79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" жовтня 2025 р. Справа №926/981/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від прокурора: Германович Ю.А.;
від позивача: Гулевич М.М.;
від відповідача: не з'явився,
розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Піпінашвілі Олександри Теодорівни б/н від 13.08.2025
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.07.2025, суддя Ніколаєв М.І., м.Чернівці, повний текст рішення складено 24.07.2025
у справі №926/981/25
за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради
до відповідача фізичної особи-підприємця Піпінашвілі Олександри Теодорівни
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Короткий зміст позовних вимог позивача
Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до фізичної особи-підприємця Піпінашвілі Олександри Теодорівни про усунення перешкод у здійснені та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності по вул. Фастівській, 33-Б у м. Чернівці, поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером 7310136600:31:002:1126, шляхом знесення самочинно побудованої тимчасової споруди загальною площею 23,28 м2.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачка після закінчення строку дії паспорту прив'язки тимчасової споруди не здійснила демонтаж належної їй тимчасової споруди загальною площею 23,28 м2, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади та використовується для здійснення господарської діяльності.
Оскільки Чернівецькою міською радою не приймалися рішення щодо надання у власність/користування відповідачці спірної земельної ділянки прокурор звернувся з даним позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.07.2025 позов задоволено. Ухвалено фізичній особі-підприємцю Піпінашвілі Олександрі Теодорівні усунути перешкоди Чернівецькій міській раді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності по вул. Фастівська, 33- Б у м. Чернівці, що розміщена поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером 7310136600:31:002:1126, шляхом знесення самочинно побудованого торгового павільйону загальною площею 23,28 м2. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Піпінашвілі Олександри Теодорівни на користь Чернівецької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду обґрунтовано тим, що ФОП Піпінашвілі О.Т. самовільно зайняла земельну ділянку комунальної власності за адресою: м. Чернівці, вул. Фастівська, 33-Б, без прийняття відповідного рішення Чернівецькою міською радою про її передачу у власність чи користування, без отримання містобудівних умов та обмежень, а також без дозвільних документів на виконання будівельних робіт. На цій ділянці відповідачка здійснила самочинне будівництво торгового павільйону, що підтверджено матеріалами кримінального провадження, адміністративними документами та притягненням до адміністративної відповідальності.
Суд дійшов висновку, що такі дії порушують право територіальної громади міста Чернівці як власника земельної ділянки, створюють перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження нею.
Таким чином, суд визнав доведеними обставини самовільного зайняття земельної ділянки та самочинного будівництва, і дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Чернівецької міської ради, суд зазначив, що прокурором дотримано вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Зокрема, до звернення з позовом прокурор повідомив орган місцевого самоврядування про виявлене порушення та надав можливість самостійно вжити заходів для захисту інтересів територіальної громади. Чернівецька міська рада повідомила про відсутність можливості звернення до суду у зв'язку з обмеженими фінансовими ресурсами для сплати судового збору та не вжила відповідних заходів реагування. За таких обставин прокурор правомірно реалізував свої повноваження щодо представництва інтересів держави в суді.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача
13.08.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему “Електронний суд» надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Піпінашвілі Олександри Теодорівни б/н від 13.08.2025 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.07.2025 у справі № 926/981/25.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено без належного з'ясування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що прокурором та позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів належності земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. Фастівська, 33-Б, поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером 7310136600:316002:1126, саме Чернівецькій міській раді. Земельна ділянка не має кадастрового номера, її межі та площа не визначені, отже, вона не сформована як об'єкт цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України.
Апелянт вказує, що за відсутності доказів права власності або користування земельною ділянкою у Чернівецької міської ради прокурор не мав підстав для звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні землею, оскільки згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України такі вимоги можуть пред'являти лише власник або землекористувач.
Крім того, відповідач посилається на наявність чинних договорів оренди частини перону будівлі Чернівецької автостанції №2 по вул. Фастівській, 33-Б, укладених між позивачем та іншою юридичною особою, яка на думку позивача є власником відповідного об'єкта. Таким чином, споруда розміщена на законних підставах - у межах орендованої території, що належить іншій юридичній особі.
Скаржник також вказує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував зазначені обставини, не надав оцінки договорам оренди та фактично дійшов помилкового висновку про самовільне зайняття земельної ділянки.
У зв'язку з наведеним апелянт просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
29.08.2025 від прокурора та 01.09.2025 від позивача надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в якому останні просять рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.07.2025 у справі № 926/981/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 справу №926/981/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Піпінашвілі Олександри Теодорівни б/н від 13.08.2025 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.07.2025 у справі № 926/981/25.
Ухвалою від 08.09.2025 призначено справу №926/981/25 до розгляду у судовому засіданні на 29.10.2025.
Ухвалою від 18.09.2025 задоволено заяву представника Чернівецької міської ради - Гулевич М.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судове засідання 29.10.2025 з'явився прокурор та представник позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.
Прокурор та представник позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
02.09.2016 Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради видано Піпінашвілі О.Т. паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового павільйону з торгівлі хлібобулочними виробами на вул. Фастівській 33-Б, терміном дії до 30.11.2019.
22.11.2022 головним спеціалістом-інспектором інспекції з благоустрою управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради складено протокол №1005 про адміністративне правопорушення, в якому встановлено, що Піпінашвілі О.Т. вчинила правопорушення, яке полягає у самовільному розміщенні тимчасової споруди без відповідних дозвільних документів (паспорту прив'язки) (а.с. 42-43).
Копія вищевказаного протоколу відповідачем отримана, про що зазначено в самому протоколі.
22.11.2022 головним спеціалістом-інспектором інспекції з благоустрою управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради складено припис №170 про усунення порушень законодавства у сфері благоустрою, щодо виявлення порушень ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Правил благоустрою м. Чернівці, а саме: самовільне розміщення тимчасової споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без відповідних дозвільних документів (паспорту прив'язки) за адресою вул. Фастівська 33-Б, м. Чернівці (а.с. 44).
Вищевказаним приписом запропоновано Піпінашвілі О.Т. усунути порушення до 22.12.2022 шляхом отримання відповідних дозвільних документів (паспорту прив'язки) або демонтажу тимчасової споруди «Ваніль» за адресою м. Чернівці, вул. Фастівська 33-Б.
Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради №22 від 23.12.2022 по справі про адміністративне правопорушення з розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №1005 від 22.11.2022 встановлено, що Піпінашвілі О.Т. допустила самовільне розміщення тимчасової споруди «Ваніль» без дозвільних документів, паспорта прив'язки, чим порушила Правила благоустрою м. Чернівці, затверджених рішенням Чернівецької міської ради від 30.09.2020 №2417, визнано винною Піпінашвілі О.Т. у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено штраф (а.с. 45).
Докази направлення вищевказаної постанови відповідачці в матеріалах справи відсутні.
19.01.2024 прийнято рішення Комісії з демонтажу незаконних (самовільно встановлених) споруд на території громади м. Чернівці яким вирішено демонтувати тимчасову споруду (фірмовий магазин) «Ваніль» за адресою вул. Фастівська 33-Б, фізичній особі-підприємцю Піпінашвілі О.Т. впродовж 30 днів здійснити демонтаж тимчасової споруди за вказаною адресою (а.с.75).
19.08.2024 виконавчий комітет Чернівецької міської ради направив керівнику Чернівецької обласної прокуратури листа в якому повідомив, що власників, що незаконно встановили МАФи і ведуть в них господарську діяльність притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ст. 152 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення». Також, по зазначеним об'єктам були прийняті рішення щодо їх демонтажу виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та Комісією з демонтажу тимчасових споруд, пересувних тимчасових споруд, малих архітектурних форм, літніх торгових майданчиків, тимчасових металевих гаражів, стаціонарних рекламних засобів, опор ЛЕП та інших елементів благоустрою на території Чернівецької міської територіальної громади (а.с. 63-64).
В матеріалах справи міститься перелік самовільно встановлених тимчасових споруд серед яких тимчасова споруда «Ваніль» по вул. Фастівській 33-Б (а.с. 67).
23.09.2024 Чернівецька обласна прокуратура направила керівнику Чернівецької окружної прокуратури, в рамках виконання листа обласної прокуратури №15-196вих-415ОКВ-24 від 07.08.2024, інформацію виконавчого комітету Чернівецької міської ради щодо незаконного встановлення МАФІв на території Чернівецької територіальної громади (а.с. 62).
27.09.2024 Чернівецька окружна прокуратура звернулася з листом до Чернівецького міського голови з проханням у строк до 14.10.2024 надати до окружної прокуратури інформацію щодо власників незаконно встановлених тимчасових споруд на території Чернівецької міської територіальної громади із зазначенням адреси розташування цих споруд та кадастрового номеру земельної ділянки, на якій вони розміщені, притягнення цих власників до адміністративної відповідальності, прийнятих Чернівецькою міською радою та її виконавчими органами рішень щодо надання дозволів на розміщення тимчасових споруд, видачі і переоформлення паспортів прив'язок тимчасових споруд, прийнятих рішень щодо надання у користування земельних ділянок для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, прийнятих виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та Комісією з демонтажу тимчасових споруд щодо монтажу тимчасових споруд, вжитих Чернівецькою міською радою та її виконавчими органами заходів щодо демонтажу ь незаконно встановлених тимчасових споруд (а.с. 71-73).
15.10.2024 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради звернувся з листом до керівника Чернівецької окружної прокуратури та виконавчого комітету Чернівецької міської ради, в якому повідомив, що розглянув запит до Чернівецького міського голови стосовно надання інформації щодо переліку самовільних (незаконно встановлених) тимчасових споруд на території Чернівецької міської ради (а.с. 74).
06.02.2025 Чернівецька окружна прокуратура звернулася листом до Чернівецької міської ради, в якому повідомила, що у провадженні слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного 22.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024266010000268 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 Кримінального кодексу України (а.с. 23-25).
20.02.2025 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради звернувся з листом до прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Чернівецької окружної прокуратури та виконавчого комітету Чернівецької міської ради, в якому повідомив, що власником тимчасової споруди по вул. Фастівська 33-Б є Піпіашвілі О.Т., якій було видано паспорт прив'язки вищевказаної споруди термін дії якого закінчився 30.11.2019 та не був переоформлений на наступний термін у зв'язку із відхиленням від паспорту прив'язки в частині місця розміщення тимчасової споруди. Тимчасова споруда розміщена на землях комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади. За незаконне розміщення тимчасової споруди фізичну особу-підприємця Піпінашвілі О.Т. притягнуто до адміністративної відповідальності та прийнято рішення про демонтаж тимчасової споруди по вул. Фастівській 33-Б (а.с. 26-27).
07.03.2025 Чернівецька окружна прокуратура звернулася листом до Чернівецького міського голови з проханням надати у строк до 17.03.2025 інформацію чи вживатимуться у судовому порядку заходи щодо поновлення прав Чернівецької міської територіальної громади в особі Чернівецької міської ради з метою усунення перешкод у реалізації права користування земельною ділянкою комунальної власності (а.с. 80).
19.03.2025 Чернівецька окружна прокуратура звернулася листом до Чернівецької міської ради з проханням у строк до 21.03.2025 надати інформацію щодо прийнятих рішень про надання у власність/користування ФОП Піпінашвілі О.Т. земельної ділянки для будівництва та/або обслуговування будівель за адресою: м. Чернівці, вул. Фастівська 33-Б, видачі ФОП Піпінашвілі О.Т. містобудівних умов та обмежень забудови вищевказаної земельної ділянки, наявності дозвільних документів на виконання будівельних робіт на вищевказаній земельній ділянці а також здійснених заходів державного архітектурно-будівельного контролю при проведенні будівельних робіт на вищевказаній земельній ділянці (а.с. 57-60).
Згідно листа Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 21.03.2025 за №24/01-08/1-1071/555, Чернівецькою міською радою не приймались рішення щодо надання у власність/користування ФОП Піпінашвілі О.Т. земельної ділянки за адресою вул. Фастівська 33-Б у м. Чернівці. Містобудівні умови та обмеження забудови даної ділянки Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради не надавались. В міській раді відсутня інформація щодо наявності у ФОП Піпінашвілі О.Т. дозвільних документів на виконання будівельних робіт за вказаною адресою (а.с. 61).
24.03.2025 Виконавчий комітет Чернівецької міської ради направив листа Чернівецькій окружній прокуратурі в якому повідомив, що фінансові ресурси Чернівецької міської ради, які можуть бути виділені на оплату судового збору, є обмеженими, в першу чергу спрямовуються на судовий збір за подання позовних заяв, які є найбільш нагальними для захисту інтересів Чернівецької міської територіальної громади, а тому наразі немає можливості забезпечити фінансування для оплати судового збору та запропонував прокуратурі самостійно звернутися з позовом до суду (а.с. 81).
Листом від 24.03.2025 Чернівецька окружна прокуратура повідомила Чернівецькому міському голові, що має намір звернутися до Господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах Чернівецької міської ради до ФОП Піпіанашвілі О.Т. про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом її звільнення від споруд (а.с. 86-87).
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.07.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.
Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальної громади м. Чернівці шляхом демонтажу самочинно побудованої споруди торговельного призначення, яка розташована на цій земельній ділянці.
Оскільки одним із доводів апеляційної скарги є твердження відповідача про відсутність у Чернівецької міської ради права власності на спірну земельну ділянку, колегія суддів вважає за необхідне спершу з'ясувати правовий статус цієї земельної ділянки, надати правову оцінку зазначеним доводам і з цього приводу зазначає таке.
Із уведенням у дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 Земельного кодексу України.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності закріплено в положеннях Земельного кодексу України, який полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що з 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам визначена цим Кодексом.
Крім того, з 01.01.2013 набув чинності Закон України № 5245-VI (Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності), яким уточнено правовий режим земель комунальної власності.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону землями комунальної власності відповідних територіальних громад є:
а) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) усі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земель, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Як передбачено у пункті 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.
Отже, беручи до уваги наведені положення Земельного кодексу України і пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, Чернівецька міська рада є власником спірної земельної ділянки в силу закону, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Чернівці, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, відповідно до якого державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється в порядку, встановленому законом, що лише визначає процедуру такої реєстрації, однак не змінює моменту виникнення права комунальної власності.
За таких підстав, правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону, зокрема з уведенням у дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України.
При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об'єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.
Вказаний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Отже, доводи апелянта про те, що право комунальної власності Чернівецької міської ради на спірну земельну ділянку не підтверджене належними доказами, є безпідставними та спростовуються наведеними нормами законодавства і судовою практикою.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є приписи частини 2 статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За пунктом «б» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Оскільки у статті 152 Земельного кодексу України не конкретизовано переліку видів порушень прав власника земельної ділянки, в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення.
Зокрема, порушення прав власника може бути усунене шляхом демонтажу споруди, яка розташована на земельній ділянці.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Наведена стаття 391 ЦК України унормовує захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння і констатує, що право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Відповідно до цієї статті, власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном.
Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Такий спосіб захисту характеризується наступними ознаками:
- Негаторний позов застосовується лише якщо сторони не перебувають у договірних відносинах;
- Власник (титульний володілець), який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні;
- Сутністю вимог за негаторним позовом є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом;
- Таке «порушення» має неправомірний характер;
- До вимог за негаторним позовом строки позовної давності не можуть застосовуватися.
Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові мають чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 910/14543/23, від 11.12.2024 у справі № 914/1238/22, від 17.04.2024 у справі № 916/2381/22.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 та постановах Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №911/1375/22, від 10.09.2024 у справі № 910/18952/20, від 11.12.2024 у справі №914/1238/22.
Усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).
В правових висновках Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, зокрема, встановлено, що позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 ЦК України, - припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов'язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Однієї з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.
Враховуючи викладені вище норми законодавства та позиції Верховного Суду, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що найбільш ефективним і належним способом захисту порушених інтересів держави є усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою за адресою: м. Чернівці, вул. Фастівська, 33-Б, шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомого майна. Визначений прокурором спосіб захисту відповідає вимогам чинного законодавства, є співмірним характеру порушення та спрямований на реальне поновлення прав територіальної громади.
Судами встановлено, що тимчасова споруда торгового павільйону з торгівлі хлібобулочними виробами на вул. Фастівська, 33-Б у м. Чернівці належить Піпінашвілі О.Т., що також підтверджується паспортом прив'язки від 02.09.2016, термін дії якого закінчився 30.11.2019. Після закінчення строку дії паспорта прив'язки 30.11.2019 такий не переоформлявся.
Окрім того, Чернівецькою міською радою не приймались рішення щодо надання у власність/користування ФОП Піпінашвілі О.Т. земельної ділянки за адресою вул. Фастівська, 33-Б у м. Чернівці, містобудівні умови та обмеження забудови даної ділянки не надавались, дозвільні документи на виконання будівельних робіт в матеріалах справи відсутні.
З врахуванням наведеного вище, викладені у позовній заяві факти та обставини свідчать про порушення земельного законодавства, шляхом самовільного захоплення земельної ділянки та розташування на ній самочинно збудованої будівлі - тимчасової споруди за адресою: вул. Фастівська, 33-Б, м. Чернівці, чим створено перешкоди власнику у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшого використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.
Згідно із частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3 520/16-ц.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Приписи зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Колегія суддів враховує, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", а тому правовий режим самочинного будівництва пов'язаний із відносинами власності на землю.
Верховний Суд зазначає, що знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим.
З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Колегія суддів зазначає, що особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт. Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, то відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 904/4339/21, від 16.01.2024 у справі № 910/78/23, від 10.01.2024 у справі № 916/619/22.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується з доводами прокурора про те, що торговий павільйон збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів та без виділення земельної ділянки для його будівництва, а тому Чернівецька міська рада, як власник земельної ділянки під зазначеним об'єктом будівництва має право вимагати від відповідача усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно побудованого майна.
Тому задоволення позовних вимог про зобов'язання знести самочинно побудоване майно відповідає приписам статті 152 Земельного кодексу України та частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, оскільки порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до частини 2 статті 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Судами встановлено, що в матеріалах справи містяться договори оренди від 28.12.2015, 28.10.2019 та 16.11.2020 укладені між позивачем та іншою юридичною особою. Посилаючись на зазначені договори, відповідач стверджує, що торговий павільйон розташований на земельній ділянці по вул. Фастівська, 33-Б у м. Чернівці, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136600:31:002:1126, знаходиться над об'єктом нерухомого майна - частиною перону, яка належить на праві власності орендодавця, зазначеного в перелічених вище договорах оренди.
Апеляційний суд вважає такі твердження відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.
Судами встановлено, що адміністративною комісією Чернівецької міської ради визнано винною Піпінашвілі О.Т. у вчиненні адміністративного правопорушення щодо самовільного розміщення тимчасової споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без дозвільних документів, паспорта прив'язки та накладено штраф.
19.01.2024 прийнято рішення з демонтажу незаконної (самовільно встановленої) споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою м. Ченівці, вул. Фастівська 33-Б та зобов'язано фізичну особу-підприємця Піпінашвілі О.Т. впродовж 30 днів здійснити демонтаж вищевказаної споруди.
За фактом самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці Чернівецькою окружною прокуратурою до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2024 внесено відомості за №42024266010000268 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 197-1 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2025 у межах проведення судової будівельно-технічної експертизи, проведеної експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України, встановлено, що спірний об'єкт розташований на земельній ділянці комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади за адресою: м. Чернівці, вул. Фастівська, 33-Б, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136600:31:002:1126, що підтверджується актом експерта зі схематичним планом.
Проаналізувавши схематичний план, виготовлений інженером землевпорядником, що був залучений до натурного огляду спірного об'єкта, встановлено, що останній розташований поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:31:002:1126.
Також, відповідно до Висновку судового експерта з питань будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № CE-19/126-25/1932-БТ від 28.02.2025, проведеного за матеріалами кримінального провадження №42024266010000268 від 22.10.2024, встановлено, що об'єкт, розташований за адресою вул. Фастівська 33-Б у м. Чернівці, являє собою торговий павільйон із зовнішніми габаритними параметрами 6*3,88 м, висотою 4,0 м, встановлений на збірний кам'яний фундамент, утворює наземне приміщення і використовується для підприємницької діяльності із тимчасовим перебуванням людей. Вищевказаний об'єкт є нерухомим майном, а враховуючи наведені у дослідницькій частині цього висновку умови - є спорудою, будівлею.
Отже, твердження відповідача про те, що спірний об'єкт нерухомого майна розташований над об'єктом нерухомого майна - частиною перону, яка належить на праві власності іншій юридичній особі і знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136600:31:002:1126, не відповідає дійсності.
З огляду на викладене, судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що спірний об'єкт перебуває на несформованій земельній ділянці комунальної власності.
Положеннями статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної,адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (такий висновок щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/21300/17, від 15.06.2021 у справі № 910/5898/20, від 11.03.2021 у справі №923/188/20).
Відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Також, суд зазначає про те, що висновок будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи не є єдиним доказом, що підтверджує факт розташування самочинно встановлено торгового павільйону на земельній ділянці комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади.
На підтвердження вказаного в матеріалах справи містяться також такі докази, як паспорт прив'язки тимчасової споруди, строк дії якого закінчився та не був переоформлений, матеріали адміністративного провадження, якими зафіксовано факт самовільного розміщення споруди без дозвільних документів, припис інспекції з благоустрою щодо усунення порушень, рішення Комісії з демонтажу незаконно встановлених споруд, а також офіційні листи органів місцевого самоврядування та прокуратури, які узгоджено підтверджують факт розташування спірного об'єкта на земельній ділянці комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради. Самочинне зайняття відповідачем зазначеної земельної ділянки та зведення на ній об'єкта нерухомого майна створює перешкоди у здійсненні власником права користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого об'єкта є обґрунтованим, а обраний спосіб захисту - належним, ефективним та таким, що відповідає вимогам статей 152 Земельного кодексу України та 391 Цивільного кодексу України.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції, погоджується з ними та вважає їх такими, що відповідають встановленим обставинам справи, умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а заперечення позивача були підтвердженні дослідженими матеріалами справи та доводами викладеними в судовому засіданні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.07.2025 у справі № 926/981/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Піпінашвілі Олександри Теодорівни б/н від 13.08.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.07.2025 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.11.2025.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.