Постанова
Іменем України
10 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 522/1330/25-Е
провадження № 22-ц/818/4241/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.,
суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 травня 2025 року, ухвалене суддею Малаховою О.В., -
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», представник адвокат Тараненко Артем Ігорович, звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з Відповідача, у зв'язку із невиконанням грошових зобов'язань за Договором кредитної лінії №00-10374582 від 24.11.2023 на суму 29890,00 грн та стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме: судового збору у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. В якості правових підстав звернення з позовом зазначає, зокрема, норми статтей 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 травня 2025 року у задоволенні позовної заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.
Вказує, що судом першої інстанції встановлено факт укладення Відповідачем кедитного договору № 00-10374582 від 24.11.2023 року з ТОВ «Качай Гроші» та перехід права вимоги за вищезазначеним договором від Первісного кредитора до Скаржника. Відмовляючи в задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції посилався на те, що надані Позивачем копії договорів факторингу, що укладені 22.01.2024 між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» № 22-01/2024 та 16.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та Позивачем № 16082024-МК/ЕЙС, витяги з реєстрів боржників до них, акти приймання-передачі, не підтверджують перехід права вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 , оскільки докази, що підтверджують оплату за зазначеними договорами факторингу, в матеріалах справи відсутні, а тому Позивач не надав суду докази про порушення його прав як кредитора. Позивач (Скаржник) не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до Договору факторингу № 22- 01/2024 від 22.01.2024 датою відступлення права вимоги є день, в який сторони склали і підписали Акт прийому-передачі, після чого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Передача права вимоги відбувається після підписання Акту прийому-передачі, подано разом з позовною заявою. Надана копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 від ТОВ «Макс Кредит» до Скаржника перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 29 890,00 грн.. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024. Таким чином, Скаржником документально підтверджено законність набуття права вимоги за кредитним договором. На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, повідомляє суд, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які Апелянт поніс в зв'язку із розглядом даної справи складає 19 056,00 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: · судовий збір за подання позовної заяви: 2 422,40 грн.; · судовий збір за подання апеляційної скарги: 3 633,60 грн.; · витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції:7 000,00 грн. · витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в апеляційному суді: 6 000,00 грн.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем копії договорів факторингу, що укладені 22.01.2024 між ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» № 22-01/2024 та 16.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та Позивачем № 16082024-МК/ЕЙС, витяги з реєстрів боржників до них, акти приймання-передачі, не підтверджують перехід права вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 , оскільки докази, що підтверджують оплату за зазначеними договорами факторингу, в матеріалах справи відсутні, а тому Позивач не надав суду докази про порушення його прав як кредитора.
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
За правилом ч.1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.11.2023 між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та Відповідачем укладено Договір кредитної лінії №00-10374582. Відповідно до пунктів 1.1-1.3 вказаного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплати проценти за користування ним та виконати інші зобов'язання, передбачені договором. Сума кредиту складає 5000,00 грн, тип кредиту - кредитна лінія. Строк дії кредитної лінії 240 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит до 21.07.2024.
24.11.2023 ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» здійснило переказ коштів згідно з договором №00-10374582 від 24.11.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку №5457-08XX-XXXX-8971.
22.01.2024 ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали Договір факторингу № 22-01/2024 згідно умов якого, ТОВ «Макс Кредит» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 00-10374582 від 24.11.2023.
Відповідно до вказаного договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Представник Позивача не надав відомостей розділу 3 про порядок розрахунків сторонами Договіру факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024. Разом з цим у пункті 4.2.1 зазначено, що клієнт зобов'язаний сплатити фактору плату за фінансування під відступлення права вимоги в строки та у порядку передбаченими цим договором.
16.08.2024 ТОВ «Макс Кредит» та Позивач уклали Договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 00-10374582 від 24.11.2023, а також відповідно до умов клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до пункту 3.1 фактор, яким є ТОВ «ФК ЕЙС», сплачує клієнту - ТОВ «МАКС КРЕДИТ» суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 1 931 693,32 грн без ПДВ на банківський рахунок клієнта протягом 7 банківських днів від дати підписання договору.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
В матеріалах справи наявні належно завірені копії договору факторингу укладеного між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, акт-прийому-передачі боржників до цього договору, реєстр боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу; копія договору факторингу, укладеного між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, акт-прийому-передачі боржників до цього договору, реєстр боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу.
Відповідно до умов Договорів факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024 та №16082024- МК/ЕЙС від 16.08.2024, моментом відступлення права вимоги визначено день, коли сторони підписали Акт прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору згідно з Додатком №3. З цього моменту Фактор набуває статусу кредитора стосовно Боржників по відношенню до відповідних заборгованостей і отримує права вимоги за цими зобов'язаннями.
Отже, відповідно до умов договору факторингу право вимоги переходить до фактора саме з моменту підписання акту прийому-передачі, а не з моменту здійснення оплати за договором факторингу, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, що в свідчить про перехід прав вимоги за кредитним договором до позивача.
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору, а тому до ТОВ «ФК «ЕЙС», перейшло право вимоги кредитного договору від 24.11.2023 за №00-10374582, укладеного між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ОСОБА_1 .
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів на підтвердження отримання позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договорів факторингу прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 00-10374582 від 24 листопада 2023 року підписано електронним підписом 24.11.2023 о 14:42:58 одноразовим ідентифікатором 84753.
Між тим, в підписаному сторонами договорі відсутні данні щодо відкритого (наявного) карткового рахунку.
Також, матеріали справи містять довідку про ідентифікацію, в якій зазначено персональні дані ОСОБА_1 , його ідентифікаційний номер, номер телефону, між тим вказана заява не містить підпису ОСОБА_1 та номеру карткового рахунку, на який йому перераховано грошові кошти.
Крім того, на підтвердження надання кредитних коштів, позивачем не надано платіжного доручення, з якого вбачалося б, що на виконання кредитного договору від № 00-10374582 від 24 листопада 2023 року було здійснено переказ коштів відповідачу.
З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів вважає, що відсутні докази перерахування суми кредиту на картку, належну відповідачу.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки позивачем не доведено належності карткового рахунку, на який здійснено переказ саме ОСОБА_1 , а укладений сторонами договір не містить реквізитів такої картки, тому судова колегія не вбачає підстав для стягнення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до суду першої інстанції із клопотанням про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк», а саме чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 платіжна карта № НОМЕР_1 хх-ххх-8971 та ухвалою суду від 08 квітня 2025 року у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.
Проте, із таким клопотанням до суду апеляційної інстанції позивач не звертався.
Висновок суду про відмову у задоволенні позову у зв'язку із недоведенням переходу до позивача права вимоги є помилковими. Тому рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови у позові.
Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»- задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 травня 2025 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина