фінансовий стан є складним. Обставини, на які посилається заявник у заяві про розстрочення виконання рішення не є об'єктивними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Таким чином суд вважає, що посилання заявника на скрутне фінансове становище боржника, яким обґрунтована заява, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Твердження заявника про те, що складність виконання рішення суду у даній справі зумовлено введенням воєнного стану в Україні, суд відхиляє, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження зазначених обставин. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2024 у справі №910/1509/24, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд має враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє сторону можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У той же час, зважаючи на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Суд враховує майнові інтереси іншої сторони - стягувача, оскільки у зв'язку з введенням на території України воєнного стану через збройну агресію російської федерації всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, а відповідно стягувач у даній справі також перебуває в несприятливому економічному стані, оскільки неповернення належних йому коштів боржником протягом тривалого часу призводить до негативних наслідків останнього.
Суд також звертає увагу заявника на те, що відповідно до ч.5 ст.331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Рішення Господарського суду Житомирської області по справі №906/277/25 було ухвалене 29.04.2025 та набрало законної сили 20.05.2025, тобто фактично строки щодо яких боржник просить суд розстрочити виконання рішення суду виходять за межі законодавчо встановлених.
В той же час, суд приймає до уваги, що у разі здійснення підприємницької діяльності, особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №910/2376/18.
Тому з огляду на вищевикладене в сукупності, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником всупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ФОП Міщука Дмитра Миколайовича від 17.10.2025 про розстрочення виконання рішення у справі №906/277/25.
Керуючись статтями 233-235, 331 ГПК України, господарський суд,
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Міщука Дмитра Миколайовича від 17.10.2025 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2025 у справі №906/277/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.
Повну ухвалу складено: 11.11.2025
Суддя Кравець С.Г.
Направити:
1 - ФОП Павленку С.О. - електронний кабінет;
2 - ФОП Міщуку Д.М. ( АДРЕСА_1 ) (рек.) + представнику Борзову К.Е. -
електронний кабінет.