вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"11" листопада 2025 р. Справа№ 910/8127/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
без виклику представників сторін,
розглянувши питання про розподіл судових витрат
при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 (повний текст складено 26.05.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 (повний текст складено 16.06.2025)
у справі № 910/8127/24 (суддя Нечай О.В.)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Приватного підприємства "Пріма Лекс",
2) ОСОБА_2 ,
3) ОСОБА_3 ,
4) ОСОБА_4 ,
5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мдіна ЛТД",
6) ОСОБА_5 ,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
Товариства з обмеженою відповідальністю "СП МДМ",
про визначення розміру статутного капіталу товариства та визнання за позивачем права на частку в статутному капіталі,
Короткий зміст і підстави заявлених вимог.
У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) зазначила, що у зв'язку з підготовкою та складанням відзиву планує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та за представництво у судовому засіданні у розмірі 4 000,00 грн, а також можливі витрати на інші необхідні види правничої допомоги відповідно до вартості такої допомоги згідно з договором. Зазначені витрати ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 .
До відзиву заявниця долучила договір №16/07ю-25 про надання правничої допомоги від 16.07.2025, акт приймання передачі наданих послуг згідно з договором про надання правничої допомоги №16/07ю-25 від 16.07.2025, платіжні інструкції від 29, 30 та 31 липня 2025 року на загальну суму 10 000,00 грн.
У судовому засіданні 22.10.2025 представник ОСОБА_2 Демченко Н.М. просила суд стягнути з ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Позиції учасників справи.
Від ОСОБА_1 будь-яких заяв, заперечень, клопотань тощо щодо заяви, що розглядається, не надійшло.
Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просив визначити розмір статутного капіталу ТОВ «СП МДМ» в 7 142 858,00 грн та визнати за позивачем право на 51/100 часток в статутному капіталі ТОВ "СП МДМ" в грошовому виразі в сумі 3 642 857,14 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у позові відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8127/24 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000,00 грн.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2025, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву; стягнути з відповідачів судові витрати.
ОСОБА_1 також не погодився з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 та звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та прийняти нове, яким залишити без задоволення заяву ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення.
ОСОБА_2 надала відзив на апеляційні скарги, у якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. ОСОБА_2 також зазначила, що у зв'язку з підготовкою та складанням відзиву планує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та за представництво у судовому засіданні у розмірі 4 000,00 грн, а також можливі витрати за інші необхідні види правничої допомоги відповідно до вартості такої допомоги згідно з договором. Зазначені витрати ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 22.10.2025 представник ОСОБА_2 Демченко Н.М. просила суд стягнути з ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення від 14.05.2025 та на додаткове рішення від 04.06.2025 Господарського суду міста Києва у справі №910/8127/24 залишено без задоволення, рішення від 14.05.2025 та додаткове рішення від 04.06.2025 Господарського суду міста Києва у справі №910/8127/24 залишені без змін.
З наданих ОСОБА_2 у матеріали справи документів суд встановив таке.
16.07.2025 ОСОБА_2 (клієнт) уклала з адвокатом Демченко Н.М. (адвокат) договір №16/07ю-25 про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт доручає, а адвокат відповідно до чинного в Україні законодавства бере на себе обов'язки представляти інтереси клієнта та надавати правничу допомогу останньому у господарській справі №910/8127/24 у зв'язку з переглядом рішення суду першої інстанції у цій справі в Північному апеляційному господарському суді.
Згідно з п. 4.1 договору за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором клієнт зобов'язаний виплатити адвокату гонорар, розмір якого визначається з урахуванням наступної вартості послуг: підготовка та складання відзиву - 6 000,00 грн; представництво інтересів клієнта у судовому засіданні - 4 000,00 грн; ознайомлення з матеріалами справи - 1 000,00 грн; складання заяв з процесуальних питань - 1 500,00 грн/сторінка.
Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування визначеної згідно з умовами цього договору суми гонорару на розрахунковий рахунок адвоката на умовах 100% попередньої оплати, але в будь-якому випадку не пізніше 15 банківських днів з дати надання послуг (п. 4.2 договору).
Відповідно до п. 4.3 факт надання адвокатом правничої допомоги за цим договором підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.
01.08.2025 сторони підписали акт приймання передачі наданих послуг згідно з договором, за яким адвокат надав, а клієнт отримав послуги на суму 6 000,00 грн - підготовка та складання відзиву на апеляційні скарги.
Платіжними інструкціями від 29, 30 та 31 липня 2025 року ОСОБА_2 сплатила Демченко Н.М. 10 000,00 грн за послуги за договором.
Згідно з матеріалами справи представник ОСОБА_2 Демченко Н.М. брала участь у судових засіданнях 29.09.2025 та 22.10.2025, про що свідчать протоколи цих засідань.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 2, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абз. 2 пп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні зазначених положень зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Дослідивши надані заявницею докази понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених нею витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 10 000,00 грн (фіксований розмір гонорару за кожну окрему послугу, а саме - 6 000,00 грн за підготовку та подання відзиву на апеляційні скарги та 4 000,00 грн за участь у судових засіданнях) відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і співрозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є обґрунтованим. Понесення витрат у зазначеному розмірі заявниця підтвердила наданими до матеріалів справи доказами.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. А отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
2. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
3. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова