11 листопада 2025 року м. Харків Справа № 917/908/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу (вх.№1884П/1-43) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2025(суддя О.С. Мацко, повний текст складено 11.08.2025) у справі №917/908/25
за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу, м. Полтава,
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Говтва», Полтавська обл., смт. Решетилівка
про стягнення 11 677,02 грн.,
Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Говтва» про стягнення 11 677,02 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в полезахисній смузі поблизу с. Колісниківка Полтавського району Полтавської області було виявлено пні свіжеспиляних дерев різного розміру, діаметру та різних видів в кількості 9 шт. З огляду на зазначене, позивач стверджує, що відповідач як постійний лісокористувач, який зобов'язаний забезпечувати охорону та збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому земельній ділянці, неналежно виконав свої обов'язки, а тому має сплатити до місцевого бюджету 11 677,02 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідач у відзиві б/н від 19.05.2025 р. (вх. № 6706 від 20.05.2025 р.) зазначає, що СТОВ “Говтва» не є орендарем земельної ділянки, на якій знаходиться полезахисна лісова смуга поблизу с. Колісниківка Полтавського району Полтавської області, та не несе відповідальності за незаконні дії третіх осіб щодо самовільної вирубки (пошкодження) лісових насаджень в межах вказаної полезахисної лісової смуги.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.08.2025 у справі №917/908/25 відмовлено у задоволені позовних вимог.
Державна екологічна інспекція Центрального округу з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась 28.08.2025 через систему “Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Прийняти апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу до розгляду.
2. Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області у справі № 917/908/25 від 11.08.2025 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державної екологічної інспекції Центрального округу в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) (невстановленими) особами.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 справу №917/908/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 у справі №917/908/25 апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2025у справі №917/908/25 залишено без руху, оскільки апелянтом в порушення п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до скарги не було додано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Ухвалено заявнику апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Від Державної екологічної інспекції Центрального округу через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 01.09.2025 (вх.№10416 від 02.09.2025). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію №00000548 від 14.08.2025 на суму 2422,40 грн., та платіжну інструкцію №00000549 від 14.08.2025 на суму 2119,60 грн.,
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Центрального округу на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2025у справі №917/908/25. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/908/25. Розгляд апеляційної скарги Державної екологічної інспекції Центрального округу на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2025 у справі №917/908/25 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів позивачу.
15.09.2025 відповідач через систему Електронний суд подав відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№ 10908), а також засобами поштового зв'язку (вх.№11216 від 22.09.2025), в якому просить апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2025 року по справі №917/908/25 без змін.
Вказує на те, що позивачем не доведена неправомірність поведінки, яка виражалась би у діях чи бездіяльності Відповідача. При цьому, така бездіяльність повинна мати конкретне вираження, тобто Позивачем не доведено, які саме дії не вчинив Відповідач, вчинення яких входить до його обов'язків відповідно до закону чи договору. А оскільки Позивач не довів неправомірність поведінки Відповідача, відсутній також і причинно-наслідковий зв'язок. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що вирубка дерева здійснена не з вини Відповідача, а з вини інших осіб, зокрема тих, яких було притягнуто до адміністративної відповідальності інспектором Державної екологічної інспекції Центрального округу.
10.11.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/908/25.
З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини справи.
У провадженні слідчого відділення поліції №? 2 Полтавського РУН ГУНІ в Полтавській області перебували матеріали кримінального провадження №12024170470000327, відомості про які 30.10.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
30.10.2024 до ЧЧ ВнП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що невідомі особи здійснюють незаконне випилювання деревини в полезахисній смузі поблизу с. Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
Під час виїзду на місце події слідчим СВ Відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Леонтьєвою Валерією Сергіївною було встановлено, що в полезахисній смузі поблизу с. Колісниківка Полтавського району Полтавської області виявлено пні свіжеспиляних дерев різного розміру, діаметру та різних видів в кількості 9 шт., про що складено протокол огляду від 30.10.2024 р. (а.с. 8-12).
19.11.2024 було проведено огляд місця події за участю сертифікованого інженера землевпорядника з метою встановлення геодезичних координат пнів дерев, які були виявлені 30.10.2024 р. під час огляду місця події.
22.11.2024 сертифікований інженер землевпорядник направив до відділення поліції результати дослідження, а саме, кадастровий план земельної ділянки на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів. Відповідно до цього, було встановлено, що в межі полезахисної смуги входить один пеньок розміром 40х34 породи Ясен.
На виконання постанови про залучення спеціаліста від 22.11.2024, Інспекцію здійснено розрахунок розміру шкоди та направлено до поліції листом № 02.5-11/6290 від 18.12.2024 довідку від 16.12.2025. Шкода становить 11677 грн. 02 коп. (одиннадцять тисяч шістсот сімдесят сім грн. 02 коп.)
26.12.2024 слідчим СВ Відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Леонтьєвою Валерією Сергіївною на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170470000327 від 30.10.2024 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, було винесено постанову (а.с. 41-43), в якій, зокрема, зазначено, що під час проведення досудового розслідування в якості свідка було допитано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив, що в кінці жовтня, протягом двох днів він здійснював розчищення, кронування та випилювання деревини на місці, на яке йому вказав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме в полезахисній смузі поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
Також вказаною постановою було закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170470000327 від 30.10.2024, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України та відсутністю складу будь-якого іншого кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Державною екологічною інспекцією Центрального округу було складено протоколи №004803 та № 004802 від 30.01.2025 р. про вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушення ст. 10 Закону України “Про рослинний світ», ст.ст. 65,66 Лісового кодексу, ст. 651 КУпАП (а.с. 44, 46).
Постановами Державної екологічної інспекції Центрального округу № 13/02.1-16 та №12/02.1-16 від 31.01.2025 р. (а.с. 45, 47) на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу.
Позивач направив на адресу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Говтва» лист № 02.1-10/680 від 05.02.2025 р. (а.с. 20-21), у якому повідомив, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу було отримано від ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області матеріали про закриття кримінального провадження № 12024170470000327 від 30.10.2024 р. у зв'язку з відсутністю в діянні стосовно порубки полезахисної лісової смуги поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області, ініціатором проведення якої було СТОВ “Говтва», складу кримінального правопорушення.
Також у вказаному листі позивач зазначив, що дані дії є порушенням ст.ст. 65, 66 Лісового кодексу України, ст. 10 Закону України “Про рослинний світ», Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 650 від 22.07.2020 р., та пропонував відповідачу компенсувати шкоду, заподіяну довкіллю, в розмірі 11 677,02 грн.
На даний лист відповідачем надіслано на адресу Інспекції лист, в якому відповідач зазначає, що зрубане дерево знаходиться на земельній ділянці, що орендується. В договорі зазначено, що орендар може отримувати продукцію, доходи з даної земельної ділянки розчищати дану земельну ділянку від чагарників та порослі.
Посилаючись на несплату відповідачем зазначених коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Говтва» 11 677,02 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що наявність протиправної поведінки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Говтва», як необхідного елементу настання деліктної відповідальності, не підтверджена належними та достатніми доказами, а тому вимоги Державної екологічної інспекції Центрального округу про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Говтва» 11 677,02 грн збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища задоволенню не підлягають.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини. І лише наявність зазначених елементів свідчить про існування складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди.
Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/378/19.
Таким чином, наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні чи недоотриманні майна в результаті порушення належного потерпілому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
В обґрунтування наявності протиправної поведінки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Говтва» позивач посилається на те, що відповідач як постійний лісокористувач, який зобов'язаний забезпечувати охорону та збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому земельній ділянці, неналежно виконував свої обов'язки, що призвело до незаконної рубки (пошкодження) лісових насаджень.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017 р., Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно із пунктом 1 Розділу 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 30 від 20.02.2023 р., Державна екологічна інспекція Центрального округу є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (Держекоінспекція) та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей.
Відповідно до пункту 2 Розділу 2 Положення № 30 функцією Інспекції є здійснення державного нагляду (контролю) за доодержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Згідно зі ст. 1 даного Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Статтею 2 Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду (контролю), зокрема, у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 23.02.2024 р. у справі №400/3940/21, акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. Такий акт є одним із найважливіших джерел екологічної інформації, що становить значний суспільний (публічний) інтерес, використання якої допомагає здійснювати Держекоінспекцією та її підрозділами аналіз дотримання суб'єктом природокористування відповідного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу не було складено акт перевірки дотримання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Говтва» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
При цьому, у протоколі огляду від 30.10.2024 р. вказано, що слідчим СВ Відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Леонтьєвою Валерією Сергіївною в полезахисній смузі поблизу с. Колісниківка Полтавського району Полтавської області виявлено пні свіжеспиляних дерев різного розміру, діаметру та різних видів в кількості 9 шт.
Натомість у постанові про закриття кримінального провадження від 26.12.2024 р. зазначено, що 22.11.2024 р. сертифікований інженер землевпорядник направив до відділення поліції результати дослідження, а саме кадастровий план земельної ділянки на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів. Відповідно до цього було встановлено, що в межі полезахисної смуги входить один пеньок розміром 40х34 породи Ясен.
Згідно з листом Державної екологічної інспекції Центрального округу № 02.5-11/6290 від 18.12.2024 р. (а.с. 56) позивачем було здійснено розрахунок завданої шкоди (збитку) внаслідок незаконної порубки 1 (одного) сироростучого дерева породи “Ясен» в полезахисній лісовій смузі поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області, який становить 11 677,02 грн.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума є збитками, що виникли внаслідок незаконної порубки 1 (одного) сироростучого дерева породи “Ясен» в полезахисній лісовій смузі поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
Як визначено в абзацах 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Отже, на власників та користувачів земельних ділянок, на яких розміщені лісові насадження, покладено обов'язок щодо забезпечення збереження лісу та охорони його від незаконних рубок.
За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Водночас, як зазначено вище, позивач стверджує, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Говтва» не було дотримано вимоги законодавства щодо забезпечення охорони лісу від незаконних рубок в полезахисній лісовій смузі поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
Колегія суддів зазначає, що 10 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон №2498- VIII, яким внесено зміни до ст. 5 Лісового кодексу України, а саме - з 1 січня 2019 року до земель лісогосподарського призначення більше не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Відповідно до ч. 7 ст. 37-1 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам або в оренду фізичним та юридичним особам з обов'язковим включенням до договору оренди землі умов щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної меліорації.
З метою забезпечення належного стану полезахисних лісових смуг розташованих на землях сільськогосподарського призначення та створення сприятливих умов для підвищення їх стійкості, продуктивності, оздоровлення, посилення захисних та інших корисних функцій, Постановою Кабінету Міністрів України № 650 від 22 липня 2020 року, затверджені Правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення (далі - Правила) та внесено зміни до типового договору оренди землі.
Правила є обов'язковими для виконання усіма власниками, орендарями та користувачами земельних ділянок, на яких розташовано полезахисні лісові смуги.
Згідно з п. 2 Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 650 від 22.07.2020 р., полезахисні лісові смуги - штучно створені насадження лінійного типу для захисту сільськогосподарських угідь від негативного впливу природних та антропогенних факторів.
Відповідно до п. 3 Правил землекористувачами проводяться заходи з утримання та збереження полезахисних лісових смуг на підставі матеріалів лісовпорядкування або обстежень комісією з метою визначення необхідності проведення невідкладних заходів з поліпшення санітарного стану полезахисних лісових смуг, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (аварій, стихійного лиха тощо) у пошкоджених, малоефективних, зріджених, відмираючих насадженнях, які втрачають свої захисні функції.
Отже, земельні ділянки, на яких розташовані полезахисні лісові смуги, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, не є землями лісового фонду, а є землями державної або комунальної власності (це не стосується лісосмуг, що розташовані вздовж доріг, річок, земель несільськогосподарського призначення). Полезахисні лісові смуги відносяться до земель сільськогосподарського призначення, що мають статус несільськогосподарських угідь.
Відповідно до ст.134 Земельного кодексу України, передача земельної ділянки під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення, здійснюється без проведення земельних торгів. Таким чином, СТОВ «Говтва» не може вважатись лісокористувачем чи орендарем земельної ділянки, на якій знаходиться полезахисна лісова смуга в розумінні Лісового кодексу України, Земельного кодексу України та Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення №650. А полезахисна лісова смуга в свою чергу не належить до земель лісового фонду.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачу земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
31.07.2014 між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Аршиця» (правонаступником якого є СТОВ “Говтва») було укладено договір оренди землі (а.с. 22-24).
Згідно з п. 1.1 договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну діляянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Кунівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.
Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,6877 гектарів, у тому числі рілля 7,6877 гектарів.
Кадастровий номер земельної ділянки 5321884400:00:005:0006.
У вказаному договорі також відсутні положення щодо передачі Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю “Говтва» земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
Відтак, оскільки відповідач не є користувачем земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області, на нього не може бути покладено обов'язок щодо забезпечення охорони зазначеної земельної ділянки від незаконних рубок.
В матеріалах справи також міститься копія договору підряду б/н від 19.03.2024 р., укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Говтва» та Фізичною особою-підприємцем Шаповаловим Олегом Валентиновичем.
Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що Замовник (СТОВ “Говтва») доручає, а Підрядник (ФОП Шаповалов О.В.) бере на себе зобов'язання за завданням Замовника власними силами виконати роботи по розчищенню самостійної порослі деревної та чагарникової рослинності, яка розповсюджується на орні землі Замовника від полезахисних лісових смуг на території Кобеляцької міської ради, а Замовник зобов'язується отриманий в результаті розчищення лісоматеріал віддати Підряднику безкоштовно.
Отже, предметом даного договору не є виконання робіт щодо вирубування дерев на земельній ділянці під полезахисною лісовою смугою поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області
Крім того, до матеріалів справи не надано жодних доказів (заявки СТОВ “Говтва», акти виконаних робіт тощо), які свідчили би про виконання Підрядником робіт за вказаним договором.
У постанові про закриття кримінального провадження від 26.12.2024 р. зазначено, що під час проведення досудового розслідування в якості свідка було допитано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив, що в кінці жовтня, протягом двох днів він здійснював розчищення, кронування та випилювання деревини на місці, на яке йому вказав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме в полезахисній смузі поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області.
Однак, докази на підтвердження того, що вищезазначені дії щодо розчищення, кронування та випилювання деревини в полезахисній смузі поблизу села Колісниківка Полтавського району Полтавської області вчинялися саме на виконання договору підряду б/н від 19.03.2024 р. та на замовлення СТОВ “Говтва», в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що СТОВ «Говтва» не несе відповідальності за незаконні дії третіх осіб щодо самовільної рубки (пошкодження) лісових насаджень в межах полезахисної лісової смуги. На орендованій СТОВ «Говтва» земельній ділянці сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5321884400:00:005:0006 полезахисні смуги відсутні, як і будь-які інші об'єкти нерухомого майна та об'єкти інфраструктури. Полезахисні лісові смуги, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, в оренду СТОВ «Говтва» не передавались.
Апеляційна скарга позивача не спростовує наведених вище обставин, а лише зазначає, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Натомість, як встановлено вище, земельна ділянка, на якій розташована полезахисна лісова смуга, в оренді відповідача не перебуває.
Отже, позивачем не доведено неправомірність поведінки, яка виражалась би у діях чи бездіяльності відповідача. При цьому, така бездіяльність повинна мати конкретне вираження, тобто позивачем не доведено, які саме дії не вчинив відповідач, вчинення яких входить до його обов'язків відповідно до закону чи договору.
Крім того, Державною екологічною інспекцією Центрального округу встановлено осіб, які здійснювали незаконне випилювання деревини та притягнуто їх до адміністративної відповідальності за ст. 65-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів, як безпідставні та необґрунтовані.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2025 у справі №917/908/25 слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.08.2025 у справі №917/908/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя М.М. Слободін