ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 листопада 2025 року Справа № 906/88/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі №906/88/25 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод"
до Фізичної особи-підприємця Ткаченко Ольги Миколаївни
про стягнення штрафних санкцій на суму 145 250,00 грн
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі №906/88/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від ТОВ "Житомирський бронетанковий завод" до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі ТОВ "Житомирський бронетанковий завод" просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі № 906/88/25 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задоволити повністю.
Листом № 906/88/25/4498/25 від 19.08.2025 матеріали справи витребувано у Господарського суду Житомирської області. 02.09.2025 до суду надійшли матеріали справи №906/88/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.25 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Житомирський бронетанковий завод" про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ТОВ "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі № 906/88/25 залишено без руху. Зобов'язано ТОВ "Житомирський бронетанковий завод" протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлений недолік апеляційної скарги та подати до суду докази сплати 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
11.09.2025 (вх. № 7201/25) від ТОВ "Житомирський бронетанковий завод" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію № 5634 від 10.09.2025.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі № 906/88/25. Звернуто увагу сторін у справі, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
22.09.25 через підсистему "Електронний Суд" від ФОП Ткаченко О.М. до суду апеляційної інстанції надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
26.09.25 через підсистему "Електронний Суд" від ФОП Ткаченко О.М. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу. Із підстав висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Згідно з ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час дослідження матеріалів справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено наступне.
27.12.2023 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" (покупець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Ткаченко Ольгою Миколаївною (постачальник/відповідач) укладено договір №400 (надалі - договір № 400), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, на умовах та в строки, передбачені договором.
Пунктом 1.3. договору № 400 передбачено, що продукція, що поставляється за договором, використовується покупцем відповідно до умов державних контрактів на виконання робіт за державним оборонним замовленням, укладених з Міністерством оборони України та договорами з іншими державними замовниками у сфері оборони для проведення ремонту виробів спеціального призначення.
Згідно п. 2.2. договору № 400 якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинним стандартам (ТУ, ГОСТ, технічної документації) для даного виду продукції. Постачальник гарантує, що продукція, яка є предметом поставки за договором, придатна для використання за призначенням та повністю відповідає умовам договору щодо якості та номенклатурі.
Якість продукції, що є предметом договору, перевіряється відділом технічного контролю покупця, результати перевірки оформляються актом вхідного контролю на кожну окрему партію продукції, згідно п. 2.4 договору № 400.
Положеннями п. 3.1. договору № 400 передбачено, що поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника, на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговорених сторонами), в строки/терміни, встановлені сторонами у відповідній специфікації.
Датою виконання постачальником зобов'язань щодо строків поставки продукції, є дата підписання сторонами акту приймання-передачі на продукцію, що визнана придатною для подальшого використання за призначенням на підставі акту вхідного контролю.
Відповідно до п. 3.3. договору № 400 передача продукції від постачальника покупцю здійснюється з оформленням акту приймання-передачі в двох примірниках (додаток №3 до договору № 400). На підставі акта вхідного контролю партія продукції, що відповідає заявленій якості, зазначається в акті приймання-передачі як така, що прийнята покупцем.
Продукція, що за результатами вхідного контролю визнана такою, що не відповідає умовам договору в частині якості, зазначається в акті приймання-передачі окремо та вважається не поставленою.
На продукцію, що за результатами вхідного контролю визнана такою, що не відповідає умовам договору № 400 в частині якості (непридатною для подальшого використання за призначенням), сторонами складається акт повернення продукції (додаток №2 до договору №400).
Заміна неякісної продукції проводиться постачальником в порядку, передбаченому п. 2.5 договору № 400.
Відповідно до положень специфікації №7 від 29.02.2024 на поставку узгодженої сторонами продукції, постачальник зобов'язується поставити продукцію за цінами та на умовах даної специфікації.
Пунктом 3 специфікації №7 від 29.02.2024 визначено, що продукція, що поставляється за даною специфікацією, повинна бути: не нижче 2 категорії, технічно справною, придатною для використання за призначенням.
13.03.2024, відповідно до акта вхідного контролю №865 від 16.03.2024, по акту приймання-передачі продукції №1 від 12.03.2024 поставлено наступну продукцію, яка визнана неякісною (непридатною для використання):
1) Блок управління БУ-25-2С у кількості 1 штуки.
Неякісна продукція була повернута постачальнику по акту повернення продукції №400/2 від 19.03.2024.
Відповідно до положень специфікації №8 від 05.03.2024 на поставку узгодженої сторонами продукції, постачальник зобов'язується поставити продукцію за цінами та на умовах даної специфікації.
Пунктом 3 специфікації №8 від 05.03.2024 визначено, що продукція, що поставляється за даною специфікацією, повинна бути: не нижче 2 категорії, технічно справною, придатною для використання за призначенням.
11.03.2024, відповідно до акту вхідного контролю №833 від 20.03.2024 по акту приймання-передачі продукції №1 від 11.03.2024 була поставлена наступна продукція, яка визнана неякісною (непридатною для використання):
1) редуктор ГН 675-74-сб 101 у кількості 1 штуки.
Неякісна продукція була повернута постачальнику по акту повернення продукції №855 від 03.04.2024.
Пунктом 7.1. договору № 400 сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно положень Договору та законодавства України.
Згідно п. 7.4. договору № 400 сторони погодили, що у разі поставки продукції неналежної якості та/або номенклатури, постачальник сплачує Покупцеві штраф в розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості. У разі, якщо продукція, що виявилась неякісною за результатами акта вхідного контролю, перевірялась на предмет відповідності із застосуванням стендових випробувань, постачальник сплачує штраф у розмірі 35% від вартості продукції неналежної якості із застосуванням стендових випробувань.
У зв'язку із поверненням неякісної продукції позивач нарахував відповідачу 20% та 35% штрафу відповідно до акту вхідного контролю №865 від 16.03.2024 по акту приймання-передачі продукції №1 від 12.03.2024 та акту вхідного контролю №833 від 20.03.2024 по акту приймання-передачі продукції №1 від 11.03.2024, на загальну суму 145250,00грн.
Позивач направив відповідачу вимогу сплатити штрафні санкції №02/9517 від 27.12.2024 (а.с.20 т.1).
Оскільки ФОП Ткаченко О.М. штрафні санкції не сплатила, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі №906/88/25 у задоволенні позову відмовлено повністю. Мотивуючи судове рішення суд першої інстанції зазначив, що до правовідносин, які виникли у даній справі слід враховувати положення передбачені Інструкцією № П- 7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (надалі - Інструкція № П-7). Також в акті вхідного контролю не визначено у чому полягає неякість. Із урахуванням встановленого місцевий господарський суд виснував про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наявні докази в матеріалах справи.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від позивача до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі ТОВ "Житомирський бронетанковий завод" просить апеляційну скаргу задоволити, оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає на правильному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на повному та всебічному встановленні фактичних обставин справи, а тому вважає, що відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги. Із огляду на зазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку оскаржуваному судовому рішенню в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи, віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що правовідносини між сторонами виникли у 2024 році. На момент виникнення правовідносин між сторонами діяли положення Господарського кодексу України (надалі - ГК України), який втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України №4196-ІХ від 09.01.2025. Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що норми матеріального права, які були визначені в ГК України станом на момент виникнення правовідносин також мають бути застосовані господарським судом під час вирішення даного спору по суті.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Щодо незгоди Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" з рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі №906/88/25 колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Згідно п. 1.3 договору № 400 продукція, що поставляється за договором, використовується покупцем відповідно до умов державних контрактів на виконання робіт за державним оборонним замовленням, укладених з Міністерством оборони України та договорами з іншими державними замовниками у сфері оборони для проведення ремонту виробів спеціального призначення.
Відповідно до п. 2.4 договору № 400 якість продукції, що є предметом договору перевіряється відділом технічного контролю покупця, результати перевірки оформляються актом вхідного контролю, на кожну окрему партію продукції.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, належним чином не дослідив умови спірного договору та інших наявних у матеріалах справи документів (Стандарт підприємства ДП "ЖБТЗ" "Вхідний контроль матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин від 15.12.2020, лист Міністерства оборони України від 12.02.2025), безпідставно поклавши обов'язок доведення факту поставки неякісної продукції на позивача (покупця), а не на відповідача (постачальника), який до звернення позивача до суду не надав взагалі жодних заперечень щодо факту поставки неякісної продукції, що підтверджується відповідними актами повернення продукції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було долучено до заперечення (на відповідь на відзив), зокрема, лист Міністерства оборони України Головного управління військової юстиції 220/74/688 від 12.02.2025 на адвокатський запит представника Ткаченко О.М. адвоката С. Данила, у якому зазначено наступне:
"Представником Філії відповідно до актів вхідного контролю № 865 від 15.03.2024 та № 833 від 20.03.2024 був провідний інженер Шваб А.М.
Працівники Філії залучаються до вхідного контролю відповідно до ДСТУ 9027:2020 "Настанови щодо вхідного контролю продукції" та "Порядку здійснення контролю за якістю товарів, робіт і послуг оборонного призначення на всіх етапах їх розроблення, виробництва, модернізації, ремонту та утилізації, а також за цільовим використанням коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 № 781.
Філія створена відповідно до "Положення про представництва державних замовників у сфері оборони на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 № 1107.
Акти вхідного контролю підготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод з урахуванням ДСТУ 9027:2020".
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що згідно п. 1.3 договору № 400 продукція що поставляється за договором, використовується покупцем відповідно до умов державних контрактів на виконання робіт за державним оборонним замовленням, укладених з Міністерством оборони України та договорами з іншими державними замовниками у сфері оборони для проведення ремонту виробів спеціального призначення.
Також згідно п. 2.4 договору № 400 якість продукції, що є предметом договору перевіряється відділом технічного контролю покупця, результати перевірки оформляються актом вхідного контролю на кожну окрему партію продукцію.
Ураховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що предметом договору є поставка продукції на виконання робіт з державним оборонним замовленням. До того ж п. 2.4 договору № 400 сторони узгодили та конкретизували між собою ким та яким чином має бути проведена перевірка якості продукції.
Водночас п. 1 Інструкції П-7 визначає, що ця інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією або товарами. У договорах поставки можуть бути передбачені особливості приймання відповідних видів продукції і товарів.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір або утриматися від його укладення;
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Отже, одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин. Законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).
Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі №916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Згідно ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Екстраполюючи положення п. 1 Інструкції П-7 на приписи п. 2.4 договору № 400, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що сторони, застосовуючи принцип свободи договору, на власний розсуд визначили для себе інший порядок перевірки якості товару, аніж передбачено Інструкцією № П-7.
У свою чергу місцевий господарський, надаючи оцінку фактичним обставинам справи в даній частині, дійшов помилкового висновку, що до правовідносин, які виникли у даній справі слід застосовувати загальні положення Інструкції № П-7. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предмет договору не є типовим звичайній поставці товару, а використовується покупцем відповідно до умов державних контрактів на виконання робіт за державним оборонним замовленням, укладених з Міністерством оборони України та договорами з іншими державними замовниками у сфері оборони для проведення ремонту виробів спеціального призначення. До того ж пунктом 2.4 договору № 400 чітко визначені умови перевірки якості товару саме відділом технічного контролю покупця, а результати перевірки оформляються актом вхідного контролю, на кожну окрему партію продукцію. Положення договору не встановлюють обов'язкову присутність продавця під час проведення контролю якості поставленої продукції, а тому положення Інструкції № П-7 є відмінними від індивідуально встановлених умов договору, які визначені сторонами правочину, та як наслідок не можуть бути застосовними до правовідносин, які виникли у даній справі.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи містять Стандарт підприємства ДП "ЖБТЗ" "Вхідний контроль матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин", який затверджено директором ДП "ЖБТЗ" Жуковець О.П. 15.12.2020 та введено 01.01.2021. Згідно п. 6.4 Стандарту визначено, що при проведенні вхідного контролю необхідно провести інформування постачальника про результати проведеного вхідного контролю продукції. Також матеріали справи містять додаток "А" до Стандарту, згідно якого встановлюються вимоги до форми і змісту акта вхідного контролю.
У матеріалах справи наявні:
1) докази поставки відповідачем для позивача неякісного блоку управління БУ-25-2С №21002, а саме: акт приймання-передачі продукції № 1 від 12.03.2024, акт № 865 вхідного контролю від 16.03.2024, акт повернення продукції постачальнику № 400/2 від 19.03.2024;
2) докази поставки відповідачем для позивача неякісного редуктора ГН 675-74-сб1, а саме: акт приймання - передачі продукції № 1 від 11.03.2024, акт № 833 вхідного контролю від 20.03.2024, акт повернення продукції постачальнику № 855 від 03.04.2024.
Досліджуючи матеріали справи колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено порушення позивачем вимог Стандарту ДП "ЖБТЗ" "Вхідний контроль матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин" підприємства під час складання актів вхідного контролю №865 від 16.03.2024 та №833 від 20.03.2024, а також умов договору № 400 від 27.12.2023.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи відповідачем жодним належним та допустимим доказом не спростовані доводи позивача щодо поставки йому неякісної/ неналежної продукції.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ураховуючи наявні докази в матеріалах справи, а також застосовуючи принцип вірогідності доказів, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивач надав місцевому господарському суду достатньо належних та допустимих доказів, які у своїй сукупності підтверджують факт невиконання відповідачем умов договору № 400 від 27.12.2023. У свою чергу відповідачем не надано інших доказів, які б свідчили про протилежне. Також місцевий господарський суд не в повній мірі дослідив усі докази, які надавались сторонами у даній справі та як наслідок дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Згідно, п. 7.4 договору № 400 у разі поставки продукції неналежної якості та/або номенклатури, постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості. У разі, якщо продукція, що виявилась неякісною за результатами акту вхідного контролю, перевірялась на предмет відповідності із застосуванням стендових випробувань, постачальник сплачує штраф у розмірі 35% від вартості продукції неналежної якості із застосуванням стендових випробувань.
Вартість неякісної продукції, із перевіркою на стенді, становить 385 000 грн (35% від зазначеної суми становить 134750 грн). Вартість неякісної продукції, без перевірки на стенді, становить 52 500 грн (20 % від зазначеної суми становить 10 500 грн).
Отже, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позивач заявив вимоги до відповідача про стягнення 20% та 35% штрафу відповідно до акту вхідного контролю №865 від 16.03.2024 по акту приймання-передачі продукції №1 від 12.03.2024 та акту вхідного контролю №833 від 20.03.2024 по акту приймання-передачі продукції №1 від 11.03.2024, на загальну суму 145250,00 грн ( 134 750 грн + 10 5000 грн), які є арифметично правильними та обґрунтованими.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Із огляду на зазначене колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на ФОП Ткаченко О.М..
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі № 906/88/25 задоволити.
2. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2025 у справі № 906/88/25 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задоволити.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткаченко Ольги Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський бронетанковий завод" (вул. Дружби народів, 1, с-ще. Новогуйвинське, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12441, код ЄДРПОУ 07620094, п/р НОМЕР_2 у ФЖОУ АТ "Ощадбанк", МФО 311748) штрафні санкції у розмірі 145250 грн, сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн та сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633, 60 грн.
4. Господарському суду Житомирської області видати судові накази.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
6. Матеріали справи № 906/88/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "10" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.