79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" жовтня 2025 р. Справа №914/38/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів І.Ю. Панова
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Рахман Софія,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури б/н від 08.07.2025 (вх № 01-05/2136/25 від 09.07.2025р.)
на рішення Господарського суду Львівської області від 23 червня 2025 року (суддя Рим Т.Я., м. Львів)
у справі №914/38/25
за позовом: Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави (надалі Прокурор) в особі Виконавчого комітету Стрийської міської ради,
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Арм Спорт»
про стягнення 85 000,00 грн.
за участю представників:
прокурор: Панькевич Р.М.
від позивача: Кобко Т.В.
від відповідача: Ночвай Д.М.
Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Стрийської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Арм Спорт» про стягнення 85 000,00 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання програми «Матеріально-технічне забезпечення підрозділів територіальної оборони на 2024 рік», затвердженої рішенням двадцять п'ятої сесії міської ради восьмого демократичного скликання від 08.02.2024 № 2342 було проведено публічну закупівлю (UA-2024-03-12-008760-а) оптичних прицілів Bushnel Elite Taсtikal 3.5-21х50. 13.За результатами публічної закупівлі ТОВ «Європа Арм Спорт» та Виконавчий комітет Стрийської міської ради 28.03.2024 уклали договір поставки товару № 60/24, ціну якого визначили з урахуванням ПДВ.
На переконання прокурора, оскільки товар закуплявся з метою його передачі військовій частині, тому у відповідності з пунктом 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України звільнений від оподаткування ПДВ. Отже, сплачена позивачем сума такого податку має бути повернута відповідачем як безпідставно отримана.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23 червня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за нормами Податкового кодексу України є категорія товарів та кінцевий отримувач таких товарів (в сукупності). Особа кінцевого отримувача має бути зафіксована або в умовах договору поставки, або в сертифікаті кінцевого споживача. При цьому така інформація повинна бути зафіксована документально станом саме на час укладення договору.
Місцевий суд вказав, що на момент укладення Договору поставки від 28.03.2024 сторони повинні бути обізнані щодо статусу кінцевого споживача, оскільки це безпосередньо впливає на застосування положень Податкового кодексу України, які регулюють порядок звільнення від ПДВ (подібний висновок викладений у пункті 61 постанови Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24).
Однак, наданий прокурором сертифікат кінцевого споживача складено 24.12.2024, тобто майже через 9 місяців після підписання договору та поставки товару і перед поданням позовної заяви до суду. Це виключає його правомірне застосування для звільнення операцій з поставки товару від сплати ПДВ.
Крім того, умови укладеного Договору поставки від 28.03.2024 також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Не містить жодної інформації щодо кінцевого споживача і тендерна документація.
Не погодившись з даним рішенням, Львівська обласна прокуратура вернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 08.07.2025 (вх № 01-05/2136/25 від 09.07.2025), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2025 у справі № 914/38/25 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апелянт вказує, що твердження відповідача про те, що він не був ознайомлений із кінцевою метою придбання товару виконавчим комітетом Стрийської міської ради через відсутність сертифіката кінцевого споживача, а також посилання на умови договору та тендерної документації позивача, в яких цього не зазначено, не заслуговують на увагу. Так, специфіка товару вказує на те, що виконавчому комітету міської ради, який не є військовим формуванням, не було доцільно закуповувати оптичні приціли для власних потреб (їх використання не відноситься до компетенції виконавчого комітету). Крім того, первинні документи, складені для виконання умов договору, спростовують ці доводи відповідача.
Таким чином, скаржник зазначає, що в даному випадку на договір про закупівлю розповсюджується дія пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання спеціально визначеного товару, а матеріалами справи підтверджується спрямування такого товару на користь військової частини, яка є фактичним кінцевим отримувачем цього товару. Відтак, включення до ціни договору ПДВ суперечить положенням п. 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
За таких обставин, на переконання прокурора, рішення суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України) і порушенням норм процесуального права (ст. ст. 86, 236, 237 ГПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Арм Спорт» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 29.10.2025 з'явились представники сторін, надали пояснення.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Стрийська міська рада 08.02.2024 прийняла рішення № 2342 (а. с. 16), яким затвердила зміни до програми матеріально-технічного забезпечення підрозділів територіальної оборони на 2024 рік. До завдань цієї програми (а. с. 17) належить забезпечення зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил Збройних Сил України (придбання оптичних прицілів Bushnel Elite Taсtikal 3.5-21х50)
Виконавчий комітет Стрийської міської ради оголосив процедуру закупівлі (UA-2024-03-12-008760-а) оптичних прицілів Bushnel Elite Taсtikal 3.5-21х50 (а. с. 11).
За результатами цієї закупівлі Виконавчий комітет Стрийської міської ради та ТОВ «Європа Арм Спорт» уклали Договір поставки № 60/24 від 28.03.2024 (а. с.18-19), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець (Відповідач) зобов'язується поставити замовникові (Позивачу) оптичні приціли Bushnel Elite Taсtikal 3.5-21х50 астрономічні та оптичні прилади (зазначені у специфікації), яка містить вказівку на найменування, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну суму і є невід'ємною частиною договору, а замовник прийняти та оплатити такі товари.
Згідно з пунктом 3.1 Договору поставки від 28.03.2024 ціна договору становить 510 000,00 грн, в т. ч. ПДВ 85 000,00 грн відповідно до п. 193.1 Податкового кодексу України.
Сторони підписали специфікацію до Договору поставки від 28.03.2024 (а. с. 20).
Замовник здійснює оплату після отримання товару на підставі виставленого рахунку та накладної. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника протягом 30 робочих днів з дня підписання представниками сторін накладної та рахунку (пункт 4.1. Договору поставки від 28.03.2024).
До матеріалів справи Прокурор долучив Звіт про результати проведення процедури закупівлі від 28.03.2024 (а. с. 12-13).
Відповідач поставив Позивачу обумовлений Договором поставки від 28.03.2024 товар, що підтверджується видатковою накладною № ЕАОф-13705 від 27.03.2024 (а. с. 21).
У наданих документах наявна розбіжність у датах документів: видаткова накладна № ЕАОф-13705 датована 27.03.2024, тобто складена до дати підписання Договору (28.03.2024). Крім того, призначення платежу в платіжній інструкції № 254 від 03.04.2024 містить посилання на видаткову накладну № ЕАОф-13705 від 29.03.2024. Сторони підтвердили, що поставка товару відбулася 29.03.2024, а вказана у видатковій накладній дата є помилкою.
Позивач поставлений Відповідачем товар оплатив, про що свідчить платіжна інструкція № 254 від 03.04.2024 (а. с. 22).
Згідно із сертифікатом кінцевого користувача (споживача) № 1174/44пс від 02.12.2024 (а. с. 34) кінцевим користувачем (споживачем) оптичних прицілів Bushnel Elite Taсtikal 3.5-21х50, що були предметом Договору від 28.03.2024, є Військова частина НОМЕР_1 для зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил України (яка знаходиться на всебічному забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 ).
Для підтвердження того, що кінцевим споживачем товару за Договором поставки від 28.03.2024 є військова частина Прокурор також надав: Акт прийому-передачі від 10.04.2024 (а. с. 23), згідно з яким Позивач передав ВЧ НОМЕР_1 оптичні приціли Bushnel Elite Taktikal 3/5-21х50; Запит Зведеної стрілецької бригади ЗСУ від 02.01.2024 (а. с. 24) про надання Військовій частині, серед іншого, оптичних прицілів Bushnel Elite Taktikal 3/5-21х50.
Виконавчий комітет Стрийської міської ради листом від 02.05.2024 (а. с. 26) просив ТОВ «Європа Арм Спорт» повернути безпідставно сплачену суму ПДВ.
36.У відповідь на цей лист ТОВ «Європа Арм Спорт» листом від 16.05.2024 (а. с. 27) повідомило, що воно є платником ПДВ і включило ПДВ у вартість поставлених товарів, зареєструвавши податкові накладні. У листі Відповідач також зазначив, що Виконавчий комітет Стрийської міської ради не є суб'єктом, щодо поставки якому застосовується звільнення від ПДВ. Адже поставка товарів не була здійснена в рамках державних оборонних закупівель. Тому ТОВ «Європа Арм Спорт» повинно було нарахувати і сплатити ПДВ до державного бюджету. Оскільки ПДВ вже сплачено, ТОВ «Європа Арм Спорт» не має підстав для коригування ПДВ чи повернення сплаченої суми на рахунок Виконавчого комітету Стрийської міської ради.
Для підтвердження сплати ПДВ до Державного бюджету України Відповідач надав податкову накладну від 04.04.2024 № 944 (а. с. 155-156) та квитанцію про реєстрацію податкової накладної (а. с. 157).
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Підстави представництва прокурором інтересів держави
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у 2 випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів, чим досягається дотримання принципів ефективності та результативності.
Пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Отже, Виконавчий комітет Стрийської міської ради є розпорядником бюджетних коштів, а тому є уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Невжиття компетентним органом жодних заходів упродовж розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності…), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Прокурор звертався до Виконавчого комітету Стрийської міської ради з запитами від 19.09.2024 (а. с. 14), від 19.11.2024 (а. с. 28-29) в яких, серед іншого, повідомив про виявлені порушення податкового законодавства та просив надати інформацію чи вживались заходи щодо повернення надміру сплачених коштів ПДВ з ТОВ «Європа Арм Спорт». Також у цих листах просив повідомити позицію щодо можливості пред'явлення прокуратурою позовної заяви в інтересах Виконавчого комітету Стрийської міської ради щодо стягнення таких коштів.
У відповідь на ці листи Виконавчий комітет Стрийської міської ради листами від 27.09.2024 (а. с. 15) та від 21.11.2024 (а. с. 30) повідомив, що звертався до Відповідача з листом з метою повернення безпідставно сплаченого ПДВ, проте отримав відповідь про відмову в поверненні цих коштів. У зв'язку з цим просив прокуратуру здійснити представництво інтересів держави в особі Виконавчого комітету Стрийської міської ради шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Таким чином, з моменту звернення Прокурора до компетентного органу останній не здійснив заходів щодо захисту інтересів держави. Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», що свідчить про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.
Щодо предмета спору.
Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Положеннями статей 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Так, за приписами ч.ч.1, 3 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Податок на додану вартість, визначений в п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
Як зазначалось вище, між Виконавчим комітетом Стрийської міської ради та відповідачем виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки № 60/24 від 28.03.2024.
Згідно з пунктом 3.1 Договору поставки від 28.03.2024 ціна договору становить 510 000,00 грн, в т. ч. ПДВ 85 000,00 грн відповідно до п. 193.1 Податкового кодексу України.
Отже, сторони на договірних засадах передбачили формування ціни за Договором та включили до вартості товару ПДВ.
Відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20, щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).
Відповідно до правового висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20, договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.
У даній справі вимога про визнання недійсним Договору в частині включення в ціну товару суми ПДВ прокурором не заявлена.
Як зазначалось вище, позов заявлено виходячи з умов Договору, які були узгоджені його сторонами без зауважень.
Положеннями статей 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним пункту 3.1. Договору у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість. Прокурором не доведено, а судом не встановлено наявності підстав вважати вказаний пункт Договору недійсним в силу закону (нікчемним), оскільки пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на який покликається прокурор, такого не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2025 у справі №94/2176/24.
Відтак, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 85 000, 00 грн на підставі ст.1212 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції з викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови, оскільки в ході апеляційного провадження встановлено, що прокурором не заявлено вимоги про визнання недійсним спірного договору в частині включення ПДВ.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області у даній справі змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. Резолютивну частину оскаржуваного рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури, б/н від 08.07.2025 (вх № 01-05/2136/25 від 09.07.2025р.) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23 червня 2025 року у справі № 914/38/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. У решті рішення залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя І.Ю. Панова