Справа № 709/1594/25
2/709/775/25
10 листопада 2025 року селище Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Левченка В. В.,
за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ "ЕЙС" (далі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 01 вересня 2023 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №778188625, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 11600,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Кредитний догорів укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора JDVW-3843.
28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладались додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.
10.10.2024 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу № 10/1024-01.
08.07.2025 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивач уклали Договір факторингу
№ 08/07/25 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 778188625 від 01 вересня 2023 року не виконала та у останньої утворилася заборгованість у розмірі 59798,93 грн, яка складається із: 11599,80 грн - заборгованість по тілу кредиту; 48199,13 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 59798,93 грн та понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2025 року в задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів документів відмовлено.
Відповідач направила відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідач заявляє, що кредитний договір та інші документи не укладала та не підписувала. В договорі факторингу№ 28/1118-01 від 28.11.2028 року відсутні будь-які посилання на відповідача, позивачем долучено до матеріалів справи не сам реєстр прав вимоги за договорами факторингу, а його витяг, а тому такі документи є неналежними доказами. У вказаних витягах з реєстру боржник вказана ОСОБА_1 , водночас відповідач є ОСОБА_1 . Тобто боржником по договорах факторингу є зовсім інша особа. Позивачем не було надано доказів оплати за договорами факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, а лише надано акт звірки взаєморозрахунків, що не є первинним банківським документом та не підтверджує факту здійснення оплати за договором факторингу. Первинний та нові кредитори не повідомляли відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні та не надали докази переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Тобто, надані позивачем письмові докази не підтверджують права вимоги позивача до відповідача.
Зазначила, що вона кредитний договір та інші документи не укладала та не підписувала. Доказів ознайомлення з правилами надання коштів у позику матеріали справи не містять, а тому не можуть вважатися складовою частиною договору, не можуть визначати його істотні умови. Таким чином за відсутності досягнення згоди між сторонами щодо істотних умов кредитного договору, такий договір вважається неукладеним. Матеріали справи не містять докази отримання відповідачем грошових коштів (кредиту) за кредитним договором. Крім того, не підлягають до задоволення і вимоги щодо стягнення 2,98% в день від суми залишку кредиту, оскільки відповідно до ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. Посилаючись на Закон України "Про споживче кредитування" заборгованість за процентами має становити 35514,04 грн.
Також вважає витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн значно завищеними, неспівмірними із обсягом наданої правової допомоги. Вважає співмірним розмір витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн. В зв'язку з викладеним просила відмовити в позові.
У наданій суду відповіді на відзив представник позивача вказав, що позивачем надано беззаперечні докази того, що відповідач підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Важливо зазначити, що відповідач виконувала умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що вона усвідомлювала існування договору та визнавала її зобов'язання за ним. Доведено факт виконання зобов'язання первинного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 11600 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Зазначив, що до матеріалів справи позивачем додано документи, що підтверджують набуття новим кредитором прав вимоги до відповідача за спірним кредитним договором та зазначене підтверджено відповідними доказами. Посилання відповідача нібито на невірно вказане ПІБ Боржника не свідчить про переходу права вимоги не щодо її заборгованості. В Реєстрах переходу права вимоги зазначено не лише ПІБ, але й РНОКПП Боржника, що повністю збігається з данними Відповідача та номер кредитного договору та його дата, що повністю підтверджують перехід права вимоги саме до Відповідача як Боржника.
Звертав увагу, що згідно позиції Черкаського апеляційного суду по справі
№ 709/1151/24 від 13.11.2024: «Аргументи суду першої інстанції про те, що за матеріалами справи неможливо встановити, чи був повідомлений боржник про зміну кредитора за договорами факторингу не можуть свідчити про необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог у справі, адже зобов'язання по кредитному договору продовжує існує і в разі заміни первісного кредитора, яке здійснюється без повідомлення боржника, що відповідатиме приписам ст. 516 ЦК України стосовно заміни кредитора у зобов'язанні без згоди боржника, який у разі необізнаності про нового кредитора вправі виконати зобов'язання перед первісним кредитором, що буде його належним виконанням.» Отже, дане твердження не є підставою для звільнення боржника від виконання кредитного договору.
Щодо розміру заборгованості представник позивача клопоче про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 48468,71 грн. Також просив відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про витребування оригіналів документів. Відповідач жодним чином не обгрунтував своє заперечення щодо доказів, наданих Позивачем чи щодо можливої неналежності наданих Позивачем доказів оригіналам.
У судове засідання сторони не викликалися.
Відповідач про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, подала до суду відзив, а тому суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
У наданий в ухвалі строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки сторонами не направлено на адресу суду клопотань про інше.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 01 вересня 2023 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії № 778188625 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с. 13 - 17).
Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику (а.с. 18) і Паспортом споживчого кредиту (а.с. 12), які є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора JDVW-3843.
Відповідно до умов п. 2.1 Договору кредитної лінії № 778188625 від 01.09.2023, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов'язалось надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту в сумі 11600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
Згідно п. 3.1 договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Відповідно до п.3.2. сторони погодили, що встановлений в п.3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. П.3.3. передбачено, що для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2818,80 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Відповідно до п. 7.1 договору на момент укладання договору сторони дійшли згоди, що рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 01.10.2023, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно п. 8.1 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Пунктами 8.3.1-8.4 передбачено, що за період від дати видачі Кредиту до
01.10.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 295,65 (двісті дев'яносто п'ять цілих шістдесят п'ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,81 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним
(далі - Дисконтна процентна ставка); у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 01.10.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 741,03 (сімсот сорок одна цілих три сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,03 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка). Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії цього договору діють до повного їх виконання.
Відповідно до платіжного доручення від 01 вересня 2023 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало відповідачу ОСОБА_1 кошти згідно договору
№ 778188625 у сумі 11600,00 грн (а.с. 26).
25 вересня 2025 року судом отримано інформацію на запит від АТ "Укрсиббанк", згідно з якою, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 та направлено виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.09.2023 по 06.09.2023, згідно з якою відповідачу зараховано кошти у сумі 11600,00 грн.
Отже, встановленими вище обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 договору № 778188625 від
01 вересня 2023 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі
№ 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності спірного договору № 778188625 від 01 вересня 2023 року. Зазначений договір недійсним не визнано.
28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого (пункт 2.1) клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 33-38). У подальшому до договору факторингу укладались додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 261 від 05.12.2023, ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 778188625 від 01.09.2023 на загальну суму 30762,65 грн (а.с. 40).
10 жовтня 2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до умов якого, у п. 2.1, визначено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 43-45).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 10.10.2024 до договору факторингу від 10.10.2024, ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 778188625 від 01.09.2023 на загальну суму 59798,93 грн (а.с. 46).
08.07.2025 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивачем укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги (а.с. 49-51).
Позивачем наданий витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 08/07/25 від 08.07.2025, відповідно до якого право вимоги до відповідача за кредитним договором
№ 778188625 від 01.09.2023 на загальну суму 59798,93 грн перейшло від ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" до ТОВ "ФК "ЕЙС" (а.с. 52-53).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача за Кредитним договором № 778188625 від 01.09.2023 року складала 59798,93 грн з яких: 11599,80 грн сума заборгованості за кредитом; 48199,13 грн заборгованість по несплаченим відсоткам.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавіто-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Статтею 1050 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Щодо доводів відповідача про те, що не підтверджено право вимоги позивача до відповідача, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
За договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, з урахуванням додаткових угод, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а також між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Комапанія «ЕЙС».
Умови зазначених договорів передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки. Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги.
Реєстр прав вимоги № 261 був підписаний ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон плюс» 05 грудня 2023 року, тобто після виникнення у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до відповідача за договором
№ 778188625 від 01.09.2023, як і інші реєстри про передачу права вимоги за рештою договорів факторингу, що наявні у матеріалах справи.
Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстрів боржників і прав вимог, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до неї.
Твердження відповідача, що позивач не надав до суду доказів отримання відповідачем коштів, суд не бере до уваги, оскільки перерахування кредитних коштів за вищевказаним договором відбувалося на рахунок відповідача ОСОБА_1 , який вказано при оформленні договору. Доказів про неотримання кредитних коштів, відповідач не надала.
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Так, досліджені судом докази у цивільній справі не містять повідомлення відповідача, як боржника про заміну кредиторів. Проте, суд виходить з того, що неповідомлення боржника про заміну кредиторів не тягне за собою підстав для відмови у позові новому кредитору, а може лише впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попереднім або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц. При цьому суд звертає увагу, що
ОСОБА_1 , укладаючи кредитний договір, з метою отримання позики, мала можливість ознайомитися із Правилами надання грошових коштів у позику, обравши електронну форму кредитування на власний розсуд.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від
23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримала вище зазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Відповідачем ОСОБА_1 фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 11600,00 грн, що підтверджується матеріалами справи. В добровільному порядку відповідач отримані у кредит кошти в сумі 11600,00 грн на користь ТОВ «ФК «Ейс» не повернула, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь кредитора ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11599,80 грн.
Що стосується зменшених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 36868,91 грн за період з листопада 2023 року по 27.02.2024 року, то суд враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.».
Як вбачається із наданого позивачем у відповіді на відзив розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися з 01.09.2023 року по 27.02.2024 року, тобто, в межах дії кредитного договору.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказав про необхідне зменшення нарахування відсотків відповідно до змін до ЗУ «Про споживче кредитування».
Так, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом M3498-IX від 22 листопада 2023року.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
З огляду на викладене, умова договору щодо встановлення денної на процентної ставки рівні 2,98 % є нікчемною з 24.12.2023 р. в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 17 Прикінцевих положень ЗУ "Про спожиче кредитування" зазначено: "тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %".
Тобто, перерахунок Відсоткової ставки за кредитним договором в період з набрання чинності вказаного закону позивачем здійснено за відсотковою ставкою 1.5%, у відповідності до положень ЗУ "Про спожиче кредитування".
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №778188625 від 01.09.2023 року в розмірі 48468,71 грн, з яких 11599,80 грн - тіло кредиту, 36868,91 грн - відсотки за користування кредитом, що були нараховані в межах строку дії кредитного договору, з 01.09.2023 року по 27.02.2024 року, а тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Що стосується судових витрат на правову допомогу у розмірі 7000 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Судом встановлено, що 09 липня 2025 року між Адвокатським бюро "Тараненко та Партнери" та ТОВ "ФК "ЕЙС" був укладений договір про надання правової допомоги №09/07/25-01. Надано додаткову угоду № 25770779861 до договору про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09 липня 2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг на суму 7000 грн.
Пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На думку суду, понесені ТОВ "ЕЙС" витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
З огляду на викладене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 3000 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором № 778188625 від 01 вересня 2023 року в розмірі 48468,71 гривень, з яких: 11599,80 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 36868,91 гривень - заборгованість по відсоткам, судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 гривень, а всього стягнути 53891,11 гривень (п'ятдесят три тисячі вісімсот дев'яносто одна гривня 11 копійок).
Повні найменування сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", місцезнаходження: Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 42986956.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Суддя В. В. Левченко