ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
05 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1960/15
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
Представники учасників справи у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецмонтаж-2016»
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2025 (повний текст складено та підписано 09.06.2025, суддя Ржепецький В.О.)
у справі №915/1960/15
за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю “Трейдавтотранс»
про визнання банкрутом
В провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1960/15 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю “Трейдавтотранс».
У травні 2025 кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецмонтаж-2016» було подано до Господарського суду Миколаївської області клопотання про зобов'язання ліквідатора вчинити дії в якому останній просив суд:
1) зобов'язати ліквідатора внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Трейдавтотранс», виключити відомості щодо кредиторських вимог заставного кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвест-Кредо» та майна, яким забезпечені вказані вимоги;
2) визнати конкурсними вимогами - кредиторські вимоги кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвест-Кредо»;
3) зобов'язати ліквідатора внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Трейдавтотранс», включивши кредиторські вимоги кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвест-Кредо» до 4-ї (четвертої) черги вимог кредиторів.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2016 до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Трейдавтотранс» було включено вимоги ПАТ “Дельта Банк», які забезпечені заставою майна боржника. Ухвалою суду від 23.04.2025 замінено кредитора у справі - ПАТ “Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ “Фінансова компанія “Інвест-Кредо». Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передане у заставу майно боржника перебуває у власності ТОВ “Альфа Спас», як таке, що придбано на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство. Відомості про державну реєстрацію іпотеки відносно даного майна відсутні. Із розділу “Деталізована інформація про іпотеку» вбачається, що ПАТ “Дельта Банк» був зареєстрований як іпотекодержатель за об'єктом, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, майновий поручитель ТОВ “Трейдавтотранс». 27.04.2016 державна реєстрація іпотеки була припинена із внесенням відповідних відомостей до вказаного розділу. Будь-яких відомостей про реєстрацію наступного іпотекодержателя замість ПАТ “Дельта Банк» у Державному реєстрі іпотек, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зазначено. В даному випадку склалась ситуація, коли заставний кредитор ПАТ “Дельта Банк» вибув із зобов'язання та не являється кредитором ТОВ “Трейдавтотранс». Відомостей щодо відчуження зобов'язань за договором іпотеки іншому кредитору із здійсненням відповідної державної реєстрації на даний час, у ліквідатора та в матеріалах справи немає. За таких обставин, ТОВ “Фінансова компанія “Інвест-Кредо» не набуло пріоритету щодо задоволення своїх грошових вимог до боржника за рахунок заставного (іпотечного) майна. Тому відсутні правові підстави для обліковування відомостей про заставного кредитора у реєстрі вимог кредиторів ТОВ “Трейдавтотранс» оскільки ТОВ “Фінансова компанія “Інвест-Кредо» втратило статус заставного кредитора у справі про банкрутство ТОВ “Трейдавтотранс», відповідно, даний кредитор повинен обліковуватись, як конкурсний кредитор.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2025 по цій справі, серед іншого, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ “Спецмонтаж-2016» від 22.05.2025 про зобов'язання ліквідатора внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Трейдавтотранс», виключивши відомості щодо кредиторських вимог заставного кредитора ПАТ “Дельта Банк» та майна, яким забезпечені вказані вимоги, визнання кредиторських вимог ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо» конкурсними та зобов'язання ліквідатора внести зміни до реєстру вимог кредиторів банкрута.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що кредитор - ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо» в розумінні положень КУзПБ є забезпеченим кредитором. В свою чергу, всі правовідносини, пов'язані із задоволенням вимог за рахунок заставного майна здійснюються лише в межах провадження у справі про банкрутство та в порядку, передбаченому КУзПБ, а отже правовідносини пріоритету на задоволення своїх вимог, встановлені ст. 4 Закону України “Про іпотеку», ст. 3 Закону України Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на які посилається заявник - ТОВ “Спецмонтаж-2016» в провадженні у справі про банкрутство не застосовуються.
Відтак, за висновками місцевого господарського суду, відсутність державної реєстрації відомостей про відступлення прав за іпотечним договором у відповідності ідо положень ст. 24 Закону України “Про іпотеку», не впливає на статус кредитора, на користь якого були відступлені права, статусу забезпеченого, який виник на підставі відповідних правочинів.
Крім того, як відзначено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-як докази, які б свідчили про наявність інших зареєстрованих обтяжень щодо спірного майна, що унеможливлює встановлення факту втрати кредитором - ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо» того чи іншого пріоритету щодо предмету іпотеки, або набуття іншими особами такого пріоритету.
З огляду на таке, місцевий господарський суд дійшов висновку, що правові підстави для виключення відомостей щодо кредиторських вимог заставного кредитора та майна, яким забезпечені вказані вимоги, визнання їх конкурсними вимогами та зобов'язати ліквідатора внести зміни до реєстру вимог кредиторів відсутні.
Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ “Спецмонтаж-2016» з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2025 у справі №915/l960/15, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ “Спецмонтаж-2016» про зобов'язання ліквідатора вчинити дії.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушує права кредитора, з огляду на таке:
- ухвалою суду першої інстанції в цій справі замінено кредитора ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо», однак така ухвала не містить дослідження обставин та зазначення інформації про визнання вимог даного кредитора, як заставних чи конкурсних;
- приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції неправильно застосував приписи чинного законодавства, зокрема Закону України «Про іпотеку», яка прямо вимагає нотаріального посвідчення та державної реєстрації прав за іпотечним договором, включаючи відступлення прав;
- поза увагою суду першої інстанції залишено те, що наразі у відповідному державному реєстрі відомості про державну реєстрацію іпотеки відносно спірного майна відсутні, як й відсутня інформація про зміну кредитора у зобов'язанні;
- не взято судом першої інстанції до уваги, як вважає скаржник, й те, що правочин про відступлення прав на іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню, а відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому чинним законодавством порядку;
- місцевим господарським судом невірно застосовано ст. 4 Закону України «Про іпотеку» та ст. 210 ЦК України, оскільки в даному випадку склалась ситуація, коли заставний кредитор - ПАТ «Дельта Банк» вибув із зобов'язання та не є кредитором боржника, відомостей щодо відчуження обтяжень за договором іпотеки іншому кредитору із здійсненням відповідної державної реєстрації немає, а тому ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо» не набуло пріоритету щодо задоволення своїх грошових вимог до боржника за рахунок заставного (іпотечного) майна;
- відмовляючи у задоволені заяви суд фактично визнав наявність іпотечних правовідносин між ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо» та банкрутом, що не відповідає матеріалам справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду на 01.10.2025.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Принцевської Н.М. у відпустці з 09.09.2025 по 10.10.2025, судове засідання по справі №915/1960/15 призначене на 01.10.2025 не відбулось.
Ухвалою суду від 13.10.2025 повідомлено учасників справи №915/1960/15 про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецмонтаж-2016» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2025 відбудеться - 05.11.2025.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо» в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо» зазначає, що з моменту порушення даної справи про банкрутство та до сьогодні, накладати будь-які обтяження (іпотеки, заборони тощо) на майно ТОВ «Трейдавтотранс», зокрема на нежитловий об'єкт, що є предметом іпотеки заборонено через початок процедури банкрутства.
До того ж, як вказує кредитор, ПАТ «Дельта Банк» (іпотекодержатель) було визнано заставним кредитором у цій справі, що є власником та іпотекодавцем забезпеченого майна за Іпотечним договором.
В свою чергу, як стверджує кредитор, запис іпотеки, заборони за Іпотечним договором було скасовано у межах даної справи, адже цього вимагає процедура банкрутства для продажу майна банкрута під час проведення ліквідаційної процедури.
ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо» відзначає, що в межах даної справи про банкрутство було проведено аукціон з продажу іпотечного майна, однак такий аукціон було визнано недійсним в судовому порядку та застосовано наслідки недійсності правочину у вигляді повернення нерухомого майна у власність ТОВ "Трейдавтотранс" та було організовано проведення повторних торгів. Предмет іпотеки було продано в межах процедури банкрутства у цій справі, переможцем якого стало ТОВ «АЛЬФА СПАС».
В той же час, між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, з огляду на що ухвалою Господарського суду Миколаївської області було здійснено заміну кредитора ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо». Таким чином, заставний кредитор ПАТ «Дельта Банк» був замінений на ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» за ухвалою суду.
Отже, на переконання кредитора, Господарський суд Миколаївської області дійшов вірного висновку, що відносини правонаступництва ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» підтверджено ухвалою, яка набрала законної сили. Відтак, кредитор - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» в розумінні положень КУзПБ є забезпеченим кредитором.
Кредитор вважає, що місцевий господарський суд в оскаржувані ухвалі дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що можливість переважного задоволення вимог кредитора за рахунок заставного майна забезпечується шляхом відчуження предмета застави (іпотеки) в ліквідаційній процедурі боржника - заставодавця (іпотекодавця) з подальшим спрямуванням виручених від продажу коштів на погашення вимог забезпеченого кредитора. В свою чергу, правовідносини пріоритету на задоволення своїх вимог, встановлені ст. 4 Закону України «Про іпотеку», ст. 3 Закону України Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в провадженні у справі про банкрутство не застосовуються.
При цьому, як вважає кредитор, відсутність державної реєстрації відомостей про відступлення прав за іпотечним договором у відповідності ідо положень ст. 24 Закону України «Про іпотеку», не впливає на статус кредитора, на користь якого були відступлені права, статусу забезпеченого, який виник на підставі відповідних правочинів.
Представники учасників справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Враховуючи наведене, а також те, що судом явка представників учасників справи у судове засідання судом не визнавалась обов'язковою, судова колегія вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
За змістом положень статті 589 ЦК України, статей 7, 11 Закону України "Про іпотеку", статті 19 Закону України "Про заставу" заставодержатель, а у іпотечних правовідносинах - іпотекодержатель (якщо інше не передбачено договором або законом) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника (майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні), визначені на момент фактичного задоволення, за рахунок майнового поручителя у розмірі фактичної реалізації предмета застави, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.
Зазначені висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19.
Системний аналіз норм статті 572 ЦК України, статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що законодавець при конструюванні відповідних правових норм так чи інакше текстуально використовує поняття "переважність права заставодавця (іпотекодавця) перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок заставного (іпотечного) майна" (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.03.2021 у справі № 918/1383/16).
Отже, сутність застави (іпотеки) полягає не лише в тому, щоб забезпечити основне зобов'язання в повному обсязі, а в тому, що правом застави (іпотеки) є право на чужу річ, яке належить кредитору в забезпечення його права вимоги за зобов'язанням і яке виявляється в можливості переважного (порівняно з іншими кредиторами) задоволення із цінності цієї речі.
Таке переважне право також закріплено в частині шостій статті 64 КУзПБ, якою встановлено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
Відтак, можливість переважного задоволення вимог кредитора за рахунок заставного майна забезпечується шляхом відчуження предмета застави (іпотеки) в ліквідаційній процедурі боржника - заставодавця (іпотекодавця) з подальшим спрямуванням виручених від продажу коштів на погашення вимог забезпеченого кредитора.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальними нормами Кодексу України з процедур банкрутства для випадків звернення стягнення на майно боржника встановлені спеціальні правила.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній станом на час порушення справи про банкрутство) забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є не забезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Норма статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» текстуально відтворена в КУзПБ, а саме: частина восьма статті 45 КУзПБ встановлює, що розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.
Отже, з моменту введення в дію КУзПБ правове регулювання статусу забезпеченого кредитора, зокрема в частині порядку набуття ним статусу учасника (сторони) у справі про банкрутство, не змінилося.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.
У силу приписів частини 14 статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 41 КУзПБ, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим (частина 2 статті 45 КУзПБ).
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах 30-денного строку, визначеного частиною 1 статті 45 КУзПБ, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Крім того, розпорядник майна зобов'язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (частина 8 статті 45 КУзПБ).
З аналізу наведених приписів КУзПБ вбачається, що законодавець не встановив обов'язку забезпеченого кредитора подати заяву про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, для їх задоволення у справі про банкрутство, проте передбачив для забезпеченого кредитора можливість подати таку заяву стосовно забезпечених вимог, а також право на заявлення грошових вимог, які незабезпечені заставою або за відмови від забезпечення, що у цих двох випадках мають бути заявлені кредитором та розглянуті судом за загальними правилами для конкурсних або поточних вимог до боржника.
Згідно з ч. 6 ст. 64 КУзПБ, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово. Арбітражний керуючий здійснює погашення вимог забезпеченого кредитора протягом 10 робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета забезпечення.
Так, наявні матеріали справи свідчать про те, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2016 у цій справі, за результатами попереднього засідання, окремо включено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ “Дельта Банк» у сумі 1011515,00 грн, які забезпечені заставою майна боржника. Відомості про майно боржника, яке є предметом застави: нежитловий об'єкт, літ.Д-1 склад, загальною площею 167,0 кв.м.; літ.Е-1 склад, загальною площею 96,9 кв.м.; літ.Ж-1 щитова; літ. З-1 прохідна, загальною площею 10,0 кв.м.; літ.М-1, М'-1 адміністративно виробнича будівля, загальною площею 77,0 кв.м.; літ.Н-1 котельня, загальною площею 17,6 кв.м.; літ.О-1 склад механізований, загальною площею 860,5 кв.м.; літ.П-1 навіс; літ.У-1 вбиральня; літ.Т-1 будівля для ємкостей; № 2,3,4,8 споруди; №1 покриття, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 3405286.
Зазначені вимоги включено до реєстру вимог кредиторів на підставі даних обліку боржника, а саме на підставі іпотечного договору (нежитлові приміщення) укладеного 12.01.2006 між АКІБ “Укрсиббанк» (правонаступником якого є ПАТ “Дельта Банк» та ТОВ “Трейдавтотранс»), посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. та зареєстрованим за № 96. Згідно умов зазначеного договору (п.1.1) ТОВ “Трейдавтотранс» є майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_1 перед АКІБ “Укрсиббанк» (п. 1.3). Сторонами іпотечного договору визначено вартість предмету іпотеки - 1011515,00 грн.
До суду ПАТ “Дельта Банк» із заявою про визнання кредиторських вимог не звертався, натомість, листом від 26.01.2016, посилаючись на ч.2, 8 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитором зазначено про обов'язок розпорядника майна окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала суду від 02.02.2016 у цій справі, якою окремо включено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ “Дельта Банк» у сумі 1011515,00 грн, які забезпечені заставою майна боржника, станом на теперішній час є чинною.
Ухвалою від 23.04.2025 судом задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Інвест-Кредо» про заміну кредитора у справі. Судом постановлено замінити у справі №915/1960/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейдавтотранс» кредитора - ПАТ “Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо».
Під час прийняття даної ухвали судом було встановлено, що в результаті укладення Договору 2299/К від 05.08.2020 про відступлення права вимоги, кредитором за зобов'язаннями ОСОБА_1 , як до боржника та ТОВ “Трейдавтотранс», як до майнового поручителя, стало ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо», яке згідно умов укладеного Договору набуло право вимагати замість ПАТ “Дельта Банк» належного виконання боржником зобов'язань в межах переданого права.
Таким чином, відносини правонаступництва ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо» підтверджено ухвалою від 23.04.2025, яка набрала законної сили 23.04.2025.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку кредитор - ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо» в розумінні положень КУзПБ є забезпеченим кредитором, оскільки набув статусу кредитору замість ПАТ “Дельта Банк», вимоги якого включено до реєстру вимог кредиторів у сумі 1011515,00 грн, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
Відтак, враховуючи те, що порядок погашення вимог забезпеченого кредитора, передбачений ст. 64 КУзПБ, всі правовідносини пов'язані із задоволенням вимог за рахунок заставного майна здійснюються лише в межах провадження у справі про банкрутство та в порядку, передбаченому КУзПБ, а тому правовідносини пріоритету на задоволення своїх вимог, встановлені ст. 4 Закону України “Про іпотеку», ст. 3 Закону України Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на які посилається заявник - ТОВ “Спецмонтаж-2016» в даному випадку не підлягають застосуванню.
В свою чергу, відсутність державної реєстрації відомостей про відступлення прав за іпотечним договором у відповідності ідо положень ст. 24 Закону України “Про іпотеку», не впливає на статус кредитора, на користь якого були відступлені права, статусу забезпеченого, який виник на підставі наведених вище правочинів.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-як докази, які б свідчили про наявність інших зареєстрованих обтяжень щодо спірного майна, що унеможливлює встановлення факту втрати кредитором - ТОВ “Фінансова компанія Інвест-Кредо» того чи іншого пріоритету щодо предмету іпотеки, або набуття іншими особами такого пріоритету.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що у даному випадку правові підстави для виключення відомостей щодо кредиторських вимог заставного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвест-Кредо» та майна, яким забезпечені вказані вимоги, визнання конкурсними вимогами - кредиторські вимоги кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Інвест-Кредо» та зобов'язати ліквідатора внести зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ “Трейдавтотранс», - відсутні.
Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи чинного законодавства, зокрема Закону України «Про іпотеку», оскільки, як вже було вказано вище сутність застави (іпотеки) полягає не лише в тому, щоб забезпечити основне зобов'язання в повному обсязі, а в тому, що правом застави (іпотеки) є право на чужу річ, яке належить кредитору в забезпечення його права вимоги за зобов'язанням і яке виявляється в можливості переважного (порівняно з іншими кредиторами) задоволення із цінності цієї речі. Таке переважне право також закріплено в частині шостій статті 64 КУзПБ, якою встановлено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
Щодо вимог заявника про зобов'язання ліквідатора внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів, колегія суддів зауважує, що дана справа про банкрутство ТОВ «Трейдавтотранс» порушена за вимогами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», реєстр вимог кредиторів було затверджено рішенням суду, які є чинним. При цьому, ані Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ані КУзПБ не передбачає вчинення арбітражним керуючим дій щодо внесення відповідних змін.
До того ж, як вже було вказано вище, 11.04.2025 ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» звернулося до Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/1960/15 із заявою про заміну сторони у справі № 915/1960/15 правонаступником.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2025 у цій справі було здійснено заміну у справі №915/1960/15 про банкрутство Товаристваз обмеженою відповідальністю «Трейдавтотранс» кредитора ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо».
Отже, заставний кредитор ПАТ «Дельта Банк» був замінений на ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» за ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2025 у справі № 915/1960/15.
Дана ухвала набрала законної сили та учасниками справи не оскаржувалась.
Відповідно відносини правонаступництва ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» підтверджено ухвалою від 23.04.2025, яка набрала законної сили 23.04.2025. Відтак, кредитор - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» в розумінні положень КУзПБ є забезпеченим кредитором, що не потребує вчинення додаткових дій задля підтвердження такого статусу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права на які посилається апелянт та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо».
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.06.2025 у справі №915/1960/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Ярош А.І.