вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа № 910/6169/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління справами Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
у справі № 910/6169/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр"
до Головного управління справами Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
про стягнення 161 360,00 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління справами Міністерства оборони України (відповідач) про стягнення 161 360,00 грн. У позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на проведення експертизи та 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача як особи, працівника якої визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП), внаслідок якої завдано матеріальної шкоди автомобілю позивача, наявний обов'язок відшкодувати завдану позивачу шкоду.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/6169/25 позов задоволено частково та стягнуто з Головного управління справами Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр" 123 560,00 грн основного боргу, 14 726,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 7 657,42 грн витрат на проведення незалежної оцінки пошкодженого майна та 2 318,66 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 761/39923/24 винною визнано особу, яка станом на момент ДТП проходила військову службу у відповідача на посаді водія.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/6169/25, Головне управління справами Міністерства оборони України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 16, 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 2, 73, 74, 76, 77, 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
При цьому скаржник зазначає, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між подією ДТП та наданими послугами на суму 29 880,00 грн, виконані роботи згідно з актом виконаних робіт № 13758 від 24.12.2025 не пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП і не можуть бути стягнуті з відповідача. За наявності доказів понесення позивачем витрат на ремонт транспортного засобу, в нього не було жодної потреби нести додаткові витрати, пов'язані з оплатою послуг експерта за виготовлення висновку експерта з транспортно-товарознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління справами Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/6169/25; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 22.08.2025.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що вимога про стягнення грошових коштів з відповідача є обґрунтованою, оскільки в позовній заяві наведено обґрунтування, в чому саме полягало порушення його прав, обставини, за яких таке порушення мало місце, та зазначено розрахунок суми, яку слід стягнути з відповідача, щоб відновити порушені права позивача, що кореспондує положенням ст. 16 ЦК України та ст. 162 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 761/39923/24 водія автомобіля "Toyota" визнано винним у вчиненні 07.10.2024 по вулиці Дегтярівській, 43/8 у місті Києві адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що мало наслідком пошкодження, в тому числі, автомобіля "Ford", власником якого є позивач.
На час ДТП автомобіль винної особи було забезпечено страховим покриттям відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 221530336 (ліміт відповідальності за шкоду майну - 160 000,00 грн, франшиза - 0 грн), укладеного з Приватним акціонерним товариством "НАСК "Оранта".
Позивач, звернувшись до Приватного акціонерного товариства "НАСК "Оранта" як страховика особи, винної в ДТП, отримав страхове відшкодування за пошкодження автомобіля "Ford" у розмірі 151 097,58 грн у межах полісу ЕР № 221530336 з вирахуванням ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями від 04.12.2024 № 66322 на суму 132 440,65 грн та від 01.04.2025 № 18525 на суму 18 656,93 грн.
Звертаючись із позовом у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр" послалось на те, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Ford" становила 321 360,00 грн, про що свідчать акти виконаних робіт від 21.11.2024 № 13918 на суму 150 000,00 грн, від 24.12.2024 № 13759 на суму 62 460,00 грн, від 24.12.2024 № 13758 на суму 31 800,00 грн, від 24.12.2024 № 13757 на суму 39 300,00 грн та від 09.01.2025 № 13819 на суму 37 800,00 грн. З урахуванням відшкодування Приватним акціонерним товариством "НАСК "Оранта" суми в розмірі 151 097,58 грн у межах полісу ЕР № 221530336, відповідач як особа, працівника якої визнано винним у ДТП, має відшкодувати решту шкоди в розмірі 161 360,00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що акт виконаних робіт № 13819 не є належним доказом здійснення ремонту пошкоджень, завданих транспортному засобу внаслідок ДТП, оскільки всі роботи, наведені в ньому, є регламентними. Крім того, відповідач висловив заперечення щодо відшкодування вартості проведеного експертного дослідження та витрат на послуги адвоката.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
За приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною другою вказаної статті визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин; збитки, як результат такої діяльності; причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками; вина учасника господарських відносин.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що її було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, тобто не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 761/39923/24 водія автомобіля "Toyota" визнано винним у вчиненні 07.10.2024 по вулиці Дегтярівській, 43/8 адміністративного правопорушення за участі також належного позивачу автомобіля.
Місцевим господарським судом встановлено та відповідачем не заперечується, що останній на момент ДТП володів транспортним засобом - автомобілем "Toyota", а особа, яка перебувала за кермом вказаного транспортного засобу на момент скоєння ДТП, проходила військову службу у відповідача на посаді водія, тому саме відповідач як роботодавець повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків джерелом підвищеної небезпеки згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України.
Розмір завданої шкоди позивачем підтверджено актами виконаних робіт станції технічного обслуговування від 21.11.2024 № 13918 на суму 150 000,00 грн, від 24.12.2024 № 13759 на суму 62 460,00 грн, від 24.12.2024 № 13758 на суму 31 800,00 грн, від 24.12.2024 № 13757 на суму 39 300,00 грн та від 09.01.2025 № 13819 на суму 37 800,00 грн, всього на 321 360,00 грн вартості відновлювального ремонту автомобіля "Ford".
При цьому судом правильно визначено, що акт виконаних робіт від 09.01.2025 № 13819 на суму 37 800,00 грн не є належними доказом на підтвердження понесених позивачем збитків, оскільки всі роботи, проведені згідно з даним актом, не є відновленням пошкоджень транспортного засобу, завданих ДТП, а фактично здійсненні як системне, регулярне обслуговування автомобіля.
З врахуванням сплаченого страхового відшкодування, вмотивованим є висновок суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача решти суми шкоди за мінусом витрат за актом № 13819, всього 123 560,00 грн.
У частині судових витрат судом першої інстанції, з урахуванням ст. 126, 129 ГПК України і принципів співмірності та розумності судових витрат, правильно визначено, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу є 19 231,00 грн, як такі, що є доведеними та дійсно неминучими, а відтак, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 14 726,00 грн витрат на послуги адвоката.
Щодо відшкодування витрат позивача, понесених на проведення експертного дослідження, у сумі 10 000,00 грн судом встановлено, що вони підтверджуються рахунком на оплату від 22.10.2024 № 22/10 на суму 10 000,00 грн, актом прийому-передачі робіт з експертного дослідження КТЗ від 06.11.2024 на суму 10 000,00 грн, платіжною інструкцією від 22.10.2024 № 2341586020240947 на суму 10 000,00 грн та висновком експерта з транспортно-товарознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку № 06/11, виготовленим судовим експертом Булейком Олександром Анатолійовичем.
Відповідно до ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено належним чином його витрати на проведення експертного дослідження пошкодженого транспортного засобу, а відтак судом правомірно покладено їх на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління справами Міністерства оборони України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/6169/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко