61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
10.11.2025 Справа №905/926/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок №11; код ЄДРПОУ 14360080)
до Фізичної особи-підприємця Петриченко Павла Гавриловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 53 052,56 гривень
без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Фізичної особи-підприємця Петриченко Павла Гавриловича про стягнення 53 052,56 гривень, з яких: 31 095,61 гривень заборгованість за кредитом, 4 896,95 гривень заборгованість за процентами; 11 060,00 гривень заборгованість за винагородою, 1 000,00 гривень штраф (фіксована складова), 5 000,00 гривень штраф (змінна складова).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Кредитного договору №20.57.0000000110 від 04.11.2020 в частині порушення порядку розрахунків за цим договором.
За приписами частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Відповідно до ч.5 ст.252 господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.09.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору та доказів, постановлено позивачу надати пояснення щодо визначеного у позовній заяві строку кредитування - 28 місяців (до 03.03.2023) з огляду на вказаний у п. А3 кредитного договору №20.57.0000000110 від 04.11.2020 термін повернення кредиту - 03.11.2022. У разі необхідності, надати відповідну додаткову угоду про внесення змін до кредитного договору; зазначити підстави нарахування процентів за користування кредитом з 04.11.2022 по 04.03.2023, а також комісії у грудні 2022 - березні 2023 року та лютому 2025 року.
Суд зазначає про неможливість надсилання копії ухвали від 08.09.2025 до електронного кабінету відповідача в системі "Електронний суд" у зв'язку з його відсутністю.
Враховуючи таке, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 08.09.2025 була направлена в паперовому вигляді на поштову адресу відповідача за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , а також за місцем реєстрації в якості внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 08.09.2025 зобов'язано Міністерство соціальної політики України надати суду відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи Петриченка Павла Гавриловича. Відповіді не отримано.
Зміну місцезнаходження/місця реєстрації відповідача не встановлено.
Копії ухвал, надісланих на поштові адреси відповідача повернуті на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Частинами третьою та сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначений статтею 242 ГПК України, за змістом частини п'ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов'язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулись до суду з відміткою про неможливість вручення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2021 у справі № 914/1191/20, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.
Факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду, у тому числі, у зв'язку із закінчення строку зберігання поштового відправлення, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Також судом вживались заходи з повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом передачі телефонограми. Так, 10.09.2025 ОСОБА_1 було прийнято телефонограму.
Таким чином, судом вжито всі необхідні та можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи, тож відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про наявність даного спору.
Від позивача 15.09.2025 надійшли додаткові пояснення в яких зазначено, що клієнту надавалась послуга "Військові канікули, відповідно до якої строк кредитування було продовжено на 3 місяці.
Судом було витримано розумні терміни, які в умовах воєнного стану суд вважає достатніми для можливості реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в інший спосіб своєї позиції на довів.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
04.11.2020 між позивачем, Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (скорочена назва АТ «А-Банк») (далі - банк, кредитор, позивач) та фізичною особою-підприємцем Петриченком Павлом Гавриловичем (далі - позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір №20.57.0000000110 (далі-договір), за умовами п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді строкового кредиту згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Строковий кредит (далі - кредит) надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що термін повернення кредиту зазначається у п. А.3 цього договору.
За приписами п. 1.3 договору усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору - «Істотні умови кредитування».
Згідно з п. А1, А2, А3 Розділу А істотними умовами кредитування є вид кредиту - строковий кредит з лімітом у розмірі 100 000,00 гривень на фінансування поточної діяльності, термін повернення кредиту - 03.11.2022, позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (Додаток №1 договору).
Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за Договором * ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * Процентна ставка за місяць) / ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);
Сума щомісячного платежу за %= (залишок заборгованості за Кредитом * річна Процентна ставка / кількість днів поточного року) * Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного погашення Кредиту-Сума щомісячного платежу за %.
Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 03.11.2022.
У п.А6 договору сторони дійшли згоди, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% річних.
У п.А7 договору сторони передбачили, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.
Відповідно до п.А8 нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з Графіком платежів.
Пунктами А9, А10, А11 визначено, що позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень у день укладання цього договору; щомісячно винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% річних від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001% річних від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Відповідно до п.п. 2.2.2-2.2.3, 2.2.5. кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору та сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 договору.
За умовами п. 4.1 договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, згідно з п. 1.2., 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього договору.
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1., 4.2. цього договору, здійснюється відповідно до п. А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дати фактичного повного погашення кредиту є дата фактичного погашення кредиту (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 4.4,-4.6 договору позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку згідно з п. А.9 договору; кредитне обслуговування згідно з п. А.10 договору; винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п. А.11 цього договору.
Якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню (п.4.7 договору).
За змістом п.5.2. договору у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.8., 2.2.11, 4.9, 7.1 цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту.
Банк має право застосувати штраф у розмірі 25% від суми кредиту використаної позичальником не за цільовим призначенням (п.5.3).
Відповідно до п.5.8. договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку досудових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формою: 1000,00грн +5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Пунктами 6.1-6.3 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір у частині п. 4.4. цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.
Договір підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем, а також скріплено печаткою позивача.
Додатком 1 до кредитного договору №20.57.0000000110 від 13.12.2022, який є невід'ємною його частиною, сторонами погоджено графік погашення, який містить такі складові: термін повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період; розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату, гривня; сума процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату; сума комісійних винагород; кредит та проценти та комісія разом, гривня.
Як встановлено судом, відповідно до графіку відповідач взяв на себе зобов'язання з повернення кредиту частинами, починаючи з 13.01.2022 по 03.11.2022.
Суд встановив, що свої зобов'язання за кредитним договором №20.57.0000000110 від 04.11.2020 позивач виконав, надав відповідачу кредит на суму 100 000,00 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах справи: меморіальним ордером №TR.15726593.16277.70198 від 04.11.2020.
Позивач вказує, що сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 27.08.2025 становить 53 052,56 гривень, з яких: 31 095,61 гривень заборгованість за кредитом, 4 896,95 гривень заборгованість за процентами, 11 060,00 гривень заборгованість за винагородою, 1 000,00 штраф (фіксована складова), 5 000,00 штраф (змінна складова).
Невиконання позичальником обов'язку зі сплати заборгованості за кредитним договором №20.57.0000000110 від 04.11.2020 стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, згідно меморіального ордеру від 04.11.2020 перерахував на рахунок позичальника кредит у розмірі 100 000,00 гривень.
Факт видачі кредиту підтверджуються матеріалами справи та не спростований позичальником.
З наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором вбачається, що фізичною особою-підприємцем Петриченком Павлом Гавриловичем вчинялись дії з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Водночас повністю кредит повернуто не було, внаслідок чого у відповідача станом на 27.08.2025 утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 31 095,61 гривень, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача та розрахунку заборгованості.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на умови кредитного договору №20.57.0000000110 від 04.11.2020, додатку №1 до нього (графік погашення), суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем грошових коштів, що були отримані останнім за спірним правочином є такими, що настав.
Позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому розмірі.
Окрім суми заборгованості позивачем заявлено до стягнення також заборгованість за процентами в розмірі 4 896,95 гривень за період з 04.11.2020 по 04.03.2023 та комісією в розмірі 11 060,00 гривень за період з 04.11.2020 по 28.02.2025.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно частини першої статі 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статі 1050 ЦК України).
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 сформувала наступні правові позиції.
Зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Сторони можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості та банківської виписки з рахунку слідує, що останній нарахував проценти за кредитом та комісією по 04.03.2023 та 28.02.2025 відповідно.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - процентів, комісії), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку процентів та комісії, суд встановив, що відповідне нарахування суперечить вимогам чинного законодавства та погодженим умовам договору, а тому розрахунок є арифметично неправильним.
Відповідно до п.А.3 договору №20.57.0000000110 від 04.11.2020 термін повернення кредиту - 03.11.2022.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування відсотків та комісії з 04.11.2022 з боку позивача є неправомірним.
Пояснення позивача щодо продовження строку дії кредитного договору на 3 місяці у зв'язку з наданням послуги «Військові канікули» судом не приймаються, адже не підтверджені жодними доказами.
Умовами кредитного договору №20.57.0000000110 від 04.11.2020 не передбачено надання такої послуги, як «Військові канікули».
Судом досліджено офіційний веб-сайт позивача: https://a-bank.com.ua/ з метою встановлення умов надання послуги «Військові канікули» та яким чином вона може змінювати умови кредитних договорів. Жодної інформації з цього питання судом не виявлено.
Як зазначено вище, самим позивачем жодних доказів, підстав та фактичного надання такої послуги не надано.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також судом вбачаються суперечності між наданими поясненнями та фактичним розрахунком заявлених вимог. Адже за поясненнями представника позивача від 15.09.2025, загальна сума до стягнення з дією військових канікул не змінюється, натомість за розрахунком заборгованості доданим до позову, нарахування % та комісії продовжено понад 3 місяця.
За перерахунком суду розмір процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача за період з 04.11.2020 по 03.11.2022 складає 4 236,70 гривень, розмір комісії за той самий період - 7 110,00 гривень.
Відтак, позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.
Щодо вимог про стягнення штрафу.
У зв'язку із простроченням відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів, позивачем також нарахований та заявлений до стягнення згідно з п. 5.8. кредитного договору штраф (фіксована складова) у розмірі 1 000,00 гривень та штраф (змінна складова) у розмірі 5 000,00 гривень.
Відповідно до п. 5.8. договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формою: 1000,00грн+5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України (у редакції, що діяла у період існування спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На теперішній час воєнний стан продовжено.
Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, позичальник звільняється від відповідальності від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, та ту обставину, що Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який продовжено станом на теперішній час, суд дійшов висновку, що позичальника звільнено від обов'язку сплати штрафу за кредитним договором у зв'язку з виникненням таких зобов'язань під час дії воєнного стану в Україні.
Зважаючи на викладені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення 1 000,00 гривень штрафу (фіксована складова) та 5 000,00 гривень штрафу (змінна складова) задоволенню не підлягають.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Фізичної особи-підприємця Петриченко Павла Гавриловича про стягнення 53 052,56 гривень, з яких: 31 095,61 гривень заборгованість за кредитом, 4 896,95 гривень заборгованість за процентами; 11 060,00 гривень заборгованість за винагородою, 1 000,00 гривень штраф (фіксована складова), 5 000,00 гривень штраф (змінна складова) - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петриченко Павла Гавриловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок №11; код ЄДРПОУ 14360080) 31 095,61 гривень заборгованості за кредитом, 4 236,70 гривень заборгованості за процентами, 7 110,00 гривень заборгованості за винагородою, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,42 гривень.
В частині стягнення 660,25 гривень заборгованості за процентами, 3 950,00 гривень заборгованості за винагородою, 1 000,00 гривень штрафу (фіксована складова), 5 000,00 гривень штрафу (змінна складова) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 10.11.2025.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок №11; код ЄДРПОУ 14360080)
Відповідач: Фізична особа-підприємець Петриченко Павло Гаврилович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя С.М. Фурсова